Перша берберська війна (1801-1805)
| Перша берберська війна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Берберські війни | |||||||||
 | |||||||||
| 32°57′28.800000099994″ пн. ш. 13°9′50.400000099999″ сх. д. / 32.95800° пн. ш. 13.16400° сх. д. | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 США Швеція (1801–02) Сицилія[1][2] | .svg){kind=small} Османська Триполітанія[3][4] Марокко (1802) | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
.svg){kind=small} Томас Джефферсон Річард Дейл Річард Моріс Вільям Ітон Едвард Пребл Густав IV Адольф Улоф Рудольф Кедерстрьом | Юсуф Караманлі Хасан Бей Мурад Рейс Шаді Назмі Рейс Сліман | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| США Перша ескадра:
Друга ескадра:
Третя ескадра: Вторгнення Вільяма Ітона:
| 4000 чоловік | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| США: 35 вбитих, 64 поранених. Серед найманців втрати невідомі | 800 вбитих, 1200 поранених у битві під Дерном; невідома кількість кораблів та екіпажу, загиблих у морських боях. | ||||||||
Перша берберська війна (1801–1805), також знана як Триполітанська війна — перший з двох конфліктів між Сполученими Штатами Америки (на короткий час до них приєднався невеликий шведський флот) та північноафриканськими державами Берберського узбережжя або Магрибу (незалежним султанатом Марокко та трьома васалами Османської імперії — Алжиром, Тунісом й Триполітанією).[5] Швеція віла війну з триполітанцями з 1800[6]. Перша берберська війна була першою великою американською війною за межами Нового Світу та в арабському світі[7][8].
Лицарський орден госпітальєрів, що зайняв в 1309 році острів Родос, став активно протидіяти середземноморському піратству, вносячи таким чином значний внесок у боротьбу з Османською імперією. Після багатомісячної облоги острова в 1522 році лицарі були змушені покинути Родос. У 1530 році імператор Священної Римської Імперії Карл V віддав госпітальєрам острів Мальту, таким чином намагаючись захистити Рим від ісламського вторгнення та перешкоджати контролю алжирських піратів, які нападали в цьому регіоні на європейські судна, в тому числі і на іспанські. Новостворений Мальтійський орден миттєво розгорнув широкомасштабну війну з берберійськими піратами та їхнім сюзереном — Османською імперією, стримуючи їх у всьому Середземному морі. Починаючи з XVII століття і до 1798 року Мальта служила бастіоном, що захищав Європу від берберських корсарів та піратів з Алжиру, Тунісу, Триполітанії й Марокко. Європейські держави, своєю чергою, визнаючи важливу роль Ордена, намагалися підтримувати його матеріально та зберігали з ним теплі стосунки.
Однак в 1798 році на шляху до Єгипту Мальту несподівано захопив Наполеон. Не зумівши захистити себе від цієї раптової атаки, лицарям довелося покинути укріплення острова. Таким чином, несподівано зникла одна з основних перешкод, що стримувала піратів варварського берега протягом декількох століть, чим вони і не забули скористатися.
 | Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2014) |
- ↑ Tripolitan War. Encyclopedia.com (from The Oxford Companion to American Military History). 2000. Процитовано 11 February 2017.
- ↑ War with the Barbary Pirates (Tripolitan War). veteranmuseum.org. Процитовано 11 February 2017.
- ↑ Joseph Wheelan (21 вересня 2004). Jefferson's War: America's First War on Terror 1801–1805. PublicAffairs. с. 128–. ISBN 978-0-7867-4020-8.
- ↑ Tucker, Spencer C. (2014). The Encyclopedia of the Wars of the Early American Republic, 1783–1812: A Political, Social, and Military History [3 volumes]: A Political, Social, and Military History. ABC-CLIO. с. 430. ISBN 978-1-59884-157-2.
- ↑ Masselman, George. The Cradle of Colonialism [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.]. New Haven: Yale University Press, 1963. OCLC 242863. p. 205.
– за допомогою Questia (необхідна підписка) - ↑ Woods, Tom. Presidential War Powers: The Constitutional Answer. Libertyclassroom.com. Процитовано 9 липня 2014.
- ↑ Ellis, Chris. Research Guides: Battle Studies, Country Studies, & Staff Rides: Barbary Wars & the Battle of Tripoli. grc-usmcu.libguides.com (англ.). Процитовано 21 березня 2024.
- ↑ Barbary Wars, 1801–1805 and 1815–1816. Office of the Historian. Процитовано 21 березня 2024.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |