Цитрус

Цитрус
Період існування: 8–0 млн р. т. тортон — наш час
Цитрон (Citrus medica) — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Рутові (Rutaceae)
Підтриба: Citrinae
Рід: Цитрус (Citrus)
L.
Види

Див. текст

Вікісховище: Citrus
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Цитрус (значення).

Цитрус[1][2] (лат. Citrus) — рід вічнозелених рослин родини рутових (Rutaceae), єдиний рід триби цитрусових (Citreae).

Походження

[ред. | ред. код]

Батьківщиною цитрусових вважають Індію і Китай, звідки вони потрапили до Ірану, Сирії та Єгипту. У країнах Середземномор'я введені в культуру в XI ст., а в XIV ст. стали широко культивуватися. На початку XVI ст. цитрусові набули поширення в Америці, особливо в Каліфорнії та Флориді.

Квітки та листя цитрусових містять цінні ефірні олії та глікозиди. У плодах грейпфрута виявлені нероль і птигрен, гесперидин і халкон, в кислому апельсині — нарингін і сударатамарин. До особливостей цитрусових відноситься їх довговічність — середня тривалість їх життя більш як 100 років, хоча відомі випадки значно довшого існування. К. Иліяшик повідомляє про помаранчеве дерево віком понад 600 років, що росте в Римі.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Багато культивованих видів цитрусових є природними або штучними гібридами невеликої кількості основних предкових видів, включно з цитроном, помело та мандарином. Природні та культивовані гібриди цитрусових включають такі комерційно важливі фрукти, як апельсини, грейпфрути, лимони, лайми та деякі мандарини. Численні гібридизації створили таксономію цитрусових.[3][4]

Багато видів цитрусових є гібридами цитрона, мандарина і помело.[5] Існують також гібриди кумквата і трійчастого апельсина.

Окрім цих основних видів, вирощують австралійський лайм[en] і нещодавно відкритий маншаньєган. Кумкват і кліменія (Clymenia) зараз зазвичай вважаються такими, що належать до роду цитрусових.[6] Несправжні апельсини, Oxanthera з Нової Каледонії, були перенесені до роду Citrus на основі філогенетичних доказів.[7][8]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Загальна назва походить з латинської мови, де вона вказувала на рослину, яку зараз відомо як цитрон (C. medica), або хвойне дерево (Thuja). Вона пов'язана з давньогрецьким словом для кедра — κέδρος (kédros). Це може бути пов'язано зі сприйняттям схожості запаху листя та плодів цитрусових з запахом кедра.[9] Всі разом цитрусові плоди та рослини також відомі як agrumes (буквально «кислі плоди») — запозичення з романських мов.

Опис

[ред. | ред. код]

Дерево

[ред. | ред. код]

Цитрусові - великі чагарники або дерева невеликого і середнього розміру, що досягають 5-15 м заввишки, з колючими пагонами та почергово розміщеним вічнозеленими листками із цільним краєм.[10] Квітки поодинокі або зібрані в дрібні щитки,кожна квітка діаметром 2-4 см, з п'ятьма (рідко чотирма) білими пелюстками та численними тичинками; вони часто дуже сильно пахнуть через наявність залоз ефірної олії.[11]

Фрукти

[ред. | ред. код]
Будова ботанічного гесперидію

Плід — гесперідій, спеціальна ягода з кількома плодоніжками, від кулястої до подовженої, [12] [13] довжиною 4-30 см (1,6-11,8 дюйма) і діаметром 4-20 см (1,6-7,9 дюйма), зі шкіркою або «шкіркою», яка називається околоплодником. Зовнішній шар околоплодника — це «екзокарпій», який називається флаведо, який зазвичай називають цедрою. Середній шар околоплодника — мезокарпій, який у цитрусових складається з білого губчастого альбедо або серцевини. Самим внутрішнім шаром околоплодника є ендокарпій. Він оточує різну кількість плодолистків, що мають форму радіальних сегментів. Насіння, якщо воно є, розвивається всередині плодолистків. Простір усередині кожного сегмента являє собою локулу, заповнену везикулами з соком, або м'якоттю. Від ендокарпію в локули відходять ниткоподібні «волоски», які забезпечують живлення плоду під час його розвитку.[12] [14] Рід має комерційне значення, оскільки багато видів вирощують заради їхніх плодів. Деякі сорти були виведені таким чином, що їхні плоди легко очищаються від шкірки та не містять насіння, тобто є партенокарпічними.[13]

Аромат цитрусових надають флавоноїди та лімоноїди, що містяться в шкірці. Флавоноїди включають різні флаванони та флавони.[15] Шкірка соковита, містить велику кількість лимонної кислоти, яка разом з іншими органічними кислотами, включаючи аскорбінову кислоту (вітамін С), надає їм характерного гострого смаку.[16] Цитрусові різноманітні за розміром і формою, а також за кольором і смаком, що відображає їх біохімію;[17] [18] наприклад, грейпфрут має гіркий присмак завдяки флаванону, нарингину.[16]

  • Цитрусові різноманітні за розміром, кольором і смаком..
  • Лимон ічанський
    Лимон ічанський
  • Кумкват, з насінням всередині однієї з плодоніжок
    Кумкват, з насінням всередині однієї з плодоніжок
  • Цитрон пальчастий
    Цитрон пальчастий
  • Червоний пальчастий лайм
    Червоний пальчастий лайм
  • Климентія
    Климентія


Значення у сільському господарстві

[ред. | ред. код]

Серед численних плодових рослин цитрусові користуються особливою популярністю. Плоди мандаринів, апельсинів, лимонів, цитронів, грейпфрутів відрізняються високими поживними, лікувальними та дієтичними властивостями. Вони служать сировиною для отримання чудових соків, компотів, цукатів і варення, цінних ефірних олій і різних есенцій, що широко використовуються в харчовій, кондитерській і парфумерній промисловості. Плоди цитрусових багаті глюкозою, сахарозою, фруктозою (загальний вміст цукрів варіює від 6,34 % у лимона до 7,02 % у мандарина) і різноманітними вітамінами (З, D, А, В1, В2, РР) і провітамінами (А, Е). Так, за вмістом вітаміну С плоди цитрусових значно перевершують плоди інших культур: у плодах апельсина, мандарина, лимона і грейпфрута міститься відповідно 66, 25-40, 52-60 і 38-41 мг%, аскорбінової кислоти, в плодах яблуні (сорт Антонівка) — 33, в груші — 3-10, у вишні — 15, в сливі — 4-7 у винограді — 2-3 мг%/.

У несприятливі в метеорологічному відношенні роки кількість вітаміну С в плодах цитрусових різко знижується. Окрім споживання у свіжому або переробленому вигляді, цитрусові плоди широко використовуються в медицині при різних захворюваннях. За даними Г. А. Алавидзе (1960), у давньогрузинській медичній літературі XI—XVI ст. часто згадується про медичні настоянки, що виготовляються з плодів і листя цитрусових. Характерно, що при тривалому зберіганні й переробці плодів вміст вітамінів у них не змінюється.

Вирощування

[ред. | ред. код]
Плантація мандаринів, Мальорка

Плоди цитрусових відрізняються довготривалим зберіганням і добре транспортуються. При відповідних температурах вони можуть зберігатися до врожаю наступного року.

За останнє сторіччя у світовому сільськогосподарському садівництві цитрусові насадження зайняли перше місце, і зараз немає жодної тропічної або субтропічної країни, що не має цитрусових плантацій.

Виробництво цитрусових плодів на земній кулі в наш час[коли?] стоїть на другому місці після винограду. Тільки за останні 20 років збір плодів цитрусових збільшився з 22 до 48 млн т, причому 80 % цієї кількості припадає на частку апельсинів, мандаринів і танжеринів, а інше — на частку цитронів, грейпфрутів і лимонів. В середньому за 15-16 років приріст виробництва апельсинів склав 5,1 %, мандаринів — 7,5, лимонів — 4,7, грейпфрутів — 4,3 %.

