Вулиця Промислова (Львів)
| Вулиця Промислова Львів | |
|---|---|
.JPG) Вулиця Промислова у Львові | |
| Місцевість | Підзамче |
| Район | Шевченківський |
| Колишні назви | |
| Нової Різні | |
| польського періоду (польською) | Nowej Rzeźni |
| радянського періоду (українською) | Промислова |
| радянського періоду (російською) | Промыслова |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1350 м |
| Координати початку | 49°51′13.41″ пн. ш. 24°02′25.12″ сх. д. / 49.85372° пн. ш. 24.04031° сх. д. |
| Координати кінця | 49°51′54.40″ пн. ш. 24°02′39.70″ сх. д. / 49.86511° пн. ш. 24.04436° сх. д. |
| поштові індекси | 79024[1] |
| Транспорт | |
| Трамваї | № 6[2] |
| Зупинки громадського транспорту | «Трамвайне депо № 2», «Фабрика „Світанок“», «Вулиця Липинського»[2] |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка, асфальт (частково) |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 4—60[3] |
| Державні установи | Львівська регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби України |
| Медичні заклади | Львівська обласна державна лікарня ветеринарної медицини, комунальна 5-а стоматологічна поліклініка м. Львова, ветеринарна клініка ЛКП «Лев» |
| Поштові відділення | ВПЗ № 24 (вул. Хмельницького, 145, тимчасово не працює). Послуги надаються у ВПЗ № 37 (вул. Богдана Хмельницького, 257)[1] |
| Забудова | сецесія, польський та радянський конструктивізм 1930-1950-х, промислова забудова[4] |
| Підприємства | ВАТ «Сяйво», Львівське швейне ТДВ «Львівський Маяк», ПАТ «Шкіряне підприємство „Світанок“», ЛКП «Лев» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Промислова у Вікісховищі | |
Ву́лиця Промисло́ва — вулиця, що розташована на межі Шевченківського та Личаківського районів Львова, в місцевості Підзамче. Сполучає вулиці Хмельницького та Липинського. Прилучаються вулиці Волинська, Бобинського, Равська та Городницька.
Вулиця утворена наприкінці XIX століття і від 1901 року відома під назвою — вулиця Нової Різні, оскільки прямувала до міської бойні (різні), яка за радянських часів була перетворена на львівський м'ясокомбінат. Від 1950 року має сучасну назву — вулиця Промислова, через значну кількість промислових підприємств, розташованих на ній.
За радянських часів вулиця Промислова була значно довшою, бо перетинала сучасну вулицю Липинського та прямувала на північ/північний захід ще на 2,5 км аж до межі міста. У 1990-х роках цю ділянку вулиці Промислової виокремили в окрему вулицю та назвали її на честь українського кіноактора, кінорежисера, сценариста Івана Миколайчука.
В забудові вулиці Промислової присутні сецесія, польський та радянський конструктивізм 1930—1950-х років[4], але на вулиці переважає промислова забудова. Лише незначна частина вулиці, переважно південна, забудована одно-, дво- та триповерховими житловими будинками, спорудженими у першій половині XX століття, а також є декілька приватних садиб та один житловий п'ятиповерховий будинок радянських часів.
№ 6 — Шевченківське районне відділення ДАІ. Нині — житловий будинок.
№ 7 — за радянських часів тут містилася Всесоюзна школа передового досвіду обласного управління сільського господарства[4], нині — львівська регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби України[5].
№ 9 — Львівська обласна державна лікарня ветеринарної медицини[6]. Також тут містяться Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області[7].
№ 18 — філія комунальної 5-ї стоматологічної поліклініки м. Львова[8].
№ 25 — ВАТ «Сяйво», що спеціалізується на виробництві побутової електроосвітлювальної арматури.
№ 27 — Львівське швейне ТДВ «Львівський Маяк», заснована у 1944 році на базі дрібних ательє, як львівська швейна фабрика № 1. У червні 1962 році на базі швейної фабрики № 1 створено ВО «Львівська швейна фірма „Маяк“», до складу якої увійшли 15 фабрик Західного регіону України. 1963 року після реорганізації у складі фірми залишили лише фабрики, розташовані у Львівській області. У складі об'єднання: головне підприємство, Львівська філія, Бродівська та Золочівська швейні фабрики. Від 1992 року — орендне підприємство «Львівська швейна фірма „Маяк“» та відокремлено Бродівську та Золочівську швейні фабрики. Від 1993 року — ВАТ «Маяк». 1997 року виокремилася Львівська швейна фабрика. Від 2011 року — Львівське швейне ТДВ «Львівський Маяк»[9].
№ 29 — комплекс будівель трамвайного депо № 2 ЛКП «Львівелектротранс». Цехи цього депо, які розміщено ближче до вулиці Промислової, збудовано у 1907—1908 роках за проєктом архітектора Яна Богуцького[10] у стилі сецесія геометрична та були урочисто відкриті 22 серпня 1908 року. У 1939 році, після створення Львівського трамвайного тресту, отримало назву «Депо № 2». Сюди потрапляли переважно застарілі та зношені трамвайні вагони[11].
