Аккадська мова
| Аккадська мова | |
|---|---|
| 𒀝𒅗𒁺𒌑 | |
 Клинописний напис аккадською мовою на Брамі Іштар. | |
| Поширена в | Аккад (держава), Вавилонія і Ассирія |
| Носії | 0 осіб |
| Місце | вимерла |
| Писемність | клинопис |
| Класифікація | семітські мови, афразійські мови |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | akk |
| ISO 639-3 | akk |
Аккадська мова — мертва мова семітської мовної родини, якою розмовляли у Межиріччі. Це найстародавніша відома семітська мова. Вона використовувала клинопис, запозичений у шумерської. Назва мови походить від назви міста Аккад.
Уперше ознаки аккадської зустрічаються в шумерських записах у власних назвах. У розкопках знайдено сотні тисяч глиняних табличок із найрізноманітнішими текстами. До початку ІІ тисячоліття до н.е. розвинулися два варіанти аккадської мови — вавилонський та ассирійський.
Впродовж багатьох століть аккадська була мовою спілкування на Близькому Сході, але з восьмого століття до Христа її стала витісняти арамейська. В елліністичний період її вжиток звузився до використання священиками і вченим людом. Останні клинописні записи аккадською мовою датуються першим століттям після Христа.
У Стародавньому Межиріччі існували тісні культурні зв'язки між Шумером та Аккадом, що включало поширену двомовність. Взаємний вплив шумерської та аккадської очевидний у всіх областях: запозиченні лексики, синтаксису, морфології, зближення вимови.
Дослідник Мартін Уортінгтон із Кембриджа відтворив аккадську мову і озвучив нею разом зі студентами короткометражний фільм[1].
Аккадська, разом з іншими семітськими мовами, відноситься до близькосхідної гілки афразійської макросім'ї мов; сім'ї яка поширена на Середньому Сході, Аравійському півострові, Африканському розі, а також в певних частинах Анатолії, Північної Африки, Мальти та Канарських островів. Аккадська, а також її наступниця арамейська, відомі лише з Месопотамії та Близького Сходу.
Серед семітських мов, разом з еблаїтською мовою, аккадська сформувала східносемітську підгрупу. Ця підгрупа відрізняється від інших порядком слів: в аккадській мові використовувався порядок SOV (підмет + додаток + присудок), можливо, через вплив шумерської мови[2].
Окрім того, аккадська мова єдина послуговується прийменниками ina та ana (місцевий відмінок, українські у/в/на та алатив[a] відповідно). В інших семітських мовах, як от в арабській, івриті та арамейській є прийменники bi/bə та li/lə (місцевий та давальний відповідно). Походження місцевих прийменників в аккадській мові не зрозуміле.
На противагу іншим семітським мовам, аккадська зберегла лише один фрикатив: ḫ [x]. Аккадська втратила гортанні та глоткові фрикативи, які характерні для інших семітських мов. Аж до старовавилонського періоду усі сибілянти в аккадській мові були африкатами[2].
Аккадська мова записувалася через систему знаків, яка називалася клинописом. Ці знаки наносили на сирі глиняні таблички за допомогою стилуса, який зазвичай був заточений так, щоб залишати легкі трикутникові відтиски на матеріалі. Окрім глини, дарма що рідше, використовували камінь, метал та віск. Знак міг мати один клин[b] (𒀸), декілька клинів (𒄭), або дуже багато (𒂵). Всього було п'ять видів клину: горизонтальний (𒀸), вертикальний (𒁹), спрямований вниз (𒀹), спрямований вгору (𒀺) та гачок, або Winkelhaken (𒌋). Саме в такому порядку зазвичай і розміщують знаки в словниках (наприклад, ті які починаються із 𒁹 йдуть перед тими, що починаються з 𒀺). Сама ж система не була унікальною для аккадської мови, вона була запозичена із шумерської, а найстаріші приклади текстів відносяться до XXVI ст. до н. е[3].
Аккадська мова була силабічною[c], тобто зазвичай одному знаку відповідав один склад, тому аккадські писарі мали розбиратися в правилах членування слів на склади для їх запису. Проте, навіть не зважаючи на те, що в аккадській мові були знаки на позначення одиничних звуків (як 𒀀 на позначення звуку «а»), не існує жодної аккадської абетки.
Кожен знак міг виконувати одночасно багато функцій: а) міг позначати склад (далі, на прикладі одного знаку: 𒀭 = ān, «небо»); б) міг позначати шумерограму[d] (𒀭 = šamû, «небо»); в) міг позначати ціле слово (𒀭 = dig̃ir, «божество») або г) міг бути детермінативом[e] (𒀭 писали перед іменами богів та деяких міфічних істот). Ще однією складністю клинопису було те, що на позначення одного й того ж самого звуку могли виступати декілька знаків; іноді траплялося так, що в одному тексті одні й ті ж самі склади писалися різними знаками. Окрім того, не всі звукові протиставлення в аккадській мові відображалися на письмі (наприклад, 𒍪 передавало одночасно zu та su)[4].
Шумерська мова не була семітською, тому її силабічна писемність погано слугувала для передачі аккадської. Наприклад, в ній не було знаків для передачі важливих семітських фонем, як от гортанної змички, що, можливо, згодом вплинуло на фонетичну характеристику мови. Також, ускладнювалося й написання деяких слів, що мали «семітські корені», які часто складалися з трьох приголосних та однієї голосної[3][5].
