U-38 (1938)
| U-38 | ||
|---|---|---|
 | ||
| Зображення підводного човна U-38 | ||
| Під прапором | .svg){kind=small} Третій Рейх | |
| Спуск на воду | 9 серпня 1938 року | |
| Виведений зі складу флоту | 24 жовтня 1938 року | |
| Сучасний статус | 5 травня 1945 року затоплений у порту Везермюнде | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | Торпедний ДПЧ | |
| Розробник проєкту | Deutsche Schiff- und Maschinenbau, AG Weser, Бремен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 18,2 вузлів | |
| Швидкість (підводна) | 7,7 вузлів | |
| Робоча глибина занурення | 100 м | |
| Гранична глибина занурення | 220 м | |
| Автономність плавання | 78 миль (144 км) на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) (у підводному положенні) 10 500 миль (19 400 км) на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) (у надводному положенні) | |
| Екіпаж | 48 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 76,50 м | |
| Ширина корпусу найб. | 5,85 м | |
| Висота | 9,4 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,70 м | |
| Водотоннажність надводна | 1032 т | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35 | |
| Торпедно- мінне озброєння | 4 носових і два кормових ТА. 22 торпеди або 44 міни TMA чи 66 TMB | |
| ППО | 1 × 37-мм зенітна гармата SKC/30 2 × 20-мм зенітні гармати FlaK 30 | |
U-38 — німецький підводний човен типу IX A, що входив до складу крігсмаріне за часів Другої світової війни. Закладений 15 квітня 1937 року на верфі Deutsche Schiff- und Maschinenbau, компанії AG Weser у Бремені. Спущений на воду 9 серпня 1938 року, 24 жовтня 1938 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини[1].
Історія[ред. | ред. код]
U-38 належав до німецьких великих океанських підводних човнів типу IX A. За два тижні до початку Другої світової війни підводний човен вийшов з Вільгельмсгафена у визначений район у Північній Атлантиці в готовності до проведення атак на транспортних комунікаціях противника. З 3 вересня 1939 року, коли на морі розпочався період активних бойових дій, і до останнього походу в листопаді 1941 року U-38 здійснив 11 бойових походів в Атлантичний океан, ставши десятим серед найрезультативніших підводних човнів Крігсмаріне у Другій світовій війні. Підводний човен потопив 35 суден та кораблів противника, сумарною водотоннажністю 188 967 брутто-регістрових тонн, а також пошкодив 1 судно (3670 GRT)[2].
21 листопада 1941 року U-38 повернувся в Берген з останнього, одинадцятого, бойового походу, звідкіля вирушив до Балтійського моря, щоб ввійти до складу 24-ї навчальної флотилії Крігсмаріне з базуванням на Штеттін. З грудня 1941 до листопада 1943 року U-38 перебував у складі 24-ї, а пізніше 21-ї навчальних флотилій, і більше ніколи на брав участь у бойових походах, — на його базі проводилася підготовка підводників. Пізніше використовувався як тестовий корабель. 5 травня 1945 року екіпаж затопив субмарину у порту Везермюнде.
Командири[ред. | ред. код]
Капітан-лейтенант Генріх Лібе (24 жовтня 1938 — 22 липня 1941)- Корветтен-капітан Генріх Шух (15 липня 1941 — 6 січня 1942)
- Оберлейтенант-цур-зее Людо Крегелін (1943) — виконувач обов'язків.
- Оберлейтенант-цур-зее Гельмут Лауберт (5 січня — 22 серпня 1943)
- Оберлейтенант-цур-зее Пауль Зандер (23 серпня — 14 грудня 1943)
- Оберлейтенант-цур-зее Госке фон Меллендорфф (16 грудня — грудень 1943)
- Оберлейтенант-цур-зее Герберт Кюн (січень — 14 квітня 1944)
- Корветтен-капітан Георг Петерс (15 квітня 1944 — 5 травня 1945)
Перелік уражених U-38 суден у бойових походах[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
Див. також[ред. | ред. код]
- Хронологія битви за Атлантику (1939—1945)
- Перший щасливий час
- Список найрезультативніших підводних човнів Німеччини
- U-D2
- Підводні човни типу «XE»
- Giacomo Nani (1938)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
- ↑ U-38. uboat.net. Архів оригіналу за 21 вересня 2020.(англ.)
- ↑ The Most Successful U-boats. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Ships hit by U-38. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Manaar. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Inverliffey. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Thomas Walton. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Garoufalia. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Deptford. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Leukos. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Argentina. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Algier. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Christiansborg. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Cometa. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Signe
- ↑ Mount Myrto. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Italia. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Erik Boye. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Tilia Gorthon. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Luxembourg. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Neion. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Mohamed Ali El-Kebir. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Llanfair. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Har Zion. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Highland Patriot. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Aenos. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Carsbreck. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Matheran. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Bilderdijk. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Waiotira. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Valparaiso. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Japan. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Queen Maud. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Berhala. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Vulcain. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Tabaristan. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Empire Protector. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Rinda. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Kingston Hill. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Longtaker. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 12 вересня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
- М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: «Коллекция», «Яуза», «Эксмо», 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5.
- Snyder, Gerald (1976), The Royal Oak Disaster, Presidio Press, ISBN 0-89141-063-5
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Type IX [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- U 38 [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.](нім.)
- НЕМЕЦКИЕ ПОДВОДНЫЕ ЛОДКИ IX СЕРИИ [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Type IX U-Boat [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)
.svg){kind=small}
