Монастир Успіння Пресвятої Богородиці (Варшава)

Монастир Успіння Пресвятої Богородиці
Назва на честь:	Успіння Богородиці
52°14′52″ пн. ш. 21°00′33″ сх. д. / 52.247777777778° пн. ш. 21.009166666667° сх. д. / 52.247777777778; 21.009166666667
Тип	Greek Catholic churchd
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Польщі[1]
Країна	Польща : ISO3166-1 alpha-3:POL; ISO3166-1 цифровий:616;
Розташування	Варшава
Конфесія	Українська греко-католицька церква
Єпархія	Перемишльсько-Варшавська архієпархія УГКЦ
Орденська приналежність	Василіянський Чин святого Йосафата
Тип будівлі	монастир
Архітектурний стиль	класицизм
Архітектор	Доменіко Мерліні
Матеріал	цегла
Засновано	1781
Будівництво	1781 — 1784
Настоятель	о. Ігор Гарасим, ЧСВВ
Адреса	Zakon Św. Bazylego Wielkiego klasztor, ul. Miodowa 16, 00-246 Warszawa
Монастир Успіння Пресвятої Богородиці (Варшава) (Польща)
Монастир Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Монастир Успіння Пресвятої Богородиці — василіянський чоловічий монастир і церква у Варшаві по вулиці Мьодовій, 16.

Перший василіянський осідок у Варшаві постав у 1721 році. Василіяни прибули до Варшави з монастиря у Супраслі і оселилися при вул. Подвалє^[2]. Згодом у 1768 році василіяни Руської провінції також пробували заснувати в столиці свою резиденцію. Для цього вони отримали дозвіл від сейму на будову нового комплексу на Уяздові. Було заплановане будівництво великої церкви, школи і монастиря, однак проєкт не був реалізований^[3].

Теперішній василіянський монастир, який знаходиться при вул. Мьодовій, 16, був споруджений в 1781—1784 роках згідно з проєктом королівського архітектора Доменіко Мерліні. Ініціатором фундації був митрополит Ясон Смогожевський. Під час російської окупації варшавський монастир було ліквідовано. Однак він проіснував найдовше з усіх василіянських монастирів у Російській імперії. Монастир було закрито в 1872 році, а церкву в 1875 році перебрала Російська православна церква^[2].

З ініціативи місцевих греко-католиків у 1917 році до Варшави повернувся василіянин о. Гавриїл Фурман, однак наступного року він помер і монастирський комплекс перебрав львівський вірменський архиєпископ Йосиф Теодорович^[3]. У 1929 році до Варшави прибули василіяни Галицької провінції. Спочатку вони оселилися в одній частині монастирського комплексу, який цілком перебрали щойно в 1936 році. Під час Варшавського повстання у 1944 році монастир і церква були зруйновані. Після війни увесь монастирський комплекс було відбудовано в 1949 році. Упродовж декількох десятиліть це був одинокий діючий василіянський монастир, який знаходився на території комуністичних держав^[2].

Сьогодні у монастирі знаходиться осідок протоігумена провінції Покрови Пресвятої Богородиці в Польщі. У монастирі знаходиться також новіціят та осідок студій. Монастирська церква є воднораз парафіяльною для вірних УГКЦ. Зі зростом числа українських трудових мігрантів у Польщі, в тому числі й у Варшаві та околицях, з початком 1990-х років парафія почала обслуговувати щораз більше вірних^[2].

Оскільки церква та монастир були частиною загальної забудови вулиці Мьодової, то не могли бути зведені у стилі, звичайному для церков східного обряду. Доменіко Мерліні спроєктував церкву у стилі класицизму, об'єднавши в одній будові культову частину та монастирські житлові приміщення. Церква має три окремі входи, що розділяють ці частини між собою. На класичному фасаді розміщено чотири іонічні колони, над якими в тимпані барельєф Всевидячого ока. Вінчає тимпан хрест. Між пілястрами розміщені прямокутні, звичайні для архітектури XVIII століття вікна, найвищі з яких розташовані на другому поверсі будівлі^[4].

Приміщення церкви облицьоване мармуром. Прикрасою храму є три монументальні образи Франциска Смуглевича (Успіння Пресвятої Богородиці, Святий Василій Великий та Святий Онуфрій), які автор намалював спеціально для цієї церкви. Почитанням серед вірних втішається ікона, яка постала з нагоди ювілею 400-ліття відновлення Чину святого Василія Великого із зображенням Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. На протилежній стіні ікона, на якій представлені блаженні мученики Української греко-католицької церкви ХХ століття, серед яких п'ять священномучеників з Василіянського Чину. У святилищі справого боку зберігаються мощі блаженних Пратулинських мучеників з іконою, яка їх зображає, а зліва приміщена копія Кристинопільської чудотворної ікони Матері Божої^[2]. Над головним входом видніє ікона Матері Божої авторства Єжи Новосельського.

У первісному вигляді церква не мала іконостасу, який з'явився щойно в XIX столітті. У міжвоєнний період іконостас було розібрано, а відтак знищено. У 1991 році в церкві виконано новий іконостас, в якому помістили два образи Бонавентури Домбровського (Ісус Христос і Богородиця з Дитям) з 1842 року^[2], третій образ Домбровського «Тайна Вечеря» поміщений під престолом^[5].

Двічі (14 червня 1987 і 11 червня 1999) храм відвідав Папа Іван Павло ІІ, про що свідчать дві пам'ятні дошки в притворі храму^[2]. У церкві з лівого боку при вході приміщена таблиця в пам'ять про жертви Операції «Вісла».

• Cerkiew Zaśnięcia Najświętszej Matyi Panny i klasztor Ojców Bazylianów w Warszawie. — Warszawa 2013. — 16 s.

• Монастир отців-василіян // Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви