Ґустав Гюґель

Ґустав Гюґель (нім. Gustav Hügel; 1 січня 1871 — 15 квітня 1953) — австро-угорський фігурист, який виступав в одиночному катанні. Він був чемпіоном світу 1897, 1899 і 1900 років і чемпіоном Європи 1901 року.

Він був сином журналіста Едуарда Гюґеля. Він починав у Віденському клубі катання на ковзанах. Разом з Георгом Захаріадесом він вважається винахідником «глибокого» піруету. Його першим успіхом стала перемога на чемпіонаті німецько-австрійської асоціації в Троппау в 1894 році, який тоді спільно проводили Німецька та Австрійська асоціації ковзанярського спорту для обох держав.

Срібна медаль на змаганнях серед чоловіків у Санкт-Петербурзі в 1896 році позаду німця Ґільберта Фукса була першою з п'ятьох медалей чемпіонату світу, наступною була золота медаль у Стокгольмі 1897 року, випередивши шведа Ульріха Зальхова, і знову срібло в Лондоні 1898 року, цього разу позаду шведа Геннінґа Ґренандера, перш ніж двічі поспіль, у 1899 і 1900 роках, він зміг посунути Зальхова, десятиразового чемпіона світу, який згодом знов домінував, на друге місце.

На чемпіонаті Європи він зміг перемогти свого великого конкурента Зальхова лише в 1901 році, у 1899 і 1900 роках він поступався шведу, на відміну від чемпіонату світу, після того, як йому довелося поступитися своєму співвітчизнику Едуардові Енґельману в 1894 році та угорцю Тібору фон Фельдварі в 1895 році .

Принаймні до 1915 року він з'являвся на виступах. Після Першої світової війни він працював тренером з фігурного катання, спочатку у Швейцарії, з 1928 (і з 1935) у Віденському клубі катання на ковзанах. Ґустав також заснував тенісні корти Nordpol у Відні-Гайцінґу. Похований на цвинтарі Feuerhalle Simmering (секція 6, кільце 2, група 3, № 5)^[2]. Могила вже досить занедбана.

• Віденський ковзанярський клуб