Чорнозем

Чорноземи
Чорноземи типові
Назва ґрунту у системі WRB
Реферативна ґрунтова група	Chernozems
Індивідуальна назва одиниці ґрунту	Chernozems Chernic
WRB код	CHch
Узагальнений опис
Будова профілю	H—Hk—Hpk—HPk—Phk—Pk
Умови ґрунтоутворення	Області континентального клімату, рівнини з трав'янистою рослинністю
Географія	Переважно середні широти степів Євразії і Північної Америки

Чорно́зем^[1], чорно́земля^[2][3] — тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і луково-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних^[4].

Для чорноземів характерна наявність двох основних генетичних горизонтів:

1. Гумусового прогресивно-акумулятивного, що характеризується великою потужністю, високим вмістом гумусу при його поступовому зменшенні з глибиною, зернистою структурою.
2. Карбонатно-акумулятивного.

Види чорноземів виділяються за потужністю гумусового горизонту (в сантиметрах)^[5]:

• надпотужні > 120
• потужні 80-120
• середньопотужні 40-80
• малопотужні 25-40
• вкорочені <25

і за вмістом гумусу (в %) у гумусо-акумулятивному горизонті «Н»:

• тучні > 9
• середньогумусні 6-9
• малогумусні 4-6

слабкогумусовані < 4

Чорноземи зазвичай мають зернисту структуру і завдяки цьому добре вбирають воду. Це створює сприятливі умови для живлення рослин і мікробіологічної діяльності. Родючість чорнозему висока і може бути ще збільшена за відповідних аґротехнічних заходів.

У розвитку чорноземів виділяють декілька стадій: до антропогенна, номадна (скотарська) з нерегулярним землеробством, екстенсивного землеробства і агротехнологічна (інтенсивна)^[6].

Істотно впливає на деградацію чорноземів екстенсивне, нераціональне землеробство, порушення сівозмін, зменшення площ багаторічних трав, недостатнє внесення органічних добрив^[6].

Чорноземи займають в Україні близько 60 % території (у світі близько 25 %), майже всю лісостепову (за винятком західних частин) і степову зони. В Україні поширені чорноземи п'яти підтипів, залежно від умов клімату, особливостей ґрунтотворних порід, рослинності. У лісостеповій зоні переважає підтип типових чорноземів, що мають 6 — 9 % гумусу, найбільшу потужність (до 1,5 м) і найбільшу родючість. Підтип чорноземів звичайних поширений у північній частині степу України; вони мають середні значення потужності (60 — 75 см) та вмісту гумусу (4 — 6 %). Найменший відсоток гумусу (3 — 4 %) характерний для чорноземів південних.

Чорноземні ґрунти при правильному використанні дають найбільший врожай багатьох сільськогосподарських культур. Врожайність культур висока за достатньої вологості.

Про їхню родючість колись казали: «Земля така добра, що посадиш оглоблю, то виросте тарантас»^[7].

В Україні чорноземи збереглися в цілинному стані тільки в заповідниках «Михайлівська цілина» у Сумській області, «Хомутівський степ» у Донецькій, «Стрілецький степ» у Луганській і «Кам'яні могили» у Запорізькій областях^[6].

• Ґрунти Європи
• Ґрунти України

• Чорноземи масивів зрошення Одещини : монографія / [наук. ред.: Є.Н. Красєха, Я.М. Біланчин]. – Одеса : ОНУ, 2016. – 194 с. – ISBN 617-689-161-1.

• Карта ґрунтів України

Це незавершена стаття з ґрунтознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.