Остеопороз

Остеопороз
Літня жінка з класичним ознаками остеопорозу гіперкіфозом
Літня жінка з класичним ознаками остеопорозу гіперкіфозом
Літня жінка з класичним ознаками остеопорозу гіперкіфозом
Спеціальністьревматологія
Препаратихолекальциферол[1] і бісфосфонат
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11FB83.1
МКХ-10M80-M82
МКХ-9733.0
OMIM166710
DiseasesDB9385
MedlinePlus000360
eMedicinemed/1693 ped/1683 
pmr/94
pmr/95
MeSHD010024
SNOMED CT64859006
CMNS: Osteoporosis у Вікісховищі

Остеопороз — системне захворювання скелета, яке характеризується зниженням кісткової маси в одиниці об'єму та порушенням мікроархітектури кісткової тканини, що призводить до підвищення крихкості кісток та високого ризику їх переломів.[2] Висока смертність (від 14 до 58 %) в перший рік після перелому шийки стегна внаслідок остеопорозу[3] і абсолютна непомітність та безболісність патологічних змін дозволяють називати захворювання «тихим вбивцею». 20 жовтня відзначається Всесвітній День боротьби з остеопорозом[en].

Актуальність

[ред. | ред. код]

В останні десятиріччя проблема остеопорозу набула особливого значення внаслідок двох тісно пов'язаних демографічних процесів: різкого збільшення в популяції кількості людей літнього й старечого віку, зокрема жінок у постменопаузальному періоді життя[4]. Приблизно у кожної третьої жінки після 65 років спостерігається як мінімум один перелом кісток[5]. Остеопоротичні переломи істотно впливають на захворюваність і смертність. Переломи стегнової кістки призводять до зниження очікуваної середньої тривалості життя на 12-15 %[6]. Після такого перелому до 20 % хворих помирають протягом перших 6 місяців, близько 50 % пацієнтів не можуть пересуватися без сторонньої допомоги, а третина втрачає здатність до самообслуговування. Проведені нами дослідження показали, що летальність серед хворих із остеопоротичними переломами проксимального відділу стегнової кістки склала протягом двох років 18,6 %[7]; 47 % хворих із зазначеної групи померло протягом перших 6 місяців після виникнення перелому. Сумарний ризик остеопоротичних переломів у віці 50 років становить 39,7 % для жінок та 13,1 % — для чоловіків[8].

Найчастіше остеопороз уражає жінок, що пов'язано з дефіцитом естрогенів у постменопаузі, нижчим піком кісткової маси порівняно з чоловіками тощо. Остеопороз уражає від третини до половини всіх жінок у постменопаузальному періоді. Втрата кісткової маси розпочинається в жінок приблизно з 35-40 років і становить 0,5-1 % на рік; з настанням менопаузи, а також в перші 3-5 років постменопаузи цей показник зростає до 3-7 % на рік[9]. Отже, у перші роки постменопаузи жінка може втратити до 9-35 % кісткової маси.

У чотирьох із 10 жінок може бути один або більше переломів внаслідок остеопорозу протягом життя. Для порівняння, ризик розвитку інших поширених захворювань серед жінок віком 50 років становить: для раку молочної залози — 9 %, серцево-судинної патології — 40 %[10]. Дані ВООЗ свідчать про те, що кількість ліжко-днів на рік для жінок у постменопаузальному періоді з остеопоротичними переломами проксимального відділу стегнової кістки перевищує даний показник для таких захворювань, як рак молочної залози, гострий інфаркт міокарда, хронічні захворювання легень, цукровий діабет та ін. Летальність внаслідок ускладнень, зумовлених остеопоротичними переломами, в популяції білих жінок 50 років та старше становить 2,8 %, що відповідає показникові летальності від злоякісних пухлин молочної залози[11]. Разом з тим, ризик перелому стегнової кістки дорівнює об'єднаному ризику раку молочної залози, раку матки та раку яєчників.

Захворюваність в Україні

[ред. | ред. код]

За результатами досліджень структурно-функціонального стану кісткової тканини в жінок віком 20-89 років остеопороз виявили: у 13 % жінок — у віковій групі 50-59 років, у 25 % — у групі 60-69 років, у 50 % — у групі 70-79 років і в 53 % — у групі 80-89 років[12].

Загальна передбачувана кількість жінок України, які хворіють на остеопороз, становить 3 005 тис., або 11,8 % від усього жіночого населення. Згідно з отриманими даними суттєве збільшення кількості жінок з остеопорозом спостерігають у віковій групі 50-59 років — 387,0 тис.; у старших вікових групах цей показник зростає (60-69 років — 754,2 тис.; 70-79 років — 1235 тис.) аж до вікової групи 80 років і старше. Зниження показника в останній групі зумовлене зменшенням її кількісного складу[13].

Отримані результати свідчать про те, що остеопороз у нашій державі набуває характеру непередбачуваної за своїми масштабами епідемії, запобігти якій можливо за умови створення загальнодержавної програми діагностики, профілактики і лікування даного захворювання та його грізних ускладнень.[14][15]

Причини захворювання

[ред. | ред. код]
Схема формування остеопорозу

Організму для підтримки нормальної роботи всіх систем постійно потрібні мінеральні речовини. Кісткова тканина — щось на зразок складу, в якому зберігається «недоторканний запас» мінеральних речовин. Коли їх у їжі не вистачає, організм запозичує їх у кісток. Постійне запозичення призводить до того, що кістки стають крихкими, порожнистими та менш щільними, відбувається втрата кісткової тканини, зменшення її маси й у результаті — остеопороз — підвищена крихкість кісток через нестачу в них кальцію.

Пікова кісткова маса, досягнута в дитинстві та підлітковому віці, є одним із основних факторів, що визначають ризик розвитку остеопорозу та переломів. Генетичний потенціал, стать, етнічне походження, харчові фактори, такі як споживання кальцію та вітаміну D, моделі росту та фізична активність впливають на нарощування мінеральних речовин у кістках у дитинстві та визначають пік кісткової маси. Рандомізовані плацебо-контрольовані дослідження, проведені за участю здорових дітей, які споживають кількість кальцію з їжею відповідно до рекомендацій США, показують, що кісткову масу можна збільшити за допомогою добавок кальцію. [16]

Виділяють дві групи чинників ризику для жінок: традиційні й сучасні. Традиційно розвиткові остеопорозу сприяє зниження з віком (а особливо в період менопаузи) виробництва жіночого гормону — естрогену, який уповільнює зменшення маси кісткової тканини, її розрідження. Другим чинником є виснаження внутрішніх запасів кальцію в період вагітності й годування грудьми.

Сучасними передумовами виникнення остеопорозу є дієти для схуднення, гіподинамія (малорухливий спосіб життя жінок XXI століття), тривале лікування препаратами кортикостероїдних гормонів (преднізолон, триамсинолон, полькортолон і ін.), паління, яке все частіше стає шкідливою звичкою жінок. Також формування неправильних стереотипів харчування — споживання великої кількості рафінованих продуктів й ігнорування продуктів з високим вмістом кальцію. Це підвищує ризик захворюваності на остеопороз для більшості жінок.[17]

Остеопороз — суттєва загроза і для чоловіків. Наразі доведено, що зниження рівня тестостерону в чоловіків літнього та старечого віку (за термінологією зарубіжних дослідників — Partial Androgenic Deficiency Ageing Male, PADAM) призводить до зменшення кісткової маси та розвитку остеопорозу й остеопенії. Показники летальності серед чоловіків при переломах шийки стегнової кістки є вищими, ніж у жінок.[18]

Класифікація

[ред. | ред. код]

Згідно з класифікацією виділяють первинний і вторинний остеопороз.

Первинний

[ред. | ред. код]

Термін «первинний» застосовують до тих пацієнтів, у яких остеопороз розвивається внаслідок причин, пов'язаних з менопаузою й старінням.

Вторинний

[ред. | ред. код]

Якщо остеопороз виникає внаслідок основного захворювання, його трактують як вторинний. Як правило, вторинні форми остеопорозу класифікують відповідно до наступних причин:

Клінічні прояви

[ред. | ред. код]

До перших ознак захворювання відноситься біль у ділянці хребта, який локалізується в грудному та поперековому відділах.  Характер болю малоінтенсивний, і проявляється виразніше після підняття тяжкості. На зміну структури кісткової тканини вказує зменшення зросту людини, зміну її постави, виникнення малорухливості хребта. Через значне «просідання» тіл хребців формується «горб».

Основна ознака остеопорозу — перелом. Нерідко він супроводжується стертою симптоматикою. Особливу небезпеку для здоров'я та життя становить перелом шийки стегна, який часто закінчується смертю через пневмонію, тромботичні ускладнення. Неодноразові переломи стають причиною болю, малорухливості, зниження сили, порушення функції кінцівки. Людина не здатна обслуговувати себе, виконувати гігієнічні маніпуляції. У 40 % випадків остеопороз закінчується інвалідизацією.