Мандарини

Вирощують цитрусові в Європі, Азії, Африці, Америці і Австралії — всього в 75 країнах світу, об'єднаних у три великі групи: країни Північної і Центральної Америки, Середземноморські країни та інші країни (Африка, Азія, Південна Америка, Океанія). У першій групі найбільшим виробником цитрусових, особливо апельсинів і грейпфрутів, є США — 30 %, в другій групі — Італія, Іспанія, Португалія, Марокко, Алжир, Єгипет, Югославія, Греція, Ізраїль, що забезпечують 25-28 % світового виробництва цитрусових, в основному апельсинів, лимонів, грейпфрутів і цитронів. За виробництвом цитронів перше місце у світі займає Італія. На частку країн третьої групи припадає близько 40 % світового виробництва цитрусових. Основними їх виробниками є Японія, Індія, Бразилія. У боротьбі зі шкідниками цитрусових важливий внесок зроблений українським ентомологом М. А. Теленгою.

З країн колишнього СРСР основною зоною промислового обробітку цитрусових є Грузія. За історичними відомостями цитрусові були відомі в Грузії ще в XII ст., коли, за описом академіка Н. Н. Кецховелі, війська цариці Тамари, розгромивши султана Нукаредіна, захопили оригінал арабської «Книги лікаря», де згадувалося про плоди цитрусових — туринджії (помпельмус). Відомі факти і ранішого використання цитрусових. П. М. Жуковський (1964) повідомляє, що ще в XI ст. знаменитий узбецький лікар Авіценна виготовляв ліки в суміші з соком кислого апельсина.

Історія вирощування на території України

[ред. | ред. код]

В Україні промислове вирощування цитрусових не розвинене, але перероблення цитрусових плодів на соки та дитяче харчування існує майже на усіх підприємствах харчової промисловості, які виробляють вказані продукти.

В Закарпатті та Криму можна вирощувати перспективні гібриди Citrus trifoliata та Citrus cavaleriei з їстівними або напівїстівними плодами.[19]

Список представників роду

[ред. | ред. код]

Рід цитрусових до початку вирощування людиною включав такі види:

Гібриди та сорти

[ред. | ред. код]

Сортування за походженням. Оскільки кожен є продуктом (принаймні) двох батьківських видів, то вони перераховані кілька разів.

На основі Citrus maxima
На основі Citrus medica
На основі Citrus reticulata
Невизначена база

Вплив на людину

[ред. | ред. код]
Бергаптен (5-метоксипсорален) — це фуранокумарин у деяких цитрусових, який викликає запалення шкіри під впливом ультрафіолету.[20]

Деякі види цитрусових містять значну кількість фуранокумаринів.[21][22] У людини деякі з них діють як сильні фотосенсибілізатори при місцевому нанесенні на шкіру, а інші взаємодіють з ліками під час перорального прийому у вигляді ефекту грейпфрутового соку.[21] Через фотосенсибілізуючу дію деяких фуранокумаринів деякі види цитрусових викликають фітофотодерматит[23] потенційно важке запалення шкіри, що виникає внаслідок контакту зі світлочутливими ботанічними речовинами, а також при подальшому опроміненні ультрафіолетовим світлом. У видах цитрусових основним фотосенсибілізуючим агентом є бергаптен[24], лінійний фуранокумарин, похідний від псоралену. Це твердження було підтверджено для лайма[25][26] і бергамоту. Зокрема, ефірна олія бергамоту має вищу концентрацію бергаптену (3–3,6 г/кг), ніж будь-яка інша ефірна олія на основі цитрусових.[27]

Систематичний огляд вказує на те, що споживання цитрусових пов'язане зі зниженням ризику розвитку раку молочної залози на 10 %.[28]

Використання

[ред. | ред. код]

Кулінарні страви

[ред. | ред. код]

