Церква «Віфанія» (Львів)
| Церква «Віфанія» | |
|---|---|
_-_panoramio_(1).jpg) | |
| 49°49′48″ пн. ш. 24°00′51″ сх. д. / 49.83000° пн. ш. 24.01417° сх. д.Координати: 49°49′48″ пн. ш. 24°00′51″ сх. д. / 49.83000° пн. ш. 24.01417° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Львів |
| Архітектор | Бернард Меретин |
| Скульптор | Антон Штиль, Іоан Георгій Пінзель |
| Художник | Станіслав Строїнський |
| Засновник | Олександр Зборовський |
| Кінець будівництва | 1630, 1736 |
| Зруйновано | 1648 |
| Будівельна система | цегла |
| Належність | П'ятидесятництво |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Епонім | Мартін Турський |
  Церква «Віфанія» (Львів) (Україна) | |
 | |
 Церква «Віфанія» у Вікісховищі | |
Церква «Віфанія» — церква п'ятидесятників у Львові. Знаходиться в районі Підзамче на вулиці Жовківській, 8.
Дерев'яний костел Святого Мартина (пол. Kościół św. Marcina) був споруджений з фундації Олександра з Ритвян Зборовського 1630 року для католицького чернечого ордену кармелітів. Сучасного вигляду набув після його відбудови 1736 року в камені після пожежі 1648 року. Кошти для зведення храму надав Ян Рубчинський.[1]
Ян Юліуш Островський стверджував, що Йоган-Георг Пінзель виконав якісь скульптури для костелу.[2]
Пізніше при костелі розміщувався шпиталь для інвалідів війни. Після «йозефінської касати» костел став парафіяльним.[1]
Костел дав назву вулиці, на якій він розташований — вулиця Святого Мартина (так вона називалася у 1890—1943 та 1944—1946 роках).
У 1990-х роках будівлю передали громаді Християн Віри Євангельської — п'ятидесятникам.
Будівля споруджена з каменю, однонавна, прямокутна в плані, з сиґнатуркою над високим двосхилим дахом. Фасад костелу розчленовують пілястри, оригінальні капітелі іонічного ордеру які скомпоновані з військової арматури. Інтер'єр храму прикрасив фресками художник Йозеф Маєр у XVIII сторіччі (1747—1748[3]). Рококові склепіння храму свого часу розписав Мартин Строїнський. Він також автор розписів фасаду, які ще ледь можна було побачити на початку 1920-х. Розписи рококових склепінь відновив Теофіл Копистинський 1886 року.[1]
До костелу прилягає двоповерхова будівля з келіями, яка з боку головного фасаду має дзвіницю.
- ↑ а б в Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 175.
- ↑ Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 93—94. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
- ↑ Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 233.
- Горак Р. Роберт Домс, до 300-річчя Львівської пивоварні // Дзвін. — Львів, 2015. — № 11 (853) (листопад). — С. 140—156.
- Качор І., Качор Л. Львів крізь віки. — Львів: Центр Європи, 2004. — 240 с. — ISBN 966-7022-44-7.
- Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР. — К.: Будівельник, 1983—1986. — Т. 3. — С. 83.
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 175—176. (пол.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||