Вілніс Едвінс Бресіс
| Вілніс Едвінс Бресіс латис. Vilnis Edvīns Bresis | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 6 жовтня 1988 — 7 травня 1990 | |||
| Попередник: | Юрій Рубен | ||
| Наступник: | Посаду ліквідовано | ||
| Народження: | 30 січня 1938 Єлгава, Латвія | ||
| Смерть: | 25 жовтня 2017[1] (79 років) Латвія | ||
| Причина смерті: | набряк легень | ||
| Країна: | Латвія і СРСР | ||
| Освіта: | Латвійський університет біонаук та технологій | ||
| Партія: | Комуністична партія Латвії і КПРС | ||
| Нагороди: |    | ||
.svg)
Вілніс Едвінс Бресіс (латис. Vilnis Edvīns Bresis; 30 січня 1938, місто Єлгава, Латвія — 25 жовтня 2017,[2] Латвія) — латвійський радянський політик, останній голова Ради міністрів Латвійської РСР. Депутат Верховної Ради Латвійської РСР 11-го скликання (обирався від 128-го виборчого округу в Єлгаві), депутат Сейму кількох скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в родині робітника Гедерта Бресіса.
У 1961 році закінчив Латвійську сільськогосподарську академію, здобув освіту агронома.
У 1961 році працював агрономом-насінником опорно-показового радгоспу «Капіні» Дагдського району Латвійської РСР.
З 1961 року перебував на комсомольській роботі: в 1961 році — завідувач організаційного відділу, в 1961—1962 роках — 1-й секретар Дагдського районного комітету ЛКСМ Латвії. Член КПРС з 1962 року.
У 1962—1963 роках — комсомольський організатор (комсорг) Краславського виробничого колгоспно-радгоспного територіального управління Латвійської РСР. У 1963—1964 роках — 1-й секретар Краславського районного комітету ЛКСМ Латвії.
У 1964—1966 роках — слухач Ленінградської Вищої партійної школи.
У 1966—1967 роках — інструктор, заступник завідувача сільськогосподарського відділу ЦК КП Латвії.
У 1967—1970 роках — 1-й секретар Гулбенського районного комітету КП Латвії.
У червні 1970—1973 роках — 1-й секретар ЦК ЛКСМ Латвії.
У 1973—1984 роках — начальник відділу сільського господарства та харчової промисловості Держплану Латвійської РСР.
У 1984—1985 роках — заступник директора Латвійського науково-дослідного інституту землеробства та економіки сільського господарства.
У 1985 — квітні 1986 року — заступник голови Державного агропромислового комітету (Держагропрому) Латвійської РСР — директор Латвійського науково-дослідного інституту землеробства та економіки сільського господарства.
У квітні 1986 — 25 квітня 1987 року — 1-й заступник голови Державного агропромислового комітету (Держагропрому) Латвійської РСР.
25 квітня 1987 — 6 жовтня 1988 року — 1-й заступник голови Ради міністрів Латвійської РСР та голова Державного агропромислового комітету (Держагропрому) Латвійської РСР.
6 жовтня 1988 — 7 травня 1990 року — голова Ради міністрів Латвійської РСР.
У 1990—1991 роках — консультант агрофірми «Даугава».
Після розпаду СРСР був депутатом Сейму 5, 8 та 9 скликань спочатку від партії «Saskaņa Latvijai — atdzimšana tautsaimniecībai», а потім — від Селянського союзу Латвії.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Трьох зірок ІІІ ст. (Латвія)
- орден Трудового Червоного Прапора (1971)
- орден «Знак Пошани» (1973)
- медалі
- Заслужений працівник сільського господарства Латвійської РСР
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://ru.focus.lv/news/skonchalsja-byvshii-deputat-seima-vilnis-y%D0%B5dvin-bresis?18504
- ↑ Mūžībā devies bijušais Saeimas deputāts Vilnis Edvīns Bresis. LA.LV (латис.) . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Cvk. www.cvk.lv (латис.) . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
- gramata21.lv. www.gramata21.lv (латис.) . Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 21 червня 2021.
- Mūžībā devies bijušais Saeimas deputāts Vilnis Edvīns Bresis. LA.LV (латис.) . Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 21 червня 2021.
- Депутаты Верховного Совета Латвийской ССР 11-го созыва. Рига, 1985 (рос.)
|
