Приморський край
Приморський край  | |||
|---|---|---|---|
| рос. Приморский край | |||
.jpg) | |||
| |||
| Країна |  Росія | ||
| Фед. округ | Далекосхідний | ||
| Адмін. центр | Владивосток | ||
| Глава | Олег Кожем'якоd | ||
| Дата утворення | 20 жовтня 1938 | ||
| Оф. вебсайт | primorsky.ru(рос.) | ||
| Географія | |||
| Координати | 45°20′00″ пн. ш. 134°40′00″ сх. д. / 45.333333333333° пн. ш. 134.66666666667° сх. д. | ||
| Площа | 165 900 км² (23-й) | ||
| • внутр. вод | 1,9 % | ||
| Часовий пояс | MSK+7 (UTC+10) | ||
| Населення | |||
| Чисельність | 1 953 474 [1] (26-й) (2011) | ||
| Густота | 11.77 ос/км² | ||
| Економіка | |||
| Економ. район | Далекосхідний | ||
| Коди | |||
| ISO 3166-2 | RU-PRI | ||
| ЗКАТО | 05 | ||
| Суб'єкта РФ | 25, 125 | ||
| Телефонний | (+7) | ||
| Карти | |||
 | |||
 Приморський край у Вікісховищі | |||
.svg)
Примóрський край — адміністративно-територіальна одиниця Російської Федерації.
Приморський край був утворений 20 жовтня 1938 року за указом Президії Верховної ради СРСР «Про розділення Дальносхідного краю на Хабаровський і Приморський краї»
Адміністративний центр — місто Владивосток. Розташований в південно-східній частині Російської Федерації, зі сходу омивається Японським морем. Межує на заході з Китаєм і на півдні з Північною Кореєю. На півночі межує з Хабаровським краєм РФ.
Губернатор краю — Олег Миколайович Кожем'яко.
Законодавчі Збори Приморського краю є постійно діючим законодавчим (представницьким) органом державної влади краю. Чисельний склад Законодавчих Зборів — 39 депутатів.
Приморський край перебуває в годинному поясі, позначуваному по міжнародному стандарту як Vladivostok Time Zone (VLAT/VLAST). Зсув відносно UTC становить +10:00 (VLAT, зимовий час) / +11:00 (VLAST, літній час), тому що в цьому годинному поясі діє перехід на літній час. Щодо Московського часу годинний пояс має постійний зсув +7 годин і позначається в Росії відповідно як MSK+7. Владивостоцький час відрізняється від поясного часу на одну годину, тому що на території Росії діє декретний час.
У Примор'я відкритий цілий ряд великих і унікальних родовищ різноманітних корисних копалин, на базі яких створена й функціонує найпотужніша на Далекому Сході гірничодобувна промисловість.
У краї виробляється більше 92 % флюориту (плавикового шпату) Росії, 64 % вольфрамових концентратів, майже 100 % борних продуктів, 73,6 % свинцю в концентраті й 8,4 % свинцю рафінованого, добувається 18,2 % олова Росії.
У краї виявлено майже 100 вугільних родовищ із загальними прогнозними запасами до 2,4 млрд т. Основні родовища вугілля — Бікінське, Павловське, Шкотовське й Артем'євське — буровугільні, Партизанське й Раздольненське — кам'яновугільні. Багато родовищ вугілля мають складні гідрогеологічні умови (невелика товщина вугільних шарів і їхня висока обводненность). Це утруднює видобуток вугілля, робить його дорожчим. Разом з тим близько 70 % запасів вугілля придатне для відкритої розробки.
Край багатий родовищами кольорових металів. Відомо близько 30 родовищ олова, які в основному розташовані у Кавалеровському, Дальнегорському (видобуток і збагачення здійснює «Дальполіметал») і Красноармійському районах. У цих ж районах зосереджене близько 15 родовищ поліметалевих руд, що містять цинк, свинець, мідь, срібло, вісмут, рідкісноземельні метали. У Красноармійському й Пожарському районах краю є кілька родовищ вольфраму. Крім вольфраму в цих рудах утримується мідь, срібло, золото, вісмут і інші коштовні метали. У північно-східних районах Сіхоте-Аліню знайдено кілька родовищ срібла.
