Даосизм

Даосизм
Засновник	Лао-Цзи
Країна походження	Китай
Регуляторний документ	Дао Де Цзін
Даосизм у Вікісховищі

Частина серії статей на тему:
Традиційна релігія
Дао, китайський ієрогліф
Ключові поняття Божества Герой Монстр Дух Душа Космос Хаос Потойбічний світ Створення Вічне повернення Золота доба Доля Сакральне Жертвопринесення Ініціація Міф Монотеїзм Антропоморфізм Зооморфізм Світове дерево Синкретизм Таємні товариства
Найдавніші форми Анімізм Зоолатрія Культ предків Магія Полідоксія Тотемізм Фетишизм Шаманізм
Історичні ареали Азія: Айии Бон Буддизм Бурханізм Ведизм Гіндукушська релігія Даосизм Джайнізм Індуїзм Мусок Синто Тенгріанство Шаманізм Америка: Індіанські вірування Африка: Стародавній Єгипет Африка південніше Сахари Близький Схід і Середземномор'я: Зороастризм Іслам Християнство Юдаїзм Язичництво Європа: Адиге хабзе Ваттісен яли Вацдін Стародавня Вірменія Германці Стародавня Греція Інешкіпазія Кельти Мокшень кой Слов'яни Удмурт вос Чимарій юла
Служителі культу Жрець Шаман Оракул Брахман Волхв Друїд Маг
Надприродні сутності Божество Демон Чорт Дух-посланець Янгол Привид Психопомп Вахана
Персонажі-люди Напівбог Герой Чаклун Відьма
Категорія • Портал
п о р

Даоси́зм — китайське традиційне вчення, у якому присутні елементи релігії, містики, ворожіння, шаманізму, медитації, а також традиційної філософії та науки. Послідовників даосизму називають даосами. Вважають, що цю течію заснував Жовтий імператор (родоначальник всіх китайців).

В історії даосизму відбувся поділ учення на філософський даосизм (дао цзя), що розвинувся у неодаосизм, та релігійний (дао цзяо), що включив алхімію, демонологію, лікування. За час свого існування даосизм не створив єдиної церкви, а догматичні положення його ортодоксальних напрямів не сформувалися у конкретний, спільний для всіх вірян догмат. Це відбилося на поліморфізмі даоської доктрини, особливостях ритуальної діяльності і організаційних рівнях. Проте даосизм є цілісним соціокультурним феноменом, що здійснює значний вплив на життя сучасного китайського суспільства.

Даосизм виник у IV—III ст. до н. е., його виникнення пов'язують з іменем легендарного імператора Хуан-ді (Жовтий імператор). Даосизм є однією з двох корінних китайських релігійно-філософських систем (іншою є конфуціанство), які значно вплинули на розвиток китайської культури. Витоки даосизму можна побачити у шаманських старокитайських віруваннях. У сучасній даології існує серйозна проблема розмежування релігійного та філософського напрямків у даоській традиції, яку й досі не вирішено повністю. «Філософський» даосизм вважається початковим, а «релігійний» — більш пізнім. Під «філософським даосизмом» зазвичай мається на увазі вчення, викладене у «Дао-де цзін», «Чжуан-цзи» та пов'язаних з ними текстів. У політиці та виживанні даос шукає дієвого шляху найменшого спротиву і скромності. Усі крайні позиції ведуть до своїх протилежностей. Усе є в русі, за винятком самого Дао (Шляху), який визначає рівновагу між протилежностями їнь та ян.

Наголошується на:

• медитації

За твердженням даосів, світ у цілому і людина, зокрема, характеризуються трьома видами життєвої енергії: шен (дух), ці (дихання) та цзін (життєва субстанція). Під час медитації людина прагне до злиття мікрокосму (її) з макрокосмом (всесвітом). З цією метою людина повинна позбутися від дуалістичного сприйняття дійсності; іншими словами, вона має ототожнити своє Его з усім всесвітом, тобто позбутися від суб'єктно-об'єктної свідомості. Отже, даоська медитація глибоко містична. Містичний союз з усім сущим не піддається раціональному поясненню; збагнення здійснюється безпосередньо через досвід. Таким чином, затверджується фундаментальне положення даосизму, згідно з яким розказане Дао не є достеменним Дао. Те, що пізнається під час медитації не піддається словесному вираженню. Якщо все перебуває у процесі постійної зміни, ідентифікація власного «Я» стає ілюзією, явною помилкою, але рано чи пізно людина буде змушена змиритися з реальністю змін. Проте даосизм не схильний вдаватися до мудрувань та акцентує увагу на практичному здійсненні цієї концепції. Людина повинна переконатися на власному досвіді в суті питання, тобто усвідомити дійсну реальність і відчути себе частиною потоку Дао.

• спонтанності
• простоті.

Подібно до водного потоку, життя людини повинне протікати шляхом найменшого опору. Отже, ідеалом даосів є існування, вільне від проявів пристрастей та амбіцій. Проте, серйозною перешкодою на шляху до звільнення від мирських бажань є освіта, бо знання збільшує схильність до бажань та амбітних прагнень. Саме тому даоси розробили теорію мислення, що перешкоджає підвищенню інтелектуального і освітнього рівнів. Природна простота (пю) виявляється у спонтанних вчинках (ву-вей), які відбивають природну гармонію. У процесі ву-вей особа виражається у своїй первісній простоті та єднанні з навколишнім світом. У цьому випадку свідомість не встигає проявити свій раціональний початок і підсвідомість бере на себе функції управління особою. Вказані якості сприяють усвідомленню природи усіх живих істот і місця людини на цьому світі. Подібно до буддистів, даоси співпереживають усім живим істотам. Де (чеснота) і ці (енергія) являють собою силу беззусильної дії доступної для даоса.

Як релігія, даосизм наголошує на алхімічних відносинах між макрокосмом і мікрокосмом, шукаючи формулу безсмертя за допомогою:

• контролю дихання
• дієти
• вправ
• сексуальної стриманості
• хімічних еліксирів

У даосизмі розвинулось священство, величезний ієрархічний пантеон «богів» та безліч священних текстів і ритуалів, пов'язаних з різними сектами. Пізніше повстало чернецтво. З часів китайської культурної революції (1966—1968) релігійний даосизм активно практикується головним чином на Тайвані. Філософський даосизм викликав зацікавлення на Заході, особливо І Чінґ, містичний твір, який має за мету пояснити значення випадкових подій.

• Дао (道) — буквально шлях, в даосизмі-духовність.

Дао означає Шлях осягнення законів природи, її закономірностей. Вчення закликає людей жити за природними законами, відповідно до Дао, універсальним гармоніювальним принципом. Дао трактується як абсолютна категорія, що не піддається опису, одвічний всесвітній принцип. На початку «Дао де цзін» сказано: «Дао, про яке можна говорити, не є достеменним Дао». Дао безтілесне і не піддається плотському сприйняттю, воно скрізь і ніде, безформне і безіменне, нескінченне і вічне, порожнє, але невичерпне. Воно — прабатько всього, включаючи богів. Все народжується з Дао і все вирушає в Дао. Саме Дао знаходиться у безкінечному циклічному кругообертанні: не досягаючи межі воно знов спрямовується до витоку. Дао — вищий закон буття, але не буття, як таке; воно поза буттям, за його межами, але це не Бог, не надприродна сила, бо Дао природне хоча й неосяжне.

Про Дао згадують як про «початок і матір десяти тисяч речей», тобто сутнісну основу буття. Проте Дао не є буттям, але це і не небуття. Це те, що є першопричиною. У цьому відношенні його доречно порівняти з буддійським поняттям шуньяти (порожнечі). Дао універсальне, всепроникне і не піддається руйнуванню. З точки зору метафізики Дао — це джерело, що породжує все суще, і одночасно кінцева мета будь-якого прояву. Воно не володіє фіксованою субстанціальною основою, а лише забезпечує прояв і згасання існування. Згідно з даоською філософією, відпочинок передує руху, а достаток спокою — дії. Дао є основою будь-якого процесу. Саме по собі воно нерухоме, але є початком будь-якого руху. У цьому сенсі Дао означає абсолютну природність.

• Де (德) — буквально відвага або мораль. Сила, або порядок речей у всесвіті.

Дао непізнаване, але всюдисуще. Те, про що можна говорити, називається Де (проявлена потужність). Це поняття демонструє Дао у дії, проявляє його потенційну енергію в об'єктах творіння. Якщо Дао — це тотальна суть світу, то Де — це загальний космічний принцип, що визначає для кожного об'єкта належну форму і послідовність майбутніх йому трансформацій, це втілення певного внутрішнього життєвого принципу, породженого Дао, того, що зв'язує кожного з Дао, це прояв тотальної суті світу в реальності. Якщо суб'єкт або об'єкт дотримуються дао (іншими словами, діють природним чином), їх наповнює сила (де). При цьому не йдеться про якусь силу, що прагне до насильницьких змін, що суперечило б самій суті вчення, а про природну силу, що повністю виявляє природний потенціал. За аналогією з водою, Дао подібне до потоку, силу перебігу якого представляє де.

• У-Вей (無為) — буквально не-дія — розуміння того, коли потрібно діяти та не діяти, перебуваючи у гармонії з Дао.

Це ключовий термін, що позначає утримання від активних дій. Його можна перекласти як невтручання, хоча саме слово зовсім не має на увазі абсолютної пасивності. Навпаки, це дія, але здійснена відповідно до двох принципів: — жодне зусилля не має бути витраченим даремно; — не слід робити нічого, що не відповідає законам природи. У-вей слід було б перекласти як спонтанна або природна дія. Це те, що людина робить інтуїтивно, не плануючи. Це дія, мотивована реальними обставинами, а не фантазіями. Часто ми діємо всупереч своїй натурі з єдиною метою — довести яку-небудь ідею або принцип. У такі моменти особа внутрішньо суперечлива: емоції підказують одне, раціональний початок — інше, свідомість — третє. В таких умовах вчинок малоефективний і неприродний, оскільки є результатом компромісу між різними сферами свідомості. У-вей втілює спонтанну та природну поведінку. Діючи таким чином, ми не задаємося питанням правочинності вчинку, а просто здійснюємо його.

У-вей — це якість, яка дозволяє неупереджено дивитися на речі, мистецтво бути самим собою, навичка природної поведінки та упевненості в своїх силах. У-вей проявляється тоді, коли людина не дотримується умовних стереотипів поведінки і не замислюється над тим, що робить. Іншими словами, людина підкорюється наказам підсвідомості, не втрачаючи час на логічний аналіз і свідому оцінку ситуації.

Слід зазначити принципову різницю між мораллю даосів та конфуціанців. Згідно з Конфуцієм, етичні норми повинні визначатися законними актами, що регламентують суспільну поведінку. Іншими словами, деякі вчинки приносять безперечну суспільну користь навіть у тому випадку, коли суперечать природним людським імпульсам. Даоси вважають такий підхід неприпустимим. Подібне насильство над людською природою порушує гармонію Дао.

Складає частину традиційних народних вірувань Китаю, у якій провідне місце займають фігури, пов'язані із даоською ідеалогією: Лао-цзи, Хуан-ді, Три пречистих^[en] (Сань цін), Вісім Безсмертних та інші святі.

• Чжан Даолін (34-156)
• Цю Чанчунь (1148—1227)

• Юліан Констянтинович Шуцький^{[джерело?]}

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Даосизм

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Даосизм

• Даоська філософія
• Дао де цзін
• Книга Змін, особливо шанована у конфуціанстві та даосизмі
• Фен-шуй
• Китайська медицина
• Даоське вчення про бессмертя, зовнішня алхімія, внутрішня алхімія
• Даоська медитація
• Даоський пантеон
• Бойові мистецтва
• Ці

• «Дао Де Цзін» українською мовою. Володимир Дідик. Львів, вид. "Каменяр", 2020. ISBN 978-966-607-555-3 [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Українське Дао. Львів, Академічний Експрес, 2013. ISBN 9789667094713
• Даосизм (SEP) [Архівовано 24 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Даосизм (Sacred-Texts.com) [Архівовано 10 квітня 2007 у Wayback Machine.]
• Етика даосизму [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2 (С.139-140)
• Даосизм [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ

• Н. Кочан. Даосизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.181. ISBN 978-966-611-818-2
• Книга Дао Де Цзин. Книга шляху та гідності. Андронум, 2020. Пер. Ірина Костанда. 100 с. ISBN 978-088-0000-71-0
• Лао-цзи. «Дао де цзін» (Dào Dé Jīng), К.:Фоліо. 2020. ISBN 978-966-03-9261-8
• Лао-Цзи. Дао Де Цзін. Арій, 2014. Пер. Леся Дудченко. 128 с. ISBN 978-966-498-400-0
• А. Усик. Даосизм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• А. Усик. Неодаосизм // ФЕС, с.418
• (рос.)Торчинов Е. А. Даосизм: опыт историко-религиозного описания. — СПб.: Лань, 1998. —448 с. ISBN 5-8114-0015-2
• (рос.)Торчинов Е. А. Даосизм // Опыт историко-религиоведческого описания. СПб., 1993.
• (рос.)Вэнь Цзянь, Л. А. Горобец ДАОСИЗМ В СОВРЕМЕННОМ КИТАЕ. — розділ «О даосском пантеоне и кумирах» Ел.джерело [Архівовано 16 березня 2009 у Wayback Machine.]
• (рос.)Религия: Энциклопедия / Сост. и общ. ред. А. А. Грицанов, Г. В. Синило. — Мн.: Книжный Дом, 2007.— 960с. Ел.джерело
• (рос.)Томпсон М. Восточная философия/ Пер.с англ. Ю. Бондарева. — М.: ФИАР-ПРЕСС, 2000. С. 257—288. — Ел.джерело
• (рос.)Мел Томпсон. Восточная Философия. — М., 2002 с.254-288
• (рос.)Элиаде М., Кулиано И. Словарь религий, обрядов и верований. Розділ «Даосизм». Електронна бібліотека http://www.gumer.info/ [Архівовано 18 червня 2009 у Wayback Machine.]
• (рос.)Васильев Л. С. История религий Востока. — М., 1988.
• (рос.) Васильев Л . С . Культы, религии, традиции в Китае. М., 2001.
• (рос.)Вонг Е. Даосизм. / Пер. с англ. Ю. Бушуевой. — М., 2001.
• (рос.)Вэнь Цзянь, Л. А. Горобец . Даосизм в современном Китае. Благовещенск 2002
• (рос.)История мировых религий: учеб. пособие / А. А. Горелов. — М.: Флинта: МПСИ, 2005.
• (рос.)История политических и правовых учений. Древний мир. М.: Наука, 1985.
• (рос.)Ляо Шифу. Беседа с настоятелем Ляо Шифу. 2010. № 1
• (рос.)Малявин В. В. Чжуан-цзы. М., 1985.
• (рос.)Мудрецы Китая. Ян Чжу, Лецзы, Чжуанцзы / Пер. с кит. Л. Д. Позднеевой. СПб.: Петербург — XXI век: ТОО «Лань», 1994. 416 с.

• Даосизм // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Даосизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 257.
• (кит.)Китайська асоціація Даосизму [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.]