Склепіння

Склепі́ння^[1], також звід^[2], створ^[3] — перекриття криволінійних обрисів у перерізі. Склепіння перекривають переважно круглі, багатокутні, еліптичні в плані приміщення, і дозволяють перекривати значні простори без додаткових проміжних опор. Твірними формами служать різні криві, випуклі вверх. Від вертикального навантаження в купольних конструкціях виникають зусилля стиску, а також горизонтальний розпір на опорах.

Найпростіше з видів склепіння, циліндричне, відоме з давніх часів і вже вживалося вавилонянами, що підтверджується археологічними знахідками залишків палаців, каналів, мостів та ін. Римляни довели цю конструкцію до досконалості і перекривали за допомогою склепінь величезні простори (Cloaca Maxima). Церковне зодчество Середньовіччя випрацювало найбільш різноманітні форми склепінь, причому була усунута найголовніша незручність циліндричного склепіння — значний підйом. Разом з економією в матеріалі добивалися краси і різноманітності форм, що виразилися в характерних відмінностях візантійського, романського і готичного стилів^[4].

Склепіння має такі елементи:^[4]

• Опори (пілони, устої, опорні стінки)
• Щока — бокова частина склепіння, що має форму арки, при наявності щокових стін щоки є закритими.
• Щокові стіни — стіни, що обмежують склепіння збоку (зі щік) і не зазнають тиску від нього
• Внутрішня поверхня
• Зовнішня поверхня
• Пазуха — простір між склепіннями (чи між склепінням і перекриттям), присутнє у випадку, якщо влаштовується кілька прилеглих одне до одного суміжних склепінь або поверх склепіння встановлюється перекриття.
• П'ята — верхня поверхня опори.

Найближчі до п'ят камені склепіння називають п'ятовими, найвище розташовані в склепінні камені — замковими, решту каменів — клинчастими. Площини, якими камені прилягають один до одного, називають швами^[4].

Склепіння визначається такими лінійними характеристиками:^[4]

• Твірна дуга (крива напрямна) — крива лінія, рухом якої може бути утворена внутрішня поверхня склепіння
• Початкові точки — кінці твірної дуги
• Проліт (отвір) — відстань між початковими точками
• Вісь склепіння — горизонтальна лінія, що проходить через середину прольоту
• Вершина склепіння — найвища точка твірної дуги
• Висота (стріла підйому) — відстань між віссю і вершиною
• Початок склепіння, початкова лінія — пряма, що йде вздовж п'яти
• Початкова площина — площина початкових ліній
• Шелига — лінія внутрішньої поверхні, що з'єднує вершини (замкові камені)

Товщина склепіння в ключі (найвищому місці) визначається висотою замкового каменя, інших частинах товщина його визначається довжиною сполучної лінії — відстанню між внутрішньою і зовнішньою поверхнями, лічачи по нормалі до внутрішньої поверхні. Площини, що проходять через сполучні лінії і розділяють склепіння на шари, більш-менш похилі до горизонту, називають сполучними площинами. Частина склепіння, взята між двома сполучними площинами, може бути розділена послідовними перетинами на окремі елементи, що утворюють ряди клинчастих каменів^[4].

Вертикальна площина, проведена через шелигу, ділить склепіння на дві половини. Циркульне склепіння, що утворює половину прямого циліндра з гориризонтальною віссю, називається півциркульним. Якщо крива напрямна являє собою дугу, меншу половини кола, причому відношення стріли до отвору (підйом склепіння) знаходиться в межах від ½ до ¼, склепіння називають стисненим; при підйомі менше ¼ — плоским. Склепіння, складене з двох половин, що утворюють в шелизі кут, називають стрілчастим, або готичним (є характерним для готичної архітектури). Крім дуги кола, крива напрямна може бути еліптичною, коробовою з 3 і більше центрами (звичайно не більше 11) тощо. Вісь склепіння може бути і не перпендикулярна до площини щік (напр., в косих кам'яних мостах). Вісь і шелига склепіння можуть бути розташовані по похилій або навіть по кривій лінії, і таким чином виходять форми так зв. повзучих арок, спіральних і конічних склепінь, тощо. З частин циліндричних склепінь, що сполучаються різним чином, складаються зімкнуті і хрестові склепіння, єзуїтські (зімкнуте склепіння з врізаними в нього розпалубками) і вітрильні^[4].

