Франко-китайська війна
| Франко–Китайська Війна 中法戰争 Guerre franco-chinoise | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Франція | .svg){kind=small} Цінська Імпперія | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| від 15,000 до 20,000 солдат | від 25,000 до 35,000 солдат | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| 2,100 убито чи поранено | 10,000 убито чи поранено | ||||||||
Франко-китайська війна (кит. 中法戰争, фр. Guerre franco-chinoise) — війна між Францією та Китаєм за гегемонію над В'єтнамом. Її основною причиною було бажання Франції володіти територією Червоної річки, що протікає в Північному В'єтнамі та Південному Китаї.
Після двох франко-в'єтнамських воєн (1858—1862 та 1883—1884 років) Франція володіла Південним і Центральним В'єтнамом. Північний В'єтнам номінально перебував у васальній залежності від Цінської династії, яка правила в Китаї. Під час франко-в'єтнамської війни 1883-1884 років Франція захопила ряд пунктів, що належали Цінській династії. 11 травня та 9 червня 1884 між Францією та Китаєм була підписана конвенція, що зобов'язала Китай вивести з В'єтнаму війська, уведені туди в 1882 −1883 роках. Також Китай обіцяв визнавати будь-які договори, які будуть укладені між Францією та В'єтнамом. 6 червня 1884 Франція примусила В'єтнам укласти мирний договір, за яким вона встановлювала протекторат над усім В'єтнамом. Цінський уряд відмовився визнати в'єтнамо-французький мирний договір. У червні 1884 китайські війська знищили французькі загони, які прибули до В'єтнаму для того, щоб його зайняти згідно з договором. Французький уряд використав це як привід до війни.
На початку головнокомандувач французькими військово-морськими силами переконував свій уряд про необхідність напасти на столицю Цінської династії — Пекін. Але французький прем'єр-міністр Жюль Феррі був проти нападу на Пекін. Він боявся, що це може викликати невдоволення Росії і Великої Британії. Він обмежив бойові дії тільки в Індокитаї та Південно-китайському морі.
23 — 24 серпня 1884 французька ескадра (13 суден), під командуванням адмірала Кубра, напала на китайські кораблі (22 судна, включаючи вітрильні джонки), що базувалися недалеко від Фучжоу. Китайці втратили 11 парових судів і 12 джонок. У французів отримали незначні пошкодження тільки 3 судна. За час бою та наступних дій французької ескадри проти берегових фортів людські втрати китайців склали 796 убитими й 150 пораненими, а у французів 12 убитих і 15 пораненими.
1 жовтня 1884 французи висадили десантний загін (2250 солдат) на Тайвані й атакували порт Цзілун. 23 жовтня французи блокували острів. У грудні 1884 року китайці завдали поразки французам у районі міста Саньці, а в березні 1885 року вони, спільно з в'єтнамськими військами, завдали їм поразки під містом Лангшон і зайняли його.
Здавалося, що Франція програє війну. Але в уряді Цінськой династії почалися чвари та зради. Китайський народ виступав проти війни, й уряд боявся масових повстань. Французи також бажали якомога швидше завершити війну, тому що на них почав чинити тиск японський уряд, не бажаючи мати конкурента в Азії. Майбутній японський адмірал Того стежив за бойовими діями французів, зокрема на Тайвані.
Незважаючи на очевидну поразку французів, імператор династії Цін запропонував Франції сісти за стіл переговорів. Тяньцзіньський франко-китайський договір був підписаний 9 червня 1885 року. За цим договором Китай визнавав Францію володаркою В'єтнаму, виплачував контрибуцію та надавав Франції ряд торгових привілеїв у прикордонних з В'єтнамом провінціях Яньнань і Гуансі. Відтоді вся територія В'єтнаму перебувала під пануванням Третьої французької республіки.
| Воюючі країни | Населення (на 1884 рік) | Мобілізовано солдат | Втрати солдат |
|---|---|---|---|
| Франція | 38 010 000 | 33 980 | 6096[2] |
| Китай | 372 754 000 | 50 000 | 10 000[3] |
| ВСЬОГО | 410 764 000 | 83 980 | 16 096 |
- ↑ John King Fairbank, Kwang-Ching Liu, Denis Crispin Twitchett, "The Cambrige history of China", Volume 11, Late Ch'ing 1800–1911, Part 1, p. 251
- ↑ З них 1089 убито в бою и вмерло від ран, 1011 поранено, інші померли від хвороб (3996 солдат).
- ↑ В цю цифру входять вбиті, поранені і померлі від хворіб.
- Мерников А. Г., Спектор А. А. Всемирная история войн. — Минск., 2005.
- Урланис Б. Ц. Войны и народонаселение Европы. — Москва., 1960.
- Bodart G. Losses of life in modern wars. Austria-Hungary; France. — London., 1916.
- https://web.archive.org/web/20050514200238/http://www.cultinfo.ru/fulltext/1/001/008/061/574.htm
- https://web.archive.org/web/20070930200659/http://onwar.com/aced/chrono/c1800s/yr80/fsinofrench1884.htm
- https://web.archive.org/web/20070623215921/http://cow2.la.psu.edu/COW2%20Data/WarData/InterState/Inter-State%20Wars%20(V%203-0).htm
- http://users.erols.com/mwhite28/wars19c.htm
- Тонкинская экспедиция // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)