Багато цитрусових, таких як апельсини, мандарини, грейпфрути та клементини, зазвичай їдять свіжими.[29] Зазвичай їх очищають від шкірки, та легко розділяють на сегменти.[29] Грейпфрут частіше розрізають навпіл і їдять зі шкірки ложкою.[30] Лимонад — популярний напій, який готують, розбавляючи сік і додаючи цукор.[31] Лимонний сік додають у салатні заправки[32] і видавлюють на фруктовий салат, щоб він не набув коричневого кольору: його кислотність пригнічує окислення ферментами поліфенолоксидази.[33]

Різноманітні смаки можна отримати з різних частин і способів обробки цитрусових.[34] Кольорова зовнішня шкірка деяких цитрусових, відома як цедра, використовується в кулінарії як ароматизатор.[35]

Цілий гіркий апельсин (а іноді й інші цитрусові), включаючи шкірку[en] з її ефірними оліями, варять з цукром для приготування мармеладу.[36]

Як декоративні рослини

[ред. | ред. код]
Версальська оранжерея, 1686

До XVII століття оранжереї стали прилаштовувати до великих будинків у Європі, як для того, щоб фрукти можна було вирощувати на місці, так і для престижу, як, наприклад, у Версальській оранжереї. Деякі сучасні любителі вирощують карликові цитрусові в контейнерах або теплицях у тих районах, де погода надто холодна для вирощування їх на відкритому повітрі; гібриди Citrofortunella мають хорошу холодостійкість.[37]

У мистецтві та культурі

[ред. | ред. код]
Натюрморт Джованни Гарцоні з чашею цитронів, кінець 1640-х років

Лимони з'являються на картинах, в поп-арті та романах.[38] Настінний розпис у гробниці Нахта[de] у XV столітті до н. е. в Єгипті зображує жінку на святі, яка тримає лимон. У XVII столітті Джованна Гарцоні намалювала «Натюрморт із чашею цитронів», плоди все ще прикріплені до листяних квітучих гілочок, з осою на одному з плодів. Імпресіоніст Едуард Мане зобразив лимон на олов'яній тарілці. У сучасному мистецтві Аршил Горкі написав картину «Натюрморт з лимонами» в 1930-х роках.[38]

