Національний музей історії України у Другій світовій війні

|місце заснування=

Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс
50°25′36″ пн. ш. 30°33′49″ сх. д. / 50.42667° пн. ш. 30.56361° сх. д. / 50.42667; 30.56361
Тип	споруда військовий історичний національний (21 червня 1996) і пам'ятка культури
Країна	Україна
Розташування	Україна, м. Київ
Адреса	Лаврська вулиця, 27
Засновано	21 листопада 1973 року Кловський палац
Відкрито	17 жовтня 1974
Режим роботи	Понеділок 10:00 — 19:00; Вівторок 10:00 — 19:00; Середа 10:00 — 19:00 Четвер 10:00 — 19:00 П'ятниця 10:00 — 19:00 Субота 10:00 — 20:00 Неділя 10:00 — 20:00
Вартість	20 грн — 500 грн
Фонд	основний ~ 400 тисяч одиниць науково-допоміжний ~ 60 тисяч
Директор	Савчук Юрій Костянтинович
Куратор	Міністерство культури та інформаційної політики України
Сайт	warmuseum.kyiv.ua
Як дістатися	Від станції метро «Печерська» — автобус 25, тролейбус 38, маршрутки 470, 520. Від станції метро «Арсенальна» — автобуси 24, 25, тролейбус 38, маршрутки 470, 520.
Національний музей історії України у Другій світовій війні (Київ)
Національний музей історії України у Другій світовій війні у Вікісховищі

«Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс» (коротка назва — «Музей війни») — музей у Києві, Україна. Розташований на схилах правого берега Дніпра, на Печерську.

До 16 липня 2015 року мав назву: Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років»^[1].

Музей входить до переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України^[2].

Задум і рішення про створення в Києві Музею історії війни виникли в червневі дні 1943р., коли ще точилися запеклі бої з вигнання нацистських окупантів із теренів України. Проте першочергові завдання відбудови, розвитку економіки та соціальної сфери відсунули реалізацію цього питання до середини сімдесятих років минулого століття.

Важливим етапом на шляху до створення сучасного музею слід вважати республіканську виставку «Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників», відкриту у квітні 1946 оку в садибі Гальперіна і в жовтні прирівняну до музеїв 1-ї категорії. Розташовані в 19 залах в хронологічній послідовності документи, живопис, скульптура, фото, особисті речі героїв-партизанів показували «героїчну епопею боротьби українського народу проти німецько-фашистських загарбників. З 19 залів виставки 11 присвячені хронологічному показу історії партизанського руху на Україні в роки Великої Вітчизняної війни. Дальші зали знайомлять відвідувача з окремими видами бойової діяльності партизанів, з їхнім побутом, а також з підсумками партизанської боротьби на Україні»^[3].

На початку 1950 року виставку було закрито, а її матеріали передано у фондосховища Державного історичного музею (нині Національний музей історії України), на базі якого в 1970 р. організовано творчу групу зі створення музею історії війни.

Музей створений наказом Міністерства культури УРСР від 21 листопада 1973 р. № 501^[4]. Відкритий 17 жовтня 1974 року на честь 30-річчя визволення України від нацистських загарбників у Кловському палаці на Печерську.

Невдовзі розпочалося будівництво Меморіального комплексу «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років» на вулиці Січневого повстання, 44, який відкрився 9 травня 1981 року.

Першим гостем Музею став Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв^[5].

Основою для будівництва став творчий задум та ескізний проєкт відомого скульптора Є.Вучетича та архітектора Є.Стамо Після смерті Є. Вучетича у 1974 році роботу над монументом продовжив скульптор Василь Бородай.

Роботи виконав авторський колектив скульпторів і архітекторів Києва та Москви: В. Єлізаров (керівник), І. Іванов, Г. Кислий, І. Мезенцев, Ф. Согоян, М. Фещенко, В. Швецов, Є. Прокопов та інші. За однією з версій, на стадії попередньої розробки проєкту в ньому брала участь Галина Кальченко, яка, за словами Василя Бородая, стала прообразом монумента «Батьківщина-мати».

Скульптура «Батьківщина-мати» — суцільнозварна сталева споруда, звернута обличчям до Дніпра, яка складається з трьох шарів: основного сталевого каркаса вагою понад 280 т, допоміжного каркаса з обшивкою вагою 108 т і самої обшивки з півтораміліметрової нержавіючої сталі вагою 90 т, яку виготовлено з 27 багатотонних блоків. Спеціальний метод зварювання розроблений Інститутом електрозварювання імені Є. О. Патона. Загалом під час монтажу було покладено близько 30 км зварювальних швів. Щит має розмір 12х8 м; меч — довжину 16 м. На вістрі меча є спеціальний пристрій для гасіння коливань вітрового навантаження. Для пересування людей і технічного обслуговування скульптури всередині змонтовано два ліфти – похилий і вертикальний. На висоті 36,6 та 91,0 м обладнано оглядові майданчики, з яких відкривається панорама столиці України. У підніжжі монумента знаходиться Головний корпус Музею.

21 червня 1996 року музею надано статус Національного. Відтоді він мав офіційну назву "Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років». 16 липня 2015 року відповідно до законів про декомунізацію музей отримав назву «Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс»^[1].

30 липня 2023 року з монумента «Батьківщина-мати» було частково демонтовано герб СРСР^[6][7], його повний демонтаж було завершено 1 серпня того ж року^[8]. 6 серпня на монумент було встановлено тризуб^[9].

9 серпня 2023 року, пресслужба Музею історії України у Другій світовій війні повідомила, що в подальшому планує прибрати на території комплексу всі символи, що транслюють імперські наративи^[10][11].

• Кирилюк Галина Степанівна — з листопада 1973 по жовтень 1976 р.
• Козлов Василь Андрійович — з жовтня 1976 по березень 1994 р.
• Артемов Олександр Сергійович — з квітня 1994 по лютий 2010 р.
• Ковальчук Іван Петрович — з лютого 2010 по грудень 2021 р.
• Савчук Юрій Костянтинович — з грудня 2021 по сьогодні^[12].

Меморіальний комплекс займає площу понад 11 га. До нього входять:

• музей з монументом «Батьківщина-мати», на скульптурі є два оглядових майданчики - на 36 і 91 м;
• головна площа з Алеєю міст-героїв і скульптурними композиціями «Форсування Дніпра» й «Передача зброї»;
• cкульптурна галерея героїв фронту і тилу з бронзовими горельєфними композиціями;
• чаша «Вогонь Слави»;
• виставка бойової техніки і озброєння;
• окрема споруда Виставкового центру, де розгорнута експозиція «Україна - Розп'яття», присвячена російсько-українській війні, виставка «Знак на щиті» та музейне кафе;
• виставкові приміщення Нижньої та Верхньої брам.

Відкриті для відвідування екскурсантів літак Лі-2 і гелікоптери МіГ-23 та Мі-24В.

Експозиції Музею знаходяться в різних приміщеннях Меморіального комплексу: в Головному корпусі, Виставковому центрі, Верхній і Нижній брамах. Час від часу відбуваються вуличні виставки.

Головний експозиційний корпус музею знаходиться у підніжжі монумента "Батьківщина-мати". Це триповерхова споруда, яка вміщує до 30 тисяч чоловік. До 2022 р. тут розміщувалася експозиція, присвячена історії українців у Другу світову війну, а також виставка "Український Схід". Діяли тимчасові виставки.

З 24.02.2022 до 23 жовтня 2023 Головний корпус був повністю зачинений для відвідувачів.

З 20 жовтня 2023 Головний корпус служить як виставковий простір. Нині до огляду доступні такі виставки.

Під склепінням скульптури «Батьківщина-мати» для відвідувачів доступні сім залів, які присвячені історії України у Другій світовій війні 1939-1944 років.

Виставка розповідає про капеланську діяльність в Україні – щире духовне служіння, здатне підтримати бійців у важку годину, розрадити, часом навіть врятувати. Сьогодні понад 200 військових капеланів перебувають у штаті Збройних сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України. Вони – в одностроях, у кожного не тільки церковний сан, але й військове звання. Військові капелани мають військові навички, обізнані щодо заходів безпеки та видів зброї, проте вони її не носять.

На виставці представлено 15 персональних комплексів військових капеланів: як тих, хто нещодавно отримав мандати і підписав контракт із ЗСУ, так і тих, хто на волонтерських засадах несе слово Боже воїнам на фронті ще від 2014 р. Троє із представлених капеланів покинули цей світ – о. Максим Козачина і о. Олег Марінченко вбиті ворогом, о. Мар’яна Дюса забрала тяжка хвороба.

