Дуліби (Чортківський район)

село Дуліби
Дуліби на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ UA61060070090029034
Основні дані
Населення 800
Поштовий індекс 48461
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 48°55′49″ пн. ш. 25°25′55″ сх. д. / 48.93028° пн. ш. 25.43194° сх. д. / 48.93028; 25.43194
Водойми Стрипа
Місцева влада
Адреса ради 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста Василечко Мар’ян Мар’янович
Карта
Дуліби. Карта розташування: Україна
Дуліби
Дуліби
Дуліби. Карта розташування: Тернопільська область
Дуліби
Дуліби
Мапа
Мапа

CMNS: Дуліби у Вікісховищі

Церква святого великомученика Димитрія Миротворця УГКЦ
Церква святого великомученика Димитрія Солунського ПЦУ

Дулі́би — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване у південно-східній частині району. Знаходиться за 20 км від центру громади. Розташоване на лівому березі річки Стрипа, неподалік межиріччя Дністра та Стрипи.

Межує з селами: Жнибороди, Новосілка, через Стрипу зі Скоморохами. На північному-сході із Заліщицьким районом. Західні околиці села межують з лісом.
2001 р. проживало 855 осіб.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Поблизу розкопано поховання доби міді.

Знайдено уламок давньоруського орнаментованого горщика.[2]

28 липня 1373/1379 року — перша письмова згадка про село; в фундаційній грамоті власника Бучача Міхала Авданця (лат. Michael Hawdank heres de Buczacz)[3] на спорудження у цьому місті нового парафіяльного костелу серед свідків фігурує Мільцішконе з Дулібів (лат. Milciszkone de Duliby)[4].

Згідно поборового реєстру Подільського воєводства 1563—1564 років власником села був шляхтич Мацей Влодек, у селі була православна церква[5].

За часів ЗУНР в місцевій державній адміністрації було немало поляків (як і у Підзамочку)[6].

До виселення у 19441946 роках переважну кількість мешканців села становили поляки: близько 80 % населення, євреїв 17 %, а українців лише 3 %. Після переселення з Польщі прибули українці переважно з-під Перемишля.

В шематизмі за 1912 рік подано, церква Св. Покрови Пречистої Діви Марії розібрана, українці належать до парохії у Язлівці.[7]
Зараз тут проживає близько 800 мешканців.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[8].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[9].

Політика

[ред. | ред. код]

Парламентські вибори, 2019

[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610150, розташована у приміщенні клубу.

Результати

Населення

[ред. | ред. код]
  • 1841 р. 26 українців (даних про інші етнічні громади немає)
  • 1880 р. всього 985 осіб; 29 (2,9 %) українців, 945 (96,0 %) поляків, 11 (1,1 %) жидів
  • 1900 р. всього 1081 особа; 28 (2,6 %) українців, 1007 (93,2 %) поляків, 46 (4,2 %) жидів
  • 1939 р. всього 1350 осіб; 15 (1,2 %) українців, 1315 (97,3 %) поляків, 20 (1,5 %) жидів
  • 1921 р. 215 мешкальних домів, 1931 р. — 264.[7]

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

На території села діяла сільська рада, дві школи (молодшого та середнього шкільного віку), дві церкви (православна і греко-католицька), будинок культури, дитячий садок, медпункт. Також є 3 торгові точки.

Релігія

[ред. | ред. код]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У центрі села знаходиться скульптура Марії Діви, з-під якої б'є джерело.

Відомі мешканці

[ред. | ред. код]

Уродженці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Я. Красій, М. Мацала. Дуліби… — С. 544.
  2. admin. Археологія та стародавня історія Бучацького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 23 березня 2021.
  3. Barącz S. Pamiątki buczackie. [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] — Lwów: Drukarnia «Gazety Narodowej», 1882. — S. 155. (лат.)
  4. Там само
  5. Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр. [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал № 6 (507) за листопад-грудень 2012. — С. 139. — ISSN 0130-5247.
  6. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір»,1995. — іл. — С. 89. — ISBN 5-7707-7867-9.
  7. а б Калейдоскоп минулого. Дуліби… — С. 514.
  8. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  9. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
  10. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  11. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 Як Берем’яни, Дуліби і Жнибороди гуляли на весіллі на YouTube // Відеоканал с. Жнибороди.