Лісовик
Лісовик | |
---|---|
Божество в | слов'янська міфологія |
Частина від | слов'янська міфологія і російський фольклорd |
Медіафайли у Вікісховищі |
Лісови́к[1] (також лісу́н і полісу́н[2], гайови́к[3][4], борови́к і пра́ведний дід, лісови́й пан[5]; пол. borowy, laskowiec, boruta, рос. леший) — персонаж слов'янської міфології, лісовий дух, втілення лісу; бог вовків, що опікується їхнім прогодуванням[2].
В переносному значення лісовик — той, хто живе в лісі[2][6].
Лісовик уявлявся як бородатий сірий дід, часто одягнений у звірині шкури чи червоний одяг. Йому притаманні атрибути, пов'язані з лівим боком — ліва частина одягу покриває праву, ліве взуття одягнуто на правій нозі тощо. Може змінювати зріст, стаючи то нижчим від трави, то вищим за дерева. Очі цього духа зелені й палають[6][7]. Також лісовик здатний постати в подобі вовка, сови, або вітру[8]. Вважалося, лісовик не має тіні. Влітку ходить лісом, а взимку спить у землі[7].
Може лякати людей, що заходять до лісу, своїм сміхом, збивати зі шляху, забрати дитину. Вважався покровителем вовків та дрібних звірів[6], що випасає зайців і оленів, а ведмеді служать йому як охоронці[8]. В пізніх уявленнях лісовики полюбляють грати в карти і коли один лісовик програється, то віддає іншому своїх звірів[7]. Жіночий відповідник лісовика — лісунка, що уявлялася як жінка з довгими грудьми[6], є дружиною лісуна-чоловіка. За уявленнями словʼян, лісовики мають своє військо й підданих, коли воюють люди, між собою воюють і лісовики[7].
За народними уявленнями слов'ян, лісовика можна задобрити, лишивши для нього частування. Наприклад, мисливцям за це дух приганятиме звірів, а худобі пастухів не дає загубитися в лісі. Вважалося, лісовик не любить тих, хто лається в його володіннях, хто відпочиває на стежці, заходить до лісу в певні дні. Особливо лісовики начебто активні на Іванів день, Воздвиження і Єрофія[8].
Серед українців було повір'я, що лісовик зимує в барлозі, поруч із ведмедем, і з носа у нього стирчить бурулька. Існувало повір'я: якщо смикнути полісуна за бурульку, вона розсиплеться золотими грішми[9].
- ↑ Лісовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Лісун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Гайовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Гайовик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Лісовик// Борзенко О. Українська література. 6 клас. Навчальний посібник. Частина 1. — Харків: Ранок, 2022. — С. 20-24.
- ↑ а б в г Анисов, Л.М. (1995). Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Эллис Лак. с. 243—244.
- ↑ а б в г Кононенко, Олексій (2017). Українська міфологія. Харків: Фоліо. с. 128—130.
- ↑ а б в Ґейштор, Александр (2014). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 256.
- ↑ Лісовик// Борзенко О. Українська література. 6 клас. Навчальний посібник. Частина 1. — Харків: Ранок, 2022. — С. 22.
- Анисов Л.М. (ред.) Славянская мифология. Энциклопедический словарь. М.: Эллис Лак, 1995. — 416 с.
- Лісовик// Борзенко О. Українська література. 6 клас. Навчальний посібник. Частина 1. — Харків: Ранок, 2022. — С. 20-24.
- Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Александр Гейштор ; пер. з пол. С. Гіріка. — К. : КЛІО, 2014. — 415 с.
- Кононенко О.А. Українська міфологія. Божества і духи / Олексій Кононенко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2017. — 191 с.:
- Лісовик [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 851. — 1000 екз.
- Полісуни й польовики // Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. — Київ : Центр учбової літератури, 2020. — С. 51-52. — ISBN 978-611-01-1596-6.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — 840 с.
- Лісовик // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |