Багринівці

село Багринівці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Літинська селищна громада
Основні дані
Засноване 1430
Населення 1948 (2001)
Площа 7,76 км²
Густота населення 2683,2 осіб/км²
Поштовий індекс 22350
Телефонний код +380 4347
Катойконіми багриновецький, багринівський, багрії, багрій, багрійка[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°18′09″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. / 49.30250° пн. ш. 27.93250° сх. д. / 49.30250; 27.93250Координати: 49°18′09″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. / 49.30250° пн. ш. 27.93250° сх. д. / 49.30250; 27.93250
Середня висота
над рівнем моря
310 м
Водойми Згар, Безіменна (притока Згару)
Місцева влада
Адреса ради 22300, Вінницька область, Вінницький район, смт Літин, вул. Соборна, 32
Карта
Багринівці. Карта розташування: Україна
Багринівці
Багринівці
Багринівці. Карта розташування: Вінницька область
Багринівці
Багринівці
Мапа
Мапа

CMNS: Багринівці у Вікісховищі

Багри́нівці — село в Україні, у Літинській селищній громаді Вінницького району Вінницької області.

Географія

[ред. | ред. код]
річка Згарок (права притока Згару) в с. Багринівці

Село розташоване у північно-західній частині Вінницького району, на відстані 14 км від центру громади та за 46 км від обласного центру, до столиці — 205 км.

Загальна площа території села — 7,76 км², його протяжність із заходу на схід — 13 км, з півночі на південь — 15 км. Розташоване на правобережжі Дніпра в межах Подільської височини. Клімат — помірно континентальний, середня температура січня: −6 °C, середня температура липня: +19°С, річна кількість опадів: 520—590 мм, з них 80 % випадають в теплий період. Найближчі річки — Згар та Південний Буг.

Надра мають поклади торфу, глини, піску. У структурі ґрунтів переважають опідзолені ґрунти (75 %) в незначній кількості є дерново-підзолисті, чорноземи, лукові.

Територія громади на півдні межує зі Згарським загальнозоологічним заказником державного значення (площа 3018,7 га. створений Указом Президента України  від 21.02.2002 № 167/2002 «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення»). У заказнику охороняються водно-болотні угіддя долини річки Згар, що збереглись у природному стані. Рослинність представлена заболоченими луками, чагарниковими вербовими заростями. На території заказника відмічено велике розмаїття тваринного світу та орнітофауни: водно-болотні птахи, суходільні, чагарникові та лісові.  

Історичні відомості

[ред. | ред. код]

Початком заселенням території села слід вважати кінець XIV ст. Історичні документи свідчать, що в XIV—XVI ст. Велике Князівство Литовське, Річ Посполита для захисту своїх земель будували могутні замки. У відновленні одного з них у Хмільнику в 1530—1542 рр. брали участь жителі с. Багринівці. За свідченнями літописів Хмільника у 1392 році — князь Федір Коріатович подарував село Багринівці — хмільницьким боярам Євсею та Ваську. Також в реєстрі сплати податей Подольського воєводства 1493 р. значиться: в Багринівцях — 11 димів (крім того, в Курилівцях — 9, у Новоселиці і Почапинцях — по 6, у Микулинцях — 2 дима). Подимний податок існував як одна з форм феодального оподаткування у Давній Русі, а також у Речі Посполитій у 17—18 ст., у тому числі на укр. землях, що входили до її складу. Назва походить від одиниці оподаткування — диму. Був поширений на Русі до 14—15 ст., згодом значення його зменшилося.

З етнографічних джерел відомо, що напередодні турецької окупації Поділля у 1670-их роках у селі містилася козацька сотня — підрозділ Могилівського полку.

За деякими свідченнями на початку XIX ст. села Багринівці та Дубова належали графу Крушельову, адміралу флоту. На 1820 рік він мав тут 363 кріпаки.

У роки Визвольних змагань в селі тимчасово перебував штаб однієї з дивізій Першої Кінної Армії та були бої між армією УНР і більшовиками.

На фронтах Другої світової війни брали участь 846 осіб, з них орденами і медалями СРСР нагороджено 766 чоловік. Полягли 210 чоловік.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Літинської селищної громади.[2]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Літинського району, село увійшло до складу Вінницького району[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність населення, на 2001 рік, становила 1948 осіб[4].

1989[4] 2001[4]
2254 1948

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Кількість та частка населення за рідною мовою, відповідно до Перепису населення України 2001 року:[5]

Рідна мова Кількість Частка (%)
Загалом 1948 100.00
Українська мова 1932 99,18
Російська мова 15 0.77
Молдавська мова 1 0.05

Соціальна інфраструктура

[ред. | ред. код]

У селі діють:

Населений пункт газифікований, дорога з твердим покриттям.

Релігія

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка в центрі села на честь генерала Гандзюка

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]

Згадки села Багринівці в літературі

[ред. | ред. код]
  • Стельмах, Михайло Панасович, «Гуси — лебеді летять»[6]
  • Кучер, Василь Степанович, «Устим Кармалюк» роман, Веселка, 1988. — 428 с.

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. а б в All places: 1989, 2001 census [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.] // pop-stat.mashke.org
  5. Linguistic composition, Vinnycka oblast: 2001 census [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.] pop-stat.mashke.org
  6. «Гуси — лебеді летять» [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.], р. 1 ст. 18

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Багри́нівці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.407

Посилання

[ред. | ред. код]