Еміль Адольф фон Берінг
| Еміль Адольф фон Берінг | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Emil Adolf von Behring | ||||||
 | ||||||
| Ім'я при народженні | угор. Emil Adolf Behring[1] | |||||
| Народився | 15 березня 1854 Гансдорф | |||||
| Помер | 31 березня 1917 (63 роки) Марбург ·пневмонія | |||||
| Поховання | Behring-Mausoleumd[2] | |||||
| Країна | .svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} Королівство Пруссія | |||||
| Національність | німець | |||||
| Діяльність | імунолог, лікар, письменник-документаліст, викладач університету, фізіолог, бактеріолог | |||||
| Alma mater | HU Berlin | |||||
| Галузь | фізіолог, імунолог | |||||
| Заклад | Марбурзький університет Університет Мартіна Лютера Шаріте | |||||
| Науковий ступінь | PhD | |||||
| Науковий керівник | Роберт Кох і Кітасато Сібасабуро | |||||
| Відомі учні | Йоганес Фібіґер | |||||
| Членство | Academy of Science for Public Utilityd Американська академія мистецтв і наук Pépinière-Corpsd Corps Guestphalia et Suevoborussia Marburgd Germania Marburgd | |||||
| У шлюбі з | Else von Behringd | |||||
| Нагороди |
| |||||
 Еміль Адольф фон Берінг у Вікісховищі | ||||||
Емі́ль А́дольф фон Бе́рінг (15 березня 1854, Лавіце, Kreis Rosenberg in Westpreußend, Західна Пруссія — 31 березня 1917, Марбург, Гессен-Нассау) — німецький бактеріолог, вважається творцем імунології, перший лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 1901 рік.
Народився у багатодітній родині (сім'я мала 13 дітей, він був п'ятим) у родині вчителя. Закінчив військово-медичну школу в Берліні, служив у війську. З 1888 р. був асистентом Роберта Коха. Від 1895 року професор університету в Галле та Інституту Терапії у Марбурзі.
Вперше показав, що сироватка крові імунізованих тварин має антитоксичні властивості. Разом з Кітасато Сібасабуро і незалежно від Еміля Ру створив сироватку, ефективну проти правця (1890) і дифтерії (1901). У наступні роки чимало працював над проблемою імунізації проти туберкульозу.
Був автором багатьох наукових праць, між іншим:
- Die praktischen Ziele der Blutserumtherapie (1892)
- Aetiologie und aetiologische Therapie des Tetanus (1904)
- Diphterie (1910)
- Einfuehrung in die Lehre von der Bekaempfung der Infektionskrankheiten (1912)
- Орден Грифа (1895)
- Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (1896) із зіркою (1916)
- Нобелівська премія з фізіології або медицини (1901)
- Орден Червоного орла 2-го класу (1912)
- Залізний хрест 2-го класу на білій стрічці для некомбатантів (1915) — за винайдення вакцини від правця, яка врятувала чимало солдатів під час Першої світової війни.
- Офіцер ордена Почесного Легіону (Франція)
- 65685 Беринг — астероїд, названий на честь вченого[3].
- Bernhard vom Brocke In: Walther Killy (Hrsg.): 1. Auflage. Band 1: Aachen–Boguslawski. K. G. Saur. — München 1995. — S. 402—403. — ISBN 3-598-23161-X. (нім.)
- Richard Bieling Der Tod hatte das Nachsehen. Emil von Behring — Gestalt und Werk. — Bielefeld: Bielefelder Verlag, 1954. (нім.)
- Ulrike Enke Behrings Nachlässe — Behrings Biographien. In: Berichte zur Wissenschaftsgeschichte. 37, 2014. — S. 216—239. (нім.)
- Werner Köhler Behring, Emil von. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. — De Gruyter, Berlin, New York, 2005. — ISBN 3-11-015714-4. — S. 160 f. (нім.)
- Derek S. Linton Emil von Behring. Infectious Disease, Immunology, Serum Therapy. — American Philosophical Society, Philadelphia 2005. — ISBN 0-87169-255-4. (англ.)
- Hans Schadewaldt Die Anfänge der Immunologie. Emil Behrings Serumtherapie. In: Heinz Schott (Hrsg.): Meilensteine der Medizin. — Harenberg, Dortmund, 1996. — ISBN 3-611-00536-3. — S. 375—380. (нім.)
 | Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |