Тейлор Свіфт

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свіфт.
Тейлор Свіфт
Taylor Swift
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яТейлор Елісон Свіфт
Taylor Alison Swift
Дата народження13 грудня 1989(1989-12-13) (34 роки)
Місце народженняРедінг, Пенсільванія, Сполучені Штати
Роки активності2004-дотепер
ГромадянствоСША США
Віросповіданняхристиянство[1]
Професіїакторка, композиторка, співачка, музична продюсерка, філантропка, авторка-виконавиця, поетеса-піснярка, кліпмейкерка, кінорежисерка
ОсвітаГендерсонвіллська середня школаd і Wyomissing Area Junior/Senior High Schoold
Співацький голосмецо-сопрано
Інструментибанджо[2], гітара, фортепіано, укулеле[3], вокал[d], барабан, електрогітара, акустична гітара і піаніно
Жанрикантрі, попрок, поп, Кантрі-поп, синтпоп і інді-фольк
Magnum opusShake It Off, Anti-Herod і Cruel Summer[d]
ПсевдонімиNils Sjöberg[4][5]
ЧленствоSilence Breakersd
СпівпрацяЕд Ширан, Селена Гомес, Шон Мендес, Авріл Лавін, Каміла Кабелло, Charli XCX, Зейн Малік, Bon Iver, The National, Лана Дель Рей
ЛейблRCA Records
Big Machine Records
НагородиГреммі
Academy of Country Music Awards
American Music Awards
Country Music Association Awards
MTV Awards
БатькоScott Swiftd
МатиAndrea Finlayd
Брати, сестриAustin Swiftd
Автограф
taylorswift.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Тéйлор Éлісон Свíфт (англ. Taylor Alison Swift; нар. 13 грудня 1989, Редінг, Пенсільванія, США) — американська авторка-виконавиця, акторка, композиторка, музична продюсерка, кліпмейкерка, філантропка. Новаторка у сфері відстоювання авторських прав на пісні, феміністка, ЛГБТ-активістка. Багаторазова рекордсменка Книги рекордів Гіннеса. Лауреатка 14 премій Греммі, серед яких 4 нагороди за «Альбоми року». Одна з найуспішніших виконавиць в історії, що за свою кар'єру широко вплинула на музичну індустрію і не тільки.

Починаючи кар'єру з кантрі, встигла випустити 11 студійних альбомів, досліджуючи поп та інді-фолк. В усіх із цих жанрів Свіфт мала як комерційний успіх, так і визнання видань та критиків. Її роботи входять до списків кращих пісень та альбомів усіх часів таких видань як Rolling Stone, Billboard. Єдина з артистів в історії, чиї 6 альбомів продались понад в 1 млн копій за 1 тиждень у США. Перша виконавиця, що стала Людиною року за версією «TIME», зробивши це двічі: 2017 року як одна з «порушниць тиші» та самостійно 2023 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

1989—2003: ранні роки

[ред. | ред. код]

Тейлор Свіфт народилася 13 грудня 1989 року в місті Редінг штату Пенсільванія, США. Її батько, Скотт Кінслі Свіфт, був фінансовим брокером, а мати Андреа Ґарднер Свіфт домогосподаркою, яка раніше працювала виконавчою маркетологинею взаємного фонду.[6][7] Її бабуся по материнській лінії, Марджорі Фінлі, була оперною співачкою. За словами самої Свіфт, саме вона надихнула її на бажання почати музичну кар'єру.[8] Коли Тейлор було 2 роки, у неї народився молодший брат Остін, що в майбутньому став працювати над ліцензуванням музики співачки.[9][10] Ранні роки Тейлор провела на фермі різдвяних ялинок.[11] Вона відвідувала дитячий садок та здобула дошкільну освіту у школі, якою завідували черниці-францисканки.[12] Після цього була переведена у школу в Поттстауні.[13] Незабаром сім'я переїхала до орендованого будинку в передмісті Вайоміссінгу, Пенсільванія, де дівчинка відвідувала молодшу школу.[14][15]

У 9 років Тейлор почала проявляти інтерес до музичних театрів і зіграла в чотирьох постановах Театральної молоді Беркса.[16] В той час вона також часто подорожувала до Нью-Йорка, аби брати уроки вокалу та акторської гри.[17] Пізніше вона сфокусувалась на музиці кантрі, натхненна піснями Шанаї Твейн, від яких «хотіла бігати чотири рази кварталом і мріяти про все на світі».[18] Вихідні проводила виконуючи різні пісні на місцевих фестивалях та заходах.[19][20] Після перегляду документального кіно про Фейт Гілл Тейлор відчула гостру потребу поїхати до Нешвілла штату Теннессі, аби просуватися в музичній кар'єрі.[21] В 11 років вона поїхала з матір'ю до лейбла в Нешвіллі та подала на розгляд демозапис караоке кавер-версій пісень Доллі Партон та Dixie Chicks.[22] Однак студія відхилила її записи, як це прокоментувала сама Тейлор: «Всі в тому місті робили те, що хотіла робити я. Тож я почала думати, як би я могла стати іншою, аби відрізнитися».[23]

Від майстра по ремонту комп'ютерів та місцевого музиканта Ронні Кремера Тейлор навчилася грати на гітарі та написала свою першу пісню «Lucky You».[24][25] У 2003 році Тейлор та її батьки почали працювати із нью-йоркським музичним менеджером Деном Дімтровим. З його допомогою Тейлор взяла участь у модельній кампанії «Rising Stars», проведеній фірмою «Abercrombie & Fitch», записала свої матеріали на CD-диск для «Maybelline» та зустрілась із різними великими лейблами.[26] Після виконання пісні на показі для «RCA Records» зі Свіфт підписали угоду артистичного розвитку, внаслідок чого вона почала часто відвідувати Нашвілл разом із матір'ю.[27][28]

Аби допомогти Тейлор пробитися у музиці кантрі, її батько перевівся у нешвілльський офіс фірми «Merrill Lynch», коли їй було 14; родина переїхала до будинку на озері в Гендерсвіль штату Теннессі.[29][30] В той час Тейлор відвідувала місцеву вищу школу,[31] але через два роки перейшла до академії Аарона. Навчаючись там, Тейлор почала здобувати домашню освіту, що дозволило їй виділити час на музичні турне та закінчити школу на рік раніше.[32]

2004—2008: початок кар'єри та альбом Taylor Swift

[ред. | ред. код]
Тейлор Свіфт виконує свою музику у кафе-барі «Maverick Grill & Saloon» у 2006 році.

У Нешвіллі Свіфт почала працювати із досвідченими авторами пісень.[33][34] В той час вона встановила професійні стосунки із Ліз Роуз, з якою продовжувала співпрацю протягом майбутніх років.[35] Вони почали зустрічатися після школи щовівторка і впродовж 2 годин працювали над написанням пісень.[36] Розповідаючи про ці зустрічі, Роуз пізніше казала: «Вони були найлегшими, які я коли-небудь мала з учнями. Фактично я просто була її редакторкою. Вона писала про те, що трапилося в той день в школі. У неї було наскільки чисте бачення того, що вона хотіла сказати. І вона заходила із неймовірними гачками». Свіфт підписала контракт із лейблом Sony/ATV Tree,[37] але покинула RCA Records у 14 років.[20] Пізніше вона пригадувала: «Я щиро відчувала, що у мене просто не лишалося часу. Я хотіла передати ті роки мого життя в альбомі, але вони [продюсери лейблу] продовжували повторювати, що я ще маю багато чому навчитися».[38]

У 2005 році Свіфт виступила у нешвілльському кафе «Блакитна пташка», привернувши увагу Скотта Борчетті, виконавчого продюсера «DreamWorks Records», що в той час готувався започаткувати незалежний звукозаписний лейбл, Big Machine Records. Свіфт познайомилася із Борчеттою ще у 2004 році.[39] Її батько став власником 3 % новоствореного лейблу, що на той час вартувало $120,000, а Свіфт була однією із перших виконавців, які підписали контракт з лейблом.[40][41] Відразу після закриття всіх юридичних питань Свіфт почала працювати над своїм дебютним студійним альбомом. Вона переконала «Big Machine» найняти Нейтана Чапмана, з яким записувала свої демопісні і з яким відчувала правильне «розуміння».[20] Свіфт самостійно написала 3 пісні для альбому і співпрацювала над рештою 8 з авторами пісень Ліз Роуз, Робертом Еллісом Орраллом, Браяном Махером і Анджело Петраглія.[42] Альбом «Taylor Swift» вийшов у жовтні 2006 року.[43] Джон Караманіка із «The New York Times» описав платівку як «маленький шедевр поп-налаштованого кантрі із наявністю і вирячкуватості, і цинізму, який був остаточно сформований міс Свіфт».[44] Платівка досягла 5 місця чарту «Billboard 200» і провела в чарті 157 тижнів, що стало найдовшим періодом чартування кантрі-альбому за 2000-не десятиріччя.[45] Станом на серпень 2016 року продажі платівки становили 7,75 мільйона по всьому світі.[46]

Все ще перебуваючи на початку свого розвитку, «Big Machine Records» випустив дебютний сингл Свіфт «<Tim McGraw» у червні 2006 року. Свіфт та її матір допомагали «запаковувати CD у конверти, аби розсилати примірники радіостанціям».[47] Більшість 2006 року Свіфт провела на радіотурах та появах на телебаченні в рамках підтримки альбому[48][49]. Борчетта пізніше повідомив, що інші фірми звукозапису спершу не схвалювали його рішення укласти угоду із 16-річною авторкою-виконавицею, але тоді Свіфт заходила у все ще невідому територію — ринок дівчат-підліток, які слухають кантрі-музику.[29] Після «Tim McGraw» у 2007 і 2008 роках вийшло ще чотири сингли: «Teardrops on My Guitar», «Our Song», «Picture to Burn» та «Should've Said No». Всі пісні досягли успіху в американському чарті Hot Country Songs, а сингли «Our Song» та «Should've Said No» досягли першої сходинки чарту. Свіфт стала наймолодшою людиною у музичній індустрії, яка сама написала і виконала пісню, котра досягла першого місця чарту.[50] Всі 5 синглів отримали платинову сертифікацію від американської компанії RIAA, оскільки кожен продався у тиражі понад 1 мільйон копій на території США. У жовтні 2007 Свіфт також випустила різдвяний мініальбом «The Taylor Swift Holiday Collection», а в липні 2008 — мініальбом «Beautiful Eyes».[51][52] Продовжуючи підтримку своєї дебютної платівки, Свіфт активно виступала на розігрівах концертів різних виконавців.[53]

Свіфт отримала безліч схвалень та нагород за свою дебютну платівку. У 2007 році вона прийняла звання «Автор пісні / Виконавець року» Асоціації піснярів Нешвілла, ставши наймолодшою особою, будь-коли нагородженою цим титулом.[54] Свіфт також виграла нагороду Country Music Association Horizon Award у категорії Найкращий артист-новачок (англ. Best New Artist),[55] Academy of Country Music Awards у категорії Top New Female Vocalist,[56] American Music Awards у категорії Favorite Country Female Artist.[57] У 2008 Свіфт була номінована на Ґреммі у категорії Best New Artist.[58] У липні 2008 Свіфт знаходилася у стосунках із Джо Джонасом, котрі протривали три місяці.[59][60]

2008—2010: Fearless та міжнародний успіх

[ред. | ред. код]
Тейлор Свіфт під час турне Fearless Tour в Лос-Анджелесі у 2010 році.

Другий студійний альбом Свіфт, Fearless, вийшов у листопаді 2008.[43] Провідний сингл «Love Story» вийшов у вересні 2008. Він досяг 4 місця американського чарту Billboard Hot 100[61] та першого місця австралійського чарту Australian Singles Chart.[62] Протягом 2008 і 2009 років вийшло ще чотири сингли з альбому: «White Horse», «You Belong with Me», «Fifteen» та «Fearless». Поміж усіх п'яти синглів, пісня «You Belong with Me» зайняла найвищу позицію на американському чарті Billboard Hot 100,[63] досягнувши другого місця. Сам альбом дебютував на перше місце чарту Billboard 200[64] і став найбільшими альбомом-бестселером у 2009 на території США. Платівка отримала підтримку від першого турне Свіфт — Fearless Tour,[65] котрий зібрав понад $63 мільйонів.[66] Концертне відео Taylor Swift: Journey to Fearless показали по телебаченню і пізніше воно вийшло на DVD та Blu-ray.[67] Свіфт також виконувала пісні на розігрівах концертів Кіта Урбана під час його турне Escape Together World Tour.[68]

У 2009 році музичне відео до пісні «You Belong with Me» отримало нагороду MTV Video Music Award у категорії Best Female Video.[69] Промову Свіфт під час прийняття нагороди перервав репер Каньє Вестом.[70] Інцидент став об'єктом для полеміки та широкого освітлення ЗМІ, що в результаті породило багато інтернет-мемів.[71] Джеймс Монтгомері із MTV заперечував, що цей інцидент та увага медіа перетворили Свіфт на «сучасну знаменитість» (bona fides).[72] Такого того ж року Свіфт виграла 5 нагород American Music Awards, включаючи номінації Artist of the Year та Favorite Country Album.[73] Журнал Billboard надав їй звання Виконавця року у 2009.[74] У 2017 некомерційна мережа радіостанцій NPR додала платівку Fearless у список 150 найкращих альбомів, записаних жінками, віддавши альбому 99 місце.[75]


На 52-й церемонії нагородження Ґреммі альбом «Fearless» здобув дві Ґреммі у категоріях «Album of the Year» та «Best Country Album», а сингл «White Horse» виграв у номінаціях «Best Country Song» та «Best Female Country Vocal Performance». Свіфт стала наймолодшою виконавицею, яка виграла номінацію «Album of the Year».[76] Під час церемонії нагородження Свіфт виконала пісню «You Belong with Me» та кавер-версію пісні Стіві Нікс «Rhiannon». Її вокальне виконання отримало негативні оцінки критики та привернуло увагу медіа.[72][77] Джон Караманіка із The New York Times описав виступ як «освіжаючий факт, який дає зрозуміти, що хтось настільки обдарований іноді здатний зробити щось неякісне» і назвав Свіфт «найбільш важливою попзіркою останніх кількох років».[78] Свіфт також стала наймолодшою виконавицею, якій Country Music Association надала звання Entertainer of the Year;[79] на церемонії нагородження Свіфт також виграла у категорії Album of the Year за платівку «Fearless».[80]

Свіфт провела запис фонового вокалу для пісні Джона Меєра «Half of My Heart», яка увійшла до його четвертої платівки Battle Studies (2009)[81]. Вона створила та записала композицію «Best Days of Your Life» спільно із Келлі Піклер[82] і була співавторкою двох пісень для фільму Ханна Монтана: Кіно: «You'll Always Find Your Way Back Home» та «Crazier».[83] З піснею «Crazier» Свіфт з'явилася і в самому фільмі Ханна Монтана: Кіно. Вокал Свіфт також використовувався у пісні гурту Boys Like Girls «Two Is Better Than One».[84] Вона записала 2 пісні для фільму День Святого Валентина, включно з «Today Was a Fairytale», яка стала для Свіфт першим треком, що досяг першого місця канадського чарту Canadian Hot 100.[85][86] Під час знімання у своєму першому фільмі День Святого Валентина Свіфт почала зустрічатися з учасником команди акторів Тейлором Лотнером, але розірвала стосунки того ж року.[87][88] У романтичній комедії, яка вийшла у лютому 2010, Свіфт втілила невпевнену шкільну ентузіастку; за цю роль газета Los Angeles Times визнала у Свіфт «серйозний комедійний потенціал».[89] Кінокритики із «Variety», проте, приписали їй «цілковиту неорієнтовність», доводячи, що «їй потрібно знайти умілого режисера, який би трохи її притиснув і направив у вірне русло її, очевидно, рясну енергію».[90]

Свіфт також зіграла в епізоді телесеріалу «CSI: Місце злочину» підлітку-бунтарку. Газета «The New York Times» підкреслила, що персонажка дозволила Свіфт побути «дещо неслухняною і зробити це достовірно».[91] Пізніше у 2010 Свіфт недовго зустрічалася з актором Джейком Джилленголом.[92]

2011—2014: Speak Now та Red

[ред. | ред. код]
Тейлор Свіфт на сцені турне Speak Now Tour у 2013 році.

У серпні 2010 Свіфт випустила провідний сингл зі свого третього студійного альбому, Speak Now, — «Mine». Він увійшов на третє місце чарту «Billboard Hot 100», роблячи Свіфт другою співачкою в історії чарту «Hot 100» (після Мераї Кері), яка мала кілька синглів, що дебютували в «найкращі 5» в один рік; іншим синглом Свіфт стала композиція «Today Was a Fairytale», який досяг другого місця.[93] Свіфт самостійно написала і спільно продюсувала всі треки для альбому Speak Now[94]. Платівка вийшла у жовтні 2010[43] і здобула комерційний успіх, дебютуючи на перше місце чарту Billboard 200. «Speak Now» став 16 альбомом в історії, який за свій перший тиждень релізу продався мільйоном копій.[95] Платівка стала найшвидшим цифровим альбомом, що випустила жінка, що продавався кількістю 278,000 цифрових копій за тиждень, завдяки чому Свіфт потрапила до книги рекордів Гіннесса у 2010. Згодом вона отримала ще один запис в книгу рекордів, як перша жінка, що мала 10 дебютних треків на Billboard Hot 100.[96][97] Три із синглів платівки, — «Mine», «Back to December» і «Mean», — досягли топ-10 в Канаді.[86]

Сингл «Mean» виграв у категоріях «Best Country Song» та «Best Country Solo Performance» на 54-й церемонії нагородження Ґреммі.[98] Свіфт також виконала наживо цю пісню на сцені церемонії. Клер Суддат із Time написала, що відчула, що Свіфт «повернулася на сцену Ґреммі у правильному ключі та з помстою»;[99] Джейме Дірвестер із USA Today писав, що критика 2010 року, схоже, «зробила її кращою авторкою пісень і виконавицею пісень наживо».[100] За свою платівку Свіфт виграла різні нагороди, включаючи Пісняр/Виконавець року Асоціації піснярів Нешвілла (2010 і 2011), «Жінка року» журналу Billboard[101] та Academy of Country Music (2011 і 2012)[102][103] і Country Music Association (2011) у категорії Естрадний артист.[104] У 2011 вона виграла у категорії Artist of the Year та Favorite Country Album на церемонії нагородження American Music Awards.[105] Журнал Rolling Stone помістив альбом «Speak Now» на 45 місце свого списку 50 найкращих жіночих альбомів всіх часів у 2012, пишучи: «Може її й крутять кантрі-станції, але вона є однією зі справжніх рок-зірок цих часів, яких ми маємо так мало; із бездоганним слухом, що і робить пісню такою захопливою».[106]

Світове турне Speak Now World Tour тривало із лютого 2011 по березень 2012 і зібрало понад $123 мільйонів.[107] У листопаді 2011 Свіфт випустила свій перший концертний альбом Speak Now World Tour: Live.[108] Наступного місяця вона випустила для альбому саундтреків фільму «Голодні ігри» дві пісні: «Safe & Sound», яку написала і записала спільно із гуртом The Civil Wars та T-Bone, та «Eyes Open». Пісня «Safe & Sound» виграла Ґреммі у категорії Best Song Written for Visual Media.[109] Свіфт також записала вокал для пісні B.o.B «Both of Us».[110] З липня по вересень 2012 вона зустрічалася із політичним спадкоємцем Конором Кеннеді.[111] У серпні 2012 Свіфт випустила «We Are Never Ever Getting Back Together» — провідний сингл із її четвертого студійного альбому, Red. Пісня стала першим синглом для Свіфт, який досяг першого місця чарту США та Нової Зеландії,[112][113] та досяг топу продажів чарту iTunes за перші 50 хвилин після релізу, здобуваючи для Свіфт світовий рекорд Гіннесса «Найшвидший по продажах сингл у цифровій історії».[114] Свіфт випустила другий сингл платівки, «Begin Again», у жовтні. Він досяг 7 місця чарту Billboard Hot 100.[115] Іншими синглами альбому стали пісні «I Knew You Were Trouble», «22», «Red», «Everything Has Changed» та «The Last Time». Пісня «I Knew You Were Trouble» стала масовим комерційним хітом,[116] досягаючи другого місця чарту США.[115]

Тейлор Свіфт під час турне The Red Tour у 2013 році.

Платівка «Red» вийшла у жовтні 2012[43] і містила нові для Свіфт жанри, як-от хартленд рок, дабстеп та денс-поп. Альбом позитивно оцінила музична критика й він став ще одним комерційним успіхом для Свіфт.[18] Платівка дебютувала на перше місце чарту Billboard 200, продаючи за перший тиждень релізу 1,21 мільйона копій. У США це стало найвищою кількістю продажів за перший тиждень десятиріччя, і зробило Свіфт першою жінкою, яка мала два альбоми, котрі продалися у понад 1 мільйон копій за перший тиждень випуску, що стало ще одним рекордом у книзі Гіннесса.[117][118] Турне Red Tour проходило із березня 2013 по червень 2014 і зібрало понад $150 мільйонів.[119] Платівка зібрала декілька нагород, включаючи чотири номінації на 56-й церемонії нагородження Ґреммі.[120] Сингл «I Knew You Were Trouble» виграв 2013 MTV Video Music Awards у категорії Best Female Video.[121] У 2012 Свіфт отримала American Music Awards у категорії Best Female Country Artist, а у 2013 виграла в категорії Artist of the Year.

[122][123] Вп'яте і вшосте вона вигравала звання Пісняр/Виконавець року Асоціації піснярів Нешвілла (2012 і 2013 роки, відповідно).[124] Свіфт також здобула спеціальну нагороду Pinnacle Award від асоціації, що зробило її другою після Гарта Брукса володаркою цієї нагороди.[125]

2013 року разом із Джеком Антоноффим Свіфт стала співавторкою пісні «Sweeter Than Fiction», створеної як саундтрек для фільму «One Chance». За неї Свіфт була номінована на Best Original Song на 71-й церемонії нагородження Золотого глобуса.[126] В тому ж році Свіфт записала вокал для пісні Тіма Макгро «Highway Don't Care», в якому також присутнє гітарне виконання Кіта Урбана.[127] У Чикаго разом із гуртом The Rolling Stones Свіфт виконала їх пісню «As Tears Go By» на сцені концерту їхнього турне 50 & Counting;[128] вона також висловила, що гурт став одним із найбільших впливів на її кар'єрний світогляд.[129] Під час 2013 Country Radio Seminar Свіфт також приєдналася на сцені до дуету Florida Georgia Line, аби виконати їх пісню «Cruise».[130] Окрім музики, Свіфт виконала озвучування Одрі для анімаційного фільму Лоракс (2012),[131] з'явилася в епізоді ситкому Новенька (2013)[132] та знялася у другорядній ролі фільму Посвячений (2014).[133] В цей час Свіфт зустрічалася із британським співаком Гаррі Стайлсом[134].

2014—2018: 1989 і Reputation, перехід у попмузику та вплив на стрімінгові сервіси

[ред. | ред. код]
Тейлор Свіфт під час туру The 1989 World Tour у 2015 році.

У березні 2014 Свіфт переїхала до Нью-Йорку.[135] В цей час вона працювала над своїм п'ятим студійним альбомом,1989[136] Альбом «1989» став першим офіційним альбомом Свіфт, із якими вона остаточно перейшла на попмузику, полишаючи кантрі у минулому.[137] Платівка вийшла у жовтні 2014 та отримала позитивні рецензії від музкритики.[43][138]

Альбом «1989» дебютував на перше місце чарту «Billboard 200» і продав за перший тиждень релізу 1,28 мільйона копій; таким чином Свіфт автоматично стала першою людиною в музичній індустрії, яка мала три альбоми, котрі продалися у понад мільйон копій за свій перший тиждень релізу, і за що отримала рекорд у книзі Гіннесса.[139][140] Станом на червень 2017, платівка продалася у понад 10 мільйонів копій в усьому світі.[141] Провідний сингл альбому, «Shake It Off», вийшов у серпні 2014 та дебютував на перше місце чарту Billboard Hot 100.[142] Першого місця чарту також досягли сингли «Blank Space» та «Bad Blood»; інші сингли, — «Style», «Wildest Dreams», «Out of the Woods» та «New Romantics»,[143] — досягли топ-10 чарту. Пісні «Shake It Off», «Blank Space» і «Bad Blood» досягли першого місця австралійського і канадського чарту.[62][86] Після того як сингл «Blank Space» посів перше місце чарту одразу після її попереднього синглу, «Shake It Off»,[144] Свіфт автоматично стала першою жінкою, котра перемогла сама себе у рекорді чартування. Музичне відео до пісні «Blank Space» стало найшвидшим за переглядами відеокліпом, котрий досягнув 1 мільярду переглядів на відеохостингу Vevo.[145] Музичні відео для «Blank Space» та «Bad Blood» виграли чотири нагороди під час церемонії нагородження 2015 MTV Video Music Awards, включаючи перемогу у номінаціях Video of the Year та Best Collaboration.[146] Турне у підтримку альбому 1989 World Tour було проведене із травня по грудень 2015, збираючи в усьому світі понад $250 мільйонів, що стало одним із найприбутковіших турне за десятиріччя.[147]

У 2014 Свіфт стала Жінкою року за версією журналу «Billboard»; цей випадок став першим в історії журналу, коли одна і та сама людина двічі отримала це звання.[148] Також того ж року Свіфт здобула нагороду Dick Clark Award за Досконалість під час American Music Awards.[149] У 2015 пісня «Shake It Off» була тричі номінована на Ґреммі, включаючи категорію «Запис року» та «Пісня року»; вона виграла Brit Award в номінації International Female Solo Artist.[150][151] Також Свіфт стала однією із восьми виконавців, які отримали 50th Anniversary Milestone Award на церемонії нагородження 2015 Academy of Country Music Awards.[152] У 2016 Свіфт виграла три Ґреммі: за альбом «1989» у номінаціях «Альбом року» та «Найкращий поп-альбом», і за сингл «Bad Blood» у категорії «Найкраще музичне відео». Вона стала першою жінкою, яка виграла ці нагороди двічі.[153]

До випуску платівки «1989» Свіфт наголосила важливість цієї роботи музичним виконавцям та її шанувальникам.[154] У листопаді 2014 вона прибрала весь свій каталог із компанії Spotify, доводячи, що реклама стрімінгової компанії підірвала доцільність преміум сервісів, оскільки не надавала вищих роялті авторам пісень, ніж безкоштовний сервіс.[155] У червні 2015 у відритому листі Свіфт розкритикувала Apple Music за їх відмову надавати роялті виконавцям під час 3-місячного безкоштовного пробного періоду стрімінгового сервісу, і вказала, що через це зніме свій каталог альбому «1989» з Apple Music.[156] Наступного дня Apple повідомив, що відтепер буде платити виконавцям під час безкоштовного пробного періоду,[157] а Свіфт погодилася на стримінг альбому «1989».[158] Менеджер та компанія з прав інтелектуальної власності Свіфт, TAS Rights Management, подав на реєстрацію 73 торговельних марок, пов'язаних зі співачкою та ерою мемів 1989.[159] У червні 2017 Свіфт ще раз додала весь свій каталог на Spotify, Amazon Music та Google Play.[160]

У 2015 разом із Полом Маккартні Свіфт виконала пісні «I Saw Her Standing There» та «Shake It Off» під час спеціальної афтепаті 40-ї річниці шоу Saturday Night Live.[161] Свіфт також приєдналася до Кенні Чесні у виконанні пісні «Big Star» на відкритті його турне Big Revival Tour у Нашвілл.[162] У березні 2015 Свіфт почала зустрічатися із шотландськими ді-джеєм і продюсером звукозаписів Калвіном Гаррісом.[163] У червні 2015 журнал Forbes назвав їх найбільш високооплачуваною парою знаменитостей за останні роки, маючи в поєднаному обсягу доходів $146 мільйонів.[164] У серпні Свіфт повідомила про виявлення раку у її матері та заохочувала інших пройти медичну діагностику.[165] Перед тим як Свіфт та Гарріс повідомили про розрив своїх стосунків у червні 2016, вони вдвох написали пісню «This Is What You Came For» (із додатковим вокалом Ріанни);[166] первинно Свіфт була підписана під піснею своїм псевдонімом Нільс Сьйоберг.[167] У жовтні Свіфт написала для гурту Little Big Town пісню «Better Man» для їх сьомого альбому «The Breaker».[168] За цю пісню Свіфт здобула нагороду на 51-й церемонії CMA Awards у категорії Song of the Year.[169] Через два місяці Свіфт та Зейн Малік випустили пісню «I Don't Wanna Live Forever», яка стала саундтреком для фільму П'ятдесят відтінків темряви (2017). Пісня досягла першого місця чарту Швеції та другого місця чарту США.[170][171] Під час 2017 MTV Video Music Awards дует виграв нагороду у номінації Best Collaboration за музичне відео до пісні.[172]

У серпні 2017 Свіфт подала в суд і виграла цивільний процес проти Девіда Мюллера, колишнього радіоведучого ранкового шоу каналу Denver KYGO-FM. За чотири роки до цього Свіфт повідомила босів Мюллера про те, що він сексуально атакував її під час публічного заходу і почав її обмацувати. Після свого звільнення Мюллер звинуватив Свіфт у брехні та подав на неї позов за те, що через неї він втратив роботу. Після цього Свіфт подала додатковий позов на нього за сексуальне домагання. Присяжні відхилили справу Мюллера та підтримали позов Свіфт.[173] Опісля судових процесів Свіфт очистила свої облікові записи в соціальних мережах[174] та випустила пісню та музичне відео «Look What You Made Me Do» у ролі провідного синглу свого шостого альбому, «Reputation».[175] Сингл досяг першого місця чартів Австралії, Ірландії, Нової Зеландії, Британії та США.[176][177] Музичне відео отримало 43,2 мільйони переглядів за першу добу релізу на відеохостингу YouTube, пробиваючи рекорд сайту за найбільш переглянуте відео за 24 години.[178] У жовтні Свіфт випустила другий сингл альбому, «...Ready for It?»,[179] який досяг третього місця австралійського чарту і четвертого місця чарту США.[177][180]

Для нового альбому вийшло два промосингли: «Gorgeous» та «Call It What You Want». Пізніше пісня «Gorgeous» стала офіційним п'ятим синглом альбому, проте суто в Європі.[181] Платівка Reputation вийшла в листопаді 2017. За перший тиждень релізу альбом продався в кількості 1,216 мільйона копій в США і 2 мільйони копій по всьому світі.[182] В США він став топовим альбомом-бестселером 2017 року. Альбом «Reputation» досяг перших місць чартів США, Британії, Австралії та Канади.[183][184] Пізніше того ж місяця Свіфт виконала «...Ready for It?» та «Call It What You Want» на шоу «Saturday Night Live».[185] У листопаді вийшов третій сингл альбому — композиція «End Game», яка виконана Свіфт разом з Едом Шираном та Future; сингл досяг 18 місця чарту «Billboard Hot 100».[186] Під новий рік вийшов четвертий сингл, «New Year's Day», а в березні 2018 — п'ятий сингл: пісня «Delicate».[187]

У 2018 Свіфт розпочала турне «Reputation Stadium Tour».[188] У квітні 2018 вона виконала запрошений вокал у пісні гурту «Sugarland» «Babe» для їх альбому «Bigger».[189]

2019—2020: Lover і відстоювання авторських прав

[ред. | ред. код]
Тейлор Свіфт на American Music Awards 2019.

