Далекий Схід Росії

Не плутати з Далекий Схід.
Далекий Схід Росії
Далекосхідний федеральний округ.
Країна  Росія
Населення
 - повне
Площа
 - повна
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Далекий Схід Росії

Далекий Схід Росії — східна частина Росії, до якої відносять області басейнів річок, що впадають в Тихий океан, а також острів Сахалін, Курильські острови, острів Врангеля, Командорські та Шантарські острови[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Населення — 6,3 млн осіб (близько 5 % населення Росії). Далекий Схід — регіон Росії з найбільшим зниженням населення: за період 1991—2010 рр. населення зменшилося на 1,8 млн осіб (22 %)[2]. Від початку дев'яностих років 20 століття Чукотка втратила дві третини населення, Магаданська область — більш як половину, Сахалін та Камчатка — по одній третині, Амурська область та Хабаровський край — приблизно по 20 %[3]. Коефіцієнт приросту населення на Далекому Сході Росії -4,1[4]: Приморський край -3,9, Республіка Саха -1,8, Хабаровський край -1,3, ЄАО -0,7, Сахалін -7,8, Магаданська область -17,3, Камчатський край -6,2, Амурська область -6, Чукотка -14,9. При збереженні існуючих тенденцій Магадан залишиться без населення через 57 років, а Чукотка — через 66 років[4]. За деякими прогнозами населення Далекого Сходу Росії до 2050 року може скоротитися майже на 40 відсотків і складе менш як 4 мільйони осіб[5]. Далекий Схід Росії займає 36,1 % території країни, але в ньому проживає всього 4,4 % населення країни або трохи менш як 6,3 млн осіб. За прогнозами за 2010—2050 роки загальна чисельність населення російського Далекого Сходу може зменшитися на 21,1 %, а працездатного — на 42,5 %[6].

Площа регіону — 6169,3 тис. км², або близько 36 % території Росії. Географічно, історично і за активністю міграції населення до Далекого Сходу нерідко відносять Забайкалля.[7][8]

Склад

[ред. | ред. код]

До складу Далекосхідного федерального округу входять 9 суб'єктів федерації:

  1. Амурська область
  2. Єврейська автономна область
  3. Камчатський край
  4. Магаданська область
  5. Приморський край
  6. Республіка Саха (Якутія)
  7. Сахалінська область
  8. Хабаровський край
  9. Чукотський автономний округ

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Далекий Схід Росії в енциклопедії Навколо світу [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Катерина Мотрич: Нас стає все менше [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Андрій Кофман (3 квітня 2015). ГЕКДАРОМ НЕ НУЖНО. 11/340. Совершенно секретно (газета). Архів оригіналу за 10 грудня 2015. Процитовано 8 грудня 2015.(рос.)
  4. ↑ а б Через 60 років кілька суб'єктів ДФО повністю «вимруть» [Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Тетяна Смольякова. Пологи на замовлення У Росії залишилося всього п'ять років, щоб вибратися з "демографічної ями". — Российская газета, 20.06.2013. — № 6107 (131).(рос.)
  6. ↑ Ігор Михайлович Попов - кандидат історичних наук, незалежний військовий експерт. Дивізії проти бригад, бригади проти дивизий. — Независимое военное обозрение, 12.07.2013.(рос.)
  7. ↑ Міністерство економічного розвитку Російської Федерації — Програма «Економічний і соціальний розвиток Далекого Сходу і Забайкалля на період до 2013 року» [Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ Сервер Уряду Хабаровського краю — Соціально-економічна стратегія розвитку Хабаровського краю і Забайкалля[недоступне посилання з квітня 2019](рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Занина А. А. Климат СССР. Выпуск 6. Дальний Восток. — Л. : Гидрометеоиздат, 1958. — 167 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Далекий_Схід_Росії&oldid=41318772