Колотов Віктор Михайлович

Віктор Колотов
Особисті дані
Повне ім'я	Віктор Михайлович Колотов
Народження	3 липня 1949(1949-07-03)[1]
	Юдіно[d], Татарська АРСР, РРФСР, СРСР
Смерть	3 січня 2000(2000-01-03) (50 років)
	Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Зріст	180 см
Вага	74 кг
Громадянство	Україна  СРСР
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1967 1968 1968—1970 1971—1981	«Чайка» (Зеленодольськ) «Трудові резерви» (Казань) «Рубін» «Динамо» Київ	218 (62)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1970—1978 1972—1976	СРСР СРСР (олімпійська)	44 (17) 11 (5)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1984—1992 1993 1995—1996 1996—1997 1998—1999	/ «Динамо» Київ «Борисфен» Мол. збірна України «Прикарпаття» Мол. збірна України	асистент
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 4 лютого 2010.
Віктор Колотов у Вікісховищі

Ві́ктор Миха́йлович Ко́лотов (3 липня 1949, смт Юдіно (тепер Казань), Татарстан — 3 січня 2000, Київ) — російський та український радянський футболіст, згодом футбольний тренер. Як футболіст ставав шестиразовим чемпіоном СРСР, дворазовим володарем Кубка СРСР, володарем Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА. Срібний призер чемпіонату Європи 1972, бронзовий призер Олімпійських ігор 1972 та Олімпійських ігор 1976.

Народився 3 липня 1949 року в смт Юдіно (тепер Казань), Татарстан.

Почав шлях у футболі з юдінської дитячої команди «Локомотив».

Віктор Колотов очолює список гравців, які виводили «динамівців» на поле з капітанською пов'язкою, зупинившись на цифрі у 198 офіційних матчів^[2].

Після завершення кар'єри гравця був асистентом головного тренера в «Динамо», тренував молодіжну збірну України.

Помер 3 січня 2000 року в Києві від серцевого нападу. Похований на Лісовому кладовищі столиці (ділянка № 76а).

«Динамо» Київ

• Чемпіон СРСР (6): 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981^[3]
• Володар Кубка СРСР (2): 1974, 1978
• Володар Кубка володарів Кубків УЄФА: 1974/75
• Володар Суперкубка УЄФА: 1975

Збірна СРСР

• Віце-чемпіон Європи: 1972
• Бронзовий олімпійський призер: 1972, 1976
• бронза Спартакіади 1979

Особисті

У списках 33 найкращих футболістів сезону в СРСР (7):

• № 1: 1971, 1972, 1974, 1975, 1976

  № 2: 1977

  № 3: 1973

• Найкращий радянський бомбардир в чемпіонатах Європи (в тому числі відбіркові ігри) — 7 голів
• Член клубу Олега Блохіна — 106 голів
• Член клубу Григорія Федотова — 103 голи
• За опитуванням газети «Український футбол» у 2001 році ввійшов у символічну збірну України XX сторіччя^[4].

• Орден «За заслуги» III ст. (13 травня 2016, посмертно) — за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 30-річчя перемоги у фінальному матчі Кубка володарів кубків УЄФА, здобутої під керівництвом головного тренера футбольного клубу «„Динамо“ Київ», Героя України Лобановського Валерія Васильовича^[5]

• Статистика в Кубках СРСР та єврокубках подана за схемою «осінь-весна» та зарахована в рік початку турніру

• Сторінка на офіційному сайті ФК «Динамо» Київ [Архівовано 6 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Профіль на сайті «Історія українського футболу» [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Статистика виступів Віктора Колотова [Архівовано 14 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• Профіль на офіційному сайті ФК «Рубін» (рос.)

• «Динамо» Київ. 60 років." Видавництво «Мистецтво». Київ. 1988 рік.
• Микола Травкін: «Збірна СРСР» м. Харків. 1991 рік. (рос.)
• Максим Максимов: «Повість про справжнього чоловіка…Рубці на серці Віктора Колотова» Київ. 2004 рік.
• «Динамо» Київ. 80 років." Медіа-центр «Динамо» Київ. 2007 рік.
• Василь Гнатюк: «Футбольні зірки України». Кривий Ріг. 2007 рік.
• Юрій Бондар, Віктор Шпак: «У боротьбі за футбольний трон». Київ. 2009 рік.
• Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 21. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)