Опівночі 26 квітня 2019 року Свіфт випустила нову пісню під назвою «Me!» за участю Брендона Урі (вокаліста гурту Panic! at the Disco), яка стала лід-синглом з майбутнього сьомого студійного альбому Lover[190]. Свіфт записала його на лейблі «Republic Records» після 12 років роботи з Big Machine Records[en]. Музичне відео «ME!» побило рекорд каналу Vevo, зібравши 65 200 000 переглядів в перший тиждень релізу[191]. 14 червня вийшов другий сингл, «You Need to Calm Down», що дебютував відразу на другому місці гарячої сотні. Вночі того ж дня Свіфт виступила в барі Стоунволл-ін у богемному мангеттенському кварталі Гринвіч-Вілледж на заході, присвяченому 50-річчю Стоунволлського бунту. 6 грудня 2019 року вона випустила різдвяний сингл «Christmas Tree Farm».

На церемонії вручення нагород American Music Awards 2019 Свіфт отримала шість нагород, у тому числі «Музикант року» та «Музикант десятиліття». Свіфт зіграла Бомбалуріну в екранізації мюзиклу Ендрю Ллойд Веббера[192]. Пісня принесла Свіфт додаткові номінації в категоріях «Найкраща оригінальна пісня» і «Найкраща пісня, написана для візуальних медіа» на 77-му «Золотому глобусі» і 63-й щорічній церемонії «Ґреммі», відповідно[193][194]. Хоча критика оцінила фільм негативно, роль Свіфт отримала позитивні відгуки. Прем'єра документального фільму «Міс Американа[en]» відбулася на кінофестивалі Санденс 2020, а вийшов на Netflix 31 січня[195]. У фільмі представлена пісня «Only The Young», яку Свіфт написала після виборів у США у 2018 році. У лютому 2020 року Свіфт підписала ексклюзивний глобальний договір з Universal Music Group після того, як минув термін її 16-річного контракту з Sony/ATV Music Publishing[196]. Кадри з концерту Свіфт "City of Loverу Парижі 2019 року, який був частиною рекламної кампанії її альбому Lover, транслювалися 17 травня 2020 року на каналі ABC. Свіфт випустила живі версії треків з альбому, які вона виконала на концерті після прем'єри телевізійного спеціального випуску.

У червні 2019 року менеджер з талантів Скутер Браун оголосив про придбання музичного каталогу Тейлор Свіфт, записаного при лейблі Big Machine Records. Свіфт заявила, що намагалася придбати записи, але лейбл не дав їй можливості це зробити, лише запропонувавши новий контракт[197], від чого вона відмовилася.

В серпні 2019 року Тейлор Свіфт оголосила про своє рішення перезаписати перші 6 альбомів як контрзаходи проти змін володіння майстер-записами її композицій, записаних на її попередньому лейблі[198]. Ця ідея була підтримана і слухачами виконавиці. У грудні 2019 року Свіфт оголосила, що як авторка своїх пісень, вона не дасть дозволу на використання свого старого каталогу для продажу в медіа, доки вони не належать їй.

2020: дослідження інді-фолку, Folklore і Evermore

[ред. | ред. код]

У квітні 2020 року «Big Machine» випустили концертний альбом «Live from Clear Channel Stripped 2008» з виступами Свіфт на радіошоу у 2008 році, зробивши це без погодження зі співачкою, про що вона оголосила у своєму інстаграмі. Це спричинило бойкотування нового релізу шанувальниками співачки[199]. Через три дні після виходу платівки було оголошено, що вона продалася в тиражі 33 копій на території США, за підсумками тижня вона не увійшла до жодного чарту[200]. У жовтні 2020 року Браун продав мастеринг-записи, відео та обкладинки альбомів Свіфт із каталогу Big Machine Records компанії Shamrock Holdings. Свіфт розпочала перезапис своїх старих пісень у листопаді 2020 року.

24 липня 2020 року Свіфт випустила свій восьмий студійний альбом Folklore, який анонсувала через соціальні медіа лише за 16 годин до його виходу[201]. Він був задуманий і записаний в умовах ізоляції через пандемію COVID-19. Пісня «Cardigan» вийшла як перший сингл, одночасно з музичним відео та альбомом. Завдяки їх успіху Свіфт стала першою в історії музиканткою, у кого в тиждень на перших місцях одночасно дебютували й альбом (у Billboard 200), і сингл (у Billboard Hot 100). Folklore отримав позитивні відгуки критики, яка високо оцінила перехід Свіфт до жанру інді-фолку. Світовий тираж альбому перевищив два мільйони на перший тиждень, включаючи 1,3 млн на перший день продажу. На церемонії вручення нагород American Music Awards 2020 Свіфт отримала три нагороди. 25 листопада Свіфт випустила знятий нею концертний фільм "Folklore: The Long Pond Studio Sessionsн а Disney+[202]. На 63-й церемонії «Ґреммі» вона здобула нагороду «Альбом року» за Folklore. Таким чином, Свіфт стала першою жінкою в історії, яка перемогла в цій категорії тричі.

Дев'ятий студійний альбом Свіфт, «Evermore», вийшов 11 грудня 2020 року. Evermore не був доступний у фізичних копіях протягом першого тижня і вийшов лише у вигляді цифрової музики (154 тис.) та на стрімінгових платформах. На тому ж тижні «Folklore» посів третє місце в чарті, зробивши Свіфт першою жінкою, у якої одразу два альбоми зайняли одночасно місця у трійці найкращих. Ще один рекорд Свіфт поставила за швидкістю заняття вершини чарту. Період часу між дебютом Folklore та Evermore тривав 4 місяці та 18 днів — найкоротший проміжок між двома топовими альбомами у Billboard 200 для жінок починаючи з 1956 року[203]. Пісня Willow вийшла як перший сингл, одночасно з музичним відео й альбомом і також дебютувала на першому місці чарту Billboard Hot 100. Це вже сьомий лідер чарту і третій дебют з вершини в кар'єрі Свіфт, після синглів Shake It Off (2014) та Cardigan (2020). Свіфт встановила рекорд серед жінок за сумарним за всю кар'єру числом хітів у Hot 100 (їх тепер 128)[204].

За підсумками 2020 року Свіфт стала найбільш високооплачуванішою з музикантів у США, заробивши в сумі 23,8 млн доларів (10,6 млн на стрімінгу, 10 млн на продажах і 3,2 млн на видавничій діяльності), і найоплачуванішою з сольних музикантів у світі.[205][206]

2021—2023: перезаписи та Midnights

[ред. | ред. код]

9 квітня 2021 вийшов перший перезаписаний альбом «Fearless (Taylor's Version)». Менш ніж за добу його продажу склали понад 500 тисяч екземплярів у світі[207], і він став першим жіночим кантрі-альбомом, який очолив американський чарт «Apple Music». Fearless (Taylor's Version) дебютував на першому місці в хіт-параді США, що відбулося вдев'яте в кар'єрі Свіфт[208]. Йому передував вихід перезаписаної версії пісні Love Story (Taylor's Version), а також двох нових треків. У червні стало відомо, що Свіфт ввійшла до акторського складу майбутнього фільму Девіда Расселла «Амстердам»[209].

Свіфт у турі The Eras Tour (2023)

18 червня Свіфт оголосила, що перезаписана версія Red, Red (Taylor's Version), вийде 19 листопада 2021[210]. Пізніше того ж місяця було оголошено, що вона фігурує у двох треках разом із гуртом Big Red Machine, 12 листопада 2021 року відбувся вихід другого перезаписаного студійного альбому, Red (Taylor's Version), а також короткометражного фільму All Too Well: The Short Film, в якому головні ролі зіграли зірка серіалу «Вовченя» Ділан О'Браєн й молода акторка Седі Сінк, найвідоміша за роллю у серіалі «Дивні дива»[211]. У перший же день виходу платівки були встановлені нові рекорди на Spotify: Тейлор Свіфт стала найбільш прослуховуваною виконавицею за добу в історії платформи і її новий альбом став найбільш прослуховуваним за один день в історії сервісу[212]. Перезапис очолив Billboard 200 із продажем у 605 000 тисяч копій на території США, що встановило кілька рекордів[джерело?].

10 лютого 2022 року вийшов спільний з Едом Шираном сингл «The Joker and the Queen» і музичний супровідний відео-сиквел, в якому знялися підрослі діти-актори з кліпу на пісню «Everything Has Changed».

В перший тиждень листопада 2022 року Тейлор Свіфт встановила історичний рекорд: її пісні посіли перші десять місць в пісенному чарті США Billboard Hot 100[213][214].

Під час виступу Свіфт у Ріо-де-Жанейро 2023 року померла 23-річна фанатка від зупинки серця: під спекою 40 °C на концерті заборонили воду. Співачка відреагувала в Instagram зі співчуттям і жалем.[215]

1 лютого 2024 року «Universal Music Group», з яким у Свіфт був контракт, видалив всі музичні записи своїх виконавців з платформи TikTok. Це сталось через те, що компанії не змогли домовитись про умови нового контракту.

2023—2024: The Eras Tour та The Tortured Poets Department

[ред. | ред. код]

У березні 2023 року почався стадіонний тур співачки The Eras Tour, який став найуспішнішим в історії музикальної індустрії. Він отримав касові зборі в більше, ніж мільярд доларів.[216] У 2023 році журнал Time назвав Свіфт «Людиною року».[217] 4 лютого 2024 року на 66-й церемонії «Ґреммі» вона стала першим виконавцем, який отримав 4 нагороди у номінації «Альбом року».[218] Під час церемонії вона анонсувала свій одинадцятий студійний альбом The Tortured Poets Department.[219][220]

Музичний стиль

[ред. | ред. код]

Музика Тейлор Свіфт містить елементи попу, попроку та кантрі.[221] Свіфт презентувала себе як кантрі-виконавицю до релізу альбому «1989» у 2014, котрий вона назвала платівкою, «яка за звучанням пов'язана із попмузикою».[222] Журнал «Rolling Stone» написав: «Може її [Свіфт] і крутять по кантрі-станціях, але вона є однією зі справжніх рок-зірок цих часів, яких ми маємо так мало».[223] Відповідно до Нью-Йорк таймс: «у музиці міс Свіфт немає більшості того, що можна було б ідентифікувати як кантрі — кілька проходів на банджо, пара ковбойських чобіт, які вона вдягає на сцену, гітара із блискавками — але у її принадному, невинному виконанні є щось унікальне для Нешвілла».[224] The Guardian написав, що Свіфт «розламує мелодії із безжалісною ефективністю скандинавської попфабрики».[225]

Гітара "Les Paulт а мікрофон Тейлор Свіфт

Софі Шіллачі із «The Hollywood Reporter» назвала вокал Свіфт «ніжним, але м'яким».[226] Газета «The Los Angeles Times» назвала «визначний» вокал Свіфт у її студійних записах «лінією, яка сковзає вниз, наче задоволення зітхання, чи вгору, наче піднята брова, надаючи її дівчачим хітам часточку легкої інтимності».[227] У рецензії альбому «Speak Now» журнал Rolling Stone написав: «голос Свіфт достатньо невимушений, аби замаскувати, наскільки майстерною співачкою вона стала; вона знижує свій голос у рядках про розплату у класичному стилі сором'язливої дівчинки, яка намагається здатися міцною».[228] В іншій рецензії альбому «Speak Now», The Village Voice написав, що її попередні методи викладення рядків «були ввічливими та збентеженими, але це змінилося. Вона все ще може звучати натягнуто і тонко, та інколи відходить до звукових висот, які зводять деяких людей з розуму; проте вона навчилася примушувати слова звучати при співі у руслі їх значення».[229] «The Hollywood Reporter» написав, що її вокал при виконаннях наживо «добрий», але він не порівнюється із її однолітками.[226] У 2009 Кен Такер з «Entertainment Weekly» описав вокал Свіфт як «плоский, тонкий та інколи такий же хиткий, як і новонароджене осля».[230] Проте Свіфт отримала схвалення на її відмову коригувати свою висоту звуку за допомогою аудіопроцесора Auto-Tune.[231]

У інтерв'ю із «The New Yorker» Свіфт назвала себе насамперед авторкою пісень: «Я пишу пісні, мій голос є лише способом доставити ці тексти пісень до аудиторії».[29] У 2010 письменник із The Tennessean висловився, що Свіфт не є «найкращою технічною співачкою», але описав її як «найкращого комунікатора, якого ми маємо».[232] Свіфт турбується про стан свого вокалу і «приклала багато зусиль» задля його покращення.[233] У 2010 було повідомлено, що вона продовжує брати уроки вокалу.[234] Свіфт прокоментувала, що нервується при виконаннях лише тоді, «коли я не впевнена, що саме аудиторія думає про мене, як, наприклад на шоу церемонії нагород».[235]

Впливи

[ред. | ред. код]

Один з найраніших спогадів Свіфт про музику стосується слухання співу її бабусі по материнській лінії, оперної співачки Марджорі Фінлі, у церкві.[7] Дитиною Свіфт насолоджувалася саундтреками діснеївських фільмів: «Мої батьки примітили, що коли у мене закінчували слова для співу, я просто продовжувала, придумуючи власні».[236] Свіфт сказала, що завдячує своєю впевненістю матері, яка допомагала їй готуватися до презентацій в класі.[237] Вона також приписує матері своє «захоплення письменництвом та переповіданням історій».[238] Свіфт притягували розповіді із кантрі-музики,[239] а сам жанр їй представили «величні жіночі кантрі-співачки 1990-х»: Шаная Твейн, Фейт Хілл та Dixie Chicks.[240][241] Як авторка пісень і співачка саме Твейн найбільше вплинула на Свіфт.[242] Гілл була кумиром для Свіфт у дитинстві: «Я намагалася скопіювати все, що вона казала, робила, вдягала».[243] Свіфт захоплювалася чіткими позиціями учасниць Dixie Chicks та їх можливістю грати на власних музичних інструментах.[244] Першою піснею, яку Свіфт навчилася грати на гітарі, стала композиція Dixie Chicks «Cowboy Take Me Away».[245] Свіфт також досліджувала роботи кантрі-виконавиць старшого покоління, зокрема, Петсі Клайн, Лоретту Лінн, Доллі Партон та Теммі Вайнетт.[19] Вона вважає Партон «чудовим прикладом для кожної жінки-піснярки у світі».[246] Таки виконавці альтернативного кантрі, як Раян Адамс,[247] Патті Гріффін[248] та Лорі Маккенна[29], також вплинули на музичний стиль Свіфт.

У ролі своїх кумирів Свіфт також відмітила Пола Маккартні, гурт The Rolling Stones,[129] Брюса Спрінгстіна, Еммілу Гарріс, Кріса Крістоферсона та Карлі Саймон: «Вони часто змінювалися, але також залишалися тими ж самими виконавцями протягом всієї своєї кар'єри».[29][249] Маккартні, і як соло-співак, і як учасник The Beatles, давав Свіфт відчути себе так, «наче мені було дозволено заглянути в його серце і в його розум… Будь-який музикант може лише мріяти про таку спадщину».[250] Вона захоплювалася Спрінгстіном за його «музичну релевантність протягом такого великого проміжку часу».[251] Дитиною Свіфт мріяла бути як Гарріс: «Це не було стосовно її слави, це було стосовно її музики».[252] «[Крістоферсон] сяє у написанні пісень … Він став тією людиною, яка пробула в бізнесі стільки років, але по якому можна сказати, що ці роки не прожували й виплюнули його», сказала Свіфт.[253] Вона захоплюється Сімониним «написанням пісень та відвертістю … Вона знана як емоційна людина, але також як сильна особистість».[254]

На Свіфт також вплинули виконавці жанрів поза межами кантрі-напрямку. У близькому до підліткового віці вона насолоджувалася баблгам-попом і такими виконавцями, як Гарріс та Брітні Спірс; Свіфт вказала, що з тих часів у неї лишилася «непохитна відданість» Спірс.[255][256] У старших класах Свіфт слухала такі рок-гурти, як Dashboard Confessional,[257] Fall Out Boy[258] та Jimmy Eat World.[259] Вона також тепло відкликалася про Мішель Бранч,[259] Аланіс Моріссетт,[260] Ешлі Сімпсон,[261] Фіфі Добсон,[259] Колбі Калей[262] та Джастіна Тімберлейка;[263] та про такі гурти 1960-х, як The Shirelles та The Beach Boys[264] і про Доріс Трой. На п'ятий студійний альбом Свіфт, «1989», вплинули її найулюбленіші виконавці 1980-х: Енні Леннокс, Філ Коллінз та Мадонна Like a Prayer-ери.[265]

Створення пісень

[ред. | ред. код]
Тейлор Свіфт під час концерту турне Speak Now Tour в Австралії, 2012

Для своєї роботи Свіфт використовує власний життєвий досвід.[266] У своїх піснях вона часто звертається до «анонімних симпатій із часів старших класів» і знаменитостей.[267] Вона часто критикує своїх колишніх партнерів,[268] про що журнал The Village Voice написав: «Ситуація, в якій вам кажуть 'що означає ця пісня', дуже схожа на випадок, коли вам дістається занадто напружений професор. І це піддає небезпеці оцінку справжнього таланту Свіфт, який хоч і не є сповідальним, зате драматичним».[269] Журнал New York Magazine вважає, що критицизм медіа її рішення «проміняти своє особисте життя на музику… є проявом сексизму, оскільки її однолітки-чоловіки не підпадають під такий же коментар».[270] Сама співачка зазначила, що не всі її пісні є фактичними й що інколи вони базуються на спостереженнях.[271] Окрім міжрядкових ключів до розгадки, Свіфт намагається не говорити про тематики пісень, «тому що це реальні люди. Будучи піснярем, вам треба дати достатній натяк на ситуацію, але обійтися без того, аби кидати когось прямо під автобус».[272]

Коли Тейлор Свіфт розповідає вам історію, ви слухаєте, тому що знаєте, що це буде добре — не лише тому, що вона прожила надзвичайне життя, а й тому, що вона надзвичайна оповідачка

Видання TIME про Тейлор Свіфт.[273]

Газета The Guardian похвалила Свіфт за написання пісень про підліткові роки «із тужливою монохромною ностальгією» у перших двох альбомах.[225] Журнал New York Magazine відмітив, що багато авторів-виконавців записували свої пісні, коли були підлітками, але «ніхто з них не створив композицій про свої підліткові роки настільки чудових». Журнал також порівняв роботи Свіфт із роботами Браяна Вілсона.[274] В альбомі «Fearless» Свіфт використала ілюстрування казок і показала роз'єднання «між коханням у казках і коханням у реальному житті».[275] Її пізні платівки посилаються на доросліші стосунки.[249] На додаток до тематик про романтику та кохання, пісні Свіфт описують стосунки між батьками-дітьми, друзями,[276][277] про відчуження, славу та кар'єрні амбіції.[238] Вона часто поміщає «вкинуті фрази, які наводять на думку про великі та серйозні речі, які просто так не помістилися б у пісні; речі, які розширюють або підривають поверхню розповіді».[278]

Журнал Rolling Stone назвав Свіфт «автором пісень, який володіє інтуїтивним даром архітектури куплету-приспіву-бриджа».[279] Відповідно до The Village Voice, вона часто використовує розворот третього куплету.[278] В образності Свіфт також присутня наочна повторюваність. Газета The Guardian написала: «Вона проводить стільки часу, цілуючись під дощем, що це диво, що у неї досі не розвилася траншейна стопа».[225] Журнал Slant Magazine додав, що «на похвалу Свіфт, вона відкрила нові мотиви для своїх текстів пісень до часу випуску [її четвертого] альбому».[280] Хоча рецензії роботи Свіфт є «майже завжди позитивними», тижневик The New Yorker написав, що в цілому вона зображена «більш як кваліфікований технік, ніж діланівський візіонер».[29]

Публічний імідж

[ред. | ред. код]
Тейлор Свіфт на червоному килимі Гала Time 100, де її було нагороджено, 2010

Особисте життя Свіфт часто привертає увагу ЗМІ.[281] У 2013 році фірма Abercrombie & Fitch випустила футболку з гаслом «слатшеймінг», який був адресований Тейлор.[282] Газета The New York Times твердила, що її «історія побачень почала закручуватися в мертву петлю» і ставила собі питання, чи Свіфт знаходилася посередині «кризи чверті життя».[283] Свіфт заявляла, що не бажає обговорювати своє особисте життя на публіці,[281] бо вважає, що такі дії можуть стати «проявом слабкості в кар'єрі».[284]

Журнал Rolling Stone зауважував стосовно її ввічливої поведінки: «Якщо це і є фішкою Свіфт, яку вона грає на публіку, тоді вона має бути схожа на татуювання, оскільки ніколи не сходить».[285] Журнал також відзначив її «спокій у теплому сприйнятті людей»,[40] а The Hollywood Reporter назвав співачку «найкращою особистістю в стосунках з іншими після Білла Клінтона».[286] Під час вручення Свіфт нагороди за гуманітарну активність у 2012 році Мішель Обама назвала її співачкою, «котра піднялась на вершину музичної індустрії, проте все ще стоїть на землі; котра розвіяла усі побоювання про те, чого може досягнути 22-річна».[287] Свіфт визнала, що вважає Мішель Обаму своєю кумиркою.[288] Свіфт є однією з найпопулярніших людей у соцмережах і відома дружніми взаємодіями зі своїми шанувальниками.[289][290] Вона особисто і через пошту доставляла різдвяні подарунки своїм фанам, підписуючи їх «Swiftmas».[291] Свіфт вважає відслідковування свого впливу на юних фанів своєю «відповідальністю»,[292] і сказала, що «[її стосунки із фанами] найдовші та найкращі стосунки, які я коли-небудь мала».[293]

Попри те, що медіа часто називають дівчину «Американською любкою»,[294] Свіфт стверджує: «я не живу за всіма цими суворими, дивними правилами, які лише дають мені відчуття повного оточення з усіх боків. Я просто люблю те відчуття, за яким я живу, і яке дає мені відчуття повної свободи». Свіфт відмовляється брати участь у фотосесіях, які повністю фокусуються на сексуальності,[295] хоча Bloomberg L.P. вважає її секс-символом.[296] У 2011 році журнал «Vogue» назвав Свіфт Образом американського стилю.[297] У 2014 році Свіфт досягла топу списку найкраще одягнених людей у журналі People.[298] У 2015 році на церемонії нагородження Elle Style Awards Свіфт назвали Жінкою року;[299] того ж року журнал Maxim поставив її на перше місце свого списку «100 найгарячіших жінок».[300]

Свіфт також з'являється в різноманітних списках впливових людей. Завдяки її успіхам та доходам журнал «Time» помістив Тейлор у свій список 100 найбільш впливових людей у 2010 та у 2015 роках.[301] У 2011—2015 роках вона знаходилася у топ-3 списку журналу «Forbes» Топових жінок по доходах в музиці, із річним заробітком у $45 мільйонів, $57 мільйонів, $55 мільйонів, $64 мільйонів та $80 мільйонів, відповідно.[302] У 2015 році Свіфт стала наймолодшою жінкою в списку журналу Forbes 100 найвпливовіших жінок, де посіла 64 місце.[303] У 2016 вона сягнула вершини щорічного списку журналу Forbes 100 знаменитостей із найбільшою зарплатнею, маючи $170 мільйонів — що також було внесено у Книгу рекордів Гіннесса,[304] — та входила у «найкращі 10» цього списку у 2011, 2013 та 2015 роках.[305] У 2014 Свіфт була однією із фіналісток «Людини року» журналу «Time», а також отримала це звання у 2017 році, будучи частиною списку «Порушники мовчанки», після того, як привернула увагу до сексуального насильства проти неї.[306][307] У червні 2017 журнал «Forbes» оцінив чисті активи Свіфт у $280 мільйонів.[308]

У 2015 співак-ветеран Рей Стівенс випустив альбом Here We Go Again, який містить пісню «Taylor Swift is Stalking Me» (укр. Тейлор Свіфт мене переслідує). Пісня частково написана його другом Чаком Реденом та іншим чоловіком, Бадді Калбом.[309][310]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Філантропія

[ред. | ред. код]

Благодійну діяльність Свіфт було визнано організаціями «Do Something Awards» і «Tennessee Disaster Services».[311][312] Свіфт також здобула нагороду «Big Help Award» за її «самовідданість у допомозі іншим» і «приклад для інших»,[313] та нагороду «Ripple of Hope Award» за її «відданість публічній підтримці різних рухів та організацій в такому молодому віці… Тейлор є такою жінкою, якою б ми всі хотіли бачити наших дочок».[314] У 2008 році вона пожертвувала $100,000 організації Червоний хрест для допомоги постраждалим від тогорічного потопу в Айові.[315] Співачка виступала на таких благодійних заходах, як сіднейський концерт Sound Relief.[316] Вона також записала пісню для платівки «Hope for Haiti Now».[317] Після потопу в Теннессі в травні 2010 року, Свіфт пожертвувала для потреб постраждалих $500,000 під час телемарафону, що проводився телевізійним центром WSMV-TV.[318] 2011 року Свіфт використала репетицію для турне Speak Now Tour як благодійний концерт для жертв нещодавніх торнадо в США, збираючи понад $750,000.[319] У 2012 році Свіфт підтримала телемарафон організації Architecture for Humanity "Restore the Shore MTV задля збору коштів на розв'язання проблем опісля урагану Сенді.[320] У 2016 вона пожертвувала кошти при зборах для жертв потопу в Луїзіані та фонду «Dolly Parton Fire Fund».[321][322]

Свіфт підтримує мистецтво та у 2010 році пожертвувала $75,000 нешвіллівській Вищій школі Гендерсвіля для допомоги у реконструкції шкільної аудиторії.[323] У 2012 році вона задонатила $4 мільйони на побудову нового навчального центру в Залі слави кантрі-музики в Нешвіллі.[324] Того ж року вона співпрацювала із компанією орендування підручників Chegg і пожертвувала $60,000 музичним кафедрам шести коледжів США.[325] Свіфт також виступає за популяризацію дитячої літератури. У 2009 році вона пожертвувала $250,000 різним школам по всій країні для покращення рівня навчання.[326] Вона також пожертвувала 6 тисяч книжок корпорації Scholastic Публічній бібліотеці Редінга,[327] 14 тисяч книжок Публічній бібліотеці Нешвілла[328] та 2 тисячі книжок Scholastic програмі раннього читання в Центрі здоров'я дитини Лікарні Редінга.[329] У 2015 році вона профінансувала передачу 25 тисяч книг школам Нью-Йорка.[330]

У 2007 році Свіфт запустила кампанію із захисту дітей від онлайн-хижаків, яку започаткувала разом з Асоціацією шефів поліції штату Теннессі.[331] У 2009 році вона записала оголошення громадської служби Sound Matters, яке мало повідомити слухачів про важливість правил з прослуховування музики, аби запобігти вадам слуху.[332] Свіфт пожертвувала речі аукціонам різних благодійних організацій, включаючи: СНІД-Фонд Елтона Джона, UNICEF Tap Project, MusiCares та Feeding America.[333] Після прийняття нагороди Академії кантрі-музики в категорії Естрадний артист року 2011 року, Свіфт пожертвувала $25,000 Дитячій лікарні з досліджень Святого Джуда в штаті Теннессі.[334] У 2012 році вона взяла участь у телемарафоні «Stand Up to Cancer» і виконала пісню «Ronan» — композицію, яку вона написала в пам'ять 4-річного хлопчика, який загинув через нейробластому. Пісня вийшла в цифровому форматі, а всі кошти із продажів пішли на пожертву благодійним організаціям, які займаються боротьбою із раком.[335] У 2014 році Свіфт пожертвувала $100,000 організації V Foundation for Cancer Research[336] та $50,000 Дитячій лікарні Філадельфії.[337] Співачка приватно відвідувала лікарні, аби зустрітися із хворими пацієнтами та надати їм підтримку.[338] Свіфт заохочує юнацтво приєднатися до волонтерського руху своїх місцевих громад, які є частиною Global Youth Service Day.[339]

Фемінізм

[ред. | ред. код]

Свіфт є феміністкою.[340] Під час президентської кампанії 2008 року Свіфт підтримала кампанію Кожна жінка рахується, націлену на залучення кожної жінки в політичний процес.

У серпні 2017 Свіфт подала до суду позов і виграла цивільний процес проти Девіда Мюллера, колишнього радіоведучого ранкового шоу каналу Denver KYGO-FM. За чотири роки до цього Свіфт повідомила босів Мюллера про те, що він сексуально атакував її під час публічного заходу і почав її обмацувати. Після свого звільнення Мюллер звинуватив Свіфт у брехні та подав на неї позов за те, що через неї він втратив роботу. Після цього Свіфт подала додатковий позов на нього за сексуальне домагання. Присяжні відхилили справу Мюллера та підтримали позов Свіфт.[173] Опісля судових процесів Свіфт очистила свої облікові записи в соціальних мережах[174] та випустила пісню та музичне відео «Look What You Made Me Do» у ролі провідного синглу свого шостого альбому, «Reputation».[175]

У 2018 році разом з іншими 300 жінками Свіфт приєдналася в Голлівуді до руху Time's Up із виступом про захист жінок від домагань та дискримінації.[341]

ЛГБТ-активізм

[ред. | ред. код]

Свіфт висловлювалася проти дискримінації ЛГБТ. Після вбивства Ларрі Кінга (15-річного школяра-гея) у 2008 році Свіфт записала публічне оголошення від особи GLSEN, аби підтримати боротьбу зі злочинами на ґрунті ненависті.[342] У першу річницю смерті Кінга Свіфт сказала журналу Seventeen, що батьки навчили її «ніколи не судити інших по тому, кого вони люблять, якого кольору їхня шкіра чи яку релігію вони сповідують».[343] Музичне відео «Mean» є частиною руху проти гомофобії в старших класах шкіл; у 2011 році відео було номіноване на нагороду соціального активізму MTV VMA.[344][345] Газета The New York Times написала, що Свіфт є «частиною нової хвилі юних (та в більшості випадків гетеросексуальних) жінок, які створюють саундтреки для покоління гей-фанів, що лише приходять до розуміння своєї ідентичності в часи бурхливих і заплутаних культурних меседжів».[344]

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Під час президентської кампанії 2008 року була однією з кантрі-виконавців, котрі підписали кампанію PSA for the Vote (For Your) Country.[346] Свіфт висловилась: «Я не думаю, що це моя робота, аби намагатися впливати на людей у їхньому рішенні того, як вони мають голосувати».[19] Після інавгурації Барака Обами в інтерв'ю з журналом Rolling Stone Свіфт сказала, що підтримувала його на президентських виборах: «Я ще ніколи у своєму житті не бачила цю країну такою щасливою стосовно її політичного рішення. Я така рада, що це були мої перші вибори».[347] В інтерв'ю у 2012 році Свіфт відмітила, що не дивлячись на те, що вона тримає себе «настільки освіченою і поінформованою, наскільки це можливо», співачка не говорить про політику публічно, остерігаючись, що це може вплинути на інших людей.[348] Пишучи про тиск медіа на Свіфт у її рішенні все прийняти якийсь політичний бік, журнал Politico назвав Свіфт «старанно аполітичною».[349] Свіфт провела певний час із сім'єю Кеннеді[350] та говорила про свій захват від Етель Кеннеді.[253]. У 2024 Тейлор Свіфт висловила свою підтримку Камалі Гарріс та Тіму Волцу на виборах президента США 2024 року[351].

Підтримка брендів

[ред. | ред. код]
Аеробус A320 Air Asia, червень 2014

Під час просування свого дебютного альбому Свіфт стала обличчям кампанії Verizon Wireless Mobile Music.[352] Під час ери Fearless вона запустила лінію літніх суконь від компанії l.e.i. в магазинах Walmart[353] та створила дизайн для вітальних листівок American Greetings та ляльок Jakks Pacific.[354][355] Вона стала прессекретаркою Національної хокейної ліги Нашвілл Предаторс та цифрових камер Sony Cyber-shot.[356][357] Під час ери Speak Now Свіфт випустила спеціальне видання свого альбому через магазин Target.[358] Співачка стала моделлю-прессекретаркою бренду CoverGirl[359] і запустила два парфуми від Елізабет Арден: Wonderstruck та Wonderstruck Enchanted.[360]

Під час просування свого четвертого альбому «Red» Свіфт випустила через Target,[361] Papa John's Pizza[362] та Walgreens[363] ексклюзивні промо-товари від альбому. Вона стала моделлю-прессекретаркою Diet Coke та кросівок Keds[364] і випустила свій третій парфум від Елізабет Арден — Taylor by Taylor Swift.[365] В той час вона також продовжила співпрацю із Sony Electronics та American Greetings.[366][367] Свіфт також вступила у партнерство із компаніями AirAsia[368] та Qantas[369] під час турне Red Tour. Ці авіалінії стали офіційними транспортерами Свіфт під час її турне Австралією та Азією; Cornetto також спонсорувала транспортування Азією.[370] Під час просування альбому «1989» співачка зав'язала стосунки із Subway, Keds, Target та Diet Coke.[371] У 2014 році Свіфт випустила свій четвертий парфум під назвою Incredible Things.[372]

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Докладніше: Нагороди та номінації Тейлор Свіфт

Свіфт отримала безліч нагород та звань, включаючи 14 нагород Ґреммі,[373] 19 American Music Awards,[374] 23 Billboard Music Awards,[375] 12 Country Music Association Awards, 8 Academy of Country Music Awards,[376] одну Brit Award[151] та одну Еммі.[377] Як авторка пісень була визнана Асоціацією піснярів Нашвілля[54][378] та Залою слави піснярів. У 2015 увійшла до списку 100 найвизначніших піснярів всі часів журналу Rolling Stone.[379][380]

У 2023 році Тейлор Свіфт стала людиною року за версією Time.[381]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З липня по жовтень 2008 року Свіфт зустрічалася зі співаком Джо Джонасом, про якого написала пісню «Forever & Always», що входить у її другий студійний альбом «Fearless». У березні-квітні 2009 року зустрічалася з актором Лукасом Тіллем, з яким познайомилася на зніманні музичного відео «You Belong With Me». На зніманні фільму День Святого Валентина Свіфт познайомилася з актором Тейлором Лотнером і в серпні 2009 року вони почали зустрічатися. Пара припинила стосунки на дружній ноті в листопаді того року, оскільки, за словами Свіфт, «я йому подобалась більше, ніж він мені». У вигляді пісні-вибачення Свіфт написала композицію «Back to December»,[382] яка стала синглом її третьої платівки «Speak Now». З листопада 2009 по лютий 2010 року Свіфт зустрічалася зі співаком Джоном Меєром. У результаті цих стосунків співачка написала пісню «Dear John», яка також входить до її третього студійного альбому.

З жовтня по грудень 2010 року 21-річна Свіфт зустрічалася із 30-річним актором Джейком Джилленголом; після розриву стосунків написала дві пісні, присвячені цим стосункам: «We Are Never Ever Getting Back Together» та «The Last Time». У липні-жовтні 2012 року 22-річна Свіфт зустрічалася з 18-річним Конором Кеннеді, після чого створила та записала пісню під назвою «Begin Again». З грудня 2012 по січень 2013 року Свіфт мала стосунки з британським співаком Гаррі Стайлсом і під впливом цього досвіду створила пісні «I Knew You Were Trouble» та «Out of the Woods».

У лютому 2015 року познайомилася з шотландським автором-виконавцем Калвіном Гаррісом на церемонії Brit Awards; в березні пара почала зустрічатися. Їхні стосунки продовжувалися до червня 2016 року. З червня по вересень 2016 року співачка зустрічалася з англійським актором Томом Гіддлстоном. З травня 2017 року по березень 2023 року зустрічалася з британським актором Джо Елвіном.[383] З травня по червень 2023 року зустрічалася з британським вокалістом гурту «The 1975» Метті Гілі[384].

У вересні 2023 року стало відомо, що вона почала зустрічатися з гравцем команди з американського футболу Kansas City Chiefs Тревісом Келсі, після того, як з'явилась на грі в його підтримку[385]. В січні 2024 року в інтерв'ю на The Pat McAfee Show Тревіс повідомив, що до того моменту вони були знайомі близько місяця[386].

Дискографія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Дискографія Тейлор Свіфт
Студійні альбоми

Перезаписи

[ред. | ред. код]
  • 2021: Fearless (Taylor's Version)
  • 2021: Red (Taylor's Version)
  • 2023: Speak Now (Taylor's Version)
  • 2023: 1989 (Taylor's Version)
Мініальбоми

Турне

[ред. | ред. код]

Фільмографія та відеографія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Відеографія Тейлор Свіфт

Свіфт випустила 4 відеоальбоми та 42 музичні відео, знялася в епізодах телесеріалів CSI: Місце злочину та Новенька, у кінострічках День Святого Валентина, Посвячений, Кішки та Амстердам, і озвучила персонажа в анімаційному фільмі Лоракс.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Taylor Swift on Politicians Co-opting Faith: 'I'm a Christian. That's Not What We Stand For' // RELEVANT — RELEVANT Media Group, 2020. — ISSN 1543-317X
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20090606151121/http://news.prnewswire.com/DisplayReleaseContent.aspx?ACCT=104&STORY=%2Fwww%2Fstory%2F01-30-2009%2F0004963493&EDATE=
  3. ↑ http://www.bbc.co.uk/blogs/chartblog/2009/02/taylor_swift_the_interview.shtml
  4. ↑ https://www.elitedaily.com/p/taylor-swifts-explanation-of-her-nils-sjoberg-pseudonym-confirmed-a-fan-theory-43659497
  5. ↑ https://www.republicworld.com/entertainment-news/music/why-did-taylor-swift-adapt-the-pseudonym-nils-sjoberg.html
  6. ↑ Taylor Swift Biography: Singer (1989–). FYI. Архів оригіналу за 30 серпня 2016. Процитовано 9 квітня 2015.
  7. ↑ а б Jepson, Louisa (2013). Taylor Swift. Simon and Schuster. с. 1. ISBN 978-1-4711-3087-8. Архів оригіналу за 18 вересня 2023. Процитовано 16 серпня 2016.
  8. ↑ Sullivan, Corinne (15 грудня 2020). Taylor Swift's Song "Marjorie" Has the Most Sentimental Meaning. Popsugar (англ.). Архів оригіналу за 19 березня 2024. Процитовано 29 березня 2024.
  9. ↑ Roth, Madeline (19 травня 2015). Taylor Swift's Brother Had The Most Epic Graduation Weekend Ever. MTV News. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 25 липня 2016. [Архівовано 2016-07-23 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Knopper, Steve (17 серпня 2022). How a Kid Flick Got Taylor Swift to Remake a Previously Off-Limits Song. Billboard (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 29 березня 2024.
  11. ↑ Raab, Scott (20 жовтня 2014). Taylor Swift Interview. Esquire. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  12. ↑ Photos Students at Alvernia Montessori School sending Taylor Swift a valentine. Reading Eagle. 13 лютого 2010. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 25 лютого 2013. [Архівовано 2013-10-16 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Hatza, George (8 грудня 2008). Taylor Swift: Growing into superstardom. Reading Eagle. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 17 квітня 2012. [Архівовано 2012-04-01 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Mennen, Lauren (12 листопада 2014). Taylor Swift's Wyomissing childhood home on the market for $799,500. Philadelphia Daily News. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 13 жовтня 2016.
  15. ↑ Taylor Swift Returns to Reading Pennsylvania as Maid of Honor in Friend's Wedding. WCAU. 22 лютого 2016. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 26 серпня 2016.
  16. ↑ Taylor Swift, Age 12. New York Daily News. New York. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 26 серпня 2016.
  17. ↑ Cooper, Brittany Joy (15 квітня 2012). Taylor Swift Opens Up About a Future in Acting and Admiration for Emma Stone. Taste of Country. Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 17 квітня 2012.
  18. ↑ а б MacPherson, Alex (18 жовтня 2012). Taylor Swift: 'I want to believe in pretty lies'. The Guardian. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  19. ↑ а б в Rolling Stone Interview: The Unabridged Taylor Swift, December 2, 2008
  20. ↑ а б в Morris, Edward (1 грудня 2006). When She Thinks 'Tim McGraw', Taylor Swift Savors Payoff: Hardworking Teen to Open for George Strait Next Year. CMT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 11 березня 2010.
  21. ↑ Diu, Nisha Lilia (3 квітня 2011). Taylor Swift: 'I won't do sexy shoots'. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 6 травня 2013. Процитовано 17 квітня 2012.
  22. ↑ News : CMT Insider Interview: Taylor Swift (Part 1 of 2). CMT. 26 листопада 2008. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 1 липня 2012.
  23. ↑ Taylor Swift: The Garden In The Machine. American Songwriter. 2 травня 2011. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  24. ↑ Martino, Andy (10 січня 2015). EXCLUSIVE: The real story of Taylor Swift's guitar 'legend'. New York Daily News (англ.). New York. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 28 серпня 2017.
  25. ↑ Martino, Andy (10 січня 2015). Exclusive: The real story of Taylor Swift's guitar 'legend'. New York Daily News. New York. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  26. ↑ americanbar.org PDF (PDF). Americanbar.org. Архів (PDF) оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 18 квітня 2012.
  27. ↑ On tour with Taylor Swift – Dateline NBC. MSNBC. 31 травня 2009. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 1 липня 2012.
  28. ↑ Castro, Vicky (6 лютого 2015). How to Succeed as an Entrepreneur, Taylor Swift Style. Inc. Monsueto Ventures. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 9 лютого 2015.
  29. ↑ а б в г д е Widdicombe, Lizzie (10 жовтня 2011). You Belong With Me. The New Yorker. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 11 жовтня 2011.
  30. ↑ Jo, Nancy (2 січня 2014). Taylor Swift and the Growing of a Superstar: Her Men, Her Moods, Her Music. Vanity Fair. Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  31. ↑ News : Taylor Swift's High School Names Auditorium in Her Honor. CMT. 23 вересня 2010. Архів оригіналу за 21 листопада 2014. Процитовано 18 квітня 2012.
  32. ↑ Grigoriadis, Vanessa (5 березня 2009). The Very Pink, Very Perfect Life of Taylor Swift. Rolling Stone. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 31 жовтня 2012.
  33. ↑ Taylor Swift: The Garden In The Machine. American Songwriter. 2 травня 2011. Архів оригіналу за 7 серпня 2013. Процитовано 21 травня 2012.
  34. ↑ Songwriter Taylor Swift Signs Publishing Deal With Sony/ATV. Broadcast Music, Inc. 12 травня 2005. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 20 квітня 2012.
  35. ↑ Kosser, Michael (3 червня 2010). Liz Rose: Co-Writer to the Stars. American Songwriter. Архів оригіналу за 24 грудня 2011. Процитовано 19 квітня 2012.
  36. ↑ Leahey, Andrew (24 жовтня 2014). Songwriter Spotlight: Liz Rose. Rolling Stone. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
  37. ↑ DeLuca, Dan (11 листопада 2008). Focused on 'great songs' Taylor Swift isn't thinking about "the next level" or Joe Jon as gossip. Philadelphia Daily News. с. 1. Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 17 квітня 2012. [Архівовано 2012-11-18 у Wayback Machine.]
  38. ↑ Preston, John (26 квітня 2009). Taylor Swift: the 19-year-old country music star conquering America – and now Britain. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 30 серпня 2012.
  39. ↑ Rapkin, Mickey (27 липня 2017). Oral History of Nashville's Bluebird Cafe: Taylor Swift, Maren Morris, Dierks Bentley & More on the Legendary Venue. Billboard. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 28 липня 2017.
  40. ↑ а б Hiatt, Brian (25 жовтня 2012). Taylor Swift in Wonderland. Rolling Stone. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  41. ↑ Greenburg, Zack O'Malley (26 червня 2013). Toby Keith, Cowboy Capitalist: Country's $500 Million Man. Forbes. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  42. ↑ (2006) Album notes for Taylor Swift. Big Machine Records.
  43. ↑ а б в г д Solin, Jennifer (10 серпня 2016). Taylor Swift New Album Release Date Postponed; Is She Laying Low After Kim Kardashian, Kanye West Drama?. International Business Times. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 15 серпня 2016.
  44. ↑ Caramanica, Jon (5 вересня 2008). A Young Outsider's Life Turned Inside Out. The New York Times. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 1 серпня 2016.
  45. ↑ Trust, Gary (29 жовтня 2009). Chart Beat Thursday: Taylor Swift, Tim McGraw Linked Again. Billboard. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 8 листопада 2016.
  46. ↑ Taylor Swift Total Album Sales. Statistic Brain Research Institute. Архів оригіналу за 30 серпня 2016. Процитовано 30 серпня 2016. [Архівовано 2016-08-30 у Wayback Machine.]
  47. ↑ Willman, Chris (5 лютого 2008). Taylor Swift's Road to Fame. Entertainment Weekly. с. 3. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 22 квітня 2012.
  48. ↑ Cowling, Lauren (12 листопада 2014). 5 of Taylor Swift's Most Country Performances. Country Outfitter Life. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016. [Архівовано 2016-08-09 у Wayback Machine.]
  49. ↑ Taylor Swift Joins Rascal Flatts Tour. CMT. 18 жовтня 2006. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 11 березня 2010.
  50. ↑ Taylor Swift No. 1 on iTunes. Great American Country. 19 грудня 2007. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 5 липня 2010.
  51. ↑ Taylor Swift owns top of country chart. Country Standard Time. 23 липня 2008. Архів оригіналу за 31 липня 2008. Процитовано 26 грудня 2008.
  52. ↑ Wal-Mart "Eyes" New Taylor Swift Project. Great American Country. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 24 липня 2008.
  53. ↑ Rosa, Christopher (24 березня 2015). Opening Acts Who Became Bigger Than The Headliner. VH1. Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  54. ↑ а б Taylor Swift Youngest Winner of Songwriter/Artist Award. Great American Country. 16 жовтня 2007. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 2 лютого 2015.
  55. ↑ Photos : All Taylor Swift Pictures : Horizon Award Winner Poses in the Pressroom. CMT. 7 вересня 2007. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  56. ↑ Photos : 43rd Annual ACM Awards – Onstage: Winners : Acceptance Speech. CMT. 18 травня 2008. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  57. ↑ Taylor Swift, Rascal Flatts, Carrie Underwood Score at 2008 AMA Awards (Blog). Roughstock.com. 24 листопада 2008. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 21 травня 2012.
  58. ↑ Amy Winehouse Wins Best New Artist, Kanye West Pays Tribute to Mom – Grammy Awards 2008, Grammy Awards. People. 2 жовтня 2008. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 21 травня 2012.
  59. ↑ Caplan, David (8 вересня 2008). Scoop. People. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 6 березня 2012.
  60. ↑ Rizzo, Monica (24 листопада 2008). Scoop – Couples, Camilla Belle, Joe Jonas. People. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 березня 2012.
  61. ↑ Love Story — Taylor Swift. Billboard. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 5 березня 2011.
  62. ↑ а б Discography Taylor Swift. ARIA Charts. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 2 січня 2010.
  63. ↑ Ben-Yehuda, Ayala (13 серпня 2009). Black Eyed Peas, Jason Mraz Tie Records on Billboard Hot 100. Billboard. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 13 березня 2010.
  64. ↑ Grein, Paul (16 березня 2012). Chart Watch Extra: Top Albums Of Last 10 Years (Blog). Yahoo! Music. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 червня 2011.
  65. ↑ Herrera, Monica (8 жовтня 2009). Taylor Swift's "Fearless" Tour Returns March 2010. Rolling Stone. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  66. ↑ Mapes, Jillian (23 листопада 2010). Taylor Swift Announces 'Speak Now' World Tour. Billboard. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 15 травня 2012.
  67. ↑ Weiss, Dan (12 грудня 2011). Taylor Swift: Journey To Fearless DVD. American Songwriter. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  68. ↑ Ryan, Sarah (10 серпня 2009). Taylor Swift Pranks Keith Urban (Blog). Great American Country. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  69. ↑ Kanye calls Taylor Swift after 'View' appearance. MSNBC. 15 вересня 2009. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 16 вересня 2009.
  70. ↑ Taylor Swift Thanks "Gracious" Beyonce for Inviting Her Onstage After Kanye Stunt at VMAs. Rolling Stone. 14 вересня 2009. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 15 травня 2012.
  71. ↑ Anderson, Kyle (16 вересня 2009). Kanye West's VMA Interruption Gives Birth To Internet Photo Meme. MTV. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 3 жовтня 2009. [Архівовано 2016-01-16 у Wayback Machine.]
  72. ↑ а б Montgomery, James (2 лютого 2010). Why You Shouldn't Hate on Taylor Swift. MTV. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 15 травня 2012. [Архівовано 2014-09-08 у Wayback Machine.]
  73. ↑ Ditzian, Eric (2009). Taylor Swift, Michael Jackson Big Winners at American Music Awards. MTV. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 15 травня 2012. [Архівовано 2014-09-08 у Wayback Machine.]
  74. ↑ 2009 Artists of the Year. Billboard. 10 грудня 2009. Архів оригіналу за 4 січня 2010. Процитовано 21 травня 2012.
  75. ↑ The 150 Greatest Albums Made By Women. NPR. 24 липня 2017. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 2 вересня 2017.
  76. ↑ Kreps, Daniel (1 лютого 2010). Beyonce, Taylor Swift Dominate 2010 Grammy Awards. Rolling Stone. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 13 лютого 2012.
  77. ↑ Kreps, Daniel (4 лютого 2010). Taylor Swift's Label Lashes Out at Critics of Grammy Performance. Rolling Stone. Архів оригіналу за 19 січня 2013. Процитовано 15 травня 2012.
  78. ↑ Caramanica, Jon (1 лютого 2010). For Young Superstar Taylor Swift, Big Wins Mean Innocence Lost. The New York Times. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 15 травня 2012.
  79. ↑ Kaufman, Gil (12 листопада 2009). Taylor Swift Dominates CMA Awards. MTV News. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 13 вересня 2016. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
  80. ↑ Taylor Swift Wins Album of the Year at Academy of Country Music Awards. Big Machine Records. 6 квітня 2009. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 7 квітня 2009 — через PR Newswire.
  81. ↑ Vena, Jocelyn (6 листопада 2009). John Mayer Talks Taylor Swift Collaboration 'Half of My Heart'. MTV. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 15 травня 2012. [Архівовано 2014-09-08 у Wayback Machine.]
  82. ↑ Kellie Pickler Has Her 'Best Days' Thanks To Taylor Swift. MTV. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 11 листопада 2015. [Архівовано 2016-01-01 у Wayback Machine.]
  83. ↑ Hannah Montana: The Movie (Original Motion Picture Soundtrack) by Hannah Montana. iTunes Store. Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  84. ↑ Boys Like Girls Dish on Taylor Swift. Seventeen. 15 грудня 2009. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 15 травня 2012.
  85. ↑ Vena, Jocelyn (28 грудня 2009). New Taylor Swift Song Included In 'Valentine's Day' Featurette. MTV. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 11 листопада 2015. [Архівовано 2016-01-16 у Wayback Machine.]
  86. ↑ а б в Taylor Swift – Chart history on Canadian Hot 100. Billboard. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  87. ↑ Park, Michael Y.; Sia, Nicole (29 грудня 2009). Taylor & Taylor Romance Was Overblown, Says Source. People. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 6 березня 2012.
  88. ↑ Billboard Bits: Taylor Swifts Offers 'Apology' To Taylor Lautner, Christina Aguilera Confirms Split. Billboard. 10 жовтня 2012. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  89. ↑ Sharkey, Betsy (12 лютого 2010). Review: 'Valentine's Day' – Page 2. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 30 липня 2012.
  90. ↑ McCarthy, Todd (7 лютого 2010). Valentine's Day – Film Reviews. Variety. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 30 липня 2012.
  91. ↑ Caramanica, Jon (6 березня 2009). OMG! Taylor Swift Does 'CSI'!. The New York Times (Blog). Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 7 травня 2012.
  92. ↑ Hammel, Sara (4 січня 2011). Taylor Swift & Jake Gyllenhaal Break Up: Source. People. Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 6 березня 2012.
  93. ↑ Pietroluongo, Silvio (11 серпня 2010). Taylor Swift Makes Sparkling Hot 100 Entrance. Billboard. Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 25 липня 2016.
  94. ↑ Caramanica, Jon (20 жовтня 2010). Taylor Swift, Angry on 'Speak Now'. The New York Times. Архів оригіналу за 21 жовтня 2010. Процитовано 23 жовтня 2010.
  95. ↑ Kaufman, Gil (3 листопада 2010). Taylor Swift's Speak Now Tops 1 Million in First Week. MTV News. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 8 серпня 2016. [Архівовано 2016-08-10 у Wayback Machine.]
  96. ↑ Fastest-selling digital album in the US by a female artist. Guinness World Records. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  97. ↑ Most simultaneous US hot 100 hits by a female. Guinness World Records. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  98. ↑ Wyland, Sarah (12 лютого 2012). Taylor Swift Takes Home Two GRAMMYs at Tribute-Filled Show (Blog). Great American Country. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 13 лютого 2012.