У краї розвідано більше 50 родовищ золота. Золотоносні родовища є як на півдні Примор'я, так і на півночі. Близько 60 % усіх запасів золота перебувають у розсипах по долинах річок.
У районі Дальнегорська розташоване найбільше в Росії родовище бору (датолітових, боромістких руд). Воно розробляється відкритим способом і може забезпечити роботу переробних підприємств не менш ніж на 50 років. Плавиковий шпат добувається в Хорольському районі (Вознесенське й Погранічне родовища). Крім плавикового шпату в рудах цього родовища містяться рідкісні метали. Відкрито кілька родовищ фосфоритів на материковому схилі Японського моря.
У структурі видобутку традиційно переважають буре й кам'яне вугілля — 47 %, значну роль відіграють кольорові й рідкісні метали — 21 % і неметали — 14 %. Виробництво благородних металів (золота з розсипних і комплексних вольфрамово-мідних родовищ, срібла з комплексних поліметалевих родовищ) не перевищує 10 %, видобуток загальнопоширених корисних копалин — 3 %.
У краї є перспективи виявлення промислових родовищ як традиційних для краю корисних копалин, так і нових, на базі яких можуть бути створені великі гірничодобувні підприємства. Із традиційних корисних копалин є перспективи пошуків скарново-шеєлітових родовищ у Лермонтовському рудному вузлі й високоякісних лікувальних грязей у бухті Експедиції на півдні Примор'я.
Особливо сприятливі перспективи в краї є на виявлення нових промислових рудних родовищ благородних металів (золота й срібла).
З нових корисних копалин у Примор'я є перспективи виявлення родовищ стибію, ртуті, марганцю, бариту, каолінів, і високоякісних кварцитів для виробництва скла, у яких у цей час Росія має велику потребу.
У краї в останні роки з'явилися перспективи виявлення родовищ дорогоцінних каменів: алмазів у корінному заляганні й корундів у розсипах, у першу чергу сапфірів у Вострецовському золотоносному районі. Є недорозвідане родовище Райдужне шляхетного опала в межах Алчанської вулканоструктури.
В 1999—2000 роках почата переоцінка перспектив краю на нафту й газ, як у наземній частині, так і на шельфі Японського моря. Прогнозна оцінка на нафту за різними авторами коливається в межах 10-150 млн тонн. Розвинена інфраструктура краю й віддаленість від нафтовидобувних регіонів Росії дозволяє з високим ступенем імовірності припускати, що розробка навіть дрібних родовищ нафти й газу буде економічно доцільною.
Не освоюються розвідані родовища германія, за запасами якого Примор'я займає одне із провідних місць у світі. Також чекають свого освоєння родовища вермикуліту, графіту, тальку й інших корисних копалин.
До 80 % території краю займають винятково різноманітні за складом ліси: хвойні, широколисті, дрібнолисті дерева й чагарники, багато з яких ендемічні (абрикос маньчжурський, актинідія, женьшень). Лісопокрита площа становить 12,3 млн га, загальні запаси деревини — 1,75 млрд м³. Ліси третьої групи займають близько 60 % лісопокритої площі, а ліси, де можливе рубання — близько 75 %. Для Приморського краю норма вирубки становить близько 10 млн м³ у рік. У деяких районах вирубується набагато більше раціональних норм, а у важкодоступних районах ліс може не вирубуватися взагалі. Ліси Приморського краю також багаті кедровими горіхами, лікарськими рослинами (лимоник, женьшень).
