Болеславчик

село Болеславчик
Країна	Україна
Область	Миколаївська область
Район	Первомайський район
Громада	Синюхинобрідська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA48080150030012829
Основні дані
Засноване	1294
Населення	613
Поштовий індекс	55220
Телефонний код	+380 5161
Географічні дані
Географічні координати	48°05′08″ пн. ш. 30°47′09″ сх. д. / 48.08556° пн. ш. 30.78583° сх. д.Координати: 48°05′08″ пн. ш. 30°47′09″ сх. д. / 48.08556° пн. ш. 30.78583° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	103 м
Водойми	Синюха
Місцева влада
Адреса ради	55243, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Синюхин Брід, вул. Центральна, 14
Карта
	Болеславчик
	Болеславчик
Мапа

Болесла́вчик — село в Україні, у Синюхинобрідській сільській громаді Первомайського району Миколаївської області. Населення становить 613 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на правому березі річки Синюхи, за 8 км на північний захід від міста Первомайськ і залізничної станції Первомайськ-на-Бузі на лінії Борщі-Підгородня.

Історія[ред. | ред. код]

Біля села Станіславчик виявлені залишки поселення і розміщені декілька курганів епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.), один із курганів розкопаний. Знайдені також поселення Черняхівської культури (II—VI ст. н. ери).

Болеславчик заснований в середині XIX століття.

9 січня 1920 року поблизу Болеславчика під час Зимового походу відбувся бій відділку Кінного полку Чорних Запорожців Армії УНР, очолюваний Петром Дяченком з частинами Збройних Сил Півдня Росії. Чорношличники захопили 17 коней із сідлами та 9-х полонених^[1].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 246 жителів села^[2].

під час Німецько-радянської війни до лав радянської армії мобілізовано 172 жителі села, 60 з них загинули, 49 — нагороджені орденами і медалями. У 1968 р. у Болеславчику встановлений пам'ятник воїнам — визволителям села, які загинули в боях з німецькими військами.

Економіка[ред. | ред. код]

У селі обробляється 1776 га сільськогосподарських угідь, з них 1590 га орних, у тому числі 210 га поливних земель. Тут вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, соняшник, цукровий буряк, овочі; розвинене м'ясо-молочне тваринництво. Є майстерня по обслуговуванню сільськогосподарської техніки. Працює гранітний кар'єр.

Освіта та культура[ред. | ред. код]

У селі є дев'ятирічна школа (13 учителів і 85 учнів), клуб із залом на 200 місць, бібліотека, книжковий фонд якої становить 8,4 тис. примірників, медпункт, дитячі ясла, два магазини, відділення Укрпошти, Ощадбанка України.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
↑ Болеславчик. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)