Перед муруванням склепіння спочатку споруджують кружало — тимчасову дерев'яну або металеву конструкцію відповідної майбутньому склепінню форми і розміру, встановлену на п'яти опор. Камені (цеглини) встановлюються на потрібних місцях і скріпляються розчином, а після завершення кладки і затужавіння розчину кружало розбирають.

Існують різні типи і види склепінь, серед яких найпоширеніші:

• Склепіння балхі — над прямокутними приміщеними, починається від кутів арками під кутом 45° «у ялинку».
• Склепіння бочарне — утворюється рухом плоскої кривої, формуючи перекриття двоякої кривини. Влаштовується над прямокутною ділянкою, маючи в поздовжньому і поперечному перетинах одноцентрові або коробові дуги.
• Склепіння висхідне — коробове або циліндричне півциркульне з нахиленими паралельними п'ятами.
• Склепіння віяльне — з нервюрами, які розходяться віялом з одного місця; спирається на кутові підпори, від яких віялом розходяться зігнуті лопаті.
• Склепіння восьмилоткове — над октогоном, підіймається до вершини вісьмома сегментами.
• Склепіння вспарушене — хрестове, у якого центральна частина помітно піднята у порівняні з боковими.
• Склепіння гвинтово-кільцеве — має дугоподібний перетин, підтримуючи сходові марші із закругленим поворотом або гвинтові сходи.
• Склепіння двоопукле — влаштовується над чотирикутним в плані приміщенням. Отримує дугоподібні перетини різної кривини у поздовжньому і поперечному напрямках.
• Склепіння дзеркальне — зімкнуте із зрізаною верхньою площиною значних розмірів.
• Склепіння зімкнуте еліптичне — утворюється продовженням стін по еліптичній кривій.
• Склепіння зімкнуте лучкове — утворюється продовженням стін по кривій з невеликою стрілою підйому.
• Склепіння зімкнуте параболічне — утворюється продовженням стін по параболічній кривій.
• Склепіння зімкнуте півциркульне — утворюється продовженням стін по напівциркульній кривій.
• Склепіння зімкнуте плоске — див. склепіння зімкнуте лучкове.
• Склепіння зірчасте — нервюрне, збагачене тьєрсеронами. Складається з низки (понад чотирьох) запалубок, що вгорі сходяться своїми гострими вершинами. Може мати різне накреслення.
• Склепіння з розпалубками — існують різні види і варіанти з'єднання склепінь з розпалубками.
• Склепіння клинчасте — викладене з каменів клинчастої форми.
• Склепіння клостер-ґевельбе (нім. Klostergewölbe — «монастирське склепіння») — те саме, що і Склепіння зімкнуте.
• Склепіння коритне — подібне до зімкнутого, але у вершині має широку плоску ділянку.
• Склепіння коробове — утворюється трицентровою кривою у поперечному перетині.
• Склепіння купольне — докладніше див. купол.
• Склепіння лоткове — утворюється системою півциркульних арок, між якими розміщені циліндричні.
• Склепіння монастирське — зімкнуте з розпалубками.
• Склепіння мульден-ґевельбе (нім. Muldengewölbe — «жолобчасте склепіння») — зімкнуте, криволінійні поверхні якого переходять у прямокутну горизонталь.
• Склепіння напівлоткове — коробове або півциркульне з торцевим лотком.
• Склепіння нервюрне — переважно хрестове, на каркасі з нервюр.
• Склепіння-оболонка — існує різних геометричних форм, в основному виконується із залізобетону.
• Склепіння пазушне — півциркульне з розпалубками.
• Склепіння парусно-зімкнене — різновид зімкнутих, де площини утворюють склепіння спарушеної форми.
• Склепіння пелюсткове — різновид сітчастих, утворювалось шляхом ускладненого перетину нервюр. Виникло у готичну епоху в Чехії, Словаччині та інших країнах.
• Склепіння повзуче — різновид циліндричних, з п'ятами на різних рівнях.
