Ружинська волость
| Ружинська волость | ||||
| Центр | Баламутівка, Ружин | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 8590 (1886) | |||
| Населення | 7146 осіб (1886) | |||
| Густота | 76.2 осіб / км² | |||
| Наступники | Ружинський район | |||
Ружинська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Сквирського та Бердичівського повітів Київської губернії з центром у селі Баламутівка. Наприкінці ХІХ ст. волосні установи було переведено власне до містечка Ружин.
Станом на 1886 рік складалася з 11 поселень, 4 сільських громад. Населення — 7146 осіб (3509 чоловічої статі та 3637 — жіночої), 503 дворових господарства[1]. У березні 1921 року передана до складу Бердичівського повіту[2].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 4021 | 3399 |
| Приватної власності | 4238 | 2394 |
| Іншої власності | 331 | 226 |
| Загалом | 8590 | 6019 |
Поселення волості:
- Баламутівка — колишнє власницьке село при річці Роставиця за 32 версти від повітового міста, 1055 осіб, 118 дворів, православна церква, постоялий будинок.
- Ружинський Бистрик — колишнє власницьке село при річці Чорна Рудка, 2040 осіб, 244 двори, православна церква, школа, постоялий будинок.
- Ружин — колишнє власницьке містечко, 800 осіб, 79 дворів, православна церква, костел, синагога, католицька каплиця, 2 єврейських молитовних будинки, школа, поштова станція, 5 постоялих дворів, 8 постоялих будинків, 2 водяних млини, шкіряний завод.
Старшинами волості були:
- 1909 року — Сидір Дмитрович Демчук[3];
- 1910—1912 року — Пилип Павлович Щерба[4],[5];
- 1913 року — Тихон Федорович Редюк[6];
- 1915 року — в.о. Опанас Дем'янович Волинець[7].
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. http://resource.history.org.ua/ (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 8. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.
 | Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