Ускладнення

[ред. | ред. код]

Останні дослідження свідчать про те, що остеопороз і атеросклероз є взаємопов'язаними процесами. Було встановлено, що порушення кальцієвого обміну в кістковій тканині безумовно посилюють перебіг атеросклерозу й підвищують ризик його подальших ускладнень. Інші дослідження показують, що при зниженні мінеральної щільності кісткової тканини збільшується відкладення кальцію в коронарних артеріях. Кальцій разом із різними жирами утворює атеросклерозну бляшку, яка через надлишок холестерину в крові відкладається на внутрішній стінці артерії й закупорює її. Це робить артерію менш еластичною, що призводить до утворення тромбів і порушення кровообігу, внаслідок чого людина зазнає інсульту або інфаркту. Щоб уникнути негативних наслідків остеопорозу (таких, як атеросклероз), слід знати все про хворобу та способи її профілактики.[17]

Сучасні методики діагностики

[ред. | ред. код]

Серед багатьох чинників, що мають значення в розвитку порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини й розвитку остеопорозу важливими є особливості будови тіла людини.

За результатами дослідження, у жінок віком 50—89 років, які мали порушення структурно-функціонального стану кісткової тканини (остеопенія, остеопороз), були ймовірно зменшені такі антропометричні показники, як зріст, довжина голови (тільки у віковій групі 70 — 89 років), діаметр плеча, обхват грудної клітки . Зменшення довжини лопатки та збільшення довжини шиї спостерігалося в групі 50 — 89 років та 50 — 69 років. Крім того, в цих групах у жінок з нормальним структурно-функціональним станом кісткової тканини спостерігали зменшення антропометричних показників, які характеризують особливості жирового обміну (товщина складки на спині, товщина складки на плечі, товщина складки на животі, товщина складки на стегні, товщина складки на гомілці). Такі показники, як довжина стегна, довжина гомілки, обхват плеча, ширина плеча, обхват широкої частини передпліччя, діаметр гомілки, ширина ступні, поперечний діаметр грудної клітки, тазовий діаметр, мали тенденцію до зниження у хворих з остеопорозом.

Для пацієнток з остеопоротичними переломами порівняно з пацієнтками без них характерним було вірогідне зниження таких антропометричних показників, як довжина стегна, обхват кисті, обхват вузької частини гомілки, висоти обличчя.[20]

Сьогодні в Україні доступні найсучасніші методи діагностики остеопорозу, золотим стандартом якої є двохенергетична рентгенівська денситометрія (DEXA), або абсорбціометрія, яка дає змогу визначати мінеральну щільність кісткової тканини в осьовому скелеті. У нашій країні вже є 7 таких денситометрів, один із них, найсучасніший, — у Києві, в Українському науково-медичному центрі проблем остеопорозу, а також у Харкові у Інституті патології хребта та суглобів ім. проф. Ситенка. Іншим методом є ультразвукова денситометрія, яка є має нижчу діагностичну цінність порівняно з абсорбціометрією, але є доступнішою (див. Денситометрія (медицина)). Крім того, також для діагностики остеопорозу використовують рентгеноморфометрію, кількісну комп'ютерну томографію і біохімічні маркери метаболізму кісткової тканини.[18]

Лікування

[ред. | ред. код]

При визначенні тих пацієнтів, яким необхідна фармакотерапія остеопорозу, виділяють три групи високого ризику переломів[21]:

  • Пацієнти з низькоенергетичними переломами в анамнезі;
  • Пацієнти з низькою кістковою масою (Т-критерій відповідає -2,5 SD за даними двохфотонної рентгенівської абсорбціометрії);
  • Пацієнти з високим ризиком остеопоротичних переломів (за даними онлайн калькулятора FRAX®[22], який з 2016 року доступний для користувачів в українській версії і використовує українські статистичні дані для прогнозування). До таких належать пацієнти з ризиком розвитку основних остеопоротичних переломів ≥20 % або ризиком перелому стегна ≥3 % протягом наступних 10 років[23]

Дослідницька група, очолювана професором J. Kanis і співавт. (2015)[24], вважає, що немає необхідності у визначенні діагностичних критеріїв початку фармакотерапії остеопорозу, потрібно використовувати оцінку ризику переломів за допомогою онлайн інструмента — калькулятора FRAX®[22], і ініціювати лікування у пацієнтів з ризиком, що перевищує поріг.[24]

Наразі в клінічній практиці застосовуються лікарські засоби, які довели свою ефективність у зниженні ризику переломів різної локалізації (вертебральних і невертебральних) в тривалих багатоцентрових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Вибір терапії залежить від конкретної клінічної ситуації, а за умови призначення окремих препаратів — також від переважного шляху введення (перорально, ін'єкційно — підшкірно або внутрішньовенно)[25].Підшкірна форма таких препаратів має перевагу у легкості дотримання режиму прийому та економічну ефективність.[26]

Для лікування постменопаузального остеопорозу рекомендованими лікарськими засобами з доведеною ефективністю щодо зниження частоти переломів стегнової кістки, вертебральних і невертебральних переломів для початкової терапії є (в алфавітному порядку): алендронат, деносумаб, золедронова та ризедронова кислоти. Теріпаратид, деносумаб або золедронова кислота мають призначатися пацієнтам, які мають протипоказання до призначення препаратів, що приймаються перорально, як стартова терапія у пацієнтів з високим ризиком виникнення переломів.[23]

Деносумаб — продукт генної інженерії, повністю людське моноклональне антитіло з групи IgG2[27], антирезорбтивний лікарський засіб, що регулює кісткову резорбцію за рахунок пригнічення дозрівання остеокластів (відео). Для лікування остеопорозу[23] використовується у вигляді підшкірної ін'єкції в дозі 60 мг[28] 1 раз на півроку. Деносумаб збільшує мінеральну щільність кісткової тканини в трабекулярному та кортикальному шарах[29]. У показаннях до використання деносумаба в цій дозі[30]: є лікування осіб з високим ризиком виникнення переломів: жінок з постменопаузальним остеопорозом, чоловіків з остеопорозом, лікування глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу у чоловіків і жінок[31], чоловіків з неметастатичним раком передміхурової залози, які отримують терапію пригнічуючу синтез андрогенів; жінок, які отримують ад'ювантну терапію інгібіторами ароматази з приводу раку молочної залози.

Бісфосфонати імовірно знижують ризик остеопоротичних переломів.[32][33][34]. Ці лікарські препарати збільшують мінеральну щільність кісткової тканини тільки в трабекулярному шарі[35] і випускаються в формах для перорального прийому[36] або внутрішньовенно[37] (наприклад, золедронова кислота, яка має в показаннях лікування остеопорозу, має бути у вигляді 100 мл розчину, який містить 5 мг золедронової кислоти (безводної), що відповідає 5,33 мг золедронової кислоти моногідрату). Зниження ризику переломів становить від 25 % до 70 % в залежності від того, які кістки залучені.[34] Ефективність препаратів стає вираженішим після прийому протягом 3-5 років.[38] За умов тривалого прийому бісфосфонатів існує дуже низький ризик виникнення атипових переломів стегна і остеонекрозу нижньої щелепи.[34][39] Після прийому протягом 3-5 років ефективність бісфосфонатів знижується і в світлі розвитку небажаних явищ, допустимо припинення прийому через цей період часу.[38]

Додаткове вживання фтору не має ефективності у лікуванні постменопаузального остеопорозу, тому що фтор збільшуючи мінеральну щільность кісткової тканини, не знижує ризик виникнення переломів.[40][41]

Теріпаратид (рекомбінантний гормон паращитовидних залоз) продемонстрував ефективність у лікуванні жінок з постменопаузальним остеопорозом.[42] Гормональна замісна терапія ефективна у лікуванні остеопорозу, але рекомендована тільки для жінок з симптомами менопаузи.[34] Вона не рекомендована для лікування остеопорозу як такого.[43] Ралоксифен[en] ефективний в зниженні виникнення вертебральних переломів, але не впливає на ризик невертебральних переломів.[34] Знижуючи ризик виникнення раку молочної залози, він підвищує ризик тромбозу та інсульту.[34] У чоловіків з гіпогонадизмом тестостерон демонстрував покращення якісних та кількісних показників кісток, але з 2008 не було досліджень, які б оцінювали вплив на ризик переломів в цій групі або групі чоловіків з нормальним рівнем тестостерону.[44] Кальцитонін, який раніше був рекомендований, зараз не використовується у зв'язку з асоційованим ризиком виникнення раку та сумнівним ефектом у відношенні до зниження імовірності виникнення переломів.[45]

Для контролю ефективності фармакотерапії остеопорозу проводиться двохенергетична рентгенівська денситометрія кожний рік або два до моменту стабілізації показників мінеральної щільності кісткової тканини.[23] Звертають увагу на зміни мінеральної щільності кісткової тканини в поперековому відділі хребта, проксимальному відділі стегнової кістки або шийці стегнової кістки; контрольні дослідження бажано проводити в одному закладі та за допомогою одного приладу.[23] Також використовують аналіз маркерів кісткового ремоделювання для оцінювання адекватності прийому препаратів пацієнтом та ефективності лікування.[23] Значне зниження маркерів резорбції відбувається під впливом антирезорбтивної терапії та пов'язане зі зниженням ризику виникнення переломів; значне підвищення маркерів демонструє відповідь на терапію анаболічними препаратами.[23]

Наразі в Україні існують сучасні діагностичні та лікувальні можливості для успішної боротьби з остеопорозом і профілактики його розвитку в здорових людей. Проведення Всесвітніх днів остеопорозу в Українському науково-медичному центрі проблем остеопорозу (Київ) популяризує сучасні знання про остеопороз серед лікарів та пацієнтів.[18]

