Хоробрів (Червоноградський район)
| село Хоробрів | |
|---|---|
_(BildID_15712914).jpg) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Червоноградський район |
| Громада | Сокальська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120110570045903 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1453 |
| Населення | 819 |
| Площа | 3 км² |
| Густота населення | 273 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80013 |
| Телефонний код | +380 3257 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°31′51″ пн. ш. 24°10′33″ сх. д. / 50.53083° пн. ш. 24.17583° сх. д.Координати: 50°31′51″ пн. ш. 24°10′33″ сх. д. / 50.53083° пн. ш. 24.17583° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80013, Львівська обл., Червоноградський р-н, с.Хоробрів, вул.Шевченка,50 |
| Карта | |
  Хоробрів | |
 Хоробрів | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Хоробрів — село в Україні, в Червоноградському районі Львівської області. Населення становить 819 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка датується 1453 р. Село детально описане в королівській люстрації 1565 р.[1]
Станом на 1880 р. у Хороброві налічувалось 695 жителів, з них 605 — греко-католиків, 60 — римо-католиків і 30 юдеїв.
У міжвоєнний період село було адміністративним центром ґміни Хоробрув, яка входила до Сокальського повіту Львівського воєводства.
Напередодні Другої світової війни, на 01.01.1939 р. в селі проживало вже 1010 мешканців, з них 820 українців-греко-католиків, 140 українців-латинників, 25 поляків-римо-католиків, 15 євреїв і 10 німців[2].
Після Другої світової війни Хоробрів, як і інші села Сокальського Закерзоння опинилося в складі Польщі[3]. 6 травня 1946 р. українське населення села примусово було виселено до УРСР (здебільшого до Тернопільської області). Збройний опір депортації українців у Хороброві чинили відділи УПА. Так, 5 травня 1946 р. стрільці УПА ВО-БУГ провели успішну наступальну операцію проти радянських і польських військових формувань із застосуванням німецьких реактивних снарядів[4]. 6-15 липня 1947 року в рамках операції «Вісла» решту 81 мешканця, які на той час ще залишались у селі (із змішаних польсько-українських сімей) було депортовано у північно-західні райони Польщі[5][3]. У селі залишилося 67 поляків[3].
До 1951 р. село знаходилось у складі Польщі. За радянсько-польським обміном територіями 15 лютого 1951 року село передане до УРСР, а частина польського населення переселена до Нижньо-Устрицького району, включеного до складу ПНР[3]. У 1953 р. знову заселене українцями і перейменоване на Правда. Сюди було переселено мешканців с. Хітар Сколівського р-ну Львівської області. До рідного села в середині 1950-х рр. повернулася лише частина корінних мешканців.
У 1993 р. відновлено колишню назву Хоробрів.
Сучасність[ред. | ред. код]
У селі дерев'яна церква св. Косми і Дам'яна (1864 р.), загальноосвітня школа, дитячий садок, Народний дім, амбулаторія.
У 2011 р. встановлено пам'ятник, присвячений 20-річчю незалежності України.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 816 | 99.63% |
| російська | 2 | 0.24% |
| румунська | 1 | 0.13% |
| Усього | 483 | 100% |
Церква св. Косми і Дам'яна[7][ред. | ред. код]
Найдавніші згадки про церкву у Хороброві походять з 1564—1656 р. Ерекційний акт надано вже існуючій церкві польським королем Августом у 1759 р. На переломі XVIII—XIX століть була зведена нова дерев'яна церква на місці давнішої. У 1864 р. вибудували чергову дерев'яну тризрубну триверху церкву, освячену у 1881 р. Восьмерики, встановлені на зрубах надопасань, завершені зрізаними наметовими банями, увінчаними ліхтарями і маківками. До бабинця з заходу прилягає ґанок-присінок, а до вівтаря з півночі — захристія. Оточена церква невеликим піддашшям. Поруч мурована стінна дзвіниця[8].
До заборони УГКЦ і депортації українців у 1946 р. церква була парохіяльною у Варяжському деканаті Перемишльської єпархії.
Знамениті люди[ред. | ред. код]
- Івченко Олексій Григорович — український політик правого спрямування, підприємець, банкір.
В 1939 році у волосному уряді волості Хоробрів працював Василь Хома.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Михайло Грушевський. Жерела до історії України-Руси. Том 03. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 3. Люстрації земель Холмської, Белзької й Львівської. — с. 225 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 80.
- ↑ а б в г Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-426. (пол.)
- ↑ Боротьба УПА проти депортації українців Закерзоння (за спогадами Марії Блонської). Архів оригіналу за 13 серпня 2018.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
- ↑ Хоробрів. Церква Свв. Кузьми і Дем'яна 1864. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 19 вересня 2017.
- ↑ Слободян, Василь (1988). Церкви України. Перемиська єпархія (українська) . Львів. с. 864. ISBN 966-02-0362-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Chorobrów (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 630. (пол.)
- http://www.sokal.lviv.ua/library-khramy_sokalshchyny__491.html [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- http://upa.in.ua/book/?p=157 [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] Історія знищення с. Городиловичі
| |||||||||||
| |||||||||||
