Поль Гоген

Поль Гоген
Eugène Henri Paul Gauguin
При народженні	Eugène Henri Paul Gauguin
Народження	7 червня 1848(1848-06-07) Париж, Франція
Смерть	8 травня 1903(1903-05-08) (54 роки)
	Хіва Оа, Маркізькі острови, Французька Полінезія, Франція (сифіліс)
Поховання	Calvary Cemeteryd
Національність	француз
Країна	Франція
Жанр	портрет[1][2], пейзаж[1], фігуркаd[2], побутовий жанр[2] і натюрморт[2]
Навчання	початкова школа, основна школа, самоосвіта
Діяльність	художник, скульптор, графік, рисувальник, художник-гравер, кераміст, ілюстратор, унаочнювач
Напрямок	реалізм, постімпресіонізм
Вчитель	Каміль Піссарро
Твори	Жовтий Христос, Манао тупапауd, Нічне кафе в Арлі, Коли весілля, Ia Orana Mariad, Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо?, Таітянки на пляжіd і Two Tahitian Womend
Батько	Clovis Gauguind
Мати	Aline Chazald
У шлюбі з	Mette Sophie Gadd
Діти	Clovis Gauguind, Jean René Gauguind, Pola Gauguind[3], Émile Gauguind, Emile Gauguind і Germaine Chardond
Родичі	Flora Tristand, Paul René Gauguind і Lulu Gauguind
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Musée Léon-Dierxd[4], Музей мистецтва Метрополітен, Королівські музеї витончених мистецтв[5], Колекція сучасного церковного мистецтва, Музей Креллер-Мюллер, National Museum of Fine Arts of Algiersd, Sheffield Galleries and Museums Trustd, Художній музей Базеля, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Національні галереї Шотландіїd, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей д'Орсе, Національний музей Сербії, Ліонський музей красних мистецтв, Shimane Art Museumd, Chrysler Museum of Artd, Shizuoka Prefectural Museum of Artd, Dixon Gallery and Gardensd, MuMa Museum of modern art André Malrauxd, Galleria d'arte moderna di Milanod, Художній музей Сент-Луїса, Музей мистецтв Толедо, Pola Museum of Artd, Tokyo Fuji Art Museumd, Barber Institute of Fine Artsd, Des Moines Art Centerd, Fred Jones Jr. Museum of Artd, New Orleans Museum of Artd, Laing Art Galleryd, Fondation Bembergd, Портландський мистецький музей, Honolulu Museum of Artd, Художній музей Вірджинії, Michele & Donald D'Amour Museum of Fine Artsd, Манчестерська художня галереяd, Художня галерея і музей Келвінгроув, Мистецький музей Лоу, Beyeler Foundationd, Villa Florad, Музей мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Pont-Aven museumd, Musée des beaux-arts de La Chaux-de-Fondsd, Fukushima Prefectural Museum of Artd, Menard Art Museumd, Minnesota Marine Art Museumd, Далласький музей мистецтв, University of Iowa Stanley Museum of Artd, Стара національна галерея, Ordrupgaardd, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Музей Ізраїлю, Національна галерея, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Музей Ван Гога, Ермітаж, Нова гліптотека Карлсберга, Музей мистецтва Сан-Паулу, Вустерський музей мистецтв, Музей Фолькванг, Музей мистецтв Індіанаполіса, Баварські державні колекції картин, Державний музей мистецтв, Музей мистецтва Нортона, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd, Hiroshima Museum of Artd, Ам Ремерхольцd, Реннський музей образотворчого мистецтва, Балтиморський музей мистецтв, Державні художні зібрання Дрездена, Artizon Museumd, Hungarian National Galleryd, Бруклінський музей, Музей Соломона Гуггенгайма, Foundation E.G. Bührle Collectiond, Музей Вальрафа-Ріхарца, Художній музей Фогга[d], Музей образотворчих мистецтв, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Гарвардський художній музей, Smith College Museum of Artd, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей сучасного мистецтва, Музей витончених мистецтв Парижаd, Phillips Collectiond, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна галерея, Музей Ґренобляd, Музей Гронінгена, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Музей Гаммера, Музей мистецтв Кімбеллаd, Ohara Museum of Artd, Музей Фіцвільяма, Музей мистецтв Карнегіd, Музей Нортона Саймона, Музей сучасного мистецтва (Труа), Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Музей мистецтва та історії культуриd, Berkeley Art Museum and Pacific Film Archived, Гетеборзький художній музей, Brest’s Museum of Fine Artsd, Musée des Beaux-Arts d'Orléansd, McNay Art Museumd, Aargauer Kunsthausd, Museum of Fine Arts of Reimsd, Музей Мармоттан-Моне, Musée des beaux-arts de Lièged, Museum Langmatt Sidney and Jenny Brown Foundationd, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Musée départemental Maurice Denis "The Priory"d, Meadows Museumd, Інститут мистецтв Кларкаd, Building of the Winterthur Museum of Artd, Mohamed Mahmoud Khalil Museumd, The Newark Museum of Artd, Клівлендський музей мистецтв, Portland Museum of Artd, Rhode Island School of Design Museumd, Sompo Museum of Artd, Princeton University Art Museumd, Musée d'Art moderne et d'Art contemporaind, Гамбурзька картинна галерея, Тейт Модерн, Uehara Museum of Modern Artd, Hofstra University Museumd, Musée d'Art et d'Histoired, Альбертіна, Kunsthaus Zürichd, Arche Noah – Sammlung Kunst & Naturd, Picker Art Galleryd, Musée des Arts décoratifsd, Print Collectiond[6], Тель-Авівський музей мистецтв, Von der Heydt Museumd, Музей Пікассо, Paul Gauguin Museumd, Thiel Galleryd і Лувр Абу-Дабі
Автограф
Поль Гоген у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Поль Гоге́н (фр. Eugène Henri Paul Gauguin, також Поль Ґоґе́н; 7 червня 1848, Париж, Франція — 8 травня 1903, Хіва Оа, Маркізькі острови, Французька Полінезія, Франція) — французький художник, скульптор, графік, постімпресіоніст.

