Ківорій

Ківо́рій, цибо́рій або сінь^[1] (грец. κιβώριον, лат. ciborium, церк.-слов. сѣнь) — елемент церковної архітектури, накриття над престолом (у католицьких храмах — вівтарем), яке підтримується колонами.

До ківорія кріпилися двері чи занавіси, що закривали престол у проміжках між службами. З'являється в IV–VI століттях. В іконописі зображення ківорію символізує вівтар.

Особливо часто така надбудова над вівтарем зустрічається в церквах Італії. Вже у ранньохристиянських базиліках його призначенням було виділити і захистити вівтар, який стояв на могилі мучеників. Тут також зберігався між богослужіннями і освячений хліб.

З середніх віків поряд з назвою ківорій часто зустрічається назва «балдахін», яка зараз вживається в дещо іншому значенні.

Первісно словом κιβώριον називали посудину для пиття; у християнських храмах — дарохранильницю, яка міститься під вівтарним покровом. З часом ківорієм почали називати вівтарний покров, який підтримується колонами та пишно прикрашений.^[2]

• Ківорій [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 640. — 1000 екз.