Профілактика

[ред. | ред. код]

Раціональне харчування займає важливе місце серед профілактичних заходів щодо розвитку остеопорозу в усіх вікових періодах. Воно відіграє важливу роль у формуванні піку кісткової маси в молодому віці та темпах втрати кісткової тканини в жінок у постменопаузальному періоді. Дані щодо фактичного харчування населення вказують на те, що практично в усіх економічно розвинених країнах люди літнього віку вживають значно менше кальцію в порівнянні з фізіологічними нормами. У дослідженнях, проведених спільно зі співробітниками лабораторії гігієни харчування Інституту геронтології АМН України, встановлено, що в населення старших вікових груп існує значний дефіцит кальцію (42 % від величин, які рекомендуються). Рівні вживання основних макронутрієнтів, які впливають на ремоделювання кісткової тканини, кальцію, магнію, фосфору в добовому раціоні жінок усіх вікових груп були достовірно нижчими за рекомендовані. Лише у 3,2 % жінок вміст кальцію в харчовому раціоні перевищував 1000 мг/добу, а у понад половини пацієнток він був меншим за 200 мг/добу.

Кальцій — основний негормональний засіб, який використовується для профілактики та лікування остеопорозу. Доведено, що додаткове його введення (500—1500 мг на добу) імовірно зменшує втрату кісткової маси в постменопаузальному періоді. Використання кальцію сприяє зниженню частоти переломів хребців та стегнової кістки в літньому та похилому віці. Результати проведених досліджень свідчать про зниження на 60 % числа переломів стегнової кістки серед чоловіків та жінок, вміст кальцію в яких у фактичному раціоні харчування становив більше 700 мг/добу в порівнянні з тими, хто приймав його менше 500—700 мг/добу.[46]

Раціон

[ред. | ред. код]

На міцність кісток впливає не стільки абсолютна кількість кальцію в їжі, скільки співвідношення в харчовому раціоні кальцію й фосфору: кількість кальцію повинна в півтора-два рази перевищувати кількість фосфору. Крім того, для повноцінного засвоєння кальцію в раціоні повинні бути ще й магній, бор, мідь, марганець, цинк, вітаміни B6, C, K і фолієва кислота, а також певні білки й жири, що сприяють засвоєнню вітаміну D. Правильно складений раціон, що містить усі необхідні компоненти, здатен серйозно зменшити загрозу розвитку остеопорозу.

Що повинно бути на столі:

  • Молоко й молочні продукти (краще знежирені). У них оптимальне співвідношення кальцію й фосфору. Крім того, жир ускладнює засвоєння кальцію, тому краще вживати молочні продукти зі зниженою жирністю.[джерело?]
  • Свіжі овочі й фрукти, особливо всі види капусти (білокачанна, броколі, цвітна), морква, ріпа. Крім кальцію, вони містять всю «групу підтримки» мікроелементів, необхідних для повноцінного засвоєння кальцію.
  • Бобові, волоські горіхи, гарбузове й соняшникове насіння, олії. Всі вони містять білки й жири, необхідні для зміцнення кісткової тканини й засвоєння вітаміну D.

Слід виключити з раціону продукти, які погіршують засвоєння кальцію або сприяють його вимиванню з організму. Це так звані «викрадачі кальцію»:

  • Цукор, мед, вироби з пшеничного борошна (макарони, білий хліб), кава, чай. Усі рафіновані продукти й кофеїн порушують всмоктування кальцію в кишечнику.
  • М'ясні продукти заводського виготовлення (натуральне м'ясо на засвоєння кальцію не впливає).
  • Надлишок кухонної солі. Кухонна сіль витісняє з організму кальцій, який виходить разом із сечею. Всього одна зайва чайна ложка солі в день може викликати зменшення кісткової маси на 1,5 % за рік.
  • Алкогольні напої. Зловживання алкоголем нерідко спричинює остеопороз навіть у чоловіків середнього віку, які взагалі-то до нього зовсім не схильні. Яскраво виражений остеопороз із ламкістю кісток розвивається в усіх жінок, які зловживають алкоголем, причому дуже рано.

