Ель-Джерід
Ель-Джерід араб. شط الجريد | ||||
---|---|---|---|---|
Ділянка води влітку | ||||
33°42′00″ пн. ш. 8°26′00″ сх. д. / 33.7° пн. ш. 8.4333333333333° сх. д. | ||||
Розташування | ||||
Країна | Туніс[1][2] | |||
Регіон | Таузар[3] Кебілі[3] | |||
Геологічні дані | ||||
Тип | солоне, безстічне озеро | |||
Частина від | Tunisian salt lakesd | |||
Розміри | ||||
Площа поверхні | до 5-7 тис. км² | |||
Висота | 16 м | |||
Довжина | 120 км | |||
Ширина | 60 км | |||
Вода | ||||
Басейн | ||||
Вливаються | ґрунтові води | |||
Інше | ||||
Статус спадщини | Рамсарське угіддя[3] і Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d][4] | |||
Міста та поселення | Кебілі, Дуз, Таузар, Нефта | |||
Geonames | 2470175 | |||
| ||||
Ель-Джерід у Вікісховищі |
Ель-Джерід (араб. شط الجريد) — велике безстічне, солоне озеро (шот) в центральній частині Тунісу.
Площа озера становить 5000-7000 км², що робить його другим за площею озером в Сахарі після озера Чад. Проте літом коли кількість опадів мінімальна, а температура повітря досягає +50 °C озеро майже повністю випаровується. Також влітку часто спостерігаються міражі.
Рослинність представлена галофітами, близько вадей зустрічаються зарості тамариску та дріку. По краях западин зустрічаються виходи артезіанських вод, навколо яких розташовані оази, в яких з давніх часів культивується фінікова пальма.
Наприкінці 19-го століття було заплановано побудувати канал який би сполучав Шотт-ель-Джерід із Середземним морем, та його так і не вдалося збудувати, оскільки озеро знаходиться вище від рівня моря.
Великі соляні рівнини Ель-Джарід були важливим джерелом фосфатів з моменту відкриття там корисних копалин у 1949 році. Нині ці рівнини перетинає дорога, яка стала маршрутом для туристів, які відвідують пустельні оазиси та внутрішні міста. Тозер (Тавзар) і Нефта (Нафта), головні міста-оазиси на периферії озера, відомі виробництвом фінікової пальми.