Виставка створена за міжконфесійним принципом, на ній можна ознайомитися з історіями військових капеланів, які належать до Православної церкви України, Української греко-католицької церкви, Римсько-Католицької церкви в Україні, протестантів – баптистів та п’ятидесятників, імамів-капеланів та наразі єдиного в Україні капелана-іудея.

Проєкт-застереження про небезпеку, яку несуть українцям ворожі безпілотники, націлені на сили оборони, цивільні обʼєкти, зокрема критичну, економічну, соціально-культурну інфраструктуру тощо. Водночас це нагадування про необхідність допомагати українським захисникам, зокрема й для забезпечення їх новітніми засобами виявлення та ураження цілей, серед яких дедалі більшу роль відіграють БпЛА. На виставці представлено безпілотні літальні апарати різних типів, які використовують російські агресори для розвідки та ураження наземних цілей.

10 років тому 23 червня десятки добровольців-патріотів на Софійській площі склали присягу на вірність народові України й вирушили на її захист. До цієї визначної дати в Музеї війни було відкрито виставку «Без бою немає слави».

У просторі експозиції – зразки одностроїв бійців, що показують історію розвитку підрозділу, від партизанського корпусу до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» імені Дмитра Вишневецького НГУ, уламки ракети «Искандер-М», особисті нарукавні знаки азовців та інсталяція, присвячена воїнам, загиблим унаслідок теракту в таборі для військовополонених у с-щі Оленівка.

Запрошуємо на виставку, де ви дізнаєтеся більше про легендарну 12-ту бригаду спеціального призначення «Азов» НГУ.

На виставці представлені артефакти, які висвітлюють історію олімпійського руху в Україні.

Основа експозиції — це промовисті докази, зібрані на зруйнованих спортивних локаціях, що свідчать про те, як росія нищить не лише спортивну інфраструктуру, а й життя наших спортсменів.

Попри все, Україна відправляє делегацію своїх спортсменів на Олімпіаду: 140 атлетів змагатимуться у 23 видах спорту. Участь України в Іграх цьогоріч — це потужний меседж світовій спільноті, що наш народ бореться і здатен перемагати.

Експозиція національного рівня створена за підтримки Офісу Президента України в співпраці з Національним олімпійським комітетом України.

11 липня 2014 на площі перед Меморіальним комплексом Міністерством оборони України та СБУ було представлено озброєння, вилучене у терористів під час бойових дій в східних регіонах країни, матеріали про фінансування та військову підготовку Російською Федерацією терористів для участі в бойових діях під час російської збройної агресії 2014 року. Також надані докази інформаційної агресії РФ проти України через мережу Інтернету^[14][15].

«Український Схід» — один із найбільших проєктів у країні про бойові дії на Донбасі. Справжні артефакти та експонати, зібрані музейниками, військовослужбовцями, родинами загиблих воїнів та журналістами. Проєкт став результатом майже шестирічної діяльності музейної команди, яка з 2014 року висвітлює події російсько-української війни в тематичних виставках та просвітницько-комунікативних заходах. «Український Схід» створений за підтримки Українського культурного фонду. Виставка відкрилася у вересні 2019 року^[16]. Зачинена для відвідувачів з 24 лютого 2022 року.

З 19 вересня 2019 року в музеї тривала виставка «Україна. Незакінчена війна…». Представлені матеріали розкривають теми бойових дій, стратегій виживання в умовах війни та повоєння, геноцидів та соціоцидів, боротьби за незалежність України між двох тоталітарних режимів, демографічних трансферів, історичної пам'яті про Другу світову війну. Мистецькі інсталяції сприяють філософському прочитанню представлених матеріалів. Дизайнер виставки — художник Антон Логов^[17]. Зачинена для відвідувачів з 24 лютого 2022 року.

З 10 вересня 2020 по березень 2021 року на території музею тривала виставка «Вільні», яка розповіла про наших громадян, які через проукраїнські погляди, відкриту громадську позицію, належність до патріотичних організацій були арештовані й засуджені Російською Федерацією та квазідержавними утвореннями «ДНР» і «ЛНР». Було представлено особисті речі, кореспонденцію, фото, банери та інші свідчення боротьби проти підготовлених і фінансованих Російською Федерацією терористів та кадрових російських військових^[18].