За словами палеоетноботаніка Дафни Ланггут, цитрусові «були чіткими символами статусу знаті в стародавньому Середземномор'ї».[39] У романі Луїзи Мей Олкотт «Маленькі жінки» 1868 року героїня Емі Марч стверджує, що «зараз немає нічого, крім лаймів, бо всі смокчуть їх на своїх партах у школі та обмінюють на олівці, намиста, паперових ляльок чи щось інше… Якщо одна дівчинка подобається іншій, вона дає їй лайм; якщо вона сердиться на неї, вона з'їдає його перед її обличчям, навіть не пропонуючи посмоктати».[39]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Цитрус // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Citrus L. // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. ↑ Klein, Joshua D. (2014). Citron Cultivation, Production and Uses in the Mediterranean Region. Medicinal and Aromatic Plants of the Middle-East. Medicinal and Aromatic Plants of the World. Т. 2. с. 199—214. doi:10.1007/978-94-017-9276-9_10. ISBN 978-94-017-9275-2.
  4. ↑ Wu, Guohong Albert; Terol, Javier; Ibanez, Victoria; López-García, Antonio; Pérez-Román, Estela; Borredá, Carles та ін. (2018). Genomics of the origin and evolution of Citrus. Nature. 554 (7692): 311—316. Bibcode:2018Natur.554..311W. doi:10.1038/nature25447. PMID 29414943. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  5. ↑ Wu, Guohong Albert; Terol, Javier; Ibanez, Victoria; López-García, Antonio; Pérez-Román, Estela; Borredá, Carles та ін. (2018). Genomics of the origin and evolution of Citrus. Nature. 554 (7692): 311—316. Bibcode:2018Natur.554..311W. doi:10.1038/nature25447. PMID 29414943. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  6. ↑ (Дипломна робота). {{cite thesis}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  7. ↑ Bayer, R. J., et al. (2009).
  8. ↑ Oxanthera Montrouz. Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens, Kew. Процитовано 10 September 2021.
  9. ↑ Spiegel-Roy, Pinchas; Eliezer E. Goldschmidt (1996). Biology of Citrus. Cambridge University Press. с. 4. ISBN 978-0-521-33321-4.[недоступне посилання з 01.02.2023]
  10. ↑ Del Hotal, Tom. Citrus Pruning (PDF). California Rare Fruit Growers.
  11. ↑ Ortiz, Jesus M. (2002). Botany: taxonomy, morphology and physiology of fruits, leaves and flowers. У Di Giacomo, Angelo; Dugo, Giovanni (ред.). Citrus: The Genus Citrus. Taylor & Francis. с. 16—35. ISBN 978-0-2032-1661-3.
  12. ↑ а б Ortiz, Jesus M. (2002). Botany: taxonomy, morphology and physiology of fruits, leaves and flowers. У Di Giacomo, Angelo; Dugo, Giovanni (ред.). Citrus: The Genus Citrus. Taylor & Francis. с. 16—35. ISBN 978-0-2032-1661-3.
  13. ↑ а б Janick, Jules (2005). Citrus. Purdue University Tropical Horticulture Lecture 32. Архів оригіналу за 24 June 2005. Процитовано 28 February 2020.
  14. ↑ Citrus fruit diagram. ucla.edu. Архів оригіналу за 3 October 2012.
  15. ↑ Flavonoid Composition of Fruit Tissues of Citrus Species. Архів оригіналу за 28 May 2007. Процитовано 5 July 2011.
  16. ↑ а б Abolore, Rasaq S.; Tsegaye, Bahiru; Jaiswal, Swarna; Jaiswal, Amit K. (2023). An overview of industrial enzymes in beverage production and processing. Value-Addition in Beverages through Enzyme Technology. Elsevier. с. 1–26 (section 1.2.3.2 Citrus juice). doi:10.1016/b978-0-323-85683-6.00013-2. ISBN 978-0-323-85683-6.
  17. ↑ GRIN. Species list in GRIN for genus Citrus. Taxonomy for Plants. National Germplasm Resources Laboratory, Beltsville, Maryland: USDA, ARS, National Genetic Resources Program. Архів оригіналу за 20 January 2009. Процитовано 6 January 2011.
  18. ↑ Luro, François; Curk, Franck; Froelicher, Yann; Ollitrault, Patrick (2017). Recent insights on Citrus diversity and phylogeny. AGRUMED: Archaeology and history of citrus fruit in the Mediterranean. Publications du Centre Jean Bérard. doi:10.4000/books.pcjb.2169. ISBN 978-2-918887-77-5.
  19. ↑ Морозостійкі цитрусові. Вікіпедія (укр.). 14 січня 2024. Процитовано 14 січня 2024.
