Удовиченко Петро Платонович

Удовиченко Петро Платонович
Народився	17 лютого 1914(1914-02-17) Заможне, Глобинський район, Полтавська область
Помер	29 травня 1992(1992-05-29) (78 років) Київ, Україна
Країна	Російська імперія  Українська Радянська Соціалістична Республіка  СРСР  Україна
Діяльність	дипломат, історик, політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1944)
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Вчене звання	професор[d]
Заклад	Організація Об’єднаних Націй
Посада	депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Петро Платонович Удовиченко (17 лютого 1914; с. Броварки, нині Заможне, Глобинський район, Полтавська область – 29 травня 1992, Київ) — радянський політичний діяч, міністр освіти УРСР (1967–1971), український радянський дипломат, представник України в ООН (1958–1961), історик, педагог, Академік АПН СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання.

Народився 17 лютого 1914 року, в селі Броварки (нині Заможне) Глобинського району Полтавщині. Закінчив Новомосковський педагогічний інститут Дніпропетровська область (1934), історичний факультет; Вищу партійну школа при ЦК ВКП(б) (1944); Кандидат історичних наук (1947); Дійсний член Академії педагогічних наук СРСР по Відділенню загальної освіти (1967); Професор (1971).

У 1934 — 1936 роках — учитель історії в школі міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. У 1936 — 1937 роках — служба в Червоній армії. У 1937 — 1939 роках — учитель історії, директор середньої школи міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1939 — 1941 роках — директор Тарнопольського педагогічного училища.

З 1941 — на партійній роботі. У 1941 році працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди і агітації Тернопільського обласного комітету КП(б)У.

У 1941 — 1942 роках — завідувач військового відділу Магнітогорського міського комітету ВКП(б) Челябінської області РРФСР. У 1942 — 1944 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б). У 1944 році працював в Народному комісаріаті закордонних справ СРСР.

З листопада 1944 по квітень 1948 року — помічник члена Політбюро ЦК КП(б)У, секретаря ЦК КП(б)У, заступника голови Ради Міністрів Української РСР Дмитра Захаровича Мануїльського.

На 1946 рік — в.о. завідувача Політичного відділу Міністерства закордонних справ Української РСР.

З 1947 — викладач Київського державного університету імені Т. Г. Шевченко.

У 1948 — 1952 роках — заступник міністра закордонних справ Української РСР.

У 1952 — 1956 роках — доцент кафедри історії міжнародних відносин та зовнішньої політики СРСР. У 1956 — 1958 роках — проректор з навчальної роботи Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

24 березня 1958 — 1961 р. — Постійний представник Української РСР при ООН.

У 1961 — 1967 роках — завідувач кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики СРСР Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Одночасно, у 1964 — 1967 роках — секретар партійного комітету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

21 січня 1967 — 2 березня 1971 роках — міністр освіти УРСР^[1].

У 1971 — 1984 роках — в.о. професора кафедри історії міжнародних відносин та зовнішньої політики СРСР Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка^[2].

Потім — на пенсії у Києві.

Автор: «З історії зовнішньої політики УРСР 1919–1922» (1957).

На одній з нарад у Москві Петро Удовиченко так висловився про українську мову: «Пора покончить с этим языком!» (укр. Пора покінчити з цією мовою!). За що отримав догану від міністра освіти СРСР Геннадія Ягодіна, мовляв, «Ещё рано» (укр. Ще зарано)^[3].

• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Знак Пошани

• Гай-Нижник П. Удовиченко Петро Платонович // Тернопільський Енциклопедичний Словник. — Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2009. — Т.4 (додатковий). А–Я. — С.644.
• Головченко В. І.  Удовиченко Петро Платонович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

• Український дипломатичний корпус
• Видатні українські педагоги
• Пам'ятні дати

п о р Постійні представники України в Організації Об'єднаних Націй  УРСР Мануїльський Дмитро Захарович (1945—1952) • Барановський Анатолій Максимович (1952—1954) • Паламарчук Лука Хомич (1954—1958) • Удовиченко Петро Платонович (1958—1961) • Кизя Лука Єгорович (1961—1964) • Шевченко Сергій Тимофійович (1964—1968) • Поляничко Михайло Деонисович (1968—1973) • Мартиненко Володимир Никифорович (1973—1979) • Кравець Володимир Олексійович (1979—1984) • Удовенко Геннадій Йосипович (1984—1991)  Україна Удовенко Геннадій Йосипович (1991—1992) • Батюк Віктор Гаврилович (1992—1993) • Хандогій Володимир Дмитрович (1993—1994) • Гудима Борис Миколайович (1994) • Зленко Анатолій Максимович (1994—1997) • Єльченко Володимир Юрійович (1997—2001) • Кучинський Валерій Павлович (2001—2006) • Крижанівський Віктор Володимирович (2006—2007) • Сергеєв Юрій Анатолійович (2007—2015) • Єльченко Володимир Юрійович (2015—2019) • Кислиця Сергій Олегович (з 2019)