Взимку й навесні темпи розвитку остеопорозу прискорюються, тому що для формування кісткової тканини окрім кальцію необхідна достатня кількість вітаміну D, що утворюється в організмі під впливом сонячного опромінення, якого в зимовий період замало.[17]

Організації боротьби з остеопорозом

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ NDF-RT
  2. ↑ Щотижневик «Аптека»; «Остепороз: це повинен знати кожен». Архів оригіналу за 3 травня 2005. Процитовано 10 січня 2008.
  3. ↑ Schnell, Scott; Friedman, Susan M.; Mendelson, Daniel A.; Bingham, Karilee W.; Kates, Stephen L. (2010-9). The 1-Year Mortality of Patients Treated in a Hip Fracture Program for Elders. Geriatric Orthopaedic Surgery & Rehabilitation. Т. 1, № 1. с. 6—14. doi:10.1177/2151458510378105. ISSN 2151-4585. PMC 3597289. PMID 23569656. Процитовано 6 листопада 2020.
  4. ↑ Поворознюк В. В., 2000; Riggs В. L., Melton L., 1986
  5. ↑ Kanis J. A., 1993
  6. ↑ Lees В. et al., 1993
  7. ↑ Поворознюк В. В., Форосенко В. С., 2004
  8. ↑ Kanis J. A.,Pitf F. A., 1992
  9. ↑ Поворознюк В. В., 1998
  10. ↑ Melton, L. J. (1995-2). How many women have osteoporosis now?. Journal of Bone and Mineral Research: The Official Journal of the American Society for Bone and Mineral Research. Т. 10, № 2. с. 175—177. doi:10.1002/jbmr.5650100202. ISSN 0884-0431. PMID 7754796. Процитовано 9 жовтня 2018.
  11. ↑ Cummings, S. R.; Black, D. M.; Rubin, S. M. (1989-11). Lifetime risks of hip, Colles', or vertebral fracture and coronary heart disease among white postmenopausal women. Archives of Internal Medicine. Т. 149, № 11. с. 2445—2448. ISSN 0003-9926. PMID 2818106. Процитовано 6 листопада 2020.
  12. ↑ PROBLEMS OF ENDOCRINE PATHOLOGY. Т. 61, № 3. 1 серпня 2017. doi:10.21856/j-pep.2017.3.13. ISSN 2227-4782 https://doi.org/10.21856/j-PEP.2017.3.13. Процитовано 6 листопада 2020. {{cite news}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  13. ↑ Вікові та статеві особливості переломів кісток дистального відділу передпліччя в жителів промислового центру Донбасу | Интернет-издание «Новости медицины и фармации». www.mif-ua.com. Процитовано 6 листопада 2020.
  14. ↑ В. В. Поворознюк Остеопороз — проблема XXI сторіччя. m-l.com.ua. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 6 листопада 2020.
  15. ↑ ОБСТЕЖЕННЯ ДОПОМОЖЕ ЗУПИНИТИ ОСТЕОПОРОЗ. Газета "Подолянин" (укр.). 2 серпня 2019. Процитовано 6 листопада 2020.
  16. ↑ Stallings, V. A. (1997). Calcium and bone health in children: a review. American Journal of Therapeutics. Т. 4, № 7-8. с. 259—273. doi:10.1097/00045391-199707000-00007. ISSN 1075-2765. PMID 10423619. Процитовано 3 червня 2024.
  17. ↑ а б в Всеукраїнський суспільно-політичний тижневик «Україна і світ»; Мар'яна Закусило «Хвороба, яку складно визначити»; [недоступне посилання з липня 2019]
  18. ↑ а б в Портал «Здоров'я України», «Подолати „німу епідемію“: в Україні відбувся Всесвітній день остеопорозу», Олена Барсукова, 24.12.06
  19. ↑ Медицинский портал «Здоров'я України», «Вториний остеопороз — це мультидисциплінарна проблема сучасної медицини», Наталія Поліщук, м. Київ
  20. ↑ Портал «Лікар», «Остеопороз: сучасні методи діагностики», В. В. Поворознюк. Архів оригіналу за 13 лютого 2008. Процитовано 10 січня 2008.
  21. ↑ Cosman, F.; de Beur, S. J.; LeBoff, M. S.; Lewiecki, E. M.; Tanner, B.; Randall, S.; Lindsay, R.; National Osteoporosis Foundation (2014-10). Clinician's Guide to Prevention and Treatment of Osteoporosis. Osteoporosis international: a journal established as result of cooperation between the European Foundation for Osteoporosis and the National Osteoporosis Foundation of the USA. Т. 25, № 10. с. 2359—2381. doi:10.1007/s00198-014-2794-2. ISSN 1433-2965. PMC 4176573. PMID 25182228. Процитовано 27 вересня 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  22. ↑ а б FRAX® Інструмент оцінки ризику переломів. www.sheffield.ac.uk (англ.). Процитовано 27 вересня 2018.
  23. ↑ а б в г д е ж Camacho, Pauline M.; Petak, Steven M.; Binkley, Neil; Clarke, Bart L.; Harris, Steven T.; Hurley, Daniel L.; Kleerekoper, Michael; Lewiecki, E. Michael; Miller, Paul D. (2 вересня 2016). AMERICAN ASSOCIATION OF CLINICAL ENDOCRINOLOGISTS AND AMERICAN COLLEGE OF ENDOCRINOLOGY CLINICAL PRACTICE GUIDELINES FOR THE DIAGNOSIS AND TREATMENT OF POSTMENOPAUSAL OSTEOPOROSIS — 2016. Endocrine Practice (амер.). Т. 22, № Supplement 4. с. 1—42. doi:10.4158/ep161435.gl. ISSN 1530-891X. Процитовано 27 вересня 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  24. ↑ а б Kanis, John A; McCloskey, Eugene V; Harvey, Nicholas C; Johansson, Helena; Leslie, William D (22 вересня 2015). Intervention Thresholds and the Diagnosis of Osteoporosis. Journal of Bone and Mineral Research (англ.). Т. 30, № 10. с. 1747—1753. doi:10.1002/jbmr.2531. ISSN 0884-0431. Процитовано 27 вересня 2018.
  25. ↑ Современные стандарты лечения остеопороза: кому, когда, сколько, как долго?. health-ua.com (російською мовою) . Процитовано 27 вересня 2018.
  26. ↑ Morizio, Paige; Burkhart, Jena I.; Ozawa, Sachiko (2018-10). Denosumab: A Unique Perspective on Adherence and Cost-effectiveness Compared With Oral Bisphosphonates in Osteoporosis Patients. The Annals of Pharmacotherapy. Т. 52, № 10. с. 1031—1041. doi:10.1177/1060028018768808. ISSN 1542-6270. PMID 29616561. Процитовано 27 вересня 2018.
  27. ↑ Yang, X. D.; Jia, X. C.; Corvalan, J. R.; Wang, P.; Davis, C. G. (2001-4). Development of ABX-EGF, a fully human anti-EGF receptor monoclonal antibody, for cancer therapy. Critical Reviews in Oncology/Hematology. Т. 38, № 1. с. 17—23. ISSN 1040-8428. PMID 11255078. Процитовано 27 вересня 2018.
  28. ↑ Деносумаб 60 мг. mozdocs.kiev.ua. Процитовано 27 вересня 2018.
  29. ↑ Genant, Harry K.; Libanati, Cesar; Engelke, Klaus; Zanchetta, Jose R.; Høiseth, Arne; Yuen, Chui Kin; Stonkus, Sigtas; Bolognese, Michael A.; Franek, Edward (2013-10). Improvements in hip trabecular, subcortical, and cortical density and mass in postmenopausal women with osteoporosis treated with denosumab. Bone. Т. 56, № 2. с. 482—488. doi:10.1016/j.bone.2013.07.011. ISSN 1873-2763. PMID 23871852. Процитовано 27 вересня 2018.
  30. ↑ DENOSUMAB 60MG HIGHLIGHTS OF PRESCRIBING INFORMATION (PDF). http://www.proliahcp.com/.
  31. ↑ FDA Approves Prolia Denosumab For GlucocorticoidInduced Osteoporosis. www.amgen.com (англ.). Процитовано 27 вересня 2018.
  32. ↑ Wells, G. A.; Cranney, A.; Peterson, J.; Boucher, M.; Shea, B.; Robinson, V.; Coyle, D.; Tugwell, P. (23 січня 2008). Alendronate for the primary and secondary prevention of osteoporotic fractures in postmenopausal women. The Cochrane Database of Systematic Reviews. № 1. с. CD001155. doi:10.1002/14651858.CD001155.pub2. ISSN 1469-493X. PMID 18253985. Процитовано 27 вересня 2018.
  33. ↑ Wells, G.; Cranney, A.; Peterson, J.; Boucher, M.; Shea, B.; Robinson, V.; Coyle, D.; Tugwell, P. (23 січня 2008). Risedronate for the primary and secondary prevention of osteoporotic fractures in postmenopausal women. The Cochrane Database of Systematic Reviews. № 1. с. CD004523. doi:10.1002/14651858.CD004523.pub3. ISSN 1469-493X. PMID 18254053. Процитовано 27 вересня 2018.
  34. ↑ а б в г д е Body, J. J. (2011-11). How to manage postmenopausal osteoporosis?. Acta Clinica Belgica. Т. 66, № 6. с. 443—447. doi:10.2143/ACB.66.6.2062612. ISSN 1784-3286. PMID 22338309. Процитовано 27 вересня 2018.
  35. ↑ Jiang, Liting; Shen, Xing; Wei, Li; Zhou, Qi; Gao, Yiming (2017-5). Effects of bisphosphonates on mandibular condyle of ovariectomized osteoporotic rats using micro-ct and histomorphometric analysis. Journal of Oral Pathology & Medicine: Official Publication of the International Association of Oral Pathologists and the American Academy of Oral Pathology. Т. 46, № 5. с. 398—404. doi:10.1111/jop.12499. ISSN 1600-0714. PMID 27766688. Процитовано 27 вересня 2018.