  20. ↑ Dugrand-Judek, Audray; Olry, Alexandre; Hehn, Alain; Costantino, Gilles; Ollitrault, Patrick; Froelicher, Yann; Bourgaud, Frédéric (November 2015). The Distribution of Coumarins and Furanocoumarins in Citrus Species Closely Matches Citrus Phylogeny and Reflects the Organization of Biosynthetic Pathways. PLOS ONE. 10 (11): e0142757. Bibcode:2015PLoSO..1042757D. doi:10.1371/journal.pone.0142757. PMC 4641707. PMID 26558757.
  21. ↑ а б Chen, Meng; Zhou, Shu-yi; Fabriaga, Erlinda; Zhang, Pian-hong; Zhou, Quan (2018). Food-drug interactions precipitated by fruit juices other than grapefruit juice: An update review. Journal of Food and Drug Analysis. 26 (2): S61—S71. doi:10.1016/j.jfda.2018.01.009. ISSN 1021-9498. PMC 9326888. PMID 29703387.
  22. ↑ Hung, Wei-Lun; Suh, Joon Hyuk; Wang, Yu (2017). Chemistry and health effects of furanocoumarins in grapefruit. Journal of Food and Drug Analysis. 25 (1): 71—83. doi:10.1016/j.jfda.2016.11.008. ISSN 1021-9498. PMC 9333421. PMID 28911545.
  23. ↑ McGovern, Thomas W.; Barkley, Theodore M. (2000). Botanical Dermatology. The Electronic Textbook of Dermatology. Internet Dermatology Society. 37 (5). Section Phytophotodermatitis. doi:10.1046/j.1365-4362.1998.00385.x. PMID 9620476. Процитовано 29 November 2018.
  24. ↑ Dugrand-Judek, Audray; Olry, Alexandre; Hehn, Alain; Costantino, Gilles; Ollitrault, Patrick; Froelicher, Yann; Bourgaud, Frédéric (November 2015). The Distribution of Coumarins and Furanocoumarins in Citrus Species Closely Matches Citrus Phylogeny and Reflects the Organization of Biosynthetic Pathways. PLOS ONE. 10 (11): e0142757. Bibcode:2015PLoSO..1042757D. doi:10.1371/journal.pone.0142757. PMC 4641707. PMID 26558757.
  25. ↑ Nigg, H. N.; Nordby, H. E.; Beier, R. C.; Dillman, A.; Macias, C.; Hansen, R. C. (1993). Phototoxic coumarins in limes (PDF). Food Chem Toxicol. 31 (5): 331—35. doi:10.1016/0278-6915(93)90187-4. PMID 8505017.
  26. ↑ Wagner, A. M.; Wu, J. J.; Hansen, R. C.; Nigg, H. N.; Beiere, R. C. (2002). Bullous phytophotodermatitis associated with high natural concentrations of furanocoumarins in limes. Am J Contact Dermat. 13 (1): 10—14. doi:10.1053/ajcd.2002.29948. ISSN 0891-5849. PMID 11887098.
  27. ↑ Toxicological Assessment of Furocoumarins in Foodstuffs (PDF). The German Research Foundation (DFG). DFG Senate Commission on Food Safety (SKLM). 2004. с. 3, 26. Архів оригіналу (PDF) за 24 December 2019. Процитовано 1 November 2018.
  28. ↑ Song, Jung-Kook; Bae, Jong-Myon (1 March 2013). Citrus fruit intake and breast cancer risk: a quantitative systematic review. Journal of Breast Cancer. 16 (1): 72—76. doi:10.4048/jbc.2013.16.1.72. PMC 3625773. PMID 23593085.
  29. ↑ а б Janick, Jules (2005). Citrus. Purdue University Tropical Horticulture Lecture 32. Архів оригіналу за 24 June 2005. Процитовано 28 February 2020.
  30. ↑ Sheu, Scott. Foods Indigenous to the Western Hemisphere: Grapefruit. American Indian Health and Diet Project. Aihd.ku.edu. Архів оригіналу за 18 August 2010.
  31. ↑ Lemonade. dictionary.cambridge.org. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.
  32. ↑ Simple green salad with lemon dressing. Джеймс Олівер. Процитовано 21 October 2024.
  33. ↑ Fruit and vegetables: enzymic browning. Institute of Food Science and Technology. 15 May 2017. Процитовано 21 October 2024.
  34. ↑ Janick, Jules (2005). Citrus. Purdue University Tropical Horticulture Lecture 32. Архів оригіналу за 24 June 2005. Процитовано 28 February 2020.
  35. ↑ Bender, David (2009). Oxford Dictionary of Food and Nutrition (вид. third). New York: Oxford University Press. с. 215. ISBN 978-0-19-923487-5.
  36. ↑ Legacies: Keiller's: Sticky Success. BBC News. Процитовано 20 October 2024.
  37. ↑ Lance, Walheim (1996). Citrus : complete guide to selecting & growing more than 100 varieties for California, Arizona, Texas, the Gulf Coast and Florida. Tucson, Arizona: Ironwood Press. с. 24—28, 90—91. ISBN 978-0-9628236-4-0. OCLC 34116821.
  38. ↑ а б Reidy, Tess (23 March 2024). The king of zing: lemons in art – in pictures. The Guardian.
  39. ↑ а б Huang, Jean (1 October 2021). When Life Gives You Lemons, It's a Status Symbol: On the Evolving Literary and Cultural History of Citrus. LitHub. Процитовано 20 October 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цитрус&oldid=43802651