Визирка

село Визирка
Герб Прапор
Будівля школи, збудовано у 2007 році
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Одеський район
Тер. громада	Визирська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51100110010062502
Основні дані
Засноване	1884
Колишня назва	Іванобузинівка (до 1936 р.)
Населення	1175
Площа	2,84 км²
Густота населення	413,73 осіб/км²
Поштовий індекс	67543
Телефонний код	+380 4855
Географічні дані
Географічні координати	46°41′12″ пн. ш. 31°0′9″ сх. д. / 46.68667° пн. ш. 31.00250° сх. д. / 46.68667; 31.00250
Середня висота над рівнем моря	31 м
Місцева влада
Адреса ради	67543, Одеська обл., Одеський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставницера, 56
Карта
Визирка
Визирка
Мапа
Визирка у Вікісховищі

Визи́рка — село Визирської сільської громади в Одеському районі Одеської області. Адміністративний центр Визирської сільської громади. Населення становить 1175 осіб.

Село розташоване у верхів'ї Малого Аджалицького лиману за 18 км від районного центру Доброслав та за 20 км від залізничної станції Кремидівка у напрямку Одеса — Помічна. За 2 км від Визирки проходить автодорога М14.

На синьому полі золоте колесо з шістьма спицями у вигляді колосків по середині якого якір з двома лапами, над якими вгорі срібна чайка з червоним дзьобом і лапами, що летить та внизу срібною шиповидною хвилею. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.^[1]

Колесо у вигляді сонця символізує південний край та сільське господарство. Чайка та якір — символ морської промисловості, розташованого в межах території с. Визирка підприємства ТОВ «Трансінвестсервіс», срібна хвилька нагадує води Малого Аджаликського лиману, біля якого розташоване село. Золотий, жовтий колір є символом багатства, благородства, достатку, срібний (білий) колір — чистоту, синій колір — гідність та добро.

Назва села Визирка походить від слова «визир». Корінні мешканці села походять з козацького роду і є нащадками чорноморських козаків, котрі були учасниками останньої російсько-турецької війни 1823—1829 років. До Другої світової війни визирчани носили козацький одяг, замість слів «село» і «вулиця» вживалися слова «слобода» і «ділянка». За свідченнями старожилів, вулиця Новозаградіївська називалась Новозаградіївська слобода, нинішня вулиця Перемоги — Полтавська слобода, центр села мав назву Новостроївська слобода, вулиці 51-ї Перекопської дивізії та Чапаєва — Білогорка.

Після дозволу Катерини II поселятись іноземцям на цих теренах, першими з поселенців стали німці. Крім того, до нового поселення прибули 112 сімей із сіл Заградівка, Мар'їне, Білогірка, Наталівка Херсонської губернії, які отримали по 5,5 десятин землі. З часом поселенці назвали свій населений пункт Новозаградіївка. І лише у 1820 році село знову почало називатися Визирка.

У 1920—1930 роках у селі було створено три колгоспи: «Червоний партизан», «Червона Визирка», «51-ї Перекопської дивізії». 1952 року вони об'єдналися в один колгосп ім. Чапаєва.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1131 особа, з яких 513 чоловіків та 618 жінок.^[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1172 особи.^[3]

• Анатолій Володимирович Березовський — учасник Радянсько-японської війни 1945 р., Почесний громадянин Визирської об'єднаної територіальної громади. Народився у Визирці^[4].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

https://youtu.be/KfdwezXsKcc

Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.