Равеннський екзархат

Равеннський екзархат
Дата створення / заснування 584
Офіційна назва лат. Exarchatus Ravennatis
Офіційна мова латина
Континент Європа
Країна Східна Римська імперія
Столиця Byzantine Ravennad
Адміністративна одиниця Східна Римська імперія
Посада голови уряду exarch of Ravennad
Валюта Солідус
Замінений на Венеційська республіка і Папська держава
На заміну преторіанська префектура Італіяd
Мова комунікації народна латина
Час/дата припинення існування 751
Мапа розташування
CMNS: Равеннський екзархат у Вікісховищі

Равеннський екзархат або Італійський екзархатвізантійська провінція на Апеннінському півострові з центром у місті Равенна.

Історія

[ред. | ред. код]

Відомий від 584 року як форпост проти наступу варварів, створений візантійським імператором Маврикієм. 568 року до північної Італії вторглись лангобарди під проводом короля Албойна. Захопивши низку міст, 569 року лангобарди взяли Мілан. Після трирічної облоги 572 року здалась Павія, яку лангобарди зробили своєю столицею. У подальшому вони захопили Тоскану. Далі лангобарди продовжитли просуватись до центральної та південної Італії, де заснували Сполетське й Беневентське герцогства. Після вбивства Албойна 573 року держава лангобардів розпалась на кілька окремих герцогств (той період відомий під назвою «Правління герцогів»).

Через вторгнення лангобардів Римські володіння виявились розколотими на кілька відокремлених областей, і 580 року імператор Тиберій II реорганізував їх у п'ять провінцій, які відтоді називались за грецьким зразком єпархії: Аннонарія в північній Італії навколо Равенни, Калабрія, Кампанія, Емілія та Лігурія, й Урбікарія навколо Рима. Таким чином до кінця VI століття нова організація влади була вписана в міцну модель. Равенна під керівництвом екзарха, який мав цивільну та військову владу, на додаток до своєї церковної посади, була обмежена містом, портом і прилеглими землями на північ до річки По, за якою лежали володіння герцога Венеції, номінально імперського чиновника, а на півдні — до річки Мареккія, за якою було Адріатичне П'ятимістя (Пентаполь), що також було під владою герцога.

751 року екзархат було завойовано лангобардами. Після походів Піпіна Короткого (754, 756) землі Равеннського екзархату перейшли до франків. Потім Піпін Короткий «подарував» їх разом з Римською областю римському папі, що стало початком Папської держави.

Екзархи Равенни

[ред. | ред. код]
Роки правління Екзарх
553—568 Нарсес
569—574 Лонгін
574—577 Бадуарій
584—585 Децій
585—589 Смарагд
589—598 Роман
598—603 Каллінік
603—611 Смарагд (повторно)
611—616 Іван I Лемігій
616—619 Елефтерій
619—625 Григорій I
625—643 Ісак
643—645 Феодор I Калліопа
645—649 Платон
649—652 Олімпій
653—666 Феодор I Калліопа (повторно)
666—678 Григорій II
678—687 Феодор II
687—702 Іван II Платін
702—710 Феофілакт
710—711 Іван III Різокоп
711—713 Ентіхій
713—726 Схоластик
726—727 Павло
728—752 Євтіхій

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бородін О. Д. Равеннський екзархат. Візантійці в Італії. — СПб. : Алетейя, 2001. — ISBN 5-89329-440-8.

Посилання

[ред. | ред. код]