  99. ↑ Suddath, Claire (12 лютого 2012). Taylor Swift, "Mean" | The Best and Worst of the 2012 Grammys. Time. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 22 квітня 2012.
  100. ↑ Deerwester, Jayme (12 лютого 2012). Adoration for Adele: 6 Grammys. USA Today. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 22 квітня 2012.
  101. ↑ Roland, Tom (2 грудня 2011). Taylor Swift: Billboard's Woman of the Year. Billboard. с. 1. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 15 травня 2012.
  102. ↑ Shelburne, Craig (18 жовтня 2010). Taylor Swift Named NSAI's Songwriter-Artist of the Year. CMT. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 21 листопада 2015.
  103. ↑ Smith, Hazel (24 жовтня 2011). News : Hot Dish: Taylor Swift Sings Alan Jackson's Masterpiece at Nashville Songwriters Celebration. CMT. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 квітня 2012.
  104. ↑ Taylor Swift wins ACM entertainer of the year. Yahoo!. Associated Press. 1 квітня 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 15 травня 2012.
  105. ↑ Kellogg, Jane (20 листопада 2011). AMAs 2011: Winners and Nominees Complete List. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 21 листопада 2015.
  106. ↑ Women Who Rock: The 50 Greatest Albums of All Time. Rolling Stone. 23 червня 2012. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 15 липня 2017.
  107. ↑ Allen, Bob (29 березня 2012). Hot Tours: Taylor Swift, George Strait, Cirque Du Soleil. Billboard. Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 10 травня 2012.
  108. ↑ Taylor Swift News and Blog. taylorswift.com. 21 вересня 2011. Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 21 вересня 2011.
  109. ↑ Herrera, Monica (15 березня 2012). Taylor Swift, Arcade Fire Talk 'Hunger Games'. Rolling Stone. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 10 травня 2012.
  110. ↑ Horowitz, Steven J. (20 квітня 2012). B.o.B Explains Origins of Taylor Swift Collaboration "Both of Us". HipHopDX. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 15 травня 2012.
  111. ↑ Toomedy, Alyssa. Taylor Swift and Conor Kennedy Breakup: Anatomy of a Split. E!. Архів оригіналу за 4 грудня 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  112. ↑ Trust, Gary (22 серпня 2012). Taylor Swift Scores First Hot 100 No. 1. Billboard. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 22 серпня 2012.
  113. ↑ Discography Taylor Swift. New Zealand Charts. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 26 липня 2016. [Архівовано 2017-07-29 у Wayback Machine.]
  114. ↑ Lynch, Kevin (4 вересня 2013). Calvin Harris trumps Michael Jackson feat to join Taylor Swift, Rihanna and One Direction in Guinness World Records™ 2014 book. Guinness World Records. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  115. ↑ а б Taylor Swift – Chart history. Billboard. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 26 липня 2016.
  116. ↑ Apodaca, Joseph. Billboard names Taylor Swift 2014's No. 1 music Money Maker – see who made the top 10. KABC-TV. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 19 червня 2016. [Архівовано 2016-05-16 у Wayback Machine.]
  117. ↑ Taylor Swift's 'Red' Sells 1.21 Million; Biggest Sales Week for an Album Since 2002. Billboard. 14 вересня 2009. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 7 листопада 2012.
  118. ↑ Greenwald, David (6 вересня 2013). Taylor Swift, Rihanna, Justin Bieber Among 2014 Guinness Record-Setters. Billboard. Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 27 липня 2016.
  119. ↑ Allen, Bob (3 липня 2014). Taylor Swift's Red Wraps as All-Time Country Tour. Billboard. Архів оригіналу за 1 червня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  120. ↑ Grammys 2014: The complete list of nominees and winners. Los Angeles Times. 26 січня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2015. Процитовано 25 січня 2015.
  121. ↑ VMAs: The 2013 Winner's List. Entertainment Weekly. 25 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 25 серпня 2013.
  122. ↑ Gregoire, Carolyn (19 листопада 2012). Taylor Swift AMA Awards 2012: Pop Star Performs 'I Knew You Were Trouble' (Video). HuffPost. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 10 червня 2013.
  123. ↑ Payne, Chris (25 листопада 2013). Taylor Swift & Justin Timberlake Win Big at American Music Awards. Billboard. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015.
  124. ↑ NSAI Songwriter/Artists of the Year. Nashville Songwriters Association International. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016. [Архівовано 2016-08-19 у Wayback Machine.]
  125. ↑ Caramanica, Jon (7 листопада 2013). Country Awards Hold Swift Close. The New York Times. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 3 квітня 2014.
  126. ↑ Labrecque, Jeff (12 грудня 2013). '12 Years a Slave' and 'American Hustle' lead Golden Globe nominees. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 12 грудня 2013.
  127. ↑ Bonaguro, Alison (25 січня 2013). News : Offstage: Tim McGraw Wanted to Make Taylor Swift Duet an Event. CMT. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 25 лютого 2013.
  128. ↑ Blistein, Doyle (4 червня 2013). Taylor Swift Joins Rolling Stones for 'As Tears Go By' (англ.). Rolling Stone. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 10 червня 2013. [Архівовано 2013-06-09 у Wayback Machine.]
  129. ↑ а б The Rolling Stones (4 червня 2013), The Rolling Stones & Taylor Swift – As Tears Go By – Live in Chicago, архів оригіналу за 13 лютого 2016, процитовано 23 серпня 2017
  130. ↑ Taylor Swift Joins Florida Georgia Line Onstage for 'Cruise'. Taste of Country. 2 березня 2013. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 29 березня 2013.
  131. ↑ Collin, Robbie (26 липня 2012). The Lorax, review. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  132. ↑ Beard, Lanford (1 травня 2013). Taylor Swift says 'I do' to 'New Girl'. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 4 серпня 2016.
  133. ↑ Busis, Hillary (27 вересня 2013). Taylor Swift will co-star in long-awaited adaptation of 'The Giver'. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  134. ↑ Taylor Swift's Boyfriend Timeline: 10 Relationships & Their Songs. Billboard. 30 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 26 серпня 2016.
  135. ↑ Peterson, Price (31 березня 2014). Taylor Swift Moves into NYC Apartment Built Over Mysterious River of Pink Slime. The Atlantic. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  136. ↑ (2014) Album notes for 1989. Big Machine Records.
  137. ↑ Mansfield, Brian (18 серпня 2014). Taylor Swift debuts 'Shake It Off,' reveals '1989' album. USA Today. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  138. ↑ 1989 by Taylor Swift. Metacritic. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 15 серпня 2016.
  139. ↑ Caulfield, Keith (4 листопада 2014). Taylor Swift's "1989" debuts with 1.287 million copies sold. Billboard. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  140. ↑ Swatman, Rachel (31 серпня 2015). Taylor Swift enters Guinness World Records 2016 with yet another record-breaking achievement. Guinness World Records. Архів оригіналу за 3 вересня 2015. Процитовано 31 липня 2016.
  141. ↑ Taylor Swift named IFPI Global Recording Artist of 2014. International Federation of the Phonographic Industry. 23 лютого 2015. Архів оригіналу за 18 червня 2015. Процитовано 24 лютого 2015. [Архівовано 2015-06-18 у Wayback Machine.]
  142. ↑ Trust, Gray (27 серпня 2014). Taylor Swift's 'Shake It Off' Debuts at No. 1 on Hot 100. Billboard (англ.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 27 серпня 2014.
  143. ↑ Taylor Swift — Chart History: Hot 100. Billboard. Архів оригіналу за 17 червня 2014. Процитовано 18 вересня 2016.
  144. ↑ Trust, Gary (19 листопада 2014). Taylor Swift Makes Hot 100 History With 'Blank Space'. Billboard. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  145. ↑ Strecker, Erin (6 липня 2015). Taylor Swift's 'Blank Space' the Fastest Video to Reach 1 Billion Views on Vevo. Billboard. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  146. ↑ Stutz, Colin (21 липня 2015). 2015 MTV Video Music Awards Nominees Revealed: Taylor Swift, Kendrick Lamar, Ed Sheeran & More. Billboard. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 15 серпня 2016.
  147. ↑ Live Music's $20 Billion Year: The Grateful Dead's Fare Thee Well Reunion, Taylor Swift, One Direction Top Boxscore's Year-End. Billboard. Архів оригіналу за 14 грудня 2015.
  148. ↑ Taylor Swift: 2014 Billboard Woman of the Year. Billboard. 10 жовтня 2014. Архів оригіналу за 1 червня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  149. ↑ Payne, Chris (23 листопада 2014). Taylor Swift Wins Dick Clark Award of Excellence at 2014, Presented by Diana Ross. Billboard. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  150. ↑ Leight, Elias (8 лютого 2015). Taylor Swift Talks Nominated 'Shake It Off' on the Grammys Red Carpet. Billboard. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  151. ↑ а б Jonze, Tim (25 лютого 2015). Taylor Swift wins international female solo artist at Brit awards 2015. The Guardian. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 11 квітня 2015.
  152. ↑ Betts, Stephen L. (25 березня 2015). 2015 ACM Award Milestone Winners Include Swift, Lambert. Rolling Stone. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  153. ↑ Lynch, Joe (19 лютого 2016). Taylor Swift Joins Elite Club to Win Grammy Album of the Year More Than Once: See the Rest. Billboard. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  154. ↑ Weissmann, Jordan (7 липня 2014). Taylor Swift Has Written an Op-Ed in the Wall Street Journal. Slate (Blog). Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
  155. ↑ Knopper, Steve (8 листопада 2014). Taylor Swift's Label Head Explains Spotify Removal. Rolling Stone. Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  156. ↑ Peters, Mitchell (21 червня 2015). Taylor Swift Pens Open Letter Explaining Why '1989' Won't Be on Apple Music. Billboard. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 22 червня 2015.
  157. ↑ Halperin, Shirley (21 червня 2015). Apple Changes Course After Taylor Swift Open Letter: Will Pay Labels During Free Trial. Billboard. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 22 червня 2015.
  158. ↑ Rosen, Christopher (25 червня 2015). Taylor Swift is putting 1989 on Apple Music. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 червня 2015.
  159. ↑ Daly, Thomas J. (13 січня 2016). Taylor Swift's Trademark Play. The National Law Review. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 23 січня 2016.
  160. ↑ Taylor Swift returns to Spotify on the day Katy Perry's album comes out. BBC News. 9 червня 2017. Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
  161. ↑ Bacle, Ariana (16 лютого 2015). Paul McCartney jams with Taylor Swift at 'SNL' afterparty. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  162. ↑ Watts, Cindy (27 березня 2015). Kenny Chesney tops 12 a.m. with Taylor Swift, Joe Walsh. The Tennessean. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 11 квітня 2015.
  163. ↑ Lara, Maria Mercedes. Calvin Harris Spends the Night at Taylor Swift's LA Home. People. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 24 травня 2015.
  164. ↑ Rhodan, Maya (25 червня 2015). Taylor Swift and Calvin Harris Are the Highest-Paid Celebrity Couple. Time. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 26 червня 2015.
  165. ↑ Schillaci, Sophie (18 серпня 2015). Taylor Swift Tearfully Addresses Mom's Cancer Battle as She Performs 'Ronan'. Entertainment Tonight. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 26 серпня 2016.
  166. ↑ Chiu, Melody (1 червня 2016). Taylor Swift and Calvin Harris Split After 15 Months Together. People. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 1 червня 2016.
  167. ↑ Spanos, Brittany (13 липня 2016). Taylor Swift Co-Wrote Calvin Harris' Smash Hit 'This Is What You Came For'. Rolling Stone. Архів оригіналу за 30 липня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  168. ↑ Bailey, Alyssa (1 листопада 2016). Which Ex Is This New Taylor Swift Song "Better Man" About?. Elle. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
  169. ↑ Taylor Swift, pop princess, wins song of the year at the CMA Awards. USA Today. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017.
  170. ↑ Discography Taylor Swift. Swedish Charts. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 11 липня 2014.
  171. ↑ Trust, Gary (21 лютого 2017). Ed Sheeran Tops Hot 100, Katy Perry Debuts at No. 4 & Bruno Mars, Rihanna & The Weeknd All Hit Top 10. Billboard. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
  172. ↑ France, Lisa Respers (28 серпня 2017). MTV Video Music Awards 2017: Winners list. CNN. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.
  173. ↑ а б Gonzalez, Sandra; McLean, Scott; Weisfeldt, Sara; Gauk-Roger, Topher (15 серпня 2017). Taylor Swift wins court case. CNN. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  174. ↑ а б Speculation rife over Swift's social media disappearance. News.com.au. 19 серпня 2017. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  175. ↑ а б Aswad, Jem (24 серпня 2017). Taylor Swift's New Single, 'Look What You Made Me Do,' Arrives (Listen). Variety. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  176. ↑ Peak positions:
    Taylor Swift Scores Fifth No. 1 Single. Australian Recording Industry Association. 2 вересня 2017. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 2 вересня 2017.
    IRMA – Irish Charts. Irish Recorded Music Association. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 2 вересня 2017.
    NZ Top 40 Singles Chart. Recorded Music NZ. 4 вересня 2017. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
    White, Jack (1 вересня 2017). Taylor Swift scores first Number 1 on the Official Singles Chart with 'LWYMMD'. Official Charts Company. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  177. ↑ а б Trust, Gary (11 вересня 2017). Taylor Swift at Nos. 1 & 4 on Billboard Hot 100, as Cardi B Moves Up to No. 2. Billboard. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.
  178. ↑ Lewis, Randy (29 серпня 2017). Taylor Swift's 'Look What You Made Me Do' video bashes another YouTube record. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  179. ↑ Top 40 Rhythmic Future Releases. All Access Media Group. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  180. ↑ Taylor Swift holds No. 1 for second week. Australian Recording Industry Association. 9 вересня 2017. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 7 жовтня 2017.
  181. ↑ Brandle, Lars (20 жовтня 2017). Taylor Swift's 'Gorgeous' New Single Has Arrived: Listen. Billboard. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 7 грудня 2017.
    Iasimone, Ashley; Brandle, Lars (3 листопада 2017). Taylor Swift Debuts 'Call It What You Want': Watch Lyric Video. Billboard. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 7 грудня 2017.
    BBC – Radio 1 – Playlist. BBC Radio 1. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  182. ↑ Levine, Robert (22 листопада 2017). Taylor Swift Schools the Music Industry Once Again, While Streaming Services Wring Their Hands. Billboard. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
  183. ↑ Brandle, Lars (20 листопада 2017). Taylor Swift's 'Reputation' Rules Australia's Albums Chart. Billboard. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
  184. ↑ Taylor Swift Chart History. Billboard. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
  185. ↑ Aswad, Jem (12 листопада 2017). Taylor Swift Strips Things Down for 'Saturday Night Live' Performances (Watch). Variety. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  186. ↑ Taylor Swift Chart History. Billboard. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 7 квітня 2018.
  187. ↑ Trust, Gary. Taylor Swift's 'New Year's Day' Goes to Country Radio: Is Country Ready for It?. Billboard. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 13 квітня 2018.
    Braca, Nina. Taylor Swift to Release 'Delicate' Music Video at iHeart Radio Music Awards. Billboard. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  188. ↑ Stubblebine, Allison (13 листопада 2017). Taylor Swift Announces First Round of Reputation Stadium Tour Dates. Billboard. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  189. ↑ Hudak, Joseph. Sugarland Announce New Album 'Bigger,' Taylor Swift Collaboration. Rolling Stone. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  190. ↑ Coscarelli, Joe (26 квітня 2019). Taylor Swift Releases ‘Me!,’ a New Song Featuring Brendon Urie. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 3 липня 2022.
  191. ↑ McIntyre, Hugh. Taylor Swift's 'Me!' Music Video Has Already Broken A Very Important YouTube Record. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2022.
