Маршинці
село Маршинці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернівецька область |
Район | Чернівецький район |
Громада | Новоселицька міська громада |
Код КАТОТТГ | UA73060410080064009 |
Облікова картка | Маршинці |
Основні дані | |
Засноване | 1611 (413 років) |
Перша згадка | 1611[1] |
Населення | 5353 |
Поштовий індекс | 60309 |
Телефонний код | +380 3733 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°12′42″ пн. ш. 26°18′11″ сх. д. / 48.21167° пн. ш. 26.30306° сх. д.Координати: 48°12′42″ пн. ш. 26°18′11″ сх. д. / 48.21167° пн. ш. 26.30306° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 132 м |
Відстань до обласного центру | 30 км |
Найближча залізнична станція | Чернівці |
Місцева влада | |
Адреса ради | 60309, Чернівецька, обл., Чернівецький р-н, с. Маршинці, вул. Свято-Миколаївська, 47 |
Карта | |
Мапа | |
|
Ма́ршинці — село в Україні, у Новоселицькій міській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
Географія[ред. | ред. код]
Село Маршинці розташоване за 30 км від обласного та районного центру та починається одразу за містом Новоселицею. Розташоване на висоті 132 метри, на лівому березі річки Прут, неподалік кордону з Румунією.
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про село Маршинці датується 1611 роком.
На околицях села виявлені рештки поселень культури ноа (XIV—XII століття до н. е.) та черняхівської культури (III—IV століття нашої ери). В урочищі Солонець знайдено слов'янське поселення ІХ—ХІ століть.
У 1710 року поселені збудовано дерев'яну церкву, перебудовану в 1858 року в муровану.
За Бухарестським мирним договором, підписаним 1812 року між Російською імперією та Османською імперією, наприкінці російсько-турецької війни село приєднано до Хотинського повіту.
За даними 1859 року у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкали 1634 особи (843 чоловічої статі та 791 — жіночої), налічувалось 260 дворових господарств, існувала православна церква та 2 кордони[2].
Станом на 1886 рік у власницькому селі Новоселицької волості мешкало 1969 осіб, налічувалось 383 дворових господарства, існували православна церква, школа та кордон[3].
Після об'єднання Бессарабії з Румунією 27 березня 1918 року село Маршинці опинилося у складі Румунії, у Пласа-Ліпкані Хотинського повіту.
За переписом 1930 року була 3931 особа, з них 3710 румунів, 105 росіян, 86 євреїв, 18 українців, 7 поляків і 5 німців.
Село було окуповане СРСР у 1944 році та включено до складу Української РСР, згідно з територіальним устроєм, зробленим Сталіним.
У Незалежній Україні[ред. | ред. код]
З 1991 року Маршинці в складі України.
24 грудня 2017 року, в ході децентралізації, Маршинецька сільська рада об'єднана з Новоселицькою міською громадою Новоселицького району.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоселицького району, село увійшло до складу Чернівецького району[4]
2021 року в селі Маршинці відкрили проїзд відновленим мостом через річку Прут. Його у 2008 році зруйнувала повінь.
2022 року селі з'явився провулок Червоної Рути.[5]
Населення[ред. | ред. код]
У селі проживає понад 5 тисяч мешканців. Чимало мешканців села виїхало на заробітки за кордон. Село значно забудоване і нагадує міський район. Основна діяльність — сільське господарство.
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Мова | Відсоток |
---|---|
румунська | 93,65% |
українська | 5,1% |
російська | 1,21% |
Економіка[ред. | ред. код]
У Маршинцях діють:
- птахофабрика;
- кав'ярня;
- винний міні-завод;
- підприємство з виробництва поліетиленових пакетів «Ритм».
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
- Середня загальноосвітня школа
- Дитячий дошкільний навчальний заклад.
- Клуб.
- Амбулаторія ЗПСМ.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Своєрідною місцевої пам'яткою Маршинців є маленька Миколаївська церква. Храм побудований у 1887 році з червоної цегли, і є унікальною пам'яткою культової архітектури, єдиною у своєму роді на території Північної Буковини і Північної Бессарабії, яка, проте, не потрапила до жодного реєстру. Саме у ній, у 1970 році, Софія Ротару та Анатолій Євдокименко хрестили сина Руслана.
7 серпня 2022 року Софія Ротару, з нагоди свого 75-річчя, приїхала до рідного села Маршинці, щоб відзначити свій ювілей[7].
Особистості[ред. | ред. код]
Уродженці села:
- Софія Ротару (нар. 1947) — естрадна співачка, народна артистка СРСР, народна артистка України.
- Аурелія Ротару (нар. 1958) — естрадна співачка, народна артистка України.
- Георгій Агратіна (нар. 1948) — український виконавець на народних інструментах.
- Лілія Сандулеса (нар. 1958) — естрадна співачка, народна артистка України.
- Олексій Арсеній — український військовослужбовець, учасник російсько-української війна[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Подорож до Маршинців
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 898)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ У селі Маршинці з'явився провулок Червоної Рути
- ↑ Софія Ротару у свій ювілей приїхала в рідне село на Буковині. molbuk.ua. 7 серпня 2022.
- ↑ У бою проти російської армії загинув 22-річний учасник ООС з Буковини
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маршинці |
|
|