Мікологія

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (квітень 2019)

В іншому мовному розділі є повніша стаття Mycology(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської. Дивитись автоперекладену версію статті з мови «англійська». Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії! Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії. Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті. Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Міколо́гія, або грибозна́вство^[1] (грец. μύκης — гриб і ...логія) — наука, яка досліджує гриби як особливу групу організмів, що становлять самостійне царство живої природи, їх біологію, систематику, екологію, біохімію та використання. Раніше, коли гриби відносили до рослин, мікологія вважалась одним із розділів ботаніки.

Мікологи досліджують гриби як організми, що мають значний вплив на екосистеми, сільське господарство, медицину та промисловість.

Людина яка вивчає гриби називають міколог.

Предметами мікології є систематика, морфологія, цитологія, біогеографія грибів, біологія їх індивідуального розвитку й біоценотичні властивості.

• Систематика грибів.
• Морфологія грибів.
• Походження й еволюція грибів.
• Морфогенез та індивідуальний розвиток грибів.
• Функціональна роль грибів у біогеоценозах.
• Консортивні зв'язки грибів: паразитизм, симбіотрофізм.
• Біогеографія грибів.
• Явище мікотрофії.
• Систематика лишайників.
• Біологія і географія лишайників.
• Хемотаксономія грибів і лишайників.
• Механізми адаптації грибів до умов зовнішнього середовища.
• Розроблення методів польових та експериментальних мікологічних досліджень.
• Методи впливу на мікобіоту.
• Теоретичні засади промислової культивації їстівних грибів, а також грибів — продуцентів біологічно активних речовин.
• Механізми взаємовідносин грибів-паразитів і рослин-хазяїнів.
• Охорона і раціональне використання мікологічних ресурсів.

1. Систематика і таксономія: класифікація грибів на різні групи на основі їх морфологічних, генетичних та інших характеристик.
2. Фізіологія грибів: вивчення життєвих процесів і функцій грибів.
3. Екологія грибів: дослідження ролі грибів в екосистемах, їх взаємодія з іншими організмами та середовищем.
4. Патологія грибів: вивчення хвороб, що викликаються грибами у рослин, тварин і людей, а також методи їх лікування та профілактики.
5. Біотехнологія грибів: використання грибів у промисловості для виробництва ферментів, антибіотиків, біологічних добрив тощо.
6. Мікологія харчових продуктів: дослідження грибів, що їх використовують у виробництві харчових продуктів, як-от дріжджів та різних ферментованих продуктів.

Мікологія має важливе значення для розуміння біорізноманіття, екології та еволюції, а також для розробки нових біотехнологій і медичних препаратів.

1. Розкладання органічних речовин: Гриби є важливими деструкторами в природі. Вони розкладають органічні речовини, такі як листя, деревина та мертві організми, перетворюючи їх на неорганічні речовини, які можуть бути використані іншими організмами. Цей процес важливий для колообігу поживних речовин в екосистемах.
2. Мікориза: Багато грибів вступають у симбіоз з рослинами, утворюючи мікоризу. Це взаємовигідне співжиття, де гриби допомагають рослинам поглинати воду та мінерали, а рослини забезпечують гриби органічними речовинами, що утворюються в процесі фотосинтезу.
3. Патогени: Деякі гриби є патогенами для рослин, тварин та людей. Вони можуть викликати різні хвороби, такі як борошниста роса у рослин, грибкові інфекції у людей (наприклад, кандидоз) та інші захворювання.

1. Антибіотики: Гриби є джерелом багатьох антибіотиків. Найвідомішим прикладом є пеніцилін, який був отриманий з гриба Penicillium і став першим антибіотиком, який широко застосовували для лікування бактеріальних інфекцій.
2. Ферменти: Гриби використовують для виробництва різних ферментів, які застосовуються в харчовій промисловості, текстильній промисловості, біотехнології та інших галузях. Наприклад, ферменти, отримані з грибів, використовують для розщеплення крохмалю на цукри у виробництві спирту.
3. Біопестициди: Деякі гриби можуть використовувати як біопестициди для контролю шкідників у сільському господарстві. Вони допомагають зменшити використання хімічних пестицидів та сприяють екологічно чистому землеробству.

Мікологи проводять дослідження в різних областях, таких як генетика грибів, їхній життєвий цикл, механізми адаптації до навколишнього середовища, взаємодія з іншими організмами тощо. Завдяки таким дослідженням відкриваються нові види грибів, вивчаються їх властивості та можливі застосування в різних галузях науки і промисловості.

Гриби завжди мали важливе місце в культурі та традиціях різних народів. У багатьох культурах їх використовують як їжу, ліки та в релігійних обрядах. Наприклад, їстівні гриби, такі як трюфелі та лисички, високо цінуються за їх смакові якості, а гриби з психоактивними властивостями використовували у шаманських ритуалах.

Мікологія — це багатогранна наука, яка відкриває перед нами безліч можливостей для досліджень і практичного застосування, сприяючи глибшому розумінню світу навколо нас.

• Девід Арора — американський міколог, натураліст і письменник.
• Пол Стамец — американський міколог, автор і адвокат біоремедіації та використання грибів у медичних цілях.
• Ячевський Артур Артурович — міколог, ботанік і фітопатолог.
• Зерова Марія Яківна — міколог, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки за п'ятитомне в семи книгах видання «Визначник грибів України» (1967–1979).

• Вивчення різноманітності мікобіоти України (ліхенофільні, септорієві та пукцинієві гриби) / С. Я. Кондратюк, Т. В. Андріанова, Ю. Я. Тихоненко; НАН України. Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного. - К. : Фітосоціоцентр, 1999. - 112 c.
• Загальна мікологія : навч. посіб. для підгот. фахівців ОКР "Бакалавр" напряму 6.090105 "Захист рослин" аграр. ВНЗ II-IV рівнів акредитації / В. А. Власенко, Т. О. Рожкова ; Сум. нац. аграр. ун-т. - Суми : Сум. нац. аграр. ун-т, 2016. - 272 с. : рис., табл.
• Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів / Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. — Х.: Вид. група «Основа», 2007. — 228 с.: 375 іл. — ISBN 978-966-495-040-1 (PDF-файл)
• Морочковський С.Ф. Історія розвитку мікологічних досліджень на Україні / Бот. журн. АН УРСР, 1954, 11(2): 36–45.
• Словник-довідник з альгології та мікології / З. Калинець-Мамчур ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Вид-во ЛНУ, 2011. – 400 с. : іл. – (Серія "Біологічні Студії"). – Бібліогр.: с. 353-362 (192 назви). – ISBN 978-966-613-821-0

• В. П. Гелюта. Мікологія // ЕСУ
• Є. Заяць. Минуле і майбутнє мікології
• Шевельова Н.Ю. Мікологія // Фармацевтична енциклопедія
• Спілка мікологів України https://www.ukrainianlion.com

Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ Пошук. Російсько-українські словники (укр.). 27 жовтня 2009. Процитовано 5 грудня 2022.