• Склепіння подвійне — виконане з двох криволінійних оболонок, розміщених одна над одною і розділених вузьким простором.
• Склепіння подвійноопукле — те саме, що і Склепіння двоопукле.
• Склепіння плоске — стріла підйому не перевищує 3-ї частини прольоту.
• Склепіння сітчасте — подібне до зірчастого, однак замість тьєрсеронів вживаються чотири сферичних паруси.
• Склепіння стільникове, мукарна — із складним рисунком ребер (без нервюр) і пірамідальними заглибленнями.
• Склепіння стрілчасте — утворюється напрямними з великою стрілою підйому.
• Склепіння ступінчасто-хрещате — хрещате із ступінчастою поверхнею розпалубок.
• Склепіння східчасте — утворюється системою поперечних і поздовжніх арок, розташованих на різних рівнях.
• Склепіння удаване (фальшиве) — конструктивно утворюється поступовим напуском горизонтальних рядів мурування.
• Склепіння у спіраль — викладене по однаково спрямованим рівним дугам, що розходяться від центра.
• Склепіння хрестове еліптичне — різновид хрестових, де площини між ребрами еліптичної форми.
• Склепіння хрестове лучкове — різновид хрестових, де площини між ребрами пологої (лучкової) форми.
• Склепіння хрестове параболічне — різновид хрестових, де площини між ребрами параболічної форми.
• Склепіння хрестове спарушене — різновид хрестових, де площини між ребрами спарушеної (сферичної) форми.
• Склепіння хрещате — зімкнене склепіння, перерізане двома коробовими чи циліндричними із світловим барабаном.
• Склепіння циліндричне еліптичне — утворюється еліптичною кривою у поперечному розрізі.
• Склепіння циліндричне лучкове — утворюється кривою, що у поперечному розрізі менше півкола.
• Склепіння циліндричне параболічне — утворюється параболічною кривою у поперечному розрізі.
• Склепіння циліндричне півциркульне — утворюється сферичною кривою у півкола.
• Склепіння циліндричне плоске — те саме, що циліндричне лучкове.
• Склепіння чарункове — те саме, що і стільникове.
• Склепіння четвертне — у перетині складає чверть кола.
• Склепіння шпігель-ґевельбе (нім. Spiegelgewölbe — «дзеркальне склепіння») — зімкнуте, криволінійні поверхні якого переходять у круглу шелигу (порівн. клостер-гевельбе, мульден-гевельбе).

Поряд з виконаними з каменя або цегли буває

• Склепіння глечикове — криволінійне перекриття з пустотілих керамічних трубок, які нагадують глечики, клиноподібних цеглин, порожнистих конусів тощо. Різновидом є склепіння з голосниками.

Деякі криволінійні перекриття отримали умовні назви, залежно від часу або місцевості, де вживались; наприклад:

• Склепіння анжуйське (склепіння Плантагенетів) — купольне перекриття стрілчастого абрису у сполученні з нервюрами.
• Склепіння єзуїтське — різновид зімкнутого; влаштовувалося над квадратним у плані приміщенням із спиранням чотирьох ребер на стики восьми розпалубок, що знаходилися на кутах.
• Склепіння норманське — те саме, що і склепіння віяльне.
• Склепіння прусське — низка однакових бочарних склепінь, розділених пониженими арками.
• Склепіння пястівське — тридільне. Отримало поширення в готичних будівлях Польщі.
• Склепіння саксонське — те саме, що і склепіння бочарне.

• Каркасна система готичної архітектури
• Перекриття
• Травея

• Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
• Свод // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Склепіння // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 178. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Склепіння // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Склепіння // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1757. — 1000 екз.
• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Склепіння