Бережанський повіт (ЗУНР)

Бережанський повіт — адміністративна одиниця у складі ЗУНР, після її анексії — у складі Польщі та СРСР. Адміністративний центр — Бережани, де мешкали 11 023 осіб.

Сучасний Бережанський і Козівський райони у складі Тернопільської області України.

У складі ЗУНР

[ред. | ред. код]

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був судовий радник Іван Масляк, а голової Повітової УНРади Тимотей Старух.[1] Міським комісаром Бережан був обраний професор гімназії Осип Насельський, його змінив Олександер Бородайко, директор; далі — Тимотей Старух, селянин із Золотої Слободи, колишній жандарм (УНДП). Міським комісаром Козови був обраний нотаріус Володимир Лібман.

Делегатами до УНРади були обрані: від міста Бережан прокурор Лев Петрушевич (УНДП); від повіту — Роман Глушко.

Під польською окупацією

[ред. | ред. код]
Бережанський повіт
Powiat brzeżański
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Тернопільське
Адміністративний центр Бережани
Населення: 103 800 (1931)
Площа: 1135
Густота: 91


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 2
місько-сільські
сільські 9
Адміністрація
Мапа

Після українсько-польської війни в 1919 році був окупований Польщею.

Включений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Розташування

[ред. | ред. код]

Бережанський повіт розташований на заході воєводства, близько до його центру. Межував на заході зі Станиславівським воєводством, на півночі — зі Зборівським і Перемишлянським повітами, на сході — з Тернопільським повітом, на півдні — з Підгаєцьким повітом.

Рельєф переважно гористий — повіт перетинало рельєфне утворення Опілля.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Бережанський повіт

1 липня 1925 р. гміну (самоврядну громаду) Козлів вилучено з Бережанського повіту і включено до Тернопільського[2].

1 квітня 1930 р. вилучена частина гміни Козова площею 247,74 га і включена до гміни Теофіпілка[3].

15 червня 1934 р. села Городище, Дмухівці та Слобідка передані з Бережанського повіту до Тернопільського[4], натомість до Бережанського повіту з Підгаєцького передано села Щепанів і Вівся[5].

За розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі від 14 липня 1934 року «Про поділ повіту Бережанського у воєводстві Тернопольському на сільські ґміни»[6], 1 серпня 1934 року у Бережанському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).

Міста (Міські ґміни)

[ред. | ред. код]
  1. м. Бережани
  2. містечко Козова — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

[ред. | ред. код]

Кількість:

  • 1920—1925 рр. — 72
  • 1925—1934 рр. — 71
  • 1934 рр. — 70
  • 1934—1939 рр — 9
Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Бережани БаранівкаГиновичіЖуків, КомарівкаКуропатникиЛісникиЛапшинРайШибалин 9
2 Ґміна Біще БіщеВербів, Двірці, ДрищівКраснопущаПліхівПоручинПоточаниРекшинСтриганціУрмань 11
3 Ґміна Будилів БудилівВимислівка, КаплиціМедоваОлесинеПлотичаТаурівЯкубівці 8
4 Ґміна Козова Вівся (з 15.06.1934), Вікторівка, ДибщеГеленки,  Золота Слобода, КуропатникиКозівкаКривеЩепанів (з 15.06.1934), Теофіпілка 10
5 Ґміна Конюхи БишкиВибудів, КонюхиПотік, Ценів 5
6 Ґміна Куряни Вілька, Гутисько, ДемняКуряниМечищівНадорожнівПідвисокеРогачин-містоРогачин-село 9
7 Ґміна Мала Плавуча АвгустівкаВелика Плавуча, ГлиннаЗолочівка, Мала Плавуча, ХоробрівХоростець 7
8 Ґміна Нараїв-Місто Нараїв-Місто, Нараїв-Село 2
9 Ґміна Потутори Вільховець, Жовнівка, КотівЛітятинПосухівПотуториРибникиСаранчукиТростянець 9
передано до Тарнопільського повіту Козлів (до 01.07.1925), Городище (до 15.06.1934), Дмухівці (до 15.06.1934), Слобідка (до 15.06.1934) 4

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 61 % населення повіту[7].

У 1939 році в повіті проживало 112 540 мешканців (72 335 українців-грекокатоликів — 64,27 %, 16 345 українців-латинників — 14,52 %, 11 755 поляків — 10,45 %, 4 550 польських колоністів міжвоєнного періоду — 4,04 %, 7 475 євреїв — 6,64 % і 80 німців та інших національностей — 0,07 %)[8].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 103 824 населення ніби-то було аж 48 168 (46,39 %) поляків при 51 757 (49,85 %) українців, 3 716 (3,58 %) євреїв і 6 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.

Радянський період

[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[9].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Бережанський і Козівський райони.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
  2. Dz.U. 1925 nr 65 poz. 456. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 marca 1930 r. o zmianie granic gmin wiejskich Kozowa i Teofipólka w powiecie brzeżańskim, województwie tarnopolskiem. [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów brzeżańskiego i tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 8 червня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. Українці. Частка у населенні повітів Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 березня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 3-5
  9. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]