З 20 травня 2021 року до лютого 2022 року у меморіальному комплексі «Національний музей історії України у Другій світовій війні» тривала виставка «Капелани». У ній розповідалось про священнослужителів різних віросповідань і конфесій, які на Українському Сході пліч-о-пліч із воїнами захищають територіальну цілісність і незалежність Батьківщини та виконують душпастирську місію. Духівники, які оберігали й оберігають життя та віру Захисників України, стали героями нової експозиції. Це Юрій Казміренко, Сергій Дмитрієв, Дмитро Поворотний, Андрій Зелінський, Любомир Яворський, Андрій Полухін, Сергій Мороз «Фрост», Фіделіс Волністов, Павло Гончарук, Саїд Ісмагілов, Мурад Путілін, Ашер-Йосеф Черкаський^[19].

Виставка, яка діяла з 2 вересня 2021 року розглядає історію Голокосту у двох вимірах. Перші секції розповідають про основні локації Голокосту, про місця загибелі мільйонів людей по всьому європейському континенту. Ці секції мають промовисті назви — «Гетто», «Табори», «Яруги». Наступна частина розповідала про Голокост у площині страшного морального вибору людей, які опинилися в той час в тих екстремальних умовах, і тут можна було ознайомитися з матеріалами секцій «Виконавці» та «Рятівники». Третя секція цієї частини виставки мала назву «Постпам'ять» і розповідала про довгу і напружену боротьбу за правду про Голокост, за гідне вшанування пам'яті загиблих людей, яке нарешті стало можливим у демократичному суспільстві. Окремою складовою виставки стала так звана «крива» Голокосту — вона давала змогу в хронологічній послідовності відстежити основні етапи геноциду євреїв Європи в українському та загальноєвропейському вимірі^[20].

Радянський герб, знятий зі щита скульптури «Батьківщина-мати» – тепер музейний артефакт. Заміна символіки на найвищій скульптурі Європи стала найпомітнішим моментом у процесах декомунізації нашого суспільства й переозначення всього Меморіального комплексу. Уже цього літа, до 32-ї річниці Незалежності України, вдалося здійснити те, що десятки років здавалося неможливим, – звільнитися від символу тоталітаризму й пригноблення. Тепер цей застарілий герб – частка нашої історії, але він більше не визначає нашого сьогодення.

На виставці були представлені роботи художника, створені в Україні як рефлексії на жорстокість росії та хоробрість нашого народу в боротьбі за волю.

Це спеціально створена серія зображень Захисників, які віддали свої життя, боронячи Україну. Чоловіки й жінки, старші й молодші, відомі та менш відомі – образи цих героїв були створені Крістіаном Ґемі й доповнені автентичними предметами з колекції Музею війни, що належали воїнам за їхнього життя.«Полк Калиновського»

Виставка розповідала про бойовий шлях на фронті російсько-української війни білоруського полку імені Кастуся Калиновського. Організація білоруських національних структур на українських теренах розпочалася після Революції Гідності. 21 травня 2022 р. батальйон реорганізували в полк, до складу якого ввійшли батальйони «Литвин» і «Волат», названі на честь полеглих побратимів. Полк і нині виконує бойові завдання на всіх ділянках фронту, боронячи Україну та рідну вільну Білорусь.

Виставковий центр Музею - другий за площею експозиційний простір Музею війни. Розташована у розриві валу Печерської фортеці будівля в архітектурі багаторівнева: з фасаду двоповерхова, з боку вул. Лаврської - чотириповерхова. Раніше Виставковий центр був відомий як "музей воїнів-інтернаціоналістів", адже тут діяла виставка "На чужих війнах". Зараз Виставковий центр слугує виставковим простором та офісним приміщенням Музею. В серпні 2023 р. тут відкрито Музейне кафе.

В експозиційному просторі Виставкового комплексу Музею війни вперше у світовій музейній практиці^[21][22] представлено офлайн артефактний проєкт "Україна — Розп'яття" (куратор - Юрій Савчук, художник - Антон Логов) про війну в реальному часі, що експонується під час тієї самої війни. На ній представлено 1 776 автентичних експонатів, зібраних по «гарячих слідах» командою Музею на місцях запеклих боїв і в щойно визволених населених пунктах Київщини та Чернігівщини з 3 квітня до 6 травня 2022 р. Площа виставки складає близько 900 м².

Перша її частина «Орда» пунктирно розповідає про російську пропаганду, повномасштабне вторгнення, а також військове спорядження, зброю та побут солдатів армії рф. Друга частина виставки має дві локації: власне «Україна – Розп’яття» та «Укриття». В основі першої – врятовані духовні та культурні пам’ятки, обпалені віконні рами, залишки побутової техніки і, навіть, спортивний інвентар, знайдений на згарищах, а також дитячі речі, малюнки та іграшки. Домінантною сюжетною лінією проходять урятовані об'єкти культурної спадщини України: вхідні ворота Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Перемога та купол і купольний хрест Храму Вознесіння Господнього в с. Лук’янівка на Київщині, зранена ікона «Зняття з хреста» із поруйнованого Храму Святого Димитрія Ростовського (смт Макарів), понівечений каркас, на якому висіли картини відомої на весь світ Марії Примаченко зі спаленого Іванківського історико-краєзнавчого музею.

Окремим залом розділу "Розп'яття" представлено експозицію "Укриття". Її прагнули максимально наблизити до реального підвалу житлового будинку, в якому перебували місцеві жителі Гостомеля під час російської навали на містечко. У цьому укритті протягом 37 днів переховувались українці. У ньому спершу перебувало 200 осіб, тоді 80 вивезли примусово у Білорусь.

10 травня 2023 року музею було присуджено Спеціальну відзнаку журі міжнародної премії Museum and Heritage Awards за виставку "Україна - Розп'яття" та особливу професійну стійкість в умовах війни.

Виставка, організована в нерозривному зв’язку з проєктом загальнодержавного масштабу «Тризуб Батьківщини», суть якого полягає в заміні радянської символіки на щиті монумента «Батьківщина-мати» на український державний символ – Тризуб. У ширшому контексті виставка є співзвучною загальному переозначенню Музею війни та монумента як його домінанти.

У просторі виставки представлено понад 200 автентичних артефактів, що охоплюють більш ніж тисячолітній відрізок історії України. Експозиція відображає найцікавіші факти з історії Тризуба, фокусує увагу на найважливіших етапах його становлення як державного герба. Вона є своєрідною відповіддю на актуальні суспільні питання, пов’язані з відтворенням Тризуба на щиті, висвітлює зв’язок цього процесу з перейменуванням самого монумента «Батьківщина-мати» та Музею загалом.

Спеціально для втілення проєкту Музей облаштував новий експозиційний простір у Виставковому центрі, який складається із трьох залів. Кожен із них уміщує відповідний розділ виставки: «Державний знак», «Національний символ», «Знак на щиті».Загальна площа складає близько 300 м².

Відкритий 20 серпня 2021 року Українсько-американський виставковий проєкт «За волю України» (куратор - Юрій Савчук, художник - Володимир Таран) представляє унікальні артефакти з 20 музеїв, архівів та бібліотек України і США й розповідає про яскраві та маловідомі сторінки періоду Визвольних змагань (1917—1921), зокрема про історію уніформи відродженого українського війська початку XX ст.^[23] Iсторія експонатів охоплює 1914–1923 роки і висвітлює ґенезу однострою періоду Українського Січового Стрілецтва, Української Центральної Ради, УНР, ЗУНР, правління гетьмана Павла Скоропадського, Директорії УНР.  Зокрема, 181 раритетний предмет для експонування надало п’ять провідних наукових, музейних та культурно-просвітніх українських інститутів в США: Український музей і бібліотека в Стемфорді, Український Національний музей у Чикаго, Українська Вільна Академія Наук у США, Український Музей в Нью-Йорку, Український історичний і освітній центр з постійної колекції Музею імені Патріарха Мстислава та Сомерсет в Бавнд-Брук. Більшість з експонатів раніше ніколи не оприлюднювалася^[24]. Проєкт був доступний для огляду у виставкових залах окремого приміщення на території Музею до 24 лютого 2023 року.

З 22 вересня 2022 року до 31 травня 2023 року виставка "За волю України" ("Forever Free Ukraine!") експонувалась у Військовому музеї ім. Вітаутаса Великого (Каунас, Литва) під патронатом Прем’єр-міністра Литовської Республіки Інґріди Шимоніте^{[25] [26]}.

31 травня 2024 р. у Військовому музеї ім. Вітаутаса Великого (Каунас, Литва) презентований каталог виставки трьома мовами.

