HMS Warrior (R31)
Авіаносець «Воріор» | ||
---|---|---|
Авіаносець «Воріор» | ||
Служба | ||
Тип/клас | Легкий авіаносець типу «Колоссус» | |
Держава прапора | Велика Британія Канада Аргентина | |
Спущено на воду | 20 травня 1944 року | |
Введено в експлуатацію | 24 квітня 1945 року | |
Статус | проданий на злам | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 14 000 тонн (стандартна) 17 000 тонн (повна) | |
Довжина | 211,25 м | |
Ширина | 24,4 м | |
Осадка | 7,2 м | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | парові турбіни | |
Потужність | 4000 к.с. | |
Швидкість | 25 вузлів | |
Екіпаж | 1300 чоловік | |
Озброєння | ||
Зенітне озброєння | 28 зенітних автоматів «Бофорс» |
«Воріор» (англ. HMS Warrior (R31) — британський легкий авіаносець часів Другої світової війни типу «Колоссус». Шостий корабель з такою назвою у складі ВМС Великої Британії.
Авіаносець «Воріор» був закладений 12 грудня 1942 року на верфі «Harland and Wolff» під назвою «HMS Brave». Спущений на воду 20 травня 1944 року, вступив у стрій 24 квітня 1945 року.
Військово-морські сили Канади, потребуючи кораблів для бойових дій на Тихому океані, орендували у ВМС Великої Британії 2 авіаносці — «Воріор» та HMCS Magnificent (CVL 21) з правом їх подальшого викупу. Угода була укладена у січні 1945 року, проте корабель був готовий вже після закінчення війни.
«Воріор» був переданий Канаді у січні 1946 року. На його озброєнні були літаки Supermarine Seafire та Fairey Firefly. Порт базування — Галіфакс.
Оскільки ВМС Великої Британії початково передбачав використовувати авіаносець в Індійському океані, на ньому були відсутні системи обігріву частини бортового обладнання. Проте у Північній Атлантиці це викликало проблеми в роботі бортових систем корабля, і в листопаді 1947 року його перебазували на західне узбережжя Канади в Іскваймолт (англ. Esquimalt) поблизу Ванкувера.
Командування ВМС Канади визнало корабель непридатним для використання, і, не маючи можливості утримувати два авіаносці, замість модернізації «Воріора» в лютому 1948 року повернуло корабель ВМС Великої Британії.
Авіаносець прибув до Великої Британії у березні 1948 року, де пройшов ремонт та модернізацію, в ході якої він був обладнаний «гнучкою» польотною палубою.
У вересні 1949 року авіаносець вивели в резерв. У червні 1950 року вивели з резерву, після чого використовували для доставки літаків та військ на Далекий Схід.
З квітня 1952 року по жовтень 1953 року корабель пройшов ремонт і модернізацію в Девонпорті, під час якої була збільшена острівна надбудова, змінена конструкція щогли, встановлені нові радари. Кількість зенітних 40-мм гармат була доведена до 28.
З лютого до грудня 1954 року авіаносець здійснив похід на Далекий Схід через Середземне море. Влітку 1954 року залучався до завдання ударів по партизанських базах у Малайї.
Після повернення з грудня 1954 року по серпень 1956 року авіаносець пройшов модернізацію, під час якої була встановлена кутова палуба, підсилені аерофінішери, встановлена оптична система посадки. Зенітна артилерія була скорочена до 8 стволів.
У 1957 році «Воріор» використовувався як штабний корабель під час випробувань британської термоядерної зброї на островах Кіритіматі та Мелден.
У лютому 1958 року авіаносець вивели в резерв.
У липні 1958 року авіаносець був проданий Аргентині, де отримав назву «Independencia». Він перебував на службі до 1970 року. У 1971 році корабель був відправлений на злам.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Warrior (R31)
- Maritimequest HMS Warrior photo gallery [Архівовано 11 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002. (рос.)
- К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер. с англ./. — Москва: Омега, 2006. — 256 с. (рос.)
- С. А. Балакин. Авианосцы мира. 1939—1945. Великобритания, США, СССР. (рос.)
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946 / US Naval Institute Press. ISBN 978-0870219139 (англ.)