Конкретна музика

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2015) В іншому мовному розділі є повніша стаття Musique concrète(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської. Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті. Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Конкретна музика (фр. musique concrète) — техніка музичної композиції, заснована на використанні записаних звуків оточення, природи в музичних цілях, зокрема через їх перетворення (зміна швидкості й напрямку відтворення, вкорочення) і монтаж^[1]. Конкретна музика з'явилась у 1948 р., коли в ефірі французького радіо RTF прозвучав «Залізничний етюд» (фр. Étude aux chemins de fer) П'єра Шеффера, засновника й ідеолога цього методу композиції. Цей концерт одночасно став датою, яку вважають початком електронної музики^[2].

Інший значний твір Шеффера — «Symphonie pour un homme seul». Конкретну музику з іншими формами електронної музики поєднав Едґар Варез, пишучи твір «Poème électronique». 1958 року «Електронну поему» представлено на Всесвітній виставці в Брюсселі за допомогою 425 доцільно розміщених гучномовців у спеціальному павільйоні, який спроєктував Яніс Ксенакіс.

Після 1950-х рр. конкретну музику витіснили інші форми електронної музики, хоча її вплив помітний у попмузиці, зокрема у пісні «Revolution 9» групи The Beatles, наприкінці пісні «Bike» групи Pink Floyd тощо. В 1967—1968 Френк Заппа створив кілька композицій у стилі конкретної музики. У них чутні вигадливе дзижчання, гудки й свист повітря, що розсікається.

Традиційна й нетрадиційна конкретна музика відроджується у 80-х й 90-х рр. Такі виконавці, як Рей Буттиджег і Джон Освальд використовують знайдені й спеціально створені звуки, застосовуючи різні методи їхньої обробки. Замість магнітофонної стрічки використається комп'ютер.

В 1990-х рр. ріст популярності всіх форм електронної музики привів до другого народження конкретної музики. Такі виконавці, як Крістіан Феннес, Франциско Лопез, Ернесто Родригес й Scanner використають методи конкретної музики у своїй музиці.

• Art Lange, «Musique Concrète & Early Electronic Music», in Rob Young (ed.), The Wire Primers: A Guide to Modern Music, London: Verso, 2009, pp. 173—180.(англ.)

• Конкретна музика // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 523-524.

Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.