У Примор'ї сполучаться тайга й субтропічні ліси. Узимку лютують морози близько −30 °C (іноді до −50 °C), улітку — +30 (місцями до +40 °C). Район є найпівденнішим у зоні тайги й найпівнічнішим у зоні субтропіків, що визначає багатство флори й фауни, різноманітність ландшафту, тепле море на півдні, наявність джерел мінеральних вод — усе це дозволяє розвивати туризм у краї.
Приморський край складається з 12 міських округів і 22 муніципальних районів, на території яких розташовуються 29 міських поселень і 116 сільських поселень.
Багато населених пунктів засновані поселенцями з Центральної Росії, України та Білорусі й отримали імена рідних місць:
- Хороль — на честь українських міста і річки Хорол
- Чернігівка — на честь міста Чернігів та Чернігівської губернії.
- Чугуївка — на честь міста Чугуїв.
- Київка
- Тереховка — на честь білоруського поселення
- Речиця — на честь білоруського міста
- Лідовка — на честь білоруського міста Ліда
- Ніжино та Новоніжино — на честь міста Ніжин
- Нова Москва
- Прилуки — на честь українського міста Прилуки
- Суражівка — на честь міста Сураж колишньої Чернігівської губернії, нині Брянської області.
- Полтавка — на честь Полтави.
- Уссурійськ
- Камінь-Риболов
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2013 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Національний склад Приморського краю за переписом населення 2010 року:
| % | ||||
|---|---|---|---|---|
| росіяни | українці | корейці | татари | |
| м. Владивосток | 92,4 | 2,0 | 0,8 | 0,5 |
| м. Арсеньєв | 96,0 | 2,3 | 0,2 | 0,4 |
| м. Артем | 92,7 | 2,1 | 1,4 | 1,2 |
| м. Великий Камінь | 94,3 | 2,3 | 0,5 | 0,4 |
| м. Дальнєгорськ | 96,5 | 1,5 | 0,3 | 0,4 |
| м. Дальнєрєченськ | 93,4 | 3,7 | 0,4 | 0,3 |
| м. Лісовазодськ | 93,6 | 3,8 | 0,6 | 0,3 |
| м. Находка | 93,1 | 2,4 | 1,2 | 0,7 |
| м. Партизанськ | 92,6 | 2,1 | 2,5 | 1,2 |
| м. Спаськ-Дальній | 93,3 | 3,1 | 0,9 | 0,6 |
| м. Уссурійськ | 91,0 | 2,4 | 3,0 | 0,5 |
| м. Фокіно | 91,2 | 3,8 | 0,4 | 0,9 |
| Анучинський район | 92,9 | 3,6 | 0,5 | 0,7 |
| Дальнєрєченський район | 88,8 | 8,7 | 0,2 | 0,2 |
| Кавалеровський район | 95,4 | 2,5 | 0,1 | 0,6 |
| Кіровський район | 92,6 | 5,3 | 0,2 | 0,3 |
| Красноармійський район | 94,2 | 3,4 | 0,0 | 0,5 |
| Лазовський район | 92,6 | 3,5 | 0,4 | 0,4 |
| Михайлівський район | 90,3 | 4,4 | 1,9 | 0,3 |
| Надєждинський район | 92,7 | 3,1 | 0,3 | 1,2 |
| Ольгинський район | 91,2 | 4,4 | 0,1 | 0,4 |
| Партизанський район | 89,8 | 3,9 | 2,2 | 0,7 |
| Погранічний район | 88,3 | 2,7 | 0,6 | 1,2 |
| Пожарський район | 91,6 | 3,5 | 0,1 | 0,4 |
| Спаський район | 90,3 | 4,6 | 1,6 | 0,5 |
| Тернейський район | 94,1 | 2,5 | 0,2 | 0,4 |
| Ханкайський район | 91,1 | 5,2 | 0,1 | 0,5 |
| Хасанський район | 92,5 | 2,5 | 0,4 | 0,9 |
| Хорольський район | 91,8 | 6,1 | 0,1 | 0,3 |
| Чернігівський район | 91,7 | 4,0 | 1,0 | 0,8 |
| Чугуївський район | 94,4 | 3,1 | 0,1 | 0,3 |
| Шкотовський район | 93,6 | 2,9 | 0,5 | 0,7 |
| Яковлівський район | 91,7 | 4,5 | 0,4 | 0,6 |
| Приморський край | 92,5 | 2,8 | 1,0 | 0,6 |
.svg)
Переселенці з України та з Білорусі, а також жителі сучасної України Південний регіон Далекосхідного краю називають Зелений Клин.
