Печеніжинський повіт
| Округ | Коломийський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Печеніжин |
| Створений | 1854 |
| Площа | 496 км² (1910) |
| Населення | 46 794 (1910) |
| Найбільші міста | Печеніжин |
Печеніжинський повіт (нім. Bezirk Peczeniżyn, пол. Powiat peczeniżyński) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки і Польської Республіки. Адміністративним центром повіту було місто Печеніжин.
Повіт існував у період від 1855 до 1929 року (з перервою 1867—1898).
Утворений 29 вересня 1855 р. у складі 26 громад (гмін). У 1867 р. в ході адміністративної реформи приєднаний до Коломийського повіту (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Печеніжинський судовий повіт), а до Косівського повіту передані громади Космач і Акрешори.
Відновлений Печеніжинський повіт у 1898 р.[1].
На 1910 р. на території повіту діяли два повітові суди — в Печеніжині (охоплював 8 громад) та Яблунові (14 громад).
Повітовим комісаром спочатку був поручник Сіменович, його змінив податковий урядник Людвик Пенчаковський, а з 21 листопада 1918 p. — Михайло Ґеник-Березовський, військовий, колишній суддя. Міським комісаром (бургомістром) обраний Ґорецький. Головою Повітової УНРади обраний на початку листопада 1918 р. — о. Іоан Майковський, парох у Семаківцях. Делегатом до УНРади був обраний Гриць Дувіряк (УРП; СРП).[2]
У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станиславівської військової області ЗУНР.
Після окупації території повіту румунським військом у травні 1919 р. повіт того ж року був переданий Польщі.
| Печеніжинський повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat peczeniżyński | |||||||||||
 | |||||||||||
| Повіт на мапі воєводства | |||||||||||
| Країна |  Польща | ||||||||||
| Воєводство | Станіславське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Печеніжин | ||||||||||
| Населення: | 43 085 (1921) | ||||||||||
| Площа: | 496 | ||||||||||
| Густота: | 86,9
| ||||||||||
| TERYT: | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Включений до складу Станіславського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
До складу повіту входило 22 поселення (з них 1 місто, 21 сільська гміна) зі 9 948 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 43 085 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 38 309 — греко-католики, 1 565 — римо-католики, 3 205 — юдеї, 6 — інших визнань.
Міста (Міські ґміни)
Сільські ґміни
* Виділено містечка, що були на правах сільських ґмін та не мали міських прав.
1 квітня 1929 року повіт ліквідовано, а його територію приєднано до Коломийського повіту[3].
Нині на території Печеніжинського повіту розташовані дві адміністративні одиниці Івано-Франківської області — Косівський і Коломийський райони.
На 1910 р. українці-грекокатолики становили 87 %, євреї — 9 %.
- Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008. (пол.)
- Rys historyczny administracji państwowej w Stanisławowie [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Повна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським і Краківським князівствами, 1898, ч. VII, № 42
- ↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ Розпорядження Ради Міністрів 16 березня 1929. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 16 вересня 2016.
| |||||||||||
| |||||||||||
