Георг Келер

|портрет= |рід діяльності=

Георг Жан Франц Келер
Georges Jean Franz Köhler
імунолог
Народився	17 квітня 1946(1946-04-17)[1][2][…] Мюнхен, Американська зона окупації Німеччини, Німеччина[1]
Помер	1 березня 1995(1995-03-01)[1][3][4] (48 років) Фрайбург[1] ·інфаркт міокарда[5]
Країна	Німеччина
Діяльність	біолог, імунолог, хімік, викладач університету
Alma mater	Університет Фрайбурга
Галузь	імунологія[6] і біологія[6]
Заклад	Інститут імунології імені Макса Планка
Науковий керівник	Фріц Мельхерс Сезар Мільштейн
Членство	Леопольдина Європейська організація молекулярної біології
Відомий завдяки:	розробник гібридомної технології отримання моноклональних антитіл
Нагороди	премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1984) медаль Карусаd (1985) Міжнародна премія Фонду Гайрднера (1981) премія Гайнца Маєра-Лейбніцаd (1978) медаль Джона Скотта (1984) почесний доктор Гассельтського університетуd (28 травня 1983) Karl Landsteiner Memorial Awardd
Георг Келер у Вікісховищі

Георг (Жорж Жан Франц) Келер (нім. Georges Jean Franz Köhler; 17 квітня, 1946 року, Мюнхен, Німеччина — 1 березня 1995 року, Фрайбург, Німеччина) — німецький біолог і імунолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1984 року «За теорії щодо специфічності в розвитку і контролі імунної системи і відкриття принципу продукції моноклональних антитіл». Разом із Сезаром Мільштейном розробив техніку отримання моноклональних антитіл.

Георг Келер вивчав біологію в Університеті Фрайбурга в 1965—1971 роках. Там же в 1974 році він захистив дисертацію з імунологічного дослідження ферменту бета-галактозидази, яку провів під керівництвом професора Фріца Мельхерса на базі Інституту імунології в Базелі (Швейцарія), директором якого був Нільс Єрне.

Після захисту дисертації Келер переїхав до Кембриджського університету, де два роки (1974—1976) проходив пост-докторантуру у професора Сезара Мільштейна. У Кембриджі Келер працював над злиттям лімфоцитів. За цей короткий проміжок йому вдалося розробити нову технологію по злиттю плазматичної клітини, що виробляє антитіла з кліткою мієломи (методика гібридом). Отримані імморталізовані гібридні клітини продовжували продукувати антитіла та одночасно могли необмежено розмножуватися. Це дозволило отримувати моноклональні антитіла практично в необмежених кількостях.

Розробка гібридомного методу "зробила переворот у використанні антитіл в охороні здоров'я і науці. Рідкісні антитіла з дивно точною відповідністю визначеній структурі можуть сьогодні вироблятися у великих кількостях. Гібридомні клітини можуть зберігатися в лабораторному посуді й абсолютно ідентичні моноклональні антитіла можуть використовуватися у всьому світі, причому джерело їх вічне " (Ханс Вігзель).

У 1976 році Келер повернувся в Базельський Інститут імунології, де продовжував займатися роботами з гібридним лімфоцитами. У 1984 році Келер разом з Мільштейном отримав Нобелівську премію за відкриту технологію отримання моноклональних антитіл. З 1984 до своєї смерті в 1995 році Георг Келер був директором Інституту імунології імені Макса Планка (Фрайбург).

Köhler G, Milstein C (1975). Continuous cultures of fused cells secreting antibody of predefined specificity. Nature. 256 (5517): 495—7. 1172191.
текст був відтворений в:
Köhler G, Milstein C (2005). Continuous cultures of fused cells secreting antibody of predefined specificity. 1975. J. Immunol. 174 (5): 2453—5. 15728446.)

• Нільс Єрне
• Сезар Мільштейн

• Келер, Георг (рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Келер на Нобелівському сайті [Архівовано 16 липня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)