Анна Діамантопулу

Анна Діамантопулу
Анна Діамантопулу, фото 2007 року
Народилася	26 лютого 1959(1959-02-26)[1][2] (65 років) Козані
Країна	Греція
Діяльність	політична діячка, інженерка
Alma mater	Університет Аристотеля і Університет «Пантеон»
Знання мов	грецька
Посада	Міністр інфраструктури, депутат Парламенту Греції[d][3], Q23639069?, Minister of Education, Lifelong Learning and Religions of Greeced, міністр освіти Греції[d], Prefect of Kastoriad і European Commissioner for Employment, Social Affairs and Inclusiond
Партія	ПАСОК
Батько	Takis Diamantopoulosd
Мати	Ekavi Chatzizogidoud
Брати, сестри	Giannis Diamantopoulosd
Сайт	diamantopoulou.gr
Медіафайли у Вікісховищі

Анна Діамантопулу (грец. Άννα Διαμαντοπούλου, 26 лютого 1959(19590226), Козані, Західна Македонія) — грецький політик, колишній міністр освіти і релігії Греції (2009–2012), міністр міністр економіки та конкурентоспроможності Греції.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Анна Діамантопулу народилася в Козані 1959 року. Дипломований інженер-будівельник, закінчила Університет Аристотеля в Салоніках, закінчила аспірантуру з регіональному розвитку. Певний час була президентом студентської Школи цивільного будівництва. Одружена і має одного сина.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Членом ПАСОК стала ще 1976 року і членом ΠΑΣΠ в 1977 році. В період 1977–1980 років стала членом Руху демократичних жінок і 1980 року — Союзу жінок Греції (грец. Ενωσης Γυναικών Ελλάδας). Була обрана номархом Касторії, обіймала цю посаду з 1985 по 1987 рік. Згодом призначена генеральним секретарем у справах освіти дорослих (1987–1988) і генеральним секретарем у справах молоді (1988–1989).

У вересні 1990 року на 2-му конгресі ПАСОК вперше обрана членом Центрального Комітету партії. В період 1992–1993 років була членом Форуму зі співробітництва балканських народів і членом Міжнародної мережі жінок на захист переслідуваних жінок у політичному світі. З 1993 до жовтня 1994 року, коли була призначена генеральним секретарем міністерства промисловості, очолювала Грецьку організацію малих та середніх підприємств та ремісництва (грец. Ελληνικός Οργανισμός Μικρών-Μεσαίων Επιχειρήσεων και Χειροτεχνίας, ΕΟΜΜΕΧ).

У вересні 1996 року за прем'єр-міністра Костаса Симітіс призначена секретарем з питань розвитку і вперше обрана депутатом Грецького парламенту від Козані за списками партії ПАСОК. 23 червня 1999 року стала комісаром Греції в Європейському союзі. 9 липня того самого року обрана президентом Європейської Комісії Романо Проді, отримала портфель з питань зайнятості та соціальних питань.

У листопаді 1999 року повторно обрана віце-президентом Соціалістичного інтернаціоналу жінок. У березні 2005 року знову обрана до Політичної ради ПАСОК і переобрана у грудні 2006 року. Після приходу до влади ПАСОК 7 жовтня 2009 року призначена міністром освіти і релігії Греції. В уряді широкої коаліції на чолі із Лукасом Пападімосом 7 березня 2012 року призначена міністром економіки та конкурентоспроможності Греції.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Офіційна сторінка [Архівовано 30 травня 2009 у Wayback Machine.](гр.)
• http://www.ana-mpa.gr/gr/biogr/diamantopoulou_anna.html [Архівовано 11 листопада 2010 у Wayback Machine.] у Flickr

п о р Європейські комісари з питань зайнятості, праці та соціальної сфери   Ліонелло Леві Сандрі (1967—1970) • Альберт Копп (1970—1973) • Патрик Гіллері (1973—1977) • Хенк Фределінг (1977—1981) • Айвор Річард (1981—1985) • Пітер Сазерленд (1985—1989) • Вассо Папандреу (1989—1992) • Патрік Флінн (1993—1999) • Анна Діамантопулу (1999—2004) • Ставрос Дімас (2004) • Володимир Шпідла (2004—2010) • Ласло Андор (2010—2014) • Маріанна Тіссен (2014—2019) • Ніколя Шміт (з 2019)

п о р Комісія Проді (1999—2004) Президент: Романо Проді Міжінституційні відносини та стратегія комунікацій Лойола Паласіо Транспорт Лойола Паласіо Енергетика Лойола Паласіо Адміністративні справи, аудит та боротьба з шахрайством Ніл Кіннок Промисловість та підприємництво Ерккі Лііканен (1999—2004) Оллі Рен (2004) Цифрові технології Ерккі Лііканен (1999—2004) Ян Фігель (2004) Юстиція та внутрішні справи Антоніо Віторіно Навколишнє середовище Маргот Вальстрьом Економіка та фінанси Педро Сольбес Регіональна політика Мішель Барньє (1999—2004) Жак Барро (2004) Рибальство та морські справи Франц Фішлер (1999—2004) Сандра Калнієте (2004) Фінансове планування та бюджет Мішель Шраєр (1999—2004) Маркос Кіпріаноу (2004) Дослідження, інновації та наука Філіп Бускен (1999—2004) Луї Мішель (2004) Освіта та культура Вів'єн Редінг (1999—2004) Даля Грибаускайте (2004) Охорона здоров'я та права споживачів Девід Бюрн (1999—2004) Павел Телічка (2004) Розширення Гюнтер Ферхойген (1999—2004) Янез Поточнік (2004) Розвиток та гуманітарна допомога Пол Нільсон (1999—2004) Джо Борг (2004) Конкуренція Маріо Монті Закордонні справи Кріс Паттен Зайнятість, соціальна сфера Анна Діамантопулу (1999—2004) Ставрос Дімас (2004) Торгівля Паскаль Ламі (1999—2004) Данута Хюбнер (2004) Внутрішній ринок та послуги Фріц Болкештайн

У соціальних мережах Twitter Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Вікісховище · YouTube Література та бібліографія BiblioNet Словники та енциклопедії Велика норвезька енциклопедія · Шведська національна енциклопедія Довідкові видання Munzinger IBA · OpenSanctions Нормативний контроль Freebase: /m/0glxmg · GND: 13980918X · ISNI: 0000000382546738 · LCCN: n2008000426 · MAK: 9810668366205606 · NLG: 17917 · NLP: a0000003786142 · SUDOC: 085212717 · VIAF: 265955225