Поляничко Михайло Деонисович

Михайло Денисович Поляничко
Михайло Денисович Поляничко
Михайло Денисович Поляничко
Українська РСР Постійний представник Української РСР при ООН
1968 — 1973
ПопередникСергій Шевченко
НаступникВолодимир Мартиненко
Заступник Міністра закордонних справ УРСР
ПопередникАнатолій Кисіль

Народився1921(1921)
Відомий якдипломат
КраїнаУкраїнська Радянська Соціалістична Республіка
Політична партіяКПРС
ПрофесіяДипломат
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора

Михайло Денисович Поляничко (1921) — український радянський дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР. Заступник Міністра закордонних справ УРСР. Постійний Представник Української РСР в ООН (1968–1973)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1921 році. Його кар'єра була тісно пов'язана з МЗС УРСР, де він очолював відділ міжнародних організацій МЗС, був заступником Міністра закордонних справ УРСР. Починаючи з 1957 року входив до складу делегацій УРСР на сесіях Генеральної Асамблеї ООН дев'ять разів.[2] Працюючи в МЗС УРСР мав змогу зустрічати закордонні делегації, які відвідували українську столицю Київ. В ООН він був обраний головою Східноєвропейської групи країн ООН, та на початку 1968 року виступав як речник цієї групи у зверненні до генерального секретаря ООН в інтересах Східної Німеччини, яка не була членом ООН.[3]

За його керівництва статус українського представництва в ООН суттєво зріс. Крім того, додатково з'явилася посада заступника Постійного представника яку займав Михайло Гетьманець. Також в представництві працював радник, три перші секретарі, два другі секретарі і один аташе. В цей період Другим секретарем працював Віктор Батюк, посаду аташе займав Олександр Овсюк.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. New Permanent Representative of Ukraine Presents Credentials
  2. СУЧАСНІСТЬ. листопад 1966, 11(71). Мюнхен. Видавництво: Українське товариство закордонних студій «Сучасність» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 14 вересня 2014.
  3. СУЧАСНІСТЬ. січень 1970, Ч.1 (109). Мюнхен. Видавництво: Українське товариство закордонних студій «Сучасність» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2014. Процитовано 14 вересня 2014.
  4. Морская Правда » Выпуски » Выпуск №20(0494) 20/05/15 » ЛЕГЕНДЫ СТАРОГО МИДа. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 18 листопада 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]