Поф Аргир (катепан)
| Поф Аргир | |
|---|---|
| Πόθος Ἀργυρός | |
 Печатка Пофа Аргира | |
| Ім'я при народженні | дав.-гр. Πόθος Ἀργυρός |
| Народився | невідомо |
| Помер | 1032 Кассанум ·загибель у битві |
| Підданство | Візантійська імперія |
| Національність | грек |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Титул | протоспафарій |
| Посада | катепан Італії |
| Термін | 1029—1032 роки |
| Попередник | Христофор Бургар |
| Наступник | Михайло Протоспафарій |
| Рід | Аргири |
| Батько | Поф Аргир |
| У шлюбі з | Феоктиста |
Поф Аргир (д/н — 1032) — військовий та державний діяч Візантійської імперії.
Походив зі знатного роду Аргирів. Син Пофа Аргира, патрикія, та онук Пофа Аргира, доместіка схол Сходу. Про початок його кар'єри відомо замало, втім вважається, що розпочав службу в Малій Азії. Брав участь у придушенні заколоту Барда Фоки. Потім був учасників походів на Кавказі.
У 1026 році призначено заступником Михайла Спонділа, дуки Антіохії. Брав участь у військових походах проти Фатимідів та емірату Алеппо у 1027 та 1029 роках. Поф Аргир звитяжив проти бедуїнів та дрібних володарів. так, він переміг та захопив Насра ібн Мушаррафа аль-Равадіфа, правителя прикордонної області Джебель-Равадіф, в результаті чого посилився захист Антіохії зі сходу.
У липні 1029 року призначено катепаном Італії, якому надано загони з фем Македонія і Еллада. Негайно вимушений був організовувати оборони прибережних міст від нападів піратів. Того ж року далматинський пірат Райк, який перейшов на службу до Сицилійського емірату, намагався раптовим ударом захопити Барі, центр катепанату, але Аргиру вдалося відбити атаку. Але незабаром емір ал-Акхала напа на фортецю Оббіану і змусили залогу до здачі.
1032 року сицилійці взяли в облогу фортецю Кассанум на кордоні Луканії та Калабрії. Катепан з військом спробував знятий облогу. При спробі прориву блокади у березні того ж року візантійці зазнали поразки і Поф Агрір загинув.
- SCHLUMBERGER G. Sigillographie de l'empire byzantin. P., 1884. P. 309
- FALKENHAUSEN V. Untersuchung tiber die byzantinische Herrschaft in Stiditalien vom 9. bis ins 11. Jahr hundert. Wiesbaden, 1967. S. 88,184
- VANNIER J.F. Families byzantines. Les Argyroi (ГХ-ХП siecles). P., 1975
- SCHREINER P. Die byzantinishen Kleinchroniken. Wien, 1977. Т. 2. S. 142
- Wortley, John, ed. (2010). John Skylitzes: A Synopsis of Byzantine History, 811—1057. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-76705-7.