Т-84

Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач RajatonRakkaus (внесок, журнали) о 22:08 UTC (733 хвилини тому).

Т-84
Т-84У на SETC-2018
Тип	основний бойовий танк
Походження	Україна
Історія виробництва
Розробник	Харківське конструкторське бюро машинобудування
Виготовлення	1993
Варіанти	Т-84У «Оплот», Т-84-120 «Ятаган», БМ «Оплот»
Попередники	Т-80УД
Наступники	БМ «Оплот»
Характеристики
Вага	46-51 тонн
Довжина	7,71 м
Ширина	3,60 м
Висота	2,22 м
Екіпаж	3
Броня	комбінована, багатошарова з динамічним захистом
Головне озброєння	125-мм гармата КБА-3
Другорядне озброєння	12,7-мм KT-12,7 кулемет
Двигун	6ТД-2, 6ТД-4 1200 к.с., 1500 к.с
Питома потужність	26 кс/т–31 кт/с
Трансмісія	Механічна, планетарна 7 передач переднього та 3 заднього ходу
Підвіска	торсійна з гідроамортизаторами на 1,2 та 6 котказ
Дорожній просвіт	475–510 мм
Ємність паливних баків	±1300+2 додаткові баки на 370 літрів
Операційна дальність	350-500 км
Швидкість	70-75 км/год
Т-84 у Вікісховищі

Т-84 — український основний бойовий танк третього покоління, створений на основі Т-80УД. Розробку танка здійснювало ХКБМ, розробку двигуна — ХКБД, а виробництвом займався Завод імені Малишева, він же ХЗТМ.

Серійне виробництво Т-80УД розпочалось 1985 року, а в 1987 його було прийнято на озброєння. Після розпаду СРСР уже в незалежній Україні Т-80УД виготовляли на експорт для Пакистану. Паралельно з тим тривала розробка Т-84, але насправді чіткої межі між цими двома танками немає: частина танків пакистанського контракту отримала значну кількість рішень від Т-84. До 1999 року Т-84 було доведено до рівня Т-84У «Оплот», прийнято на озброєння ЗСУ, однак виготовлено в незначній кількості через брак коштів.

З огляду на неузгодженість назв у авторитетних джерелах, у цій статті використано найбільш однозначні назви: Т-84 для танка зразка 1994 року та Т-84У або Т-84У «Оплот» для модифікації 1999 року.

Т-84 є прямим розвитком радянського Т-80УД, розробленого в Харківському конструкторському бюро машинобудування (ХКБМ) та виготовлюваного на заводі імені Малишева (він же ХЗТМ). Т-80УД, прийнятий на озброєння 1987 року, був результатом тривалої дискусії всередині СРСР. З одного боку, частина вищого керівництва СРСР на чолі з міністром оборони Дмитром Устиновим наполягала на запровадженні виробництва уніфікованого Т-80У з газотурбінним двигуном на всіх радянських заводах. З іншого боку, ХКБМ мав власні напрацювання щодо розвитку Т-64 з новим комплексом озброєння та сучасною комбінованою бронею, а ХКБД пропонував новітні дизельні двигуни 6ТД, майже рівноцінні газотурбінним за ходовими якостями, але значно економніші — і ці ініціативи теж знаходили обмежену підтримку серед керівництва.

Таким чином, у серію на заводі імені Малишева замість Т-64 пішов компромісний танк Т-80УД з надійнішою та витривалішою ходовою родини Т-80, харківським дизельним двигуном 6ТД-1, а також новітніми бронюванням та озброєнням Т-80У, розробленими на основі харківського ж «Об'єкта 476». Його виробництво тривало до розпаду СРСР та в незначній кількості в перші роки незалежності України. Примітно, що в Україні цей танк не стояв на озброєнні та не використовувався до 2022 року.^[1]

Постановою ЦК КПРС і РМ № 837-249 від 2 вересня 1985, окрім серійного виробництва Т-80УД, було закладено розробку танка з 1200-сильним двигуном 6ТД-2. Створення двигуна було призначено до 1986 року, надання пропозиції щодо серійного виробництва — до 1987.^[2][3] Наприкінці існування СРСР розробили окремий варіант Т-80УД з цим двигуном, його приймання відбулось з квітня до листопада 1991 року, а в грудні 1991 було рекомендовано прийняття на озброєння. Головний конструктор ХКБД Микола Рязанцев у спогадах стверджував, що саме цей танк називали Т-84.^[4]

Також у 1984—1986 роках у ХКБМ розробляли зварно-катані башти, які мали стати легшими, міцнішими та дешевшими, але через уже налагоджене лиття башт цей проєкт розвитку не набув.^[5]

Після здобуття Україною незалежності танкові підприємства опинились у скрутному становищі через брак фінансування та залежність від складових з Росії: в 1980-х близько 60—70% складових для танків постачались із інших республік СРСР. Постановою № 181-3 від 12 березня 1993 Кабінет міністрів України постановив створення модернізованого танка Т-84 (шифр ДКР: «Керн»), заснованого на Т-80УД, але з максимально замкнутим в Україні виробничим циклом.^[6]

Оригінальні башти відливались у на «Азовмаші»^[6] в Маріуполі та на ОЗТМ в Омську, але ці підприємства більше не могли їх постачати, тому в ХКБМ розробили власну зварно-катану башту. Розробка нових рішень для Т-84 відбувалась паралельно з розвитком експортних Т-80УД: так, частина Т-80УД, виготовлених для Пакистану впродовж 1997—1999 років вже містила напрацювання Т-84, в тому числі башту нової конструкції та гармату КБА-3.^[7][8][9] Таким чином, танки пакистанського контракту були проміжними моделями між радянськими Т-80УД й українськими Т-84.^[10]

За розробку Т-84 відповідав головний конструктор ХКБМ Михайло Борисюк. Перший дослідний зразок завершили в 1994, того ж року вирішили створити ще кілька машин. Один із прототипів було показано на IDEX-1995 під назвою «T-84 Supertank». Надалі танки брали участь у випробуваннях на підприємстві та армійських полігонах.^[9][11] Танк ще потребував значного доопрацювання через необхідність замінювати російські компоненти: так, гармату виготовляли Мотовилихинські заводи, гусениці виготовляли в Тихвині, обгумування котків відбувалось у Свердловську, а патент на динамічний захист Контакт-5 отримав 1997 року НДІ Сталі.^[12][13]

Початкові плани, реалізовані на «Об'єкті 478Д», передбачали збереження компонування шасі Т-80УД, але з використанням котків і гусеничної стрічки за зразком Т-64. Легкі котки з внутрішньою амортизацією та відсутність гумового покриття внутрішньої поверхні гусениць економили близько 2 тонн. Від цих планів відмовились через ускладнення робіт і невдалі випробування дослідного зразка. 6ТД-2 мав проблеми з перегріванням, які поступово виправили, але це стало причиною відмови від перспективного 6ТД-3 потужністю 1500 к.с., оскільки не було можливості настільки форсований двигун охолоджувати.^[12]

На виставці IDEX-1995 в Абу-Дабі під назвою «T-84 Supertank» було показано першу машину зі зварно-катаною баштою, але вона ще не мала всіх нововведень, заданих для Т-84. Танк показав гарні динамічні якості, на рівних з російським Т-80У. Михайло Борисюк назвав їх «танками-близнюками». Впродовж 1990-х було створено низку дослідних зразків і проєктів: «Об'єкт 478ДУ», «ДУ1» та далі за зростанням індексів до «ДУ9», які відрізнялись встановленим на них обладнанням.^[9][14]

Результатом роботи в Україні над дослідними зразками Т-80УД / Т-84 стало створення модернізованої версії з заміною російських складових на українські. Танк отримав новітній динамічний захист «Ніж».^[11] Його було показано на IDEX-1999 (де він був єдиним танком, що демонструвався в русі)^[15] та на грецькому тендері на початку 1999, за результатами якого танк отримав остаточні модифікації, в такому вигляді він з'явився на IDEX-2001.^[16][15]

У різних джерелах танк зразка 1999 року фігурує за різними назвами. На виставці IDEX-1999 танк було показано під назвою T-84M, її використовують і деякі дослідники. На офіційному сайті ХКБМ танк називають Т-84, Т-84У або просто «Оплот».^[17][11] Різні дослідники називають танк Т-84 «Оплот»^[18], Т-84У^[15] або Т-84У «Оплот»,^[19][20] видання «Мілітарний» називає модернізований танк просто Т-84^[21].^{[прим. 1]}

Програма випробувань завершилась 1999 року, постановою № 237-5 від 8 лютого 2000 року Т-84У було прийнято на озброєння Збройних сил України як БМ «Оплот» (не плутати з БМ «Оплот» зразка 2009 року, також знаним як «Оплот-М»). Втім, через брак бюджетних коштів було закуплено тільки 10 одиниць, які армія отримала впродовж 2002—2003 років.^[9][16]

Для експорту в Туреччину було створено дослідний варіант Т-84 зі 120-мм гарматою та автоматом заряджання в баштовій ніші. Цей танк отримав позначення Т-84-120 або «Ятаган». У 2000 році танк проходив випробування, але програму закупівлі було заморожено через брак фінансування в Туреччині.^[9]

Танки родини Т-84 загалом мають таке саме компонування, як і всі радянські танки, починаючи від Т-64: в передній частині розташоване відділення керування з робочим місцем механіка-водія, в середній частині бойове відділення з обертовою баштою, в якій перебувають командир і навідник; моторно-трансмісійне (силове) відділення розташоване в задній частині танка.^[15] Дослідні зразки Т-84 мали різні конфігурації двигунів, динамічного захисту та іншого обладнання, тому опис наведено для серійного варіанта Т-84У «Оплот».

Танк має пасивний, вбудований динамічний та активний захист, представлений комплексом оптико-електронного придушення.

Т-84 отримав нову башту розробки ХКБМ. На відміну від радянських литих башт, українські башти зварно-катані. Прокат зміцнював сталь і позбавляв її неоднорідності, що зробило нові башти міцнішими та легшими. Як і на радянських танках, башта Т-84 має комбіновану лобову броню,^[12] дах башти є цільноштампованим.^[15] Крім того, захист башти є модульним: вона обладнана двома знімними лобовими броньовими панелями, які замінюються при ушкодженні або модернізації.^[16]

Будова кузова загалом аналогічна Т-80УД, верхня лобова деталь є багатошаровою. На бортах корпусу встановлено гумові екрани.^[15]

Для посилення протирадіаційного захисту корпус і башта мають підбій з водневмісним полімером з додаванням літію, бору та свинцю.^[15]

На передній частині корпусу та башти, а також на даху башти та передній частині бортових екранів, встановлено вбудований динамічний захист «Ніж», дія якого полягає у створенні кумулятивних струменів, що діють на кумулятивний струмінь, снаряд (в тому числі підкаліберний) або ударне ядро. Порівняно з «Контактом-5» на Т-80У та УД, «Ніж» значно ефективніший і потребує менше вибухівки, а тому його вплив на власну машину менший.^[16][15]

Крім пасивного та динамічного захисту, танк також обладнано комплексом оптико-електронного придушення (КОЕП) «Варта», аналогом радянської «Штори». Система має давачі лазерного опромінення на башті, що реагують на потрапляння на танк лазерних променів далекомірів, цілевказників або високоточних боєприпасів з лазерним наведенням. У разі виявлення опромінення система може видавати хибний сигнал через два прожектори, встановлені на лобовій частині башти, або ставити димову завісу.^[15]

Основним озброєнням є 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3 українського виробництва, яка є аналогом радянської 2А46М-1, що заряджається автоматом заряджання. Гармата стабілізована в горизонтальній і вертикальній площинах, обладнана ежектором, термокожухом і швидкознімним стволом, придатним до заміни без демонтажу гармати. Швидкість обертання башти складає до 40° на секунду.^[15]

Комплекс керованого озброєння — «Комбат», розроблений київським КБ «Луч». Ракета має тандемну бойову частину та наводиться за лазерним променем.^[15]

Боєкомплект складається з 40 роздільних пострілів (у Т-80УД він складав 45, але частину місця зайняло різне обладнання), які можуть бути підкаліберними, кумулятивними, уламково-фугасними або керованими ракетами.^[15]

Допоміжне озброєння складається з кулеметів українського виробництва: спарений з гарматою 7,62-мм КТ-7,62 та 12,7-мм КТ-12,7 в зенітній установці закритого типу, 1ЕЦ29М як і на Т-80УД.^[22]

Система керування вогнем танка (СКВТ) включає денний приціл навідника 1Г46М «Промінь», тепловізійний приціл «Буран-Катрін-Е», командирський комплекс ПНК-5 «Агат-СМ», балістичний обчислювач ЛІО-В (за іншими даними 1В528-2^[16]) з комплектом давачів, стабілізатор 2Е42М та інше обладнання.^[15] Під час модернізації 2018 року було встановлено модернізований прицільний комплекс.^[23]

Денний приціл 1Г46М стабілізований у вертикальній і горизонтальній площинах, має вбудований лазерний далекомір (віддаль вимірювання до 10 км) і канал керування протитанковою ракетою. Збільшення приціла складає від 2,7 до 12 крат. Нічний тепловізійний приціл містить оптоелектронний прилад навідника, монітор і пульт керування командира. Командир також має свій монітор тепловізійного приціла.^[15]

За допомогою СКВТ командир танка може брати контроль над гарматою та спареним кулеметом і самостійно вести вогонь. Командирський прицільно-спостережний комплекс ПНК-5 містить денно-нічний приціл ТКН-5 і давач положення гармати. ТКН-5 стабілізований у вертикальній і горизонтальній площинах, обладнаний лазерним далекоміром, пристроєм введення бічних поправок і має три канали: денний однократний (збільшення 1×), денний багатократний (7,6×) і нічний (5,8×). Завдяки цьому пристрою командир має кращі можливості щодо самостійного виявлення та ураження цілей, ніж у Т-80У/УД та Т-90.^[15]

Балістичний обчислювач рахує балістичні поправки на основі таких даних: швидкість танка, віддаль і кутова швидкість цілі, кут крену осі цапф гармати, бічна складова швидкості вітру, курсовий кут. Вручну вносяться: температура повітря, температура гармати, температура заряду, зношення каналу ствола, тиск повітря тощо. Крім того, обчислювач розраховує момент підриву уламково-фугасного снаряда над ціллю. Також на танку встановлено давач початкової швидкості снаряда й систему врахування вигину каналу ствола СУІТ-1 (рос. СУИТ-1), яка передає інформацію до балістичного обчислювача після кожного пострілу.^[15]

Ключовою різницею між Т-80УД та Т-84 є двигун 6ТД-2 потужністю 1200 к.с. замість 1000-сильного 6ТД-1. Обидва є цілком взаємозамінними, вони мають однакові габарити та кріплення, для заміни одного на інший достатньо замінити кілька трубок для пального та мастила.^[12] Двигун обладнаний пристроєм попереднього підігрівання для запуску в холодну погоду.^[15]

6ТД-2 є багатопаливним, крім дизельного пального він може працювати на бензині, гасі або суміші різних видів пального в будь-яких пропорціях. Внутрішні баки містять 700 літрів пального, ще 440 л перебувають у зовнішніх баках на надгусеничних полицях. Запас ходу складає 400 км, для його збільшення можуть встановлюватись 2 додаткові 200-літрові баки, під'єднані до загальної системи, доводячи загальну місткість до 1640 літрів.^[15]

Іншою важливою відмінністю є вдосконалена трансмісія, яка надає танку максимальну швидкість до 72 км/год уперед і 32 км/год заднім ходом.^[15]

Попри початкові плани оснащення танка ходовою типу Т-64 з котками з внутрішньою амортизацію, танк усе ж отримав характерні для родини Т-80 котки з зовнішніми бандажами та гумовим покриттям внутрішньої частини гусениці. На зовнішньому боці гусениці можуть встановлюватись асфальтохідні накладки з полімерного матеріалу.^[15]

Типово для родини Т-80, механік-водій має три перископічні прилади спостереження. Для нічної їзди центральний прилад може замінюватись на активно-пасивний прилад нічного бачення ТВН-5 або ТВН-5М.^[15]

На танку встановлено супутниковий навігаційний комплекс 1КРНА, що може використовувати GPS або ГЛОНАСС, забезпечуючи визначення координат танка з точністю до 20 метрів.^[16] Радіостанція Р-173-5ОК має дальність звязку до 50 км.^[16] Під час модернізації 2018 року було встановлено захищені цифрові радіостанції.^[23]

Танк обладнано допоміжним силовим агрегатом — дизельним двигуном ЕА-8А (рос. ЭА-8А) потужністю 8 кВт. Двигун має вагу близько 300 кг, він розташований у коробі в задній частині правої надгусеничної полиці замість одного з зовнішніх паливних баків.^[16] Ця установка потрібна для живлення систем танка з вимкненим основним двигуном, а також може використовуватись для його пуску. Час неперервної роботи складає 24 години.^[15]

Танк має систему колективного захисту від зброї масового ураження (СКЗ), швидкодійну систему протипожежного обладнання, обладнання для самоокопування, обладнання для підводного водіння танка (ОПВТ), кріплення для колійного ножового трала КМТ-6 або котково-ножового КМТ-7.^[15]

Для встановлення димової завіси танк має термодимову апаратуру та набір пускових установок, що відстрілюють димові або аерозольні гранати. Ці пускові розташовані на бортах башти по 6 штук і можуть використовуватись як самостійно, так і з КОЕП «Варта».^[15]

Для танка було розроблено маскувальну накидку «Контраст», що розсіює та поглинає інфрачервоне й радіо- випромінювання, суттєво знижуючи помітність танка. Також МТВ танка має теплоізоляційні екрани.^[16]

Джерела по-різному проводять межу між Т-80УД й Т-84. За деякими з них, ще за часів СРСР Т-80УД мав отримати при прийнятті на озброєння позначення «Т-84» для продовження харківської традиції найменування: Т-34, Т-44, Т-54, Т-64 й Т-74 — однак, вище партійне керівництво вирішило не створювати ще одне найменування основного бойового танка на озброєнні поряд з Т-64, Т-72 і Т-80.^[8][6]

На сайті ХКБМ зазначено, що Т-84 відрізняється від Т-80УД новою зварно-катаною баштою, вбудованим динамічним захистом нового покоління, тепловізійним прицілом, цифровим комплексом керування озброєнням, двигуном з потужністю 1200 к.с., допоміжною енергоустановкою, комплексом оптико-електронної протидії, автоматичною системою врахування вигину каналу ствола, навігаційною системою тощо,^[11] що відповідає рівню Т-84У в інших джерелах.

З огляду на відсутність чіткої межі між Т-80УД й Т-84 та різні погляди в джерелах, нижче наведено модифікації Т-80УД, що часто фігурують як прототипи або складові родини Т-84.^[24]

• Об'єкт 478Д — дослідний зразок з КОЕП «Штора», пасивним нічним прицілом ТПН-4 «Буран-Е» та системою дистанційного підриву уламково-фугасних снарядів «Айнет». Двигун — 1200-сильний 6ТД-2, шасі частково запозичене в Т-64.^[9][25][12]
• Об'єкт 478ДУ — дослідний зразок з 1000-сильним 6ТД-1 та ходовою зразка Т-64. Цей танк 1993 було привезено для демонстрації в Пакистан.^[26]
• Об'єкт 478ДУ1 — дослідний зразок з 1000-сильним 6ТД-1 та ходовою зразка Т-80. Цей танк 1993 було привезено для демонстрації в Пакистан.^[26]
• Об'єкт 478ДУ2 — дослідний зразок зі зварно-катаною баштою, 6ТД-2 та «Шторою».^{[26][прим. 2]}
• Об'єкт 478ДУ3 — зарезервоване найменування, прототип не створено.^[26]
• Об'єкт 478ДУ4 — дослідний зразок з покращеною трансмісією, що мала 7 передач переднього ходу та 3 заднього. Це збільшувало швидкість уперед з 60 до 73 та назад до 32 км/год.^[26]
• Об'єкт 478ДУ5 — дослідний зразок з кондиціонером потужністю 4 кВт, розміщеним у боксі на кормовій частині башти, туди також перемістили частину боєкомплекту. На цьому зразку також випробували автоматичну трансмісію, систему керування зі штурвалом замість традиційних важелів керування та автоматизацію запуску двигуна з цифровими індикаторами показників роботи двигуна.^[26]
• Об'єкт 478ДУ6 — зарезервоване найменування, прототип не створено.^[26]
• Об'єкт 478ДУ7 — дослідний зразок для малайзійського тендера.^[26]
• Об'єкт 478ДУ8 — дослідний зразок.^[26]

• Т-84У «Оплот» («Об'єкт 478ДУ9», в інших джерелах «Об'єкт 478ДМ») — танк з українськими деталями, зокрема, динамічним захистом «Ніж».^[26] Вперше показаний на IDEX-1999 під назвою «T-84M», а його допрацьований варіант — на IDEX-2001.^[9]
• Т-84-120 «Ятаган» («Об'єкт 478Н») — дослідна модифікація Т-84 зі 120-мм гарматою та автоматом заряджання в баштовій ніші.^[26]
• БМ «Оплот» або «Оплот-М» («Об'єкт 478ДУ9-1» або «Об'єкт 478ДУ10»)^[26] — розвиток танка Т-84У «Оплот» з покращеними характеристиками захисту та вогневої потужності. Візуально відрізняється за значно зміненою формою башти, бортовими екранами та панорамним приладом спостереження командира.

• БРЕМ-84 «Атлет» — броньована ремонтно-евакуаційна машина на базі Т-84У;
• БМУ-84 — броньований мостоукладач на шасі Т-84У;
• БВМП-84 — експериментальна бойова машина піхоти на базі Т-84У.

Поточні оператори

•  Україна — 5 машин у строю станом на 2022 рік.

Невдалі контракти

•  Греція — Т-84 програв на тендері у Греції у 1998 році.^[31]
•  Малайзія — брав участь у тендері 2000 року разом з польським PT-91, російським Т-90С і шведським CV90120. Тендер виграв PT-91.^[15]
•  Туреччина — Т-84-120 «Ятаган» брав участь у тендері на основний танк, що тривав з 1997 до 2005, однак Туреччина обрала модернізацію своїх M60 і закупівлю вживаних німецьких Leopard 2A4.^[15]

Інше

•  США — 2003 року США отримали від України 4 зразки Т-84. Один танк із системою Дрозд використовувався на тренуваннях у 2020—2021 роках.^[32][33]

Попри прийняття Т-84У на озброєння 2000 року, виробництво не розпочалось через брак коштів. Того ж року дослідний Об'єкт 478ДУ9 пройшов на параді на честь Дня Незалежності в голові колони Т-64.^[15]

2001 року кошти все ж виділили, але тільки на 10 одиниць на загальну суму 78,8 млн грн або 14,6 млн доларів (7,88 млн ₴ або 1,46 млн $ за одну машину). Вони пройшли парадом на 10-річчя незалежності, після чого були відправлені на допрацювання на заводі та надійшли на озброєння 72-ї механізованої дивізії.^[15] Однак, на утримування цих танків не було грошей, тому 4 з них продали в США в 2003 році.^[9]

В червні 2016 року Міністерство оборони України підписало контракт з підприємством «Завод імені В. О. Малишева» на відновлення і часткову модернізацію танків. Тривалий час танки Т-84 першого покоління перебували на зберіганні ряду частин збройних сил України, тому для відновлення і поліпшення їхнього технічного стану було вирішено провести ремонт.^[34]

2018 року модернізовані танки передали до 14-ї окремої механізованої бригади, того ж року в її складі вони взяли участь у навчаннях Combined Resolve X і змаганнях Strong Europe Tank Challenge 2018. На навчаннях завдання було виконано успішно,^[35] а на змаганнях українська команда зайняла останнє 8-ме місце. Командир команди Роман Багаєв пізніше розповідав, що причиною поразки стали несправності озброєння та інших систем танків: у них клинив механізм заряджання, виходили з ладу проводка та стабілізатор.^[36] Після того танки відправили на повторний ремонт і зрештою надали їх до танкового інституту при НТУ «Харківський політехнічний інститут».^[37]

Видання The Military Balance фіксувало 10 Т-84 на зберіганні станом на 2018 рік. У 2020 зафіксовано 6 машин у строю, а в 2021—2022 їх 5.

У травні 2022 року стало відомо про участь Т-84У в бойових діях у ході російського вторгнення в Україну.^[38][39] Відомо про застосування такого танка в складі 3 ОТБр на Харківщині та Донеччині.^[40] У лютому 2023 року з'явилось відео влучання дрона-камікадзе «Ланцет» у танк, однак масштаб ушкоджень невідомий.^[41]

Український танк Т-84У «Оплот» помилково зображено на російській срібній ювілейній монеті Центрального банку Російської Федерації, випущеній 2010 року.

У серію «Танкові війська»(інші мови), за задумом виробників, мали увійти три монети: емблема танкових військ, перший радянський танк КС і сучасний російський танк.^[42] Однак, замість сучасного російського танка на монеті український Т-84У, зображення якого взято з сайту ХКБМ. Танк вирізняється характерними низькими екранами, відсутніми на російських танках на той час. Усього було викарбувано 5 тисяч срібних монет (маса дорогоцінного металу в чистоті 7,78 г, проба сплаву 925) номіналом 1 рубль з українським танком.^[43]

• Т-84У ЗС України в 2018 році на навчаннях SETC-2018, 14-та окрема механізована бригада
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

• Бронетехніка України

• Харьковское Конструкторское Бюро по Машиностроению имени А. А. Морозова (рос.)
• EnemyForces.com
• Т-84 на броне-сайті Чобітка Василя
• У Харкові розпочали модернізацію танків Т-80УД до рівня Т-84У. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 22 лютого 2019. Процитовано 23 лютого 2019.

п о р Танки після Холодної війни[en] На службі Al-Khalid Al-Zarrar Ariete Arjun Challenger 2 Durjoy[en] K2 Black Panther Karrar Leclerc Leopard 2E[en] Leopard 2PL Merkava IV Pokpung-ho PT-91 Twardy Ramses II[en] Sabra Stridsvagn 122 T-72M4CZ Т-84 Т-90 Type 10 Type 15 Type 72Z[en] Type 96 Type 99 VT-4 Zulfiqar Експериментальні, прототипи AbramsX Altay Чорний орел Challenger 3 CV90105 / CV90120 Harimau[en] K21-105 M8 Armored Gun System M2020 M60-2000[en] M-84AS M-84AS1[en] M-84D M-95 Degman Main Ground Combat System Marder Medium Tank Mobile Protected Firepower Panther KF51 Patagón[en] PL-01 Ripsaw[en] Sabrah Light Tank[en] Tiam[en] Т-14 «Армата» Т-55АГМ T-95 Tank EX[en] Танки після Холодної війни Список сучасних бойових броньованих машин[en] Повʼязані: Історія танків, Класифікація танків

п о р Бронетанкове озброєння і техніка українського виробництва Основні бойові танки Т-55АГМ* Т-64Е* Т-64Б1М Т-64БВ зр. 2017 Т-64БМ «Булат» Т-64БМ2 Т-64 «Краб» Т-72АМТ Т-80УД* Т-84 Т-84У «Оплот» Т-84-120 «Ятаган»* БМ «Оплот» Бронетранспортери БРДМ-2 «Хазар» БТР-3 БТР-4 БТР-7* БТР-94* Варан МТ-ЛБ (МТ-ЛБ-С, МТ-ЛБу) Отаман БТР-60М «Хорунжий» Бронеавтомобілі Арбалет Барс-6 Барс-8 Варта ВЕПР-C Дозор-А Дозор-Б Козак (2009) Козак 2 Козак 2М Мангуст Махно Новатор Овід Тапір Тритон КрАЗ «Форпост» Фортеця на колесах Godzilla KrAZ Cobra** KrAZ Convoy** KrAZ Cougar** KrAZ Fiona** KrAZ Hulk KrAZ Hurricane** KrAZ Panther** KrAZ Raptor KrAZ Shrek One** KrAZ Spartan** Бойові машини піхоти АБ-13* БМП-У БМП-1ЛБ БМП-1У БМП-55 БМПВ-64 БМП-К-64 БМТ-72 БТМП-84 БМПТ «Азовець» БМПТ «Страж» Кевлар-Е МТ-ЛБМШ МТ-ЛБР6 «Мангуст-2»* БРЕМ та інженерна техніка БТС-5Б БРЕМ-1 БРЕМ-2 БРЕМ-4 БРЕМ-7К БРЕМ-84 БРЕМ «Лев» ПЗМ-3 РСЗВ та ОТРЗ «Бастіон-01/02» «Бастіон-03» БМ-21У «Град-М» БМ-21К БМ-21УМ «Берест» РСЗВ «Буревій» РСЗВ «Верба» «Вільха» «Спека» ЛуАЗ-РСЗВ ОТРК «Грім-2»* «Коршун-2» БРК «Нептун» Р-360 «Нептун» БФРК «Сапсан» ЗРК та ЗСУ ASGLA «Дніпро» «Полтава» «Донець» ЗСУ-23-4М «Корал» ПЗРК «Барс» ПЗРК «Колібрі» «Стилет» С-125-2Д «Печора-2Д»* / С-125М «Печора» ЗРК «Нарва»** Самохідна артилерія 2С17-2 «Нона-СВ» 2С22 «Богдана» 2С27 «Риф» Барс-8ММК БТР-3М2 Спеціальна техніка БММ-70 БММ-4С АЗК-5 АЗК-7 «Положення-2» СЕМ І-52 «Оболонь-А» Безпілотні тактичні комплекси «Фантом» Бойові модулі БАУ 23×2 Грім Десна Дуплет Інгул Парус Сармат Спис Стилет Тайпан Шквал Штурм Курсивом виділені зразки, які не пройшли випробувань і не прийняті на озброєння, або над якими не закінчені дослідні роботи; * — призначені на експорт; ** — розроблялися в кооперації з іноземними партнерами

п о р Військова техніка заводів Харкова Гусеничні бронемашини Т-24 • Т-26 • БТ-2 • БТ-5 • БТ-7 • БТ-7М • Т-34 • Т-34М • Т-44 • Т-54 • Т-55 • Т-55АГМ • Т-64 • Т-64БВ • Т-64БМ «Булат» • Т-64БМ2 • Т-64Е • Т-80УД • Т-84 • Т-84У «Оплот» • БМ «Оплот» • Т-84-120 «Ятаган» • БВМП-84 • Об'єкт 416 • Об'єкт 450 • Об'єкт 476 • Об'єкт 477 Колісні бронемашини БТР-3 • БТР-4 • Дозор-Б • МТ-ЛБ Тягачі АТ-Л • АТ-Т • ГТ-Т • ММТ-2 • ММТ-2М • МТ-Т Інженерні машини БАТ-М • БАТ-2 • БРЕМ-84 • БТМ-3 • МДК-2 • МДК-3 • ПЗМ-2 Складові частини 5ТД • 6ТД Інше Харків'янка (снігохід) Військові заводи та КБ Харкова: Завод ім. Малишева • Харківський бронетанковий завод • Харківське конструкторське бюро двигунобудування • Харківське конструкторське бюро машинобудування