Юнгер Михайло Бейлович
| Михайло Юнгер | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 2014 — 2016 | |||
| Міністр: | Павло Клімкін | ||
| Попередник: | Юрій Мушка | ||
| Наступник: | Любов Непоп | ||
| |||
| 2020 — 2020 | |||
| Міністр: | Вадим Пристайко → Дмитро Кулеба | ||
| Попередник: | Ілля Квас | ||
| Наступник: | Ольга Діброва | ||
| Народження: | 29 травня 1956 (68 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||
| Національність: | угорець | ||
| Країна: |  СРСР →  Україна | ||
| Освіта: | Ужгородський державний університет | ||
| Ступінь: | Кандидат історичних наук | ||
| Батько: | Бела Германович | ||
Михайло Бейлович Юнгер (нар. 29 травня 1956, Київ, Українська РСР, СРСР) — український дипломат, перекладач, кандидат історичних наук. Тимчасовий повірений у справах України в Угорщині у 2014—2016 роках і тимчасовий повірений у справах України у Фінляндії у 2020 році.
Михайло Бейлович Юнгер народився 29 травня 1956 року в місті Києві, що входив на той час до складу Української РСР СРСР, в сім'ї угорця, українського письменника, казкаря, сценариста Бели Юнгера. Впродовж 1977—1982 років вчився на філологічному факультеті Ужгородського державного університету за спеціальністю «російська мова та література». Був дипломантом Всесоюзних студентських наукових конференцій у Новосибірську та Ленінграді. За навчання та захист дипломної роботи на тему «Моральні пошуки героїв романів Ю. Бондарева» отримав диплом з відзнакою.
По завершенню університету в період 1982—1983 років працював вчителем середніх класів школи у селі Красилівка Ставищанського району Київської області (нині — село у складі Білоцерківського району). Після працював поштарем у Білій Церкві у 1983—1985 роках. У 1985—1988 роках працював редактором у Республіканському центрі народної творчості у Києві, а з 1989 року до 1993 року завідував літературною частиною Київського міського театру ляльок. Після проголошення незалежності України Михайло Юнгер у 1993—1994 роках обіймав посаду головного спеціаліста відділу культури національних меншин Міністерства культури України. На той час посаду міністра обіймав Іван Дзюба.
Вже з червня 1994 року покинув Мінкульт і перейшов до Міністерства закордонних справ України. Перший секретар, консул Посольства України в Угорщині[1]. В подальшому — був радником з політичних питань Посольства України в Угорщині і, пізніше, радником з економічних питань. Заступник директора департаменту культурного та гуманітарного співробітництва МЗС України.[2] 2009 року Михайлу Юнгеру присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу.
У 2014—2016 роках Михайло Юнгер був призначений тимчасовим повіреним у справах України в Угорщині.[3]
У 2016—2018 роках перебував на посаді начальника відділу країн Північної Африки, а з липня 2018 року перейшов до Посольства України у Фінляндії на посаду першого секретаря. 2020 року перебував на посаді тимчасово повіреного у справах України у Фінляндії.
- Жолт Чалог. Тюрмою була моя Вітчизна. Уривки з книги. Переклад з угорської Михайло Юнгер. 1991, № 02 (746) — «Всесвіт»[4]
- Жолт Чалог. М.Лайош, 42. — «Всесвіт».
- У 1990 році за сценарієм М.Юнгера на студії Київнаучфільм було знято стрічку «Від Гімалаїв — Україні» про життєві та творчі зв'язки М.Реріха з Україною.
- У 2018 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Антикомуністична опозиція в Угорщині (1968—1990 роки)».[5]
- ↑ Про утворення дільничних виборчих комісій при представництвах України за кордоном. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 30 травня 2016.
- ↑ Центральний апарат МЗС України. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2022.
- ↑ Експертна зустріч «Сучасні європейські логістичні тренди». Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 30 травня 2016.
- ↑ Всесвіт [Журнал; Підшивка; 259 номерів (1928—2010) [djvu] | Оцифровано Гуртом]
- ↑ Михайло Юнгер (укр.). Архів оригіналу за 7 квітня 2020.
- Михайло Юнгер розповів про ставлення угорців до України (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2018.
 | Це незавершена стаття про українського дипломата. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Населення та кордон |  | |
|---|---|---|
| Посли Угорщини в Україні | Йоганн Форгач (1917–1918) • Андраш Палді (1992) • Іштван Варга (1992–1995) • Лоранд Тот (1995–1997) • Янош Кішфалві (1997–2001) • Ференц Контра (2001–2003) • Янош Тот (2003–2008) • Андраш Баршонь (2008–2010) • Мігай Баєр (2010–2014) • Ерно Кешкень (2014–2018) • Іштван Ійдярто (2018-2022) • Онтал Гейзер (2023-) | |
| Посли України в Угорщині | Яросевич Роман (1919) • Ґалаґан Микола Михайлович (1919–1920) • Кобилянський Люцій Ремігійович (1920) т.п. • Сікевич Володимир Васильович (1920–1921) • Ткач Дмитро Іванович (1992–1998) • Климпуш Орест Дмитрович (1998–2002) • Дурдинець Василь Васильович (2002–2003) • Мушка Юрій Юрійович (2003–2006) • Ткач Дмитро Іванович (2006–2010) • Мушка Юрій Юрійович (2010–2014) • Юнгер Михайло Бейлович (2014–2016) т.п. • Непоп Любов Василівна (2016—2022) | |
  | ||
в Україні | Герман Гуммерус1 (1918) • Ерік Ульфстедт (1993—1996) • Мартті Ісоаро (1996—2000) • Тімо Юхані Репо (2000—2003) • Лаура Рейніля (2003—2007) • Крістер Міккелссон (2007—2011) • Ар'я Макконен (2011—2015) • Юга Віртанен (2015—2019) • Пяйві Мааріт Лайне (2019—2022) • Яакко Лехтовірта (2022—2024) • Тар'я Фернандес (з 2024) | |
в Фінляндії | Костянтин Лоський2 (1918—1919) • Микола Залізняк2 (1919) • Володимир Кедровський2 (1919—1920) • Петро Сливенко3 (1920—1922) • Костянтин Масик (1992—1997) • Ігор Подолєв (1997—2001) • Петро Сардачук (2001—2003) • Олександр Майданник (2003—2007) • Андрій Дещиця (2007—2012) • Олексій Селін4 (2012—2013) • Сергій Василенко4 (2013—2014) • Андрій Олефіров (2014—2019) • Ілля Квас4 (2019—2020) • Михайло Юнгер4 (2020) • Ольга Діброва (2020—) | |
(1) посол Фінляндії в УНР; (2) посол УНР у Фінляндії; (3) тимчасово повірений УНР у Фінляндії; (4) тимчасово повірений | ||