На початку 20 століття Примор'я називали «другою Україною»[2]. Перепис населення краю, здійснений 1909 Загальноземською організацією засвідчив, що в Амурській області українці становили 40,6 % населення, а в Приморській області — 75 % населення[2].
Загалом, протягом 1858—1914 років в Примор'я переселилися 22 122 селянські родини, 70 % яких були вихідцями з України. В Південно-Усурійському краю вони становили 81,26 % усіх селян-переселенців[3][4].
Станом на 1923 рік, через політику русифікації царської Росії та еміграцію після громадянської війни в Росії, частка українців в Примор'ї зменшилася — їх нараховувалося 219 462 осіб, близько 50 % населення регіону[5][6].
В 1931 році в Примор'ї стартував процес українізації, в ході якої Чернігівський, Ханкайський, Спаський і Калінинський райони краю були перетворені в українські національні райони. В Спаську відкрався український педагогічний технікум, який планувалося реформувати в інститут. Проте в грудні 1932 року, напередодні Голодомору, за рішенням ЦК ВКП(б) усі українські організації Примор'я були ліквідовані, а українізаційний курс скасований і замінений русифікацією[6].
За даними радянського перепису 1989 року, українці Примор'я становили лише 8,2 % населення — 182 тисяч осіб[6].
- ↑ территориальный орган федеральной службы государственной статистики по приморскому краю - Оценка численности постоянного населения с учетом предварительных итогов Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 24 травня 2019.
- ↑ а б Приамурье. Факты, цыфры, наблюдения. Собраны на Дальнем Востоке сотрудниками Общеземской организации. — Москва, 1909. — С. 717—718
- ↑ Аргудяева Ю. В. Крестьянская семья украинцев в Приморье (80-е гг. XIX — начало ХХ вв). — Москва, 1993. — С.32.
- ↑ Герасимов И. Новая имперская история постсоветского пространства. — Казань, 2004. — С. 236—237
- ↑ Экономическая жизнь Приморья. — 1924. — № 6-7. — С.48.
- ↑ а б в Черномаз В. Украинцы Приморья: прошлое и настоящее. По материалам научно-практической конференции «Многонациональное Приморье: история и современность» // Кобза. Українці Росії. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 20 серпня 2010.
- Офіційна вебсторінка [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Інтерактивні карти Приморського краю (рос.)
- Далекий Схід: надія на відродження залишається (рос.)
- Від Товариства української культури Приморського краю до Центру сучасного суспільствознавства (рос.)
 КНР |  Хабаровський край | |
| КНР |  | Японське море |
 Північна Корея | Японське море | Японське море |
| Міські округи |   | |
|---|---|---|
| Муніципальні райони | Анучинський • Дальнєрєченський • Кавалеровський • Кіровський • Красноармійський • Лазовський • Михайлівський • Надеждинський • Октябрський • Ольгинський • Партизанський • Погранічний • Пожарський • Спаський • Тернейський • Ханкайський • Хасанський • Хорольський • Чернігівський • Чугуївський • Шкотовський • Яковлівський | |
Країни Східної Азії | |
|---|---|
| Суверенні держави | |
| Несуверенні території | |
| Спірні території | Ліанкурові скелі (  ,  ) • Нижні Курильські острови (, ) • Острови Сенкаку (, ,  ) • Внутрішня Монголія ( , ) |
 | |
|---|---|
| У соціальних мережах | |
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |