Олександр Невський
| Святий Олександр І Ярославович | ||
 Олександр І Ярославович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1249 — 1263 | ||
| Попередник: | Ярослав ІІІ | |
| Наступник: | Ярослав Ярославич | |
| ||
| 1249 — 1263 | ||
| Попередник: | Андрій Ярославич | |
| Наступник: | Ярослав Ярославич | |
| ||
| 1236 — 1240 | ||
| Попередник: | Ярослав Всеволодович | |
| Наступник: | Андрій Ярославич | |
| 1241 — 1252 | ||
| Попередник: | Андрій Ярославич | |
| Наступник: | Василій Олександрович | |
| 1257 — 1259 | ||
| Попередник: | Василій Олександрович | |
| Наступник: | Дмитро Олександрович | |
| Народження: | близько 1228-1232 Переславль-Залєський | |
| Смерть: | 14 листопада 1263 Городець | |
| Причина смерті: | пневмонія | |
| Поховання: | Олександро-Невська лавра | |
| Країна: | Київська Русь і Велике князівство Володимирське | |
| Релігія: | православ'я | |
| Рід: | Юрійовичі | |
| Батько: | названий батько хан Батий | |
| Мати: | Ростислава Мстиславівна Смоленська | |
| Шлюб: | Олександра Брячиславівна Полоцька[5] | |
| Діти: | Василь, Дмитро, Андрій, Данило | |
Олександр Ярославович Не́вський (близько 1221[6], Переславль-Залєський — 14 листопада 1263, Городець) — князь новгородський (1236—1240,1241—1252, 1257—1259), псковський (1242), великий князь владимирський (1252—1263), Великий князь київський за ярликом хана Батия (1249—1263)[7]. Батько першого князя Москви Данила. По лінії матері правнук половецького хана Котяна. Існують суперечки щодо дати народження Олександра [8].
| Всеволод ІІІ Великий князь володимирський | ||||||||||||||||
| Ярослав ІІІ Великий князь володимирський | ||||||||||||||||
| Свята Марія Шварнівна | ||||||||||||||||
| Александер І Ярославич, Великий князь володимирський | ||||||||||||||||
| Мстислав Удатний Князь Галицький | ||||||||||||||||
| Ростислава Мстиславівна княжна Галицька | ||||||||||||||||
| Марія Котянівна | ||||||||||||||||
Народився в Переславлі-Залєському. Був другим сином Ярослава Всеволодовича від його третьої дружини Ростислави (у хрещенні Феодосії), дочки Мстислава Удатного.
У 1239 році одружився з донькою полоцького князя Брячислава Васильковича. Ще з дитячих років не раз від імені батька обіймав князівський стіл у Новгороді (1228—1229, 1231). Сівши тут знову 1236 року, Олександр Ярославич воював із Литвою, Швецією, Тевтонським орденом.
15 червня 1240 року на чолі своєї дружини, не дочекавшись міського ополчення Новгорода й Ладоги, Олександр мав сутичку із загоном шведів на річці Неві. Саме за цю подію Олександр Ярославич пізніше й дістав прізвисько Невський[джерело?]. У 1242 році виграв військову сутичку із загоном німецьких хрестоносців на Чудському озері. Деякі дослідники зауважують, що Олександр Ярославич не міг брати участі в Невській битві та Битві на Чудському озері, оскільки йому на той момент було всього 11 років.
У 1245 році Олександр Ярославич провів успішну війну з литовцями. Військо князя знищило литовські загони під Усвятом і переслідувало їх аж до Литви.
По смерті батька, великого князя владимирського Ярослава Всеволодича, у вересні 1246 року Олександр отримав від монголів Тверське князівство.
Навесні 1248 року подався до золотоординського хана Батия, далі — у монгольську столицю Каракорум, де від Огул-Гаймиш отримав ярлик на київський великокнязівський стіл. Проте Владимиро-Суздальське князівство монголи віддали його молодшому братові Андрієві Ярославичу. Невдоволений цим, Олександр 1252 року почав боротьбу з Андрієм за Владимир над Клязьмою. Імовірно, він спирався на хана Батия. Багатотисячна монгольська Невська рать розбила об'єднане військо великого князя владимирського Андрія Ярославича та його брата, тверського князя Ярослава Ярославича, спустошила землі Залісся, що ледве почали відновлюватися після монголо-татарської навали 1237–1240 років. Князь Андрій змушений був утекти до Швеції. Владимирський великокнязівський стіл посів Олександр.
Закріпившись у Владимирі на Клязьмі, Олександру вдалося отримати ярлик і на Великий Новгород, де він був добрим васалом Золотої Орди, а його військо стримувало в покорі новгородців та давало відсіч зовнішнім посяганням на Імперію Чингізидів. Перебуваючи в залежності від Золотої Орди, Олександр виконав наказ хана та провів перепис населення Владимиро-Суздальської й Новгородської земель та збирав з них обтяжливу данину.
1262 року князь підтримав золотоординського хана Берке в суперечці з великим монгольським ханом Хубілаєм. Того ж року він приїхав до Берке, аби обговорити свою участь у його конфлікті з іншим Чингізидом — правителем Ірану ханом Хулагу. На зворотному шляху з Орди на історичне Залісся Олександр захворів і помер у Городці на Волзі. За версією РПЦ, перед смертю прийняв схиму й отримав ім'я Олексій.
Тіло князя перевезли до Владимира на Клязьмі й поховали в монастирі Різдва Богородиці. У 1724 році за наказом Петра I мощі Олександра було перепоховано в Олександро-Невській лаврі в Санкт-Петербурзі. Частки мощей тепер зберігаються також у Свято-Успенському соборі Владимира-на- Клязьмі й в храмі святого Олександра Невського в Софії.
Святий у Російській православній церкві та Болгарській православній церкві.
У лютому 2024 року Синод ПЦУ оголосив про рішення виключити з богослужебного календаря Української Церкви згадки про Олександра Невського[9].
Олександр Невський канонізований РПЦ до лику благовірних за митрополита Макарія на Московському соборі 1547 року, в той час, коли московська церква знаходилась в Московсько-Константинопольській схизмі. День пам'яті – 23 листопада.
Святий у Болгарській православній церкві. На честь Святого названо головний катедральний собор БПЦ — Храм-пам'ятник Олександра Невського.
- Кафедральний собор святого благовірного князя Олександра Невського собор Української православної церкви (Московського патріархату) у місті Кам'янець-Подільський.
- Свято-Благовіщенський храм Олександра Невського (УПЦ МП) в місті Дніпро.
- Церква Святого Олександра Невського (УПЦ МП) у Жмеринці.
- Церква Святого Олександра Невського (УПЦ МП) у Могилів-Подільському.
- Олександро-Невська лавра, собор РПЦ у Санкт-Петербурзі. Вважається небесним покровителем Петербурга.
- Образ Олександра Невського часто використовується з пропагандистською метою ще з часів Петра І[10]. Іменем Олександра Невського названі вулиці, провулки, храми тощо. Проте пам'ятник відсутній у Москві.
- Є також російським мілітарним храмовим святим, покровителем московитського війська.
- Храм-пам'ятник Олександра Невського у місті Софія (Болгарія).
-
Пам'ятник Олександру Невському в місті Владимир (Росія)
- ↑ а б «Покров. Александр Невский» выставка одного экспоната «Загадочный образ Героя»
- ↑ памятники. Топ 100. «Святый Благоверный и великий князь Александр Невский» Всемирная история. Энциклопедия (КНИГА 1) (К) - Сторінка 62[недоступне посилання]
- ↑ памятники. Топ 100. «Святый Благоверный и великий князь Александр Невский» XVIII в.[недоступне посилання]
- ↑ история. Энциклопедия (КНИГА 1) (К) - Сторінка 62
- ↑ Александра Брячиславна // Русский биографический словарь. — СПб: Русское историческое общество, 1896. — Т. 1. — С. 114.
- ↑ Котляр М. Ф.; Плахонін А. Г. Олександр Невський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 572-573. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- ↑ памятники. Топ 100. «Святый Благоверный и великий князь Александр Невский» XVIII в.[недоступне посилання]. Син Ярослава Всеволодовича, правнук Юрія Долгорукого. Побратався із сином Батия. Канонізований московською церквою. Историк Игорь Данилевский о том, зачем государству Александр Невский.(рос.)
- ↑ АЛЄКСАНДР НЄВСКІЙ - вся правда про вигадані перемоги Батиєвого пасинка| Історія для дорослих
- ↑ Alexander Nevsky ejected from the liturgical calendar of the Ukrainian Orthodox Church | Anglican Ink © 2024. anglican.ink. Процитовано 5 березня 2024.
- ↑ «Ледовое побоище — миф, созданный Эйзенштейном» [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.]. Историк Игорь Данилевский о том, зачем государству Александр Невский.(рос.)
- Плахонін А. Г. Олександр Невський [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 572. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Толочко П. Русь — Мала Русь — руський народ у другій половині XIII—XVII ст.
- Буровский А. Оживший кошмар русской истории. Страшная правда о Московии. гл. 3. (рос.)
- Карамзин Н. М. История государства Российского. гл. 2. [Архівовано 27 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Олександр Невський [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Dynastia Rurykowiczów 2. Всеволод «Велике гніздо» (пол.)
- Аверьянов К. А. Когда родился Александр Невский? [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] // Палеоросия. Древняя Русь: во времени, в личностях, в идеях. . 2020. № 1 (12). С. 46 — 53.
| Попередник Андрій Ярославич | _(larger).png) | Великий князь Владимирський 1252-1263 | | Наступник Ярослав Ярославич |