У 1978 році розпочалася перша модернізація з розширенням території та будівництвом нового профілакторію із мийним комплексом. Після удосконалення, трамвайне депо № 2 мало вміщувати до 120 трамвайних вагонів моделі «Tatra KT4SU». Новий профілакторій був проїзного типу з трьома оглядовими канавами. В будівлі профілакторію були й допоміжні приміщення, де ремонтували окремі агрегати. Під час реконструкції збудували будинок диспетчерської з мозаїчним панно[11].
На початку 2014 року розпочали реконструкцію профілакторію. Фінансування здійснювалося за кошти кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку. Реалізувати проєкт вдалося із третьої спроби[11].
№ 45 — в будинку міститься видавництво літературної агенції «Піраміда», засноване Василем Гутковським у 1995 році.
№ 46 — за радянських часів тут був львівський птахокомбінат[4].
№ 50/52 — семиповерхова офісна будівля бізнес-центру «Український капітал» реконструйована у 2006 році, що входить до складу бізнес простору «Промисловий». У 1950-х роках в будинку містилася школа фабрично-заводського навчання львівського м'ясокомбінату[4]. Нині тут розташовані Львівське регіональне управління АТ «Полтава-банк»[12], ресторан «Капітал»[13], офіс транспортної компанії «САТ» № 3 тощо.
№ 53 — у 1920-х роках було збудовано три невеликих шкіряних фабрики «Мазега», «Палліс», «Таннер», які у 1939 році націоналізовано радянською владою, а у повоєнний час об'єднано в державний шкірзавод № 3. У грудні 1961 року державний шкірзавод № 3 перейменовано на шкіряну фірму «Світанок». Відтоді підприємство декілька разів змінювала назву, переважно, в залежності від форми власності: «Львівське державне шкіряне підприємство „Світанок“» (1976—1993), «Львівське орендне шкіряне підприємство „Світанок“» (1993—2002), Відкрите акціонерне товариство «Шкіряне підприємство „Світанок“» (2002—2010), Публічне акціонерне товариство «Шкіряне підприємство „Світанок“» (від 6 травня 2010 року)[14].
№ 54/56 — за цією адресою від 1904 року розташовувалася нова міська різня (бойня)[4]. «Нова різня» виглядала, як ціле автономне містечко. Відповідно до новітнього німецького планувального підходу, в окремих будівлях розмістилися: власне різня, ветеринарний та санітарний центри, відгороджений муром ринок, численні адміністративні будинки з офісами та помешканнями для працівників, машинні приміщення з найновішим паровим устаткуванням, які забезпечували виробництво власної електроенергії та штучного льоду. Власна залізнична колія сполучала «Нову різню» зі станцією Підзамче. Споруди зводилися із використанням, на той час, новітніх залізобетонних технологій. У зовнішньому оформленні домінував цегляний промисловий стиль. Наприкінці 1930-х років було проведено реконструкцію усього комплексу. У радянські часи тут функціонував львівський м'ясокомбінат, який після 1991 року занепав. Нині територію та приміщення колишнього м'ясокомбінату орендує низка підприємств[15]. Зокрема, в будинку № 56 нині міститься Львівське комунальне підприємство «Лев», що спеціалізується на вилові й стерилізації безхатніх тварин. При ЛКП «Лев» діє ветеринарна клініка[16].
№ 60 — триповерхова будівля побутово-спортивного комплексу. На першому поверсі розташовані приміщення побутового обслуговування та магазини зі спортивним обладнанням та харчуванням, а на другому та частині третього поверхів розташований спорткомплекс[17]. За цією ж адресою, розташоване відділення «Акордбанку» № 45.
-
Трамвай № 6 на Промисловій біля вул. Волинської -
Вулиця Промислова. Вдалині — висотна забудова Збоїщ
-1.JPG)
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 вересня 2022.
- ↑ а б Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 31 серпня 2024.
- ↑ а б в г д е 1243 вулиці Львова, 2009.
- ↑ Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області. Підпорядковані установи: лабораторії. lvivdpss.gov.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Інформація про лікарню. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області. Структурні підрозділи: Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини. lvivdpss.gov.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Офіційна сторінка комунальної 5-ї стоматологічної поліклініки м. Львова. google.com. Карти Google. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Т. О. Чорна. Львівський Маяк // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- ↑ Ю. О. Бірюльов. Богуцький Ян // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
- ↑ а б в Пресслужба ЛМР (22 серпня 2023). Сьогодні трамвайному депо на вул. Промисловій — 115 років (відео). city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 1 вересня 2024.
- ↑ Регіональні відділення АТ «Полтава-Банк»: Львівська область. poltavabank.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Офіційна сторінка ресторану «Капітал». kapitalrestoran.com.ua. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Про компанію ПАТ «Шкіряне підприємство „Світанок“». leather-svitanok.com.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Переміщення львівської міської Різні. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Ветеринарна клініка ЛКП «Лев». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Володимир Галечик (17 серпня 2018). На вулиці Промисловій збудують спортивний комплекс. dyvys.info. Інформаційна агенція «Дивись.info». Процитовано 26 вересня 2020.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Промислова вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 482. — ISBN 978-966-2154-54-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 50, 87, 114. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 421—423. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Промислова. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 26 вересня 2020.