В експозиційному просторі Виставкового комплексу Музею війни до першої річниці повномасштабного вторгнення було представлено фотопортрети українських воїнів, які чинять упертий опір тотальному злу, боронять рідну землю й стоять на сторожі безпеки Європи та світу. Світлини зроблено під час музейної експедиції, яка відбулась у липні 2022 р. за підтримки Генерального штабу Збройних сил України. Генеральний директор Музею Юрій Савчук та музейний фотограф-волонтер зі Швеції Анджей Маркевич здійснили поїздку в місця дислокації військових частин.

У липні 2022 р. в Музеї було представлено виставку робіт вуличного художника з Франції Крістіана Ґемі, відомого як С215, під назвою “Guerre en Ukraine” (укр. «Війна в Україні»). Це найновіші роботи митця, створені в Україні під час повномасштабної російсько-української війни. Вони є рефлексією автора на жорстокість агресора та хоробрість українського народу в боротьбі за свою свободу й мирне майбутнє всієї Європи. Із перших днів повномасштабного вторгнення С215 підтримує Україну, він не раз відвідував українські міста, які стали цілями для російських ракет і дронів, а також визволені від окупанта території. Працюючи з трафаретами, художник створив промовисті артефакти в різних регіонах України – від муралів у м. Київ та Львів до малюнків у м. Буча й Гостомель.

Центральною інсталяцією виставки був символічний блокпост – уособлення стійкості захисників України, перетворений митцем на артоб’єкт.

Важливою віссю проєкту стала серія портретів захисників, які віддали свої життя, боронячи Україну. Чоловіки й жінки, старші й молодші, відомі та менш відомі – образи цих героїв були створені Крістіаном Ґемі й доповнені автентичними предметами з колекції Музею війни, що належали воїнам за життя. Частина експонованих робіт С215 створена на артефактах війни, зібраних Музеєм під час експедицій до постраждалих регіонів України.

Під склепінням Верхньої Московської брами ХVІІІ ст. Печерської фортеці створено Мартиролог дітей, загиблих у період повномасштабної російсько-української війни.

Фактичну кількість загиблих і поранених установити неможливо через ведення активних бойових дій окупантами на українській території. Проте відому цифру обірваних життів відображає символічна рахівниця. Імена загиблих з’являються на символічному вівтарі, очі в очі зі світлин за нами стежать ті, хто тепер перетворився на янголів.

Запрошуємо відвідати музейну локацію у Верхній брамі й ушанувати пам’ять наших наймолодших співвітчизників, життя яких забрала росія.

Виставка відтворює десятиліття історії батальйону, який подолав шлях від добровольчого формування в перші тижні російської агресії (2014 р.) до постійного підрозділу ЗСУ.

В експозиції представлено особливі артефакти, які висвітлюють історію 24-го окремого штурмового батальйону. Усі експонати перед тим, як потрапити до експозиції, пройшли разом із бійцями непростими стежками війни.

Історія батальйону є прикладом того, як добровольці з абсолютно різними життєвими шляхами, несхожими довоєнними біографіями здатні перемагати ворога, значно численнішого й надзвичайно небезпечного.

8 травня 2023 р. в експозиційному просторі Нижньої брами Музею війни було представлено артефакти, які слугували оберегами їхнім господарям у кривавому вирі катаклізмів ХХ і ХХІ ст. У День пам’яті та примирення, музейники перекинули місточок між поколіннями. Між тими, хто боровся й зазнавав поневірянь у лихолітті Другої світової війни й кривавих жорнах нацистської окупації та сталінських репресій, і тими, хто бореться нині проти російського агресора за свою свободу й гідність, за незалежність і державний суверенітет України. Значну частину артефактів із музейної колекції, які допомагають відвідувачеві не втратити віру в справедливість, було представлено для публічного огляду вперше.

Заслужений діяч мистецтв України Володимир Мельников присвятив музею вірш «Про музей»^[28].

• Національний музей історії України
• Батьківщина-Мати (Київ)
• Друга світова війна
• Німецько-радянська війна
• Непрочитані листи 1941-го

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національний музей історії України у Другій світовій війні

• Л. В. Легасова ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ 1941—1945 РР. НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 470. — ISBN 966-00-0734-5.
• Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Офіційний сайт
• Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Офіційний YouTube
• Музейні колекції
• Супутниковий знімок на карті Google