 Гільгамеш |  Ксеркс I |  Набопаласар | .png){kind=small} Титул «великий король» |
|---|
Історію та вік аккадської мови дещо розкривають останні археологічні знахідки, які були виявлені в Іраку близько 30 років тому. Знайдені артефакти були покриті письменами саме на втраченому давньобайлонському діалекті аккадської мови — нині забутої говірки ханаанської мовної групи. Дві аморейсько-аккадські таблички були виявлені, ймовірно, під час ірано-іракської війни з 1980 по 1988 рік, вони були вивезені до США та включені до колекції одного з місцевих музеїв[6]. На табличках, вік яких, як вважається, майже 4000 років, записані фрази майже невідомою мовою аморейців — ханаанської народності, яка проживала на території сучасних Сирії, Ізраїлю та Йорданії. Ці фрази вміщені поряд з перекладами більш відомою сучасним вченим аккадською мовою, тому саме завдяки цій обставині таблички й удалося розшифрувати. Побачивши подібність між загадковою мовою і тим небагатьом, що відомо про аморейців, дослідники визначили, що таблички описують аморейські фрази давньобайлонським діалектом аккадської мови[7].
- ↑ Алатив — це підвид місцевого відмінка, який вказує на об'єкт дії; в українській мові відсутній.
- ↑ Під клином в цьому контексті слід розуміти один відтиск на глині, або один штрих.
- ↑ Від фр. syllabique — склад. Також варто зазначити, що аккадська ставала силабічною поступово, адже перебувала під впливом шумерської мови.
- ↑ Знаки, які позначали односкладні слова в шумерській мові часто починали читатися аккадською. Наприклад, знак 𒀭 в шумерській мові читався як ān і означав «небо». В аккадській мові, коли перейняли клинопис, почали використовувати той самий знак на позначення неба, але вже читали його аккадською — šamû.
- ↑ Детермінативи почали використовувати для полегшення прочитання текстів. Наприклад знак 𒆠 [KI] позначав міста й різні інші види місцевості.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Comrie, Bernard (2009). The World's major languages (вид. 2nd ed). London: Routledge. ISBN 978-0-415-35339-7. OCLC 282550660.
- ↑ а б Huehnergard, John (2011). A grammar of Akkadian (вид. 3rd ed). Winona Lake, Ind.: Eisenbrauns. ISBN 978-1-57506-941-8. OCLC 748941786.
- ↑ Belova, A. G.; Белова, А. Г.; Institut i︠a︡zykoznanii︠a︡; Институт языкознания (2009). I︠A︡zyki mira. Semitskie i︠a︡zyki, Akkadskiĭ i︠a︡zyk, Severozapadnosemitskie i︠a︡zyki. Moskva: Academia. ISBN 978-5-87444-284-2. OCLC 428465134.
- ↑ Geers, Frederick W. (1945). The Treatment of Emphatics in Akkadian. Journal of Near Eastern Studies. Т. 4, № 2. с. 65—67. ISSN 0022-2968. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Вважалася втраченою. Учені розшифрували загадкову давню мову завдяки знайденим в Іраку табличкам. // Автор: Кіра Борисіхіна. 31.01.2023, 15:00
- ↑ Вважалася втраченою. Учені розшифрували загадкову давню мову завдяки знайденим в Іраку табличкам. 31.01.2023, 17:01
- Липин Л. А. Аккадский язык. М., 1964.
- Дьяконов И. М. Языки древней Передней Азии. М., 1967. С. 263—338.
- Дьяконов И. М. Аккадский язык // в кн. Афразийские языки. Кн. I. Семитские языки. М., 1991. С. 70-109.
- Reiner E. Linguistic Analysis of Akkadian. The Hague, 1996.
- Каплан Г. Х. Очерк грамматики аккадского языка. СПб, 2006.
- John Huehnergard: A Grammar of Akkadian. Harvard Semitic Museum Studies 45. ISBN 978-1-57506-922-7
- Wolfram von Soden: Grundriß der Akkadischen Grammatik. Analecta Orientalia. Bd 33. Rom 1995. ISBN 88-7653-258-7
- Michael P. Streck: Sprachen des Alten Orients. Wiss. Buchges., Darmstadt 2005. ISBN 3-534-17996-X
- Arthur Ungnad: Grammatik des Akkadischen. Neubearbeitung durch L. Matouš, München 1969, 1979 (5. Aufl.). ISBN 3-406-02890-X
- Rykle Borger: Babylonisch-assyrische Lesestücke. Rom 1963.
- Teil I: Elemente der Grammatik und der Schrift. Übungsbeispiele. Glossar.
- Teil II: Die Texte in Umschrift.
- Teil III: Kommentar. Die Texte in Keilschrift.
- Richard Caplice: Introduction to Akkadian. Biblical Institute Press, Rome 1988, 2002 (4.Aufl.). ISBN 88-7653-566-7
- Kaspar K. Riemschneider: Lehrbuch des Akkadischen. Enzyklopädie, Leipzig 1969, Langenscheidt Verl. Enzyklopädie, Leipzig 1992 (6. Aufl.). ISBN 3-324-00364-4
- Jeremy G. Black, Andrew George, Nicholas Postgate: A Concise Dictionary of Akkadian. Harrassowitz-Verlag, Wiesbaden 2000. ISBN 3-447-04264-8
- Wolfram von Soden: Akkadisches Handwörterbuch. 3 Bde. Wiesbaden 1958-1981. ISBN 3-447-02187-X
- Rykle Borger: Mesopotamisches Zeichenlexikon. Alter Orient und Altes Testament (AOAT). Bd 305. Ugarit-Verlag, Münster 2004. ISBN 3-927120-82-0
- René Labat: Manuel d'Épigraphie Akkadienne. Paul Geuthner, Paris 1976, 1995 (6.Aufl.). ISBN 2-7053-3583-8
- Аккадська мова [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Аккадське письмо, або ассиро-вавилонське письмо // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 17. — ISBN 978-966-439-921-7.