Населення Сенегалу
Населення Сенегалу | |
---|---|
Ріст чисельності населення країни | |
Чисельність | 13,975 млн осіб |
Густота | 78,6 особи/км² |
Коефіцієнт міграції | 1,59 ‰ |
Природний рух | |
Природний приріст | ▲2,45 % |
Народжуваність | 34,52 ‰ |
Фертильність | 4,44 дітей на 1 жінку |
Смертність | 8,46 ‰ |
Смертність немовлят | 51,54 ‰ |
Вікова структура | |
• до 14 років | 42,16 % |
• 15–64 років | 54,92 % |
• старіші за 65 років | 2,92 % |
Середня тривалість життя | 61,32 року |
• чоловіків | 59,29 року |
• жінок | 63,42 року |
Статева структура | |
загалом | 0,94 чол./жін. |
при народженні | 1,03 чол./жін. |
до 15 років | 1,01 чол./жін. |
15–64 років | 0,87 чол./жін. |
після 65 років | 0,82 чол./жін. |
Етнічні групи | |
Нація | сенегальці |
Мови | |
Офіційна | французька |
Населення Сенегалу. Чисельність населення країни 2015 року становила 13,975 млн осіб (73-тє місце у світі)[1]. Чисельність сенегальців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 34,52 ‰ (24-те місце у світі), смертність — 8,46 ‰ (78-ме місце у світі), природний приріст — 2,45 % (29-те місце у світі) .
Природний рух[ред. | ред. код]
Відтворення[ред. | ред. код]
Народжуваність у Сенегалі, станом на 2015 рік, дорівнює 34,52 ‰ (24-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,44 дитини на одну жінку (30-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 17,8 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,4 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність у Сенегалі 2015 року становила 8,46 ‰ (78-ме місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,45 % (29-те місце у світі)[1].
Вікова структура[ред. | ред. код]
Середній вік населення Сенегалу становить 18,7 року (207-ме місце у світі): для чоловіків — 17,8, для жінок — 19,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 61,32 року (195-те місце у світі), для чоловіків — 59,29 року, для жінок — 63,42 року[1].
Вікова структура населення Сенегалу, станом на 2015 рік, має такий вигляд:
- діти віком до 14 років — 42,16 % (2 960 395 чоловіків, 2 931 298 жінок);
- молодь віком 15—24 роки — 20,4 % (1 420 180 чоловіків, 1 431 571 жінка);
- дорослі віком 25—54 роки — 30,67 % (1 960 745 чоловіків, 2 325 620 жінок);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,84 % (233 892 чоловіка, 303 394 жінки);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,92 % (184 196 чоловіків, 224 543 жінки)[1].
Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]
Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 28,9 року, жінки — 19,9 року, загалом — 24,4 року (дані за 2014 рік)[2].
Розселення[ред. | ред. код]
Густота населення країни 2015 року становила 78,6 особи/км² (138-ме місце у світі)[1].
Урбанізація[ред. | ред. код]
Сенегал середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 43,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,59 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Дакар (столиця) — 3,52 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
№ | Назва | Область | Населення | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Дакар Пікіне | 1 | Дакар | Дакар | 2 476 400 | Тієс | ||||
2 | Пікіне | Дакар | 874 062 | ||||||
3 | Туба | Діурбель | 529 003 | ||||||
4 | Тієс | Тієс | 252 320 | ||||||
5 | Сен-Луї | Сен-Луї | 176 000 | ||||||
6 | Каолак | Каолак | 172 305 | ||||||
7 | Зігіншор | Зігіншор | 159 778 | ||||||
8 | Діурбель | Діурбель | 100 289 | ||||||
9 | Тамбакунда | Тамбакунда | 78 800 | ||||||
10 | Мбаке | Діурбель | 74 100 |
Міграції[ред. | ред. код]
Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,59 ‰ (159-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]
Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 13,7 тис. біженців з Мавританії[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 24,0 тис. внутрішньо переміщених осіб через збройні зіткнення між урядовими загонами і сепаратистами Касаманки[1].
Сенегал є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].
Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]
Головні етноси країни: волоф — 38,7 %, пулар — 26,5 %, серер — 15 %, мандінка — 4,2 %, джола — 4 %, сонінке — 2,3 %, європейці, ліванці й інші — 9,3 % населення (оціночні дані 2010 року)[1].
Українська діаспора[ред. | ред. код]
Мови[ред. | ред. код]
Офіційна мова[4]: французька. Інші поширені мови: волоф, пулаар, діола, мандінка.
Релігії[ред. | ред. код]
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 95,4 % (чверть сповідувачів відноситься до суфізму), християнство — 4,2 % (здебільшого римо-католицтво), анімізм — 0,4 % (станом на 2012 рік)[1].
Освіта[ред. | ред. код]
Рівень письменності 2015 року становив 57,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 69,7 % — серед чоловіків, 46,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 5,6 % ВВП країни, станом на 2010 рік (53-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 8 років, для хлопців — до 8 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2010 рік).
Середня і професійна[ред. | ред. код]
Вища[ред. | ред. код]
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,06 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,7 % ВВП країни (141-ше місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 51,54 ‰ (34-те місце у світі); хлопчиків — 57,62 ‰, дівчаток — 45,29 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 315 випадків на 100 тис. народжень (28-ме місце у світі)[1].
Сенегал входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Захворювання[ред. | ред. код]
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, менінгококовий менінгіт, сказ (станом на 2016 рік)[1].
2014 року було зареєстровано 44,0 тис. хворих на СНІД (58-ме місце в світі), це 0,53 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (66-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,4 тис. осіб (52-ге місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 8,3 % (145-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 12,8 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія[ред. | ред. код]
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 92,9 % населення в містах і 67,3 % в сільській місцевості; загалом 78,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 65,4 %, в сільській місцевості — 33,8 %, загалом по країні — 47,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2002 рік, дорівнює 2,22 км³ на рік, або 221,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 4 % припадає на побутові, 3 % — на промислові, 93 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 87,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 82,1 %; частка осіб похилого віку — 5,5 %, або 18,2 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 46,7 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,5 %, верхній дециль — 31,1 % (станом на 2011 рік)[1].
Станом на 2012 рік, в країні 6,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 55 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 90 %, у сільській місцевості — 28 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 3,031 млн унікальних інтернет-користувачів (84-те місце у світі), що становило 21,7 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси[ред. | ред. код]
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 6,515 млн осіб (67-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 77,5 %; промисловість і будівництво — 22,5 % (станом на 2007 рік)[1]. 657,2 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (22 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2007 року дорівнювало 48 % працездатного населення (201-ше місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 12,7 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 19 % (77-ме місце у світі)[1].
Кримінал[ред. | ред. код]
Наркотики[ред. | ред. код]
Перевалочний пункт для близькосхідного і південно-східноазійського героїну, південноамериканського кокаїну, що прямує до Європи і Північної Америки, нелегальне вирощування марихуани[1].
Торгівля людьми[ред. | ред. код]
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сенегалу докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].
- Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
- Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Гендерний стан[ред. | ред. код]
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,77 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,82 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Демографічні дослідження[ред. | ред. код]
Населення Сенегалу[7] | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1950 | 2 416 000 | — |
1960 | 3 048 000 | +26.2% |
1970 | 4 096 000 | +34.4% |
1980 | 5 414 000 | +32.2% |
1990 | 7 242 000 | +33.8% |
2000 | 9 506 000 | +31.3% |
2010 | 12 434 000 | +30.8% |
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
Переписи[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ Senegal : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 4 June. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
Література[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
Російською[ред. | ред. код]
- (рос.) Сенегал // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Сенегал // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 2. — 671 с.
- (рос.) Сенегал // Страны и народы. Африка. Западная и Центральная Африка / Редкол. : М. Б. Горнунг, Г. Б. Старушенко (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Сенегалу |
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Senegal : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Сенегалу.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
- At a glance: Senegal. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Сенегалу.
- Senegal. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Сенегалу.
- Senegal. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Сенегалу від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in Senegal : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
|
|