  192. ↑ Look What the Cats Trailer Dragged In. GQ (англ.). 18 липня 2019. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 23 жовтня 2022.
  193. ↑ Golden Globes 2020: full list of nominations. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 3 липня 2022.
  194. ↑ Cats Nominated For Best Movie Song At The Grammys. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 3 липня 2022.
  195. ↑ Taylor Swift ‘Miss Americana’ Netflix Doc Has a Release Date & We’re So Ready for It. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 3 липня 2022.
  196. ↑ Taylor Swift Moves to Universal Music Publishing Group with New Pact. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 3 липня 2022.
  197. ↑ Grady, Constance (1 липня 2019). The Taylor Swift/Scooter Braun controversy, explained. Vox (англ.). Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 23 жовтня 2022.
  198. ↑ Here’s How Taylor Swift Should Re-Record Her First Six Albums. Архів оригіналу за 19 лютого 2021. Процитовано 3 липня 2022.
  199. ↑ Taylor Swift slams Big Machine's new unauthorized live album as 'shameless greed'. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 3 липня 2022.
  200. ↑ Taylor Swift 2008 Live Album, Which the Singer Protested, is A Bust with Just 33 Copies Streamed So Far. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 3 липня 2022.
  201. ↑ Taylor Swift to release surprise new album Folklore. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 3 липня 2022.
  202. ↑ Taylor Swift to Release New ‘Folklore’ Film, ‘The Long Pond Studio Sessions’. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 3 липня 2022.
  203. ↑ Taylor Swift’s ‘Evermore’ Arrives at No. 1 on Billboard 200 Albums Chart. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 3 липня 2022.
  204. ↑ Taylor Swift Sends All 15 Songs From ‘Evermore’ Onto Hot 100. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 3 липня 2022.
  205. ↑ Christman, Ed (19 липня 2021). Billboard’s U.S. Money Makers: The Top Paid Musicians of 2020. Billboard (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 6 грудня 2023.
  206. ↑ Christman, Ed (19 липня 2021). Billboard’s 2020 Global Money Makers: The 5 Top Highest Paid Musicians. Billboard (англ.). Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 6 грудня 2023.
  207. ↑ Taylor Swift’s “Fearless (Taylor’s Version)” Surpasses 500K Worldwide Sales In Less Than 24 Hours. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 3 липня 2022.
  208. ↑ Taylor Swift Details Re-Recorded Album Fearless (Taylor’s Version). Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 3 липня 2022.
  209. ↑ Taylor Swift Set for David O. Russell Movie. Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 3 липня 2022.
  210. ↑ Taylor Swift’s New Version Of Red Is Coming In November. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 3 липня 2022.
  211. ↑ Taylor Swift Enlists Sadie Sink, Dylan O’Brien for ‘All Too Well’ Short Film. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 3 липня 2022.
  212. ↑ Taylor Swift Breaks Two Spotify Records in One Day With Release of ‘Red (Taylor’s Version)’. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 3 липня 2022.
  213. ↑ Севедж, Марк (1 листопада 2022). Тейлор Свіфт з Midnights зайняла усі сходинки чарту топ-10 у США. Це історичний рекорд. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 4 листопада 2022. Процитовано 4 листопада 2022.
  214. ↑ Billboard Hot 100 (2022-11-05). Billboard (англ.). 2 січня 2013. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2022.
  215. ↑ "Я спустошена": на концерті Тейлор Свіфт померла фанатка: що відомо (фото). ФОКУС (укр.). 18 листопада 2023. Архів оригіналу за 18 листопада 2023. Процитовано 19 листопада 2023.
  216. ↑ Taylor Swift Sets All-Time Touring Record With $1 Billion Gross - Pollstar News (англ.). 16 грудня 2023. Архів оригіналу за 24 лютого 2024. Процитовано 20 березня 2024.
  217. ↑ Луценко, Євгенія. Тейлор Свіфт стала "Людиною року 2023" за версією Time. Суспільне Культура. Архів оригіналу за 8 березня 2024. Процитовано 8 березня 2024.
  218. ↑ Козар, Вікторія. Тейлор Свіфт побила рекорд на Греммі-2024: у якій номінації співачку найчастіше відзначали. 24 Канал. Архів оригіналу за 20 березня 2024. Процитовано 31 березня 2024.
  219. ↑ Онищенко, Марія. Рекордна перемога Тейлор Свіфт і перша для Майлі Сайрус: чим "Ґреммі-2024" увійде в історію. Суспільне Культура. Архів оригіналу за 17 березня 2024. Процитовано 31 березня 2024.
  220. ↑ Кацімон, Ольга. Оголосили переможців "Ґреммі-2024". Суспільне Новини. Архів оригіналу за 4 березня 2024. Процитовано 31 березня 2024.
  221. ↑ Taylor Swift Biography. Rolling Stone. Архів оригіналу за липня 9, 2012. Процитовано 30 липня 2012. [Архівовано 2012-07-09 у Wayback Machine.]
  222. ↑ Cooper, Peter (26 жовтня 2014). Taylor Swift reaches a turning point with '1989'. The Tennessean. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 11 квітня 2015.
  223. ↑ Women Who Rock: The 50 Greatest Albums of All Time: Taylor Swift, 'Speak Now'. Rolling Stone. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 30 липня 2012.
  224. ↑ Pop and Rock Listings July 22 – 28. The New York Times. 21 липня 2011. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 12 липня 2012.
  225. ↑ а б в Petridis, Alexis (6 березня 2009). Taylor Swift: Fearless. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 24 червня 2012.
  226. ↑ а б Schillaci, Sophie A. (25 серпня 2011). Taylor Swift at Staples Center: Concert Review. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  227. ↑ Powers, Ann (25 жовтня 2010). Album review: Taylor Swift's 'Speak Now'. Los Angeles Times (Blog). Архів оригіналу за 28 жовтня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.
  228. ↑ Sheffield, Rob (26 жовтня 2010). Speak Now. Rolling Stone. Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 15 червня 2012.
  229. ↑ Weber, Theon (3 листопада 2010). The Iceberg Songs of Taylor Swift. The Village Voice. Архів оригіналу за 4 листопада 2015. Процитовано 3 листопада 2010. [Архівовано 2015-11-04 у Wayback Machine.]
  230. ↑ Serjeant, Jill (17 листопада 2009). Taylor Swift – "Fearless" or tone-less? (Blog). Reuters. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 2 липня 2012. [Архівовано 2013-12-21 у Wayback Machine.]
  231. ↑ Reed, James (24 жовтня 2010). Swift's ascent continues with arrival of new album. Boston Globe. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  232. ↑ Taylor Swift gets mixed reviews at Grammys. The Tennessean (Blog). 1 лютого 2010. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 24 червня 2012.
  233. ↑ Roland, Tom (15 жовтня 2010). Taylor Swift: The Billboard Cover Story. Billboard. Архів оригіналу за 18 жовтня 2010. Процитовано 3 липня 2012.
  234. ↑ Caramanica, Jon (20 жовтня 2010). Taylor Swift Is Angry, Darn It. The New York Times. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 24 червня 2012.
  235. ↑ Taylor Swift in Her Own Words: Teen Vogue Cover Shoot. Teen Vogue. August 2011. ISSN 1540-2215. Архів оригіналу за серпень 19, 2016. Процитовано 29 липня 2016. [Архівовано 2016-08-19 у Wayback Machine.]
  236. ↑ Cairns, Dan (5 березня 2009). Swift rise of the anti-diva. The Australian. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 2 липня 2012.
  237. ↑ Bream, Jon (7 грудня 2007). Music: OMG! Taylor's senior year. Star Tribune. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 1 липня 2012.
  238. ↑ а б Newman, Melinda (19 грудня 2008). Taylor Swift Sessions Interview. AOL. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012. Процитовано 25 березня 2011. [Архівовано 2012-10-09 у Wayback Machine.]
  239. ↑ Swift starts world tour in Asia, pushes "Speak Now' in NY. Country Standard Time. 23 жовтня 2007. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 1 липня 2012.
  240. ↑ News : 20 Questions With Taylor Swift. CMT. 12 листопада 2007. Архів оригіналу за 17 листопада 2014. Процитовано 18 квітня 2012.
  241. ↑ McCafferty, Dennis (13 квітня 2008). Taylor's Swift rise. USA Weekend. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 17 квітня 2012. [Архівовано 2012-11-14 у Wayback Machine.]
  242. ↑ Interview with Taylor Swift. Time. 23 квітня 2009. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 1 липня 2012. [Архівовано 2013-10-23 у Wayback Machine.]
  243. ↑ Taylor Swift Style: Singer Won't Take Her Clothes Off, Wants People To Focus On Music. HuffPost. 23 жовтня 2012. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  244. ↑ InStyle meets country singing sensation Taylor Swift. InStyle UK. 26 жовтня 2010. Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 29 травня 2012. [Архівовано 2013-05-27 у Wayback Machine.]
  245. ↑ Bonaguro, Alison (25 липня 2011). News : Offstage: Taylor Swift Plays Dixie Chicks for a Dixie Chick. CMT. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 1 липня 2012.
  246. ↑ Roland, Tom (2 грудня 2011). Taylor Swift: Billboard's Woman of the Year. Billboard. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 1 липня 2012.
  247. ↑ Taylor Swift Goes Record Shopping with EW. Entertainment Weekly. 15 жовтня 2010. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 23 жовтня 2012.
  248. ↑ Taylor Swift's Favorite Music. The Oprah Winfrey Show. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 23 жовтня 2012.
  249. ↑ а б Mansfield, Brian (23 жовтня 2010). Taylor Swift learns to 'Speak Now,' reveal her maturity. USA Today. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 1 липня 2012.
  250. ↑ Rolling in the Trophies? – Adele. People. 6 лютого 2012. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 3 липня 2012.
  251. ↑ Taylor Swift Goes Record Shopping with EW. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 1 липня 2012. [Архівовано 2013-05-02 у Wayback Machine.]
  252. ↑ Our Interview with Taylor Swift (Blog). Channelguidemagblog.com. 2 листопада 2008. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 25 лютого 2013.
  253. ↑ а б Van Meter, Jonathan (17 січня 2012). Taylor Swift: The Single Life. Vogue. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 3 липня 2012. [Архівовано 2014-09-08 у Wayback Machine.]
  254. ↑ Adams, Cameron (16 травня 2013). Taylor Swift is happy to be your break-up musician. News.com.au. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 10 червня 2013.
  255. ↑ Vena, Jocelyn (26 січня 2009). Taylor Swift Blogs About 'Life-Changing' Cameo On 'CSI,' Britney Spears Poster. MTV. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015. [Архівовано 2015-04-04 у Wayback Machine.]
  256. ↑ Taylor Swift Loves Hanson. Fox.com.au. 9 травня 2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  257. ↑ Taylor Swift Tweets Her Love of Dashboard Confessional. Taste of Country. 1 квітня 2011. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 23 жовтня 2012.
  258. ↑ Bonaguro, Alison (10 серпня 2011). News : Offstage: Taylor Swift Covers Fall Out Boy. CMT. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 23 жовтня 2012.
  259. ↑ а б в See Taylor Swift's List of Music You Should Hear. Amazon.com. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 23 жовтня 2012.
  260. ↑ Taylor Swift talks about Red. Chicago Tribune. 18 жовтня 2012. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 23 жовтня 2012. [Архівовано 2012-10-24 у Wayback Machine.]
  261. ↑ Us Weekly: Taylor Swift Inside My World, "What's on my iPod?". US Weekly: 24.
  262. ↑ Swift, Taylor. Cut By Cut. Bigmachinerecords.com. Big Machine Records. Архів оригіналу за 27 липня 2010. Процитовано 26 липня 2010.
  263. ↑ Kaufman, Gil (4 квітня 2016). Taylor Swift Calls Justin Timberlake 'Hero' & 'All Time Fav' After iHeartRadio Music Awards. Billboard. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
  264. ↑ Q&A: Taylor Swift by Austin Scaggs. Rolling Stone: 28. 18 серпня 2011.
  265. ↑ Eells, Josh (8 вересня 2014). The Reinvention of Taylor Swift. Rolling Stone. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 8 червня 2016.
  266. ↑ Farley, Christopher John (22 жовтня 2010). Taylor Swift's Solo Act. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 1 лютого 2015. Процитовано 24 травня 2012.
  267. ↑ Caramanica, Jon (20 жовтня 2010). Taylor Swift Is Angry, Darn It. The New York Times. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 2 липня 2012.
  268. ↑ John Mayer: Taylor Swift's 'Dear John' Song 'Humiliated Me'. Rolling Stone. 6 червня 2012. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 24 червня 2012.
  269. ↑ Weber, Theon (3 листопада 2010). The Iceberg Songs of Taylor Swift. The Village Voice. Архів оригіналу за 4 листопада 2015. Процитовано 30 липня 2012. [Архівовано 2015-11-04 у Wayback Machine.]
  270. ↑ Stop Asking Taylor Swift to Apologize for Writing Songs About Ex-Boyfriends – The Cut. New York. 16 листопада 2012. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 25 лютого 2013.
  271. ↑ Her Song: Talking Taylor Swift – Post Rock. The Washington Post. Архів оригіналу за 11 липня 2011. Процитовано 30 липня 2012. [Архівовано 2013-08-12 у Wayback Machine.]
  272. ↑ Dominus, Susan (16 листопада 2012). The Many Insecurities of Taylor Swift. The New York Times. Архів оригіналу за 17 червня 2016.
  273. ↑ Луценко, Євгенія. Тейлор Свіфт стала "Людиною року 2023" за версією Time. Суспільне. Архів оригіналу за 8 березня 2024. Процитовано 8 березня 2024.
  274. ↑ Willman, Chris (10 жовтня 2010). Princess Crossover. New York. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 1 липня 2012.
  275. ↑ Kelly, James (26 серпня 2009). Taylor Swift writing her own songs and rules. The Atlanta Journal-Constitution. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 30 липня 2012. [Архівовано 2014-09-08 у Wayback Machine.]
  276. ↑ Yuan, Jada (30 грудня 2009). Microwaving a tragedy: The marriage of romance and romanticism in '00s pop. Las Vegas Weekly. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 17 серпня 2012.
  277. ↑ Rotman, Natalie (9 січня 2009). Colbie Caillat has 'Breakthrough' with sophomore CD. Reading Eagle. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 17 серпня 2012. [Архівовано 2013-12-21 у Wayback Machine.]
  278. ↑ а б Weber, Theon (3 листопада 2010). The Iceberg Songs of Taylor Swift. The Village Voice. New York. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 12 липня 2012.
  279. ↑ Rosen, Jody (13 листопада 2008). Fearless. Rolling Stone. Архів оригіналу за 15 серпня 2012. Процитовано 1 липня 2012.
  280. ↑ Keefe, Jonathan (22 жовтня 2012). Taylor Swift: Red. Slant Magazine. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 25 лютого 2013.
  281. ↑ а б Meddings, Jacqui (31 жовтня 2014). Taylor Swift is our new cover goddess. Cosmopolitan. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  282. ↑ The Taylor Swift Slut-Shaming Continues – The Cut. New York. 28 червня 2013. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 17 листопада 2013.
  283. ↑ Chang, Bee-Shyuan (15 березня 2013). Taylor Swift Gets Some Mud on Her Boots. The New York Times. Архів оригіналу за 22 березня 2013. Процитовано 10 червня 2013.
  284. ↑ On the Road with Best Friends Taylor Swift and Karlie Kloss. Vogue. 13 лютого 2015. Архів оригіналу за 4 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015. [Архівовано 2015-11-04 у Wayback Machine.]
  285. ↑ Grigoriadis, Vanessa (5 березня 2009). The Very Pink, Very Perfect Life of Taylor Swift. Rolling Stone. Архів оригіналу за 24 серпня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  286. ↑ Willman, Chris (17 жовтня 2012). Taylor Swift Tapes VH1 'Storytellers'. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 25 лютого 2013.
  287. ↑ Moss, Hilary (2 квітня 2012). Michelle Obama Honors Taylor Swift, Taylor Swift So Honored. New York. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 6 березня 2013.
  288. ↑ Pacella, Megan (15 квітня 2012). Taylor Swift Reflects on Meeting First Lady Michelle Obama. Taste of Country. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 15 квітня 2012.
  289. ↑ Berg, Madeline (18 листопада 2015). Taylor Swift Vs. Katy Perry: Which Star Rules Social Media?. Forbes. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  290. ↑ Strecker, Erin (27 січня 2015). Read Taylor Swift's Sweet Message to Bullied Fan. Billboard. Архів оригіналу за 30 січня 2015. Процитовано 31 січня 2015.
  291. ↑ Taylor Swift's Gift Giving of 2014. 31 грудня 2014. Архів оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 31 січня 2015 — через YouTube.
  292. ↑ Stein, Jeannine (18 листопада 2011). Taylor Swift weighs in on being a role model. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 18 квітня 2012.
  293. ↑ McKnight, Jenni (20 травня 2013). Billboard Music Awards: Taylor Swift thanks her fans for being her 'longest and best relationship'. Metro. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 4 квітня 2015.
  294. ↑ Jo Sales, Nancy; Diehl, Jessica (April 2013). Taylor Swift's Telltale Heart. Vanity Fair. Архів оригінал