Старовірівка (Красноградський район)
| село Старовірівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Харківська область | ||
| Район | Нововодолазький район | ||
| Рада | Старовірівська сільська рада | ||
| Облікова картка | Старовірівка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1733[1] | ||
| Населення | 3543 | ||
| Площа | 13,17 км² | ||
| Густота населення | 269,02 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 63256 | ||
| Телефонний код | +380 5740 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°32′39″ пн. ш. 35°43′51″ сх. д. / 49.54417° пн. ш. 35.73083° сх. д.Координати: 49°32′39″ пн. ш. 35°43′51″ сх. д. / 49.54417° пн. ш. 35.73083° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря | 137 м | ||
| Водойми | Берестова | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 63250, с. Старовірівка, вул. Центральна, 60 | ||
| Сільський голова | Біндус Микола Васильович | ||
| Карта | |||
  Старовірівка | |||
 Старовірівка | |||
| Мапа | |||
 | |||
Старові́рівка — село в Україні, у Нововодолазькому районі Харківської області. Населення становить 3543 осіб. Орган місцевого самоврядування — Старовірівська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Старовірівка знаходиться у Старовірівського водосховища на річці Берестовенька, недалеко від її витоків. Село витягнуто вздовж річки на 15 км. Нижче за течією примикає до сіл Кирилівка (Красноградський район) і Гранове (Красноградський район).
Через село проходить автомобільна дорога Т 2118. За 3 км проходить залізниця, найближчі станції Широкий і Власівка.
Історія[ред. | ред. код]
Село виникло в першій половині XVIII ст. Засновниками його були переселенці-старообрядці з Курської та Орловської губерній.
За даними на 1859 рік у казенному селі Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, мешкало 5772 особи (2824 чоловічої статі та 2948 — жіночої), налічувалось 821 дворове господарство, існували православна церква, сільське училище, сільська управа, відбувалось 3 ярмарки на рік[2].
Станом на 1885 рік у колишньому державному селі, центрі Старовірської волості, мешкало 6500 осіб, налічувалось 989 дворових господарств, існували 3 православні церкви, школа, поштова станція, 2 постоялих двори, 8 постоялих будинків, 4 лавки і 156 вітряних млинів, відбувалось 2 щорічних ярмарки[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 8089 осіб (4111 чоловічої статі та 3978 — жіночої), з яких 8082 — православної віри[4].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 116 жителів села[5].
1941 року Старовірівка була зайнята німецькими військами.
Економіка[ред. | ред. код]
- Молочно-товарна і свино-товарна ферми.
- КСП «Знамя».
- Приватне сільськогосподарське підприємство «Маяк».
- Приватне сільськогосподарське підприємство «Мрія».
- ТОВ «Дружба».
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Комунальний заклад «Старовірівський ліцей Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області»[6]
- 2 неповні середні школи.
- Дитячий садок.
- Будинок культури.
- Клуб.
- Шкільний краєзнавчий музей середньої школи.
- Старовірівка дільнична лікарня (земська лікарня, побудована за кошти місцевого бюджету в 1911 році).
- 2 фельдшерсько-акушерських пункти.
- Аптека.
- Центр надання адміністративних послуг Старовірівської сільської ради[7]
Релігія[ред. | ред. код]
- Іоанно-Богословський храм.
- Церква «Блага вість»
Постаті[ред. | ред. код]
- Апальков Олександр Володимирович (нар. 1961) — український письменник, перекладач. Член Спілки журналістів України.
- Апальков Володимир Вікторович (1964—1984) — радянський військовик, учасник афганської війни.
- Митрополенко Анатолій Іванович (1946—2002) — український учений-агроном, доктор сільськогосподарських наук, професор.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Старовірівська громада
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 1997)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-176. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Старовірівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «СТАРОВІРІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ». Процитовано 30.10.2019.
- ↑ Центр надання адміністративних послуг Старовірівської сільської ради | Старовірівська громада, Харківська область, Нововодолазький район. starovirivska-gromada.gov.ua. Процитовано 30 жовтня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
| ||||||||||||||