Кам'янко-Струмилівський повіт
| Округ | Золочівський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Кам'янка Струмилова |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1521,32 км² (1880) |
| Населення | 87553 (1880) |
 | |
| Найбільші міста | Кам'янка-Струмилівська, Буськ |
Кам'янко-Струмилівський повіт, або Кам'янецький повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і дистрикту Галичина. Сучасний Кам'янка-Бузький район.
Адміністративний центр — Кам'янка-Струмилівська, з населенням 6556 осіб.
Територія повіту становила 1521 км². На північному заході межував зі Сокальським повітом, на заході — з Жовківським, на південному заході — зі Львівським, на півночі — з Радехівським (до 1912 р. — з Волинською губернією Російської імперії), на північному сході — з Бродівським, на сході і південному сході — Золочівським.
Рельєф переважно рівнинний.
У складі Королівства Галичини та Володимирії
[ред. | ред. код]Утворений у 1854 році. Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, до Кам'янко-Струмилівського повіту приєднано Буський і Радехівський повіти, структуру яких збережено в судовій адміністрації. У 1869 році в повіті мешкало 76246 осіб.
У 1880 році повіт поділявся на 74 кадастральні гміни, до складу повіту входили 91 самоврядна громада-гміна (7 міських і 84 сільські), 80 фільварків і 34 окремі території. За переписом 1880 року в повіті мешкало 87553 осіб, серед них: 55736 греко-католики, 18944 римо-католики, 2351 лютеранин, 16 кальвіністів і 10506 юдеїв. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 58430 осіб, польською — 25874, німецькою — 3016, іншими — 10. Територія повіту поділялась між трьома судовими повітами (Буський, Кам'янецький і Радехівський).[1]
У 1912 році вилучено територію Радехівського судового повіту й утворено самостійний Радехівський повіт.
Український Громадський комітет (о. Михаїл Цегельський, Роман Петрушевич — молодший брат Президента ЗУНР, — І. Вертипорох та інші) роззброїли вояків старшинської школи у місті. Під керівництвом старшин Ю. Шепаровича, В. Назаревича, О. Косаревича 70 курсантів-українців та близько 300 селян, робітників, гімназистів взяли владу в повіті.[2]
Українці Кам'янки-Струмилової радісно вітали проголошення Західно-Української Народної Республіки. Перебравши владу в місті, українці призначали на найважливіші пости своїх людей. Повітовим комісаром був суддя Роман Петрушевич. Головою Повітової УНРади і делегатом до УНРади обраний о. Михайло Цегельський, декан і парох у Кам'янці Струмиловій, колишній віце-маршалок повітової ради (УНДП)[3].
У березні 1919 року в місті почала виходити газета «Козацький голос» — орган Начальної команди УГА. Було відкрито українську школу, яка містилася в ратуші, діяв театральний гурток, засновані хор, філія товариства «Українська Бесіда». Місто мало свій часопис «Камінецькі Вісті».
Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.
| Кам'янецький повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat kamionecki | |||||||||||
 | |||||||||||
| Повіт на мапі воєводства | |||||||||||
| Країна |  Польща | ||||||||||
| Воєводство | Тернопільське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Кам'янка-Струмилівська | ||||||||||
| Населення: | 82 100 (2001) | ||||||||||
| Площа: | 1000 | ||||||||||
| Густота: | 82
| ||||||||||
| TERYT: | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
1 січня 1925 року із села Нагорце-Мале вилучено присілок Лодина-Нова і утворено самоврядну одиницю[4].
1 квітня 1930 року села Батятичі, Рожанка, Костянтинівка і Зубів Міст передані з Жовківського повіту Львівського воєводства до Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства[5].
1 квітня 1932 року села Острів і Русилів передані з Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства до Золочівського повіту того ж воєводства[6].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 року село Тишиця передане з Сокальського повіту Львівського воєводства до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводства[7].
1 серпня 1934 року здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
- м. Буськ
- м. Кам'янка Струмілова
Кількість:
1920—1925 рр. — 59
1925—1930 рр. — 60
1930—1932 рр. — 64
1932—1934 рр. — 62
1934 рр. — 63
1934—1939 рр. — 8
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
На січень 1939 року в повіті мешкало 89240 осіб (52215 українців-грекокатоликів — 58,51 %, 12515 українців-латинників — 14,02 %, 14490 поляків — 16,24 %, 1 440 польських колоністів міжвоєнного періоду —1,61 %, 7005 євреїв — 7,85 % і 1555 німців та інших національностей — 1,74 %)[8].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 82111 населення ніби-то було аж 41693 (50,78 %) поляків при 35178 (42,84 %) українців, 4737 (5,83 %) євреїв і 429 (0,53 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.
27 листопада 1939 року повіт включено до новоутвореної Львівської області[9].
17 січня 1940 року повіт ліквідований шляхом поділу на райони — кожен із кількох ґмін:
- Кам'янко-Струмилівський — з міської ґміни Кам'янка Струмілова та сільських ґмін Камьонка Струмілова, Добротвур і Нєзнанув;
- Буський — з міської ґміни Буськ та сільських ґмін Буськ і Ґрабова;
- Дідилівський — із сільських ґмін Дзєдзілув, Желєхув Вєлькі і Мілятин Нови.
Німецькою окупаційною владою 1 серпня 1941 року відновлений Кам'янко-Струмилівський повіт, для управління яким 11 серпня 1941 року утворено Кам'янко-Струмилівське окружне староство (нім. Kreishauptmannschaft Drohobycz). Відновлений був також і поділ на ґміни. 11 серпня 1941 року Кам'янко-Струмилівський, Радехівський та Сокальський повіти було підпорядковано Кам'янко-Струмилівському повітовому староству (нім. Kreishauptmannschaft und Gemeindeverband Kamionka-Strumilowa — «окружне староство і об'єднання гмін Кам'янка-Струмилова»). Очолював його окружний староста — крайсгауптман.
Після повторної радянської окупації на початку серпня 1944 року, радянською владою повіт знову був поділений на райони.
- ↑ Kamionecki powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 784. (пол.)
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 37.
- ↑ Олег Павлишин. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад-грудень 1918 року) // Україна Модерна. — 1999. — Вип. № 2—3.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 października 1924 r. o utworzeniu samoistnej gminy administracyjnej Łodyna-Nowa w powiecie Kamionka-Strumiłowa // Dziennik Ustaw. — 1924. — nr 94. — poz. 874. — S. 1391. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 8 listopada 1929 r. o przyłączeniu gmin wiejskich: Batiatycze, Różanka, Konstantynówka i Zubowmosty z powiatu żółkiewskiego, województwa lwowskiego do powiatu kamioneckiego w województwie tarnopolskiem // Dziennik Ustaw. — 1929. — nr 81. — poz. 602. — S. 1227. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 22 marca 1932 r. o zmianie granic powiatów kamioneckiego i złoczowskiego w województwie tarnopolskiem // Dziennik Ustaw. — 1932. — nr 27. — poz. 258. — S. 462. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic województw: lwowskiego i tarnopolskiego // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr 36. — poz. 325. — S. 588. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 34—35.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР от 27 ноября 1939 года № 32/30 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР». zakononline.com.ua. Президія Верховної ради Української РСР. 27 листопада 1939. Архів оригіналу за 22 травня 2023. Процитовано 17 липня 2023. (рос.)
- Powiat: Kamionka. nowosielski.de (пол.). Архів оригіналу за 3 вересня 2016. Процитовано 17 липня 2023.
Адміністративний центр: Тернопіль | ||
 | ||