Народився в Парижі 7 червня 1848 року. Його батько, Кловіс Гоген (1814—1849), був журналістом у відділі політичної хроніки журналу Тьєра й Армана Мара «Насьональ», одержимим радикальними республіканськими ідеями; мати, Аліна Марія (1825—1867), була родом з Перу з багатої родини. Її матір'ю була відома Флора Тристан (1803—1844). Вона поділяла ідеї утопічного соціалізму й опублікувала в 1838 році автобіографічну книгу «Поневіряння парії».

У 1849 році, після невдалого антимонархічного перевороту, Кловіс, не відчуваючи себе в безпеці на батьківщині, вирішив покинути Францію. Разом із сім'єю він відбув до Перу, де мав намір осісти в родині своєї дружини Аліни й відкрити власний журнал. Цим планам не судилося збутися. По дорозі до Південної Америки Кловіс помер від серцевого нападу.

Таким чином, до семирічного віку Поль жив у Перу і виховувався в родині матері. Враження дитинства, екзотична природа, яскраві національні костюми, безтурботне життя в маєтку дядька в Лімі закарбувалися в його пам'яті на все життя, залишивши відбиток на його невгамовній спразі до подорожей, в потягу до тропіків.

У 1855 році, коли Полеві було 7 років, він з матір'ю повернувся до Франції, щоб отримати від дядька по батьківській лінії спадок, і оселився в Орлеані зі своїм дідом. Гоген швидко навчився французької і почав здобувати освіту. Після навчання в декількох місцевих школах Гогена відіслали вчитися до престижної католицької школи-інтернату — «Petit Séminaire de La Chapelle-Saint-Mesmin». У школі він провів три роки. У 1861 році Аліна відкрила швейну майстерню в Парижі. У 14-річному віці Гоген вступив до Лоріольського інституту в Парижі, в підготовчу школу морської академії. Але не пройшов за конкурсом і повернувся до Орлеана навчатися останній рік в ліцеї Жанни д'Арк. У грудні 1865 року найнявся в плавання «курсантом» (учнем лоцмана). До 1871 року він майже безперервно перебував у плаванні по всьому світу: в Південній Америці, в Середземному морі, в північних морях. Будучи в Індії, він дізнався про смерть матері 7 липня 1867 року з листа від його сестри Марі.

Мати у своєму заповіті рекомендувала йому «зробити кар'єру, оскільки він абсолютно не здатний викликати до себе прихильність друзів сім'ї та може незабаром стати дуже самотнім». Однак, прибувши до Парижа в 1872 році, він отримав підтримку знайомого йому з дитинства друга матері Гюстава Ароза, біржового ділка, фотографа та колекціонера сучасного живопису. Завдяки його рекомендації Гоген отримав посаду біржового брокера. Він став успішним паризьким бізнесменом і залишався таким ще 11 років. У 1879 році Гоген заробляв 30 франків^{[джерело?]} на рік як фондовий маклер, і стільки ж укладанням угод на артринку. У 1873 році Гоген одружився з молодою датчанкою Метт-Софі Гад, яка бувала в сім'ї Ароза. Невдовзі Гоген став батьком: у 1874 році народився син Еміль, згодом донька Аліна (1877), далі Кловіс (1879), Жан-Рене (1881) та Поль (1883). У наступні десять років становище Гогена в суспільстві зміцнювалося. Його сім'я займала дедалі комфортабельніші квартири, де особлива увага приділялася майстерні художника. Гоген, як і його опікун Ароза, «колекціонував» картини, особливо імпресіоністів, і писав сам. Але в 1882 році Паризький фондовий ринок обвалився, а художній ринок скоротився. Заробіток Гогена різко погіршився, і він зрештою у 26 років вирішив займатися живописом.

Не отримавши художньої академічної освіти, він почав самонавчання, досліджуючи твори улюблених художників, таких як Курбе, Делакруа, Сезан і Деґа. З 1873—1874 років з'явилися його перші пейзажі, один із них виставлено в Салоні 1876 року. Гоген познайомився з художником-імпресіоністом Камілем Піссарро до 1874 року, але їхня дружба почалася з 1878 року. Гогена запросили брати участь у виставках імпресіоністів з початку 1879 року: колекціонери поступово почали сприймати його як вдалого художника. Він провів літо 1879 року в Піссарро в Понтуазі, де писав сади та сільські пейзажі, схожі на пейзажі «метра», як і все те, що він створював аж до 1885 року. Піссарро познайомив Гогена з Едгаром Дега, який надалі підтримував Гогена, купуючи його картини й переконуючи це робити Дюрана-Рюеля, торговця картинами імпресіоністів. Дега став власником 10 полотен Гогена, в тому числі «Прекрасної Анжели», «Жінки з плодом манго», або «Хіна тефатоу».

У 1884 році Гоген з сім'єю переїхав до Копенгагена, де продовжував працювати брокером. Однак з часом він почав присвячувати живопису весь свій час, тому залишив дружину і п'ятьох дітей в Данії й повернувся до Парижа в 1885 році.

У 1886—1890 роках Гоген майже весь час проводив в Понт-Авені (Бретань), де спілкувався з групою художників, близьких до символізму. Перший раз художник попрямував туди в 1886 році, бажаючи відпочити від Парижа і трохи заощадити: життя в Понт-Авені було помітно дешевшим. Сім'я Гогена частенько переживала фінансову скруту, і щоб утримувати дружину й п'ятьох дітей, в 1887 р. він поїхав на будівництво Панамського каналу, де написав кілька екзотичних пейзажів.

Острів Мартиніка, куди Гоген поїхав у 1887 році разом з художником Лавалем, з яким познайомився в Бретані, допоміг здійснити у творчості майстра еволюцію, зробивши помітним японський вплив у його роботах.

У 1888 році деякий час жив у Вінсента ван Гога в Арлі та працював з ним. Гостина закінчилася сваркою, причиною став один із перших нападів божевілля у Ван Гога.

Ще з дитинства, проведеного в Перу (на батьківщині матері), Гоген відчував потяг до екзотичних місць і вважав цивілізацію «хворобою». Бажаючи «злитися з природою», в 1891 році він поїхав на Таїті, де проживав у Папеете, і де в 1892 році написав 80 полотен. Після короткочасного (1893—1895 роки) повернення до Франції через хворобу (сифіліс) і відсутність коштів він назавжди від'їхав до Океанії — спочатку на Таїті, а з 1901 року — на острів Хіва-Оа (Маркізькі острови). Там він узяв собі за дружину молоду таїтянку і працював на повну силу: писав пейзажі, оповідання, працював журналістом. На цьому острові він і помер 8 березня 1903 р. Попри хворобу, бідність і депресію, що привела його до спроби самогубства, найкращі свої роботи Гоген написав саме там. Спостереження за реальним життям і побутом народів Океанії сплітаються в них з місцевими міфами. На великих площинних полотнах він створив статичні та контрастні за кольором композиції, глибоко емоційні й водночас декоративні.

