Погодін Михайло Петрович
Михайло Погодін | |
---|---|
рос. Михаил Погодин | |
Ім'я при народженні | Михайло Петрович Погодін |
Народився | 11 (23) листопада 1800[1][2] Москва, Російська імперія[1][3][2] |
Помер | 8 (20) грудня 1875[1][2] (75 років) Москва, Російська імперія[1][3][2] |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | Російська імперія |
Місце проживання | Москва[4] |
Діяльність | мовознавець, історик, журналіст, філософ, редактор, письменник, видавець |
Галузь | історія[5], творче та професійне письмоd[5], журналістика[5] і колекціонування[5] |
Alma mater | Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d] |
Науковий ступінь | доктор (1836) |
Відомі учні | Nikolay Trubetskoyd і Соловйов Сергій Михайлович |
Знання мов | російська[6] |
Заклад | Імператорський Московський університетd |
Членство | Петербурзька академія наук і Російська академія наук |
Суспільний стан | селянин |
Нагороди | |
|
Миха́йло Петро́вич Пого́дін (рос. Михаил Петрович Погодин; 11 (23) листопада 1800 — 8 (20) грудня 1875) — російський історик, письменник і журналіст, професор Московського університету, академік Петербурзької АН (з 1841).
Один з ідеологів теорії російської «офіційної народності».
Син кріпака, що був відпущений на волю 1808 року. В 1821 закінчив Московський університет. У 1825 захистив магістерську дисертацію «Про походження Русі». Виступаючи з позицій норманської теорії, заперечував положення про автохтонність слов'янського походження Київської Русі.
«Науково» розвинув та обґрунтував концепцію «офіційної народності»[7]
У 1826-44 професор Московського університету.
В 1827-30 видавав журнал «Московський Вістник», у 1841-56 разом з С. Шевирьовим — «Москвітянін». У своїх працях висунув ряд помилкових тверджень з історії України. Автор шовіністичної «теорії» («Теорія Погодіна — Соболевського»), за якою до татарської навали Подніпров'я було заселене великоросами, а українці вийшли з Карпат і поселилися над Дніпром лише у XVI столітті. Те, що у Подніпров'ї за часів Київської Русі жили предки росіян, а не українців, Погодін аргументував, між іншим, тим, що у Росії збереглися билини, а в Україні їх не було[8].
На думку Погодіна, українські козаки були окремим племенем-сумішшю слов'янських елементів з тюркськими. Погодін заперечував факт існування українського народу. У дискусії, яка розгорнулася навколо поглядів Погодіна, українські історики та філологи (М. Максимович, В. Антонович, М. Грушевський, О. Котляревський, П. Житецький, А. Кримський) переконливо довели їх безпідставність і ненауковість.
Погодін став також духовним батьком галицького москвофільства. Після відвідин Погодіним Львова в 1835 і 1838—1840 під його ідейним впливом і фінансовою допомогою виник гурток прихильників етнічної і мовної єдності Галицької Русі з Російською імперією, відомий під назвою «Погодинская колония».
В 1860-х рр. Погодін виступив одним з ідеологів російського панславізму — ідеї створення могутнього російського царства, яке мало об'єднати всіх слов'ян.
- Москвофільство
- Слов'янофільство
- Русифікація України
- Російський імперіалізм
- Загальноросійська ідея
- Хронологія утисків української мови
- Емський указ
- Валуєв Петро Олександрович
- Юзефович Михайло Володимирович
- Катков Михайло Никифорович
- Чорносотенці
- ↑ а б в г д Бернштейн Д. И. Погодин // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 5.
- ↑ а б в г д Д. Корсаков Погодин, Михаил Петрович // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1905. — Т. 14. — С. 154–166.
- ↑ а б Погодин Михаил Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники: Материалы и исследования — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — Т. 3. — С. 24–25.
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Идейная борьба 30—40-х годов: Охранители // Николай Троицкий (рос.)
- ↑ М. П. Погодин. Исследования, замечания и лекции о русской истории, т. VII, гл. 9. // М, 1856, стор. 420. (рос.)
- Ю. А. Пінчук. Погодін Михайло Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 290. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Ігор Роздобудько. Чому нас вчать найвидатніші історики Росії, або Як побороти комплекс меншовартості. // Науковий вісник Українського університету. Москва, 2001 р. Стор. 30-37.
- Погодін Михайло Петрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 206-207.
- Погодін Міхаїл // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1406-1407. — 1000 екз.
- Стаття у «Зовнішня історія української мови»
- Зібрання творів у бібліотеці Мошкова(рос.)
- Дім Погодіна(рос.)
- Михайло Погодін як редактор журналу «Москвитянин»