  36. ↑ Gamboa, A.; Duaso, E.; Marimón, P.; Sandiumenge, M.; Escalante, E.; Lumbreras, C.; Tarrida, A. (2018-10). Oral bisphosphonate prescription and non-adherence at 12 months in patients with hip fractures treated in an acute geriatric unit. Osteoporosis international: a journal established as result of cooperation between the European Foundation for Osteoporosis and the National Osteoporosis Foundation of the USA. Т. 29, № 10. с. 2309—2314. doi:10.1007/s00198-018-4622-6. ISSN 1433-2965. PMID 30076454. Процитовано 27 вересня 2018.
  37. ↑ Sieber, Patricia; Lardelli, Patrizia; Kraenzlin, Claude A.; Kraenzlin, Marius E.; Meier, Christian (2013-2). Intravenous bisphosphonates for postmenopausal osteoporosis: safety profiles of zoledronic acid and ibandronate in clinical practice. Clinical Drug Investigation. Т. 33, № 2. с. 117—122. doi:10.1007/s40261-012-0041-1. ISSN 1179-1918. PMID 23184667. Процитовано 27 вересня 2018.
  38. ↑ а б Whitaker, Marcea; Guo, Jia; Kehoe, Theresa; Benson, George (31 травня 2012). Bisphosphonates for osteoporosis--where do we go from here?. The New England Journal of Medicine. Т. 366, № 22. с. 2048—2051. doi:10.1056/NEJMp1202619. ISSN 1533-4406. PMID 22571168. Процитовано 27 вересня 2018.
  39. ↑ Suresh, Ernest; Pazianas, Michael; Abrahamsen, Bo (2014-1). Safety issues with bisphosphonate therapy for osteoporosis. Rheumatology (Oxford, England). Т. 53, № 1. с. 19—31. doi:10.1093/rheumatology/ket236. ISSN 1462-0332. PMID 23838024. Процитовано 27 вересня 2018.
  40. ↑ Haguenauer, D.; Welch, V.; Shea, B.; Tugwell, P.; Wells, G. (2000). Fluoride for treating postmenopausal osteoporosis. The Cochrane Database of Systematic Reviews. № 4. с. CD002825. doi:10.1002/14651858.CD002825. ISSN 1469-493X. PMID 11034769. Процитовано 27 вересня 2018.
  41. ↑ Vestergaard, P.; Jorgensen, N. R.; Schwarz, P.; Mosekilde, L. (2008-3). Effects of treatment with fluoride on bone mineral density and fracture risk--a meta-analysis. Osteoporosis international: a journal established as result of cooperation between the European Foundation for Osteoporosis and the National Osteoporosis Foundation of the USA. Т. 19, № 3. с. 257—268. doi:10.1007/s00198-007-0437-6. ISSN 0937-941X. PMID 17701094. Процитовано 27 вересня 2018.
  42. ↑ Han, S.-L.; Wan, S.-L. (2012-2). Effect of teriparatide on bone mineral density and fracture in postmenopausal osteoporosis: meta-analysis of randomised controlled trials. International Journal of Clinical Practice. Т. 66, № 2. с. 199—209. doi:10.1111/j.1742-1241.2011.02837.x. ISSN 1742-1241. PMID 22257045. Процитовано 27 вересня 2018.
  43. ↑ Qaseem, Amir; Forciea, Mary Ann; McLean, Robert M.; Denberg, Thomas D.; Clinical Guidelines Committee of the American College of Physicians (6 червня 2017). Treatment of Low Bone Density or Osteoporosis to Prevent Fractures in Men and Women: A Clinical Practice Guideline Update From the American College of Physicians. Annals of Internal Medicine. Т. 166, № 11. с. 818—839. doi:10.7326/M15-1361. ISSN 1539-3704. PMID 28492856. Процитовано 27 вересня 2018.
  44. ↑ Rao, Shobha S.; Budhwar, Nitin; Ashfaque, Ambreen (1 вересня 2010). Osteoporosis in Men. American Family Physician (англ.). Т. 82, № 5. ISSN 0002-838X. Процитовано 27 вересня 2018.
  45. ↑ Background Document for Meeting of Advisory Committee for Reproductive Health Drugs and Drug Safety and Risk Management Advisory Committee (PDF). 2013. Архів оригіналу (PDF) за 9 червня 2013. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  46. ↑ Портал «Мистецтво лікування», «Остеопороз — проблема XXI сторіччя», В. В. Поворознюк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2008.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Остеопороз&oldid=43104924