Слава прийшла до художника після смерті, коли в 1906 році в Парижі було виставлено 227 його робіт. Вплив творчості Гогена на мистецтво XX століття є безперечним.

Життя Гогена лягло в основу роману Сомерсета Моема «Місяць і мідяки». У ньому описується простий англійський брокер Чарльз Стрікленд, який залишив сім'ю, роботу і дім, щоб займатися живописом.

На честь Гогена названий кратер на Меркурії.

Про останні роки життя Гогена був знятий фільм «Вовк на порозі» (1986 р.) з Дональдом Сазерлендом у головній ролі. Також знято фільм з Кіфером Сазерлендом — «Знайдений рай» (2003 р.). У 2017 році вийшов біографічний фільм «Дикун» («Гоген. Подорож на Таїті» / Gauguin. Voyage de Tahiti), головну роль у ньому зіграв французький актор Венсан Кассель.

• 
  «Пейзаж взимку», 1879
• 
  «Початок осені», 1877
• 
  «Вожирар. Овочеві лани»
• 
  «Річка Сена неподалік Пон де Гренель», 1875

• 
  «Сіножать в Бретані», 1888
• 
  «Бретонські жінки і теля в пейзажі», 1888
• 
  «Пейзаж в Бретані», 1888
• 
  «Пон-Авен, запорошений снігом», 1888

• 
  «Рюе Карсель, сад взимку», 1883
• 
  «Тополі», 1883
• 
  «Вершник перед будинком Ґоґена», 1902
• 
  «Острів Мартиніка. Пальми»

• 
  «Лазня в Бретані»
• 
  Замальовки на Ноа Ноа, аркуш з альбому
• 
  Замальовки на Ноа Ноа
• 
  Варварська музика

• 
  «Дерев'яний кухоль і металевий глечик», 1880
• 
  «Натюрморт з шинкою», 1889
• 
  «Натюрморт з яблуками, грушею та фігурним кухликом», 1889
• 
  «Соняшники на кріслі», 1901
• 
  Натюрморт з папугами (1902)

• 
  «Жіночий портрет», 1886
• 
  «Портрет Якоба Меєра де Хаана (Нірвана)», 1890
• 
  «Жінка перед натюрмортом роботи Сезанна», 1890, Чикаго
• 
  «Ван Ґоґ за мольбертом», 1888, Музей ван Ґоґа, Амстердам

• 
  «Кавалькада на узбережжі», 1902, приватна збірка, Греція
• 
  «Жінка з тропічним фруктом», Ермітаж, Санкт-Петербург
• 
  «Вайрауматі», 1897, музей д'Орсе
• 
  «О, у тебе ревнощі?», 1892, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
• 
  Жінка з квіткою (1891)
• 
  Дух мертвих не спить (1892)
• 
  Її називали Вайрауматі (1893)
• 
  Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо? (1897—1898)
• 
  Більше ніколи (1897)
• 
  Збір плодів (1899)

• 
  Жінка, яка шиє (1880)
• 
  Видіння після проповіді або Боротьба Якова з ангелом (1888)
• 
  Нічне кафе в Арлі (1888)
• 
  Жовтий Христос (1889)

• Ґоґен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Paul Gauguin Biography and Paintings
• Картини художника

• Поль Гоген. — К.: Мистецтво, 1993. — ISBN 5—7715—0602—8
• Georges Wildenstein: Gauguin, I Catalogue. Edition Les Beaux Arts, Paris 1964. (Verzeichnis der Gemälde mit Kürzel «W»)
• Christopher Gray: Sculpture and Ceramics of Paul Gauguin. The Johns Hopkins University Press, Baltimore 1963. (Skulpturen und Keramik, Kürzel «G»)