Телешівка

село Телешівка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Білоцерківський район
Тер. громада Рокитнянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32020130210065129
Основні дані
Засноване 1740
Населення 1427[1]
Площа 40 км²
Поштовий індекс 09622
Телефонний код +380 4562
Географічні дані
Географічні координати 49°45′37″ пн. ш. 30°37′4″ сх. д. / 49.76028° пн. ш. 30.61778° сх. д. / 49.76028; 30.61778
Середня висота
над рівнем моря
160 м
Водойми р. Гороховатка
Місцева влада
Адреса ради 09622, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Телешівка, вул. Молодіжна, 61[1]
Сільський голова Цеван Павло Григорович[1]
Карта
Телешівка. Карта розташування: Україна
Телешівка
Телешівка
Телешівка. Карта розташування: Київська область
Телешівка
Телешівка
Мапа
Мапа

Телешівка — село в Рокитнянській селищній громаді Білоцерківського району Київської області України. Населення становить 1427 осіб.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Перші згадки про Телешівку зустрічаються в документах на початку XVIII століття.

В 1740 році тут налічувалося 60 дворів і мешкало близько 550 осіб. Село лежало в густому дубовому гаю, що вкривав схили річки.

В 1754 році власником Телешівки був польський магнат, регент коронної канцелярії — полковник Юзеф Каетан Дунін-Карвіцький.

У 1790 році було 90 хат, де мешкало 744 особи. У той час село належало до Рокитнянського ключа.

1863 року — село при річці Гороховатці, в 5-ти верстах нижче Вінцентівки. Землі приписано до села 4281 десятина, з числа якої 1863 року селянами викуплена 1651 десятина загальною вартістю 72200 рублів. Тоді в селі мешкало 1696 осіб. Згодом належало полковнику гвардії Миколі Якимовичу Гудим-Левковичу, що дісталася йому у спадок від батька, поручика у відставці Якима Івановича.

Церква в селі існувала давно. Перша, дерев'яна церква Преображення Господнього, споруджена 1724 року. Згодом церква завалилася через погодні умови і на тому місці 1758 року споруджено нову, що за штатами зарахована до 5-го класу та мала у своїй власності 41 десятину землі. 1755 року парохом церкви став о. Данило Ярмолинський, рукопожатий в Радомишлі митрополитом Володковичем у 1755 році, «на годину замешанія українського одстомпіл був від єдності святої, але знову до лона матки повруціл 27 листопада 1768 року в Минійках за натхненням Духа святого, і през оффіціала Міхала Прімовича абсольвований і діспенсований зостав».

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Преображення Господнього с. Телешівка XVIII століття — Київського воєводства, з 1793 року — Богуславського повіту Київського намісництва, з 1797 року — Богуславського повіту, з 1801 року — Вінцентівської волості Васильківського повіту Київської губернії.[2]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1396 97.83%
російська 26 1.82%
білоруська 1 0.07%
румунська 1 0.07%
інші/не вказали 3 0.21%
Усього 1427 100%

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Телешівська сільська рада
  2. ЦДІАК України
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  4. Тинченко . Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — С. 306. — ISBN 966-8201-26-4

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Телешовка // Сказания о населенных местностях Киевской губернии / Собрал Л Похилевич. — Киев, 1864. — С. 530.
  • Телешовка // Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2005